Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №679/884/22 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Київ

справа № 679/884/22

провадження № 51- 2977 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції:

засудженої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

представника потерпілої особи

Департаменту освіти та науки

Хмельницької обласної

Державної адміністрації ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 на вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022242250000017, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 191, ч. 1 та ч. 2 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено:

- за ч. 3 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 191 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 2 (два) роки зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки зі штрафом в розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Зазначеним вироком також засуджено ОСОБА_10 , судові рішення щодо якої в касаційному порядку не переглядаються.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватою та засуджено за: розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинену повторно, за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 191 КК України); розтрату чужого майна, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинену за попередньою змовою групою осіб у великих розмірах (ч. 4 ст. 191 КК України); складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей (ч. 1 ст. 366 КК України); складання та видачу службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів та внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 366 КК України).

Так, ОСОБА_6 перебуваючи на посаді директора Нетішинського професійного ліцею та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, які включають в себе право укладати договори з іншими суб`єктами господарювання та розпоряджатися бюджетними коштами, виділеними на функціонування навчального закладу, відповідно до наказу департаменту освіти та науки Хмельницької обласної Державної адміністрації № 48-к від 23 березня 2021 року та контракту від 23 березня 2021 року, уклала з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_11 (далі ФОП ОСОБА_11 ), яка є постачальником, 26 грудня 2021 року договір поставки № 93 про поставку обладнання для навчально-практичного центру «Учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів», код ДК 021:2015:34320000-6 - Механічні запасні частини, крім двигунів і частини двигунів, в порядку та на умовах, визначених цим договором, в кількості та ціні товару, згідно з додатком до договору «Специфікація» на загальну суму 2 538 000 грн.

Проте директор Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_11 , 28 грудня 2021 року, перебуваючи в службовому кабінеті директора ліцею, за адресою: АДРЕСА_2 , всупереч вимогам ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, п.п. 4.2, 5.3, 6.1.2, 6.2.1, 6.2.3, 6.2.5, 6.2.8 договору поставки № 93 від 26 грудня 2021 року, усвідомлюючи, що ФОП ОСОБА_11 не здійснила поставку товарів згідно з договором № 93 від 26 грудня 2021 року, з метою створення видимості законності подальшого перерахунку грошових коштів на рахунки ФОП ОСОБА_11 і тим самим її збагачення, внесла завідомо неправдиві відомості до офіційних письмових документів, а саме: до «Акту прийому передачі товару «Обладнання для навчально-практичного центру учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів» відповідно до договору № 93 від 26 грудня 2021 року» про прийняття усього обладнання згідно з вказаним договором, на загальну суму 2 538 000 грн без ПДВ; до «Видаткової накладної № 11 від 28 грудня 2021 року» та до «Видаткової накладної №7 від 28 грудня 2021 року» про відвантаження обладнання згідно з вказаним договором, поставивши власний підпис та скріпивши документи відтиском гербової печатки Нетішинського професійного ліцею, надавши таким чином їм статусу офіційного. В подальшому, подала вказані видаткові накладні до управління Державної казначейської служби України у м. Нетішин, за адресою: проспект Незалежності, 22 м. Нетішин Шепетівського району Хмельницької області, що стало підставою для перерахунку на рахунок ФОП ОСОБА_11 НОМЕР_1 бюджетних коштів на загальну суму 2 538 000 грн за поставку усього обладнання відповідно до договору № 93, яке фактично на адресу Нетішинського професійного ліцею на час перерахунку коштів не поставлялося, в тому числі 471 900 грн за поставку чотирьох одиниць обладнання, закупівля яких ФОП ОСОБА_11 взагалі не здійснювалася, оскільки ФОП ОСОБА_11 лише 10 січня 2022 року уклала договір № 10/01/2022 з ТОВ «Еквінет груп» про часткову закупівлю обладнання, необхідного для виконання умов договору № 93 та частково поставила його на адресу ліцею лише 14 січня 2022 року, 09 травня 2022 року та 13 травня 2022 року.

Усвідомлюючи, що за вказаних обставин ФОП ОСОБА_11 не здійснила та не могла здійснити у встановлений договором строк до 28 грудня 2021 року поставку обладнання, а закупівля ФОП ОСОБА_11 обладнання на загальну суму 471 900 грн взагалі не здійснювалася та на адресу Нетішинського професійного ліцею таке не поставлялося, при цьому на її рахунок, на підставі підроблених офіційних документів перераховано бюджетні кошти на загальну суму 2 538 000 грн, ОСОБА_6 , з метою приховання своєї злочинної діяльності, 6 лютого 2022 року о 15:07 год, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні Нетішинського професійного ліцею, за адресою: АДРЕСА_2 , виготовила та підписала Договір відповідального зберігання № 3 від 30 грудня 2021 року, в якому зазначила неправдиві відомості про нібито передачу 30 грудня 2021 року на відповідальне зберігання ФОП ОСОБА_12 обладнання, належного Нетішинському професійному ліцею, а також Акт приймання-передачі № 1 від 30 грудня 2021 року, в якому вказала неправдиві відомості про нібито передачу 30 грудня 2021 року на зберігання ФОП ОСОБА_11 усього обладнання згідно специфікації до договору № 93 від 26 грудня 2021 року.

Таким чином, директор Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_6 , умисно, будучи службовою особою, розпоряджаючись бюджетними коштами, всупереч інтересам держави, з метою збагачення ФОП ОСОБА_11 , за попередньою змовою групою осіб із нею, шляхом складення, видачі завідомо неправдивих офіційних документів та шляхом внесення завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів, а саме: Акту прийому передачі товару «Обладнання для навчально-практичного центру учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів» згідно договору № 93 від 26 грудня 2021 року» від 28 грудня 2021 року, видаткових накладних № 11 та № 7 від 28 грудня 2021 року, Договору відповідального зберігання № 3 від 30 грудня 2021 року та Акту приймання-передачі № 1 від 30 грудня 2021 року, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 471 900 грн, які незаконно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_11 НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «Приватбанк», що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, що призвело до спричинення державі тяжких наслідків. В подальшому ФОП ОСОБА_11 зняла вказані грошові кошти та використала їх на власні потреби.

Крім того, 26 грудня 2021 року між Нетішинським професійним ліцеєм, який виступає замовником та покупцем, в особі директора ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_11 , яка виступає постачальником, укладено договір поставки № 94 про поставку електричного обладнання для навчально-практичного центру «Учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів», за адресою: м. Нетішин, проспект Незалежності на загальну суму 762 390 грн, а також 26 грудня 2021 року укладено договір поставки № 95, про поставку устаткування, приладдя та супутніх матеріалів для навчально-практичного центру «Учнівська станція технічного обслуговування колісних транспортних засобів», на загальну суму 465 070 грн.

Проте ФОП ОСОБА_11 , в порушення умов договорів поставки № 94 та № 95 від 26 грудня 2021 року, у визначений строк до 28 грудня 2021 року, не здійснила поставку обладнання, а ОСОБА_6 внесла завідомо неправдиві відомості до офіційного письмового документу: «Видаткова накладна № 11 від 28 грудня 2021 року про прийняття усього обладнання на виконання договорів № 94 та № 95 від 26 грудня 2021 року, згідно зі специфікаціями до вказаних договорів на загальну суму 1 227 460 грн без ПДВ.

На підставі вказаних підроблених документів, згідно з платіжними дорученнями № 14 від 29 грудня 2021 року, № 18 від 30 грудня 2021 року, № 16 від 30 грудня 2021 року, № 14 від 29 грудня 2021 року, № 3 від 28 грудня 2021 року, № 1 від 28 грудня 2021 року на рахунок ФОП ОСОБА_11 було перераховано бюджетні кошти на загальну суму 1 227 460 грн, проте ОСОБА_11 не здійснила поставку товарів та обладнання на загальну суму 61 910 грн.

Крім того, 29 листопада 2021 року між Нетішинським професійним ліцеєм, який виступає замовником та покупцем, в особі директора ОСОБА_6 , з однієї сторони, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_13 (далі ФОП ОСОБА_13 ), який виступає постачальником, укладено договір поставки № 86 про поставку автомобіля марки Renault, моделі Lodgy, або «еквівалент» (код ДК 021:2015 - 34110000-1 - Легкові автомобілі) на загальну суму 463 000 грн.

Водночас, ОСОБА_6 , здійснила підробку офіційного документа - видаткової накладної № 45 від 01 грудня 2021 року про нібито прийняття Нетішинським професійним ліцеєм автомобіля марки Renault моделі Lodgy, згідно з договором № 86 від 29 листопада 2021 року на суму 463 000 грн без ПДВ, та використовуючи такий документ, що в свою чергу стало підставою для перерахування на рахунок ФОП ОСОБА_13 бюджетних коштів на вказану суму, усвідомлюючи при цьому, що вказаний автомобіль на адресу Нетішинського професійного ліцею не постачався, здійснила розтрату бюджетних коштів на загальну суму 463 000 грн, оскільки ФОП ОСОБА_13 , в порушення умов договору поставки № 86 від 29 листопада 2021 року, у визначений договором строк, до 20 грудня 2021 року, не здійснив поставку автомобіля, згідно зі специфікацією до договору, марки Renault, моделі Lodgy, до Нетішинського професійного ліцею та не міг здійснити його поставку, оскільки на час укладення договору та здійснення розрахунків за ним, в наявності вказаного автомобіля не мав.

ФОП ОСОБА_13 лише 06 грудня 2021 року уклав договір № ВПР-1222-П з ТОВ «ВІК ПАРТНЕР» (м. Рівне, вул. Кобзарська, 85, ЄДРПОУ 36354758) про закупівлю автомобіля Renault Lodgy, з метою подальшого виконання умов договору № 86 від 29 листопада 2021 року, однак поставку автомобіля на адресу Нетішинського професійного ліцею, взагалі не здійснював.

Таким чином, директор Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_6 , розпоряджаючись бюджетними коштами, всупереч інтересам держави, грубо порушуючи бюджетне законодавство, усвідомлюючи, що ФОП ОСОБА_13 не виконав зобов`язання, передбачені договором поставки № 86 від 29 листопада 2021 року, внісши завідомо неправдиві відомості до документів, на підставі яких здійснюється перерахунок бюджетних коштів, використовуючи своє службове становище, здійснила розтрату бюджетних коштів на суму 463 000 грн, які незаконно перераховано на рахунок ФОП ОСОБА_13 , що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Захисник вважає, що обвинувальний вирок ухвалено безпідставно, оскільки відсутні належні та достатні докази, які б свідчили про винуватість останньої. Вказує, що в діях ОСОБА_6 відсутній корисливий мотив та мета, тобто суб`єктивна сторона складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, оскільки остання не мала жодного умислу на вчинення розкрадання майна, а також відсутні ознаки заволодіння чужим майном (бюджетними коштами), тобто об`єктивна сторона складу зазначеного злочину. Захисник не погоджується з оцінкою судами доказів у цій справі та зазначає, що відсутня шкода, як складова злочину, за який засуджено ОСОБА_6 , оскільки майно поставлене, а за неповернуте зі зберігання майно, повернуто кошти на рахунок ліцею, в зв`язку з чим у цій справі цивільний позов не заявлявся. Про ці та інші істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону захисник вказувала в своїй апеляційній скарзі, проте всупереч вимогам ст. 419 КПК України, апеляційний суд не перевірив належним чином її доводів та не усунув суперечностей у висновках суду першої інстанції, про які стверджувала сторона захисту, безпідставно залишивши вирок без змін.

Під час касаційного розгляду засуджена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та вважали, що її слід задовольнити, скасувавши оскаржувані судові рішення і закривши кримінальне провадження.

Позиції інших учасників

Прокурор ОСОБА_5 під час касаційного розгляду висловив позицію щодо відсутності підстав для задоволення касаційних вимог сторони захисту і просив оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.

Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги захисника ОСОБА_9 убачається, що вона наводить доводи про неповноту судового розгляду, зазначає про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів та просить дати їм іншу оцінку, ніж ту, що дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Проте перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 366, ч. 3 та ч. 4 ст. 191 КК України, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону та в їх сукупності, правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо останньої.

Незважаючи на те, що ОСОБА_6 не визнала своєї вини в інкримінованих злочинах, її винуватість повністю доводиться зібраними та дослідженими під час судового розгляду доказами, яким суд першої інстанції надав належну правову оцінку та обґрунтовано поклав у основу вироку. Зокрема, показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_13 , даними наказу Департаменту освіти і науки Хмельницької обласної державної адміністрації № 48-к від 23 березня 2021 року та наказу Нетішинського професійного ліцею № 28-к від 23 березня 2021 року, даними контракту від 23 березня 2021 року, відповідно до змісту якого ОСОБА_19 зобов`язана нести персональну відповідальність за ефективне і раціональне використання та збереження бюджетних коштів, державного майна, закріпленого за закладом освіти; даними Наказу МОН України № 1784 від 17 грудня 2013 року; даними протоколу № 25 засідання тендерного комітету щодо затвердження змін до річного плану закупівель на 2021 рік від 27 жовтня 2021 року; даними протоколу № 34 засідання тендерного комітету від 14 грудня 2021 року; даними договорів поставки № 93 від 26 грудня 2021 року, № 94 та № 95 від 28 грудня 2021 року, № 86 від 29 листопада 2021 року, даними акту прийому передачі товару згідно з вказаним договором, даними видаткових накладних № 7 та № 11 від 28 грудня 2021 року, № 45 від 01 грудня 2021 року, даними договору поставки № 10/01/2022 від 10 січня 2022 року, договору № 1001-01 від 10 січня 2022 року та Специфікації № 1, даними платіжних доручень № 4 та № 5 від 06 грудня 2021 року, № 136 від 11 січня 2022 року, № 137 від 13 січня 2022 року та № 139 від 17 січня 2022 року, № 143 від 11 січня 2022 року, даними розрахунку № 8 від 10 січня 2022 року та 31 січня 2022 року, даними протоколу обшуку від 26 квітня 2022 року, протоколу огляду від 13 травня 2022 року, даними листів ТОв «Еквінет Груп» № 1/1407 та № 2/1407 від 14 липня 2022 року, даними Журналу реєстрації основних засобів Нетішинського професійного ліцею від 28 грудня 2021 року, даними протоколів огляду від 15 лютого 2022 року, даними наказу Нетішинського професійного ліцею № 79 від 11 червня 2022 року, даними актів перевірки Західного офісу Держаудитслужби в Хмельницькій області № 22-17-09/6 від 20 червня 2022 року, № 22-05-09/7 від 12 липня 2022 року, даними висновків судово-економічних експертиз № 517-520/22-22 від 14 липня 2022 року, № 651-652/22-22 від 05 вересня 2022 року, висновку додаткової судово-економічної експертизи від 09 травня 2025 року № 206/5-22, даними висновків почеркознавчих експертиз № СЕ-19/123-22/3929-ПЧ від 11 травня 2022 року, № СЕ-19/123-22/8140-ПЧ від 21 вересня 2022 року, даними висновку технічної експертизи документів № СЕ-19/123-22/4297-ДД від 27 травня 2022 року, даними договору відповідального зберігання № 3 від 30 грудня 2021 року та акту прийому - передачі № 1, даними висновку судової комп`ютерно - технічної експертизи № СЕ-19/123-22/6804-КТ від 15 червня 2022 року, даними протоколу огляду оптичного диска до висновку експерта № СЕ-19/123-22/6804-КТ від 17 серпня 2022 року та показаннями експерта ОСОБА_20 щодо цього висновку, даними протоколу інвентаризаційної комісії від 27 червня 2022 року та інвентаризаційного опису, даними протоколу огляду місця події від 24 жовтня 2022 року, висновку судово-економічної експертизи № 891-892/22-22 від 07 листопада 2022 року, даними виписок та актів звірки взаємних розрахунків, даними дефектного акту від 06 грудня 2021 року, договору відповідального зберігання № 2/12 від 07 грудня 2021 року, договору № ВПР-1222-П із ТОВ «ВІК-ПАРТНЕР» про поставку автомобіля, даними листа ТОВ «ВІК-ПАРТНЕР» № 2750 від 09 червня 2022 року, даними протоколу огляду виписки по рахунку ФОП ОСОБА_13 від 06 серпня 2022 року, протоколу № 26 засідання тендерного комітету щодо затвердження змін до річного плану закупівель на 2021 рік та протоколу № 30 засідання тендерного комітету, даними додаткової угоди № 1 від 01 вересня 2022 року, акту взаємних розрахунків від 08 вересня 2022 року, а також іншими доказами, зміст яких детально відображено у вироку.

Дослідивши усі надані стороною обвинувачення докази, надавши кожному з них належну оцінку в аспекті ст. 94 КПК України на предмет належності, допустимості, достовірності та їх сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй злочинів, перевіривши при цьому, всі посилання сторони захисту про відсутність у останньої умислу на розтрату коштів та відсутність в її діях об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 та ч. 4 ст. 191 КК України, а також ч. 1 та ч. 2 ст. 366 КК України, які суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставними, належним чином умотивувавши свої висновки в цій частині. Суд першої інстанції виснував, що сукупність всіх дій ОСОБА_6 , в тому числі підписання документів, згідно з даними яких було створено документальну видимість виконання зобов`язань ФОП ОСОБА_11 за договорами № 93, № 94 та № 95, та забезпечено формальні підстави для проведення оплат і перерахування бюджетних коштів на рахунок останньої за умов, що вона не поставила частину майна, ОСОБА_6 не вжила жодних заходів для фіксації порушень умов договорів та не відмовилась від здійснення платежів у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за цими договорами. Натомість, умисно підписала видаткові накладні із завідомо неправдивими відомостями про отримання повного обсягу товарів, що суд розцінив як узгодженість її дій із метою приховати реальну відсутність обладнання та автомобіля, легалізувати неправдиві дані та забезпечити розтрату ввірених бюджетних коштів шляхом формального оформлення оплати за непоставлене майно та правильно в своєму вироку розцінив дії ОСОБА_6 як такі, що свідчать про наявність прямого умислу, спрямованого на розтрату бюджетних коштів, шляхом легалізації недостовірних документів, приховування реального невиконання договірних зобов`язань та незаконного перерахування вказаних коштів на рахунки ФОП ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .

Вирок відповідає вимогам статей 370, 373 - 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим. У ньому наведено формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення, як того вимагає ч. 3 ст. 374 КПК України.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 та правильність юридичної оцінки її дій за ч. 1, 2 ст. 366, ч. 3 та ч. 4 ст. 191 КК України був предметом перевірки апеляційного суду і також мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оціненим судом, і є обґрунтованим.

Апеляційний суд, перевіривши апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_6 , доводи якої за своїм змістом аналогічні тим, що наведені у касаційній скарзі, в тому числі й щодо відсутності, на думку захисника, встановлених всіх обов`язкових ознак складу злочину, передбаченого ч. 3 та ч. 4 ст. 191 КК України, а також складу злочинів, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 366 КК України, за які її засуджено та, з наведенням ґрунтовних мотивів, визнав їх безпідставними. Свій висновок апеляційний суд переконливо та детально мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним підстав немає.

Апеляційний суд встановив, що під час розгляду даного кримінального провадження в суді першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону, спрямовані на встановлення об`єктивної істини у справі, а висновки про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 366, ч. 3 та ч. 4 ст. 191 КК України, за які її засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи та викладеними у вироку доказами, які судом всебічно і повно досліджені та правильно і об`єктивно оцінені в їх сукупності та взаємозв`язку.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу засудженої в частині доводів про відсутність, на її думку, в її діях об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 366 КК України, суд обґрунтовано виснував, що ОСОБА_6 , достовірно знаючи про фактичну відсутність поставки обладнання та автомобіля, підписала та засвідчила офіційні документи, які містили завідомо неправдиві відомості, тим самим спотворивши фактичні обставини виконання договорів. Такі її дії свідчили про намір на створення документальної видимості належного отримання майна та приховування його фактичної відсутності, що підтверджує її усвідомлене бажання надати офіційним документам недостовірного змісту. Крім того, уклавши договір відповідального зберігання з метою прикриття не поставки обладнання, ОСОБА_6 продемонструвала послідовність та узгодженість своїх дій, спрямованих на легалізацію неправдивих даних. А тому сукупність вказаних обставин переконливо свідчить про наявність у її діях прямого умислу на складання, видачу завідомо неправдивих офіційних документів та внесення до них завідомо неправдивих відомостей.

Стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 , підписуючи акт приймання передачі майна та видаткові накладні про отримання майна, діяла умисно на користь ОСОБА_11 , з метою її незаконного збагачення. ОСОБА_6 усвідомлювала, що і підтверджується наявними в справі доказами, що частина майна на адресу Нетішинського професійного ліцею ОСОБА_11 не поставлялася, однак вона умисно, використовуючи надані їй повноваження, підписала зазначені документи, які і стали підставою для перерахування коштів на рахунок ОСОБА_11 , про що ОСОБА_6 було достовірно відомо.

Колегія суддів вважає, що постановлена за результатами апеляційного розгляду ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.

Жодних підстав вважати, що апеляційний розгляд цієї справи було здійснено формально, як зазначає в своїй касаційній скарзі захисник, перевіркою матеріалів справи колегією суддів не встановлено.

Що стосується доводів касаційної скарги захисника про те, що в цьому кримінальному провадженні відсутня шкода, як складова злочину, за який засуджено ОСОБА_6 , оскільки майно поставлене, а за не повернуте зі зберігання майно, повернуто кошти на рахунок ліцею, в зв`язку з чим у цій справі ніким не заявлявся цивільний позов, то вони не ґрунтуються на вимогах закону.

ОСОБА_6 засуджено саме за розтрату бюджетних коштів. Розтрата може бути і не пов`язаною з привласненням цих коштів. Подальше відшкодування заподіяної шкоди та повернення коштів на рахунок ліцею, не свідчать про відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України, в зв`язку з чим доводи касаційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.

Покарання, призначене ОСОБА_6 , відповідає вимогам ст. 65 КК України. При обранні його виду та розміру за кожним із злочинів враховано дані про особу засудженої, характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, суму збитків, спричинених злочинами, відсутність обставин, які обтяжують чи пом`якшують покарання та обрано ОСОБА_6 покарання у мінімальних розмірах, передбачених санкціями інкримінованих статей КК України видів заходів примусу. Питання про його пом`якшення в касаційній скарзі та в ході касаційного розгляду стороною захисту не ставилось, а тому колегія суддів не вбачає підстав для його пом`якшення і погоджується з призначеним ОСОБА_6 остаточним покаранням, визначеним відповідно до положень ч. 1 ст. 70 КК України.

Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень у цій справі і закриття кримінального провадження з підстав та мотивів, наведених у касаційній скарзі захисника, не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог слід відмовити.

Водночас, колегія суддів у порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вважає за необхідне відзначити наступне.

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Санкція ч. 1 ст. 366 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Тобто строк давності кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, становить три роки та, як убачається з матеріалів справи, на час ухвалення вироку Нетішинським міським судом щодо ОСОБА_6 в цій частині - минув. А тому колегія суддів вважає за необхідне, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України, ОСОБА_6 звільнити від призначеного їй покарання за ч. 1 ст. 366 КК України у зв`язку із закінченням строків давності та вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року і ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в цій частині змінити.

Водночас, зазначена обставина не впливає на призначене ОСОБА_6 покарання за іншими кримінальними правопорушеннями, за якими її засуджено, в зв`язку з чим в решті судові рішення залишаються без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_9 , яка діє в інтересах засудженої ОСОБА_6 залишити без задоволення.

В порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, вирок Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20 червня 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 грудня 2025 року в частині призначеного ОСОБА_6 покарання за ч. 1 ст. 366 КК України змінити.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 366 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Вважати ОСОБА_6 засудженою до визначеного, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій строком на 3 (три) роки зі штрафом в розмірі 750 (сімсот п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 12750 (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3