Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №177/2585/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 177/2585/23

провадження № 51-372 км 26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_5 та прокурора ОСОБА_7 на вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року щодо

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

2. Вирішено питання щодо речових доказів.

3. Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 30 жовтня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишив без змін.

4. Суди визнали ОСОБА_8 винуватим у вчиненні вбивства через необережність за детально наведених у судових рішеннях обставин.

5. Як установив суд, ОСОБА_8 21 вересня 2023 року у вечірній час, перебуваючи за місцем свого проживання на АДРЕСА_1 , в приміщені кухні вживав алкогольні напої із ОСОБА_9 .

6. Під час вживання алкогольних напоїв, близько 21:40 год. ОСОБА_9 почав виправдовувати військову агресії російської федерації проти України, що обурило ОСОБА_10 , який почав вимагати від ОСОБА_9 покинути його помешкання.

7. На цьому ґрунті між вказаними особами виникла сварка, під час якої ОСОБА_9 образливо висловлюючись на адресу ОСОБА_8 , обхопив останнього правою рукою зігнутою в ліктьовому суглобі за шию та притиснув до себе. На що ОСОБА_11 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, схопив у ліву руку, із поверхні розташованого поряд столу, кухонний ніж та, намагаючись чинити активний опір ОСОБА_9 , який утримував його рукою за шию, діючи з необережності, проявляючи злочинну недбалість, відмахуючись від ОСОБА_9 , приблизно о 21:50 год. завдав останньому одного удару клинком даного ножа в ділянку правого стегна, не передбачаючи при цьому настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_9 у результаті ножового поранення життєво-важливої великої кровоносної судини (артерії), але за обставин, що склалися, повинен був та міг передбачити настання зазначених наслідків.

8. Відразу ж після цього, ОСОБА_11 припинив свої злочинні дії, а потерпілий ОСОБА_9 помер на місці злочину.

9. У результаті необережних дії ОСОБА_10 потерпілому ОСОБА_9 були спричиненні тяжкі тілесні ушкодження, які перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю потерпілого ОСОБА_9 , що настала приблизно о 22:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_2.

Вимоги таузагальненідоводиосіб, якіподаликасаційніскарги

10. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог матеріального та процесуального права, порушення конституційних прав його підзахисного, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_10 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

11. На обґрунтування свого прохання захисник зазначає, що невірну правову кваліфікацію дій його підзахисного та вважає, що за встановлених судами обставин, у діях ОСОБА_10 наявні ознаки необхідної оборони, зокрема зогляду на те, що потерпілий ОСОБА_9 стискав шию ОСОБА_8 , у останнього є тілесні ушкодження, а також ураховуючи той факт, що ОСОБА_8 припинив свої дії після нанесення одного удару ножем потерпілому ОСОБА_9 . Стверджує, що суди не здійснили обов`язкового правового тесту співмірності захисту небезпечності посягання.

12. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не містить відповіді на доводи апеляційної скарги захисника щодо: наявності реального суспільно-небезпечного посягання з боку потерпілого; оборонного характеру дій обвинуваченого; необхідності застосування правових позицій Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду щодо ст. 36 КК; відсутності правового тесту співмірності захисту; умисного зазначення судом неправдивих відомостей щодо постанови об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2021 року (справа № 754/7061/15), яка регулює повноваження прокурора. Стверджує, що апеляційний суд не дослідив повторно докази на підставі ч. 3 ст. 404 КПК, про що клопотала сторона захисту.

13. Також захисник наголошує, що поза увагою апеляційного суду залишилися ті обставини, що на час ознайомлення захисника з матеріалами кримінального провадження а саме 09 травня 2025 року, у них містилися постанови: про створення групи слідчих від 22 вересня 2023 року не підписана начальником СВ КРУП ОСОБА_12 (т. 1 а.п. 9) та про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні не підписана першим заступником керівника прокуратури ОСОБА_13 (т. 1 а.п. 10), проте цим судом взято до уваги нові підписані постанови і залишено поза увагою механізм їх появи, створення, фіксації та невиконання прокурором вимог ч. 11 ст. 290 КПК. Стверджує, що судом апеляційної інстанції оцінка доказів взагалі не була проведена.

14. Вважає, що вирок та ухвала не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.

15. Заперечень на касаційну скаргу захисника до Верховного Суду не надходило.

16. Також касаційну скаргу подавала прокурор, проте, до початку розгляду кримінального провадження прокурор надіслала на адресу Суду відмову від своєї касаційної скарги.

Позиції учасниківсудовогопровадження

17. Захисник підтримав свою касаційну скаргу, не заперечував щодо відмови прокурора від касаційної скарги. Прокурор заперечувала щодо задоволення скарги захисника, касаційну скаргу прокурора просила залишити без розгляду.

Мотиви Суду

18. Заслухавшидоповідьсудді, пояснення учасників судового розгляду, обговорившидоводи, наведенівкасаційнійскарзі захисника та позиції щодо відмови прокурора від касаційної скарги, перевірившиматеріаликримінальногопровадження, колегіясуддівдійшлатакихвисновків.

Щодо касаційної скарги прокурора

19. До початку розгляду справи у порядку ст. 432 КПК до Суду надійшла відмова прокурора від касаційної скарги.

20. Відповідно до вимог статей 403, 432 КПК особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду.

21. Згідно з ч. 2 ст. 403 КПК, якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали скаргу, проти закриття провадження у зв`язку з відмовою від скарги, суд своєю ухвалою закриває провадження.

22. Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що предметом касаційного розгляду у цьому провадженні є касаційна скарга захисника.

Щодо касаційної скарги захисника

23. Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

24. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

25. Частиною 1 ст. 438 КПК передбачено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

26. Відповідно до ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

27. Стан необхідної оборони виникає як у момент вчинення суспільно небезпечного посягання, так і в момент створення реальної загрози заподіяння шкоди. Під час з`ясування чи була наявна така загроза необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

28. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК.

29. Суд першої інстанції, із дотриманням вимог ст. 23 КПК, об`єктивно з`ясувавши всі обставини вчиненого кримінального правопорушення, дослідивши, перевіривши та оцінивши відповідно до ст. 94 КПК надані стороною обвинувачення докази, дійшов висновку про наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, із чим погодився й суд апеляційної інстанції.

30. Під час вивчення матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_8 , будучи безпосередньо допитаним у місцевому суді, вину визнав у повному обсязі, повідомив, що під час розпиття алкогольних напоїв із ОСОБА_9 , останній обхопив його правою рукою зігнутою в ліктьовому суглобі, за шию та притиснув до себе. Він намагався вивільнитися, однак йому це не вдавалося, і він, будучи лівшею, намацав лівою рукою на столі ножа, яким на розмах вдарив в ділянку правого стегна потерпілого. Після чого він відштовхнув потерпілого від себе і наніс йому два удари кулаком в обличчя та пішов до іншої кімнати. Десь хвилин за 30-40 він вийшов з кімнати та побачив, що ОСОБА_9 лежить посеред кухні і під ним було багато крові.

31. Крім того, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК, місцевий суд послався на безпосередньо досліджені ним письмові докази, зокрема детально викладені у вироку фактичні дані, що містяться в: рапорті від 22 вересня 2023 року про отримання заяви ОСОБА_10 про вчинення 21 вересня 2023 року вбивства знайомого ОСОБА_14 ; протоколі огляду місця події від 22 вересня 2023 року; протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 вересня 2023 року; протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 22 вересня 2023 року; протоколі слідчого експерименту від 26 жовтня 2023 року за участю ОСОБА_8 ; протоколі огляду речей від 14 листопада 2023 року; висновках судово-медичних імунологічних експертиз речових доказів від 25 вересня 2023 року № 144, від 23 жовтня 2023 року № 150, від 17 жовтня 2023 року; висновку судово-медичної експертизи від 30 жовтня 2023 року № 2016/2669/БД; висновку судово-медичної експертизи речових доказів від 30 жовтня 2023 року № 2015/2668-БД; висновку судово-медичної експертизи від 25 вересня 2023 року № 1551; висновків судово-медичних експертиз від 22 вересня 2023 року № 1947, від 26 жовтня 2023 року № 1947-1, від 16 листопада 2023 року № 1947-3; висновку експерта від 30 листопада 2023 року № 96-МК; висновку судово-психіатричного експерта від 14 листопада 2023 року № 687.

32. Отже, дослідивши у змагальній процедурі й зіставивши наявні у кримінальному провадженні фактичні дані, оцінивши їх в аспекті ст. 94 КПКз точки зору належності, допустимості й достовірності, а також з`ясувавши передбачені ст. 91 вказаного Кодексу обставини, що належать до предмета доказування, місцевий суд обґрунтовано вирішив, що зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку доводять вчинення засудженим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК та призначив йому за цим законом покарання.

33. Розгляд провадження в суді першої інстанції відбувався за участю захисника ОСОБА_15 .

34. Не погодившись з обвинувальним вироком місцевого суду, прокурор та ОСОБА_8 подали до суду апеляційні скарги. При цьому прокурор просив апеляційний суд ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, а обвинувачений просив скасувати вирок місцевого суду та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, оскаржуючи в тому числі й кваліфікацію його дій за ч. 1 ст. 119 КК. Надалі захисник ОСОБА_5 подав до суду доповнення до апеляційної скарги обвинуваченого, в яких посилався на процесуальні порушення, допущені органами досудового розслідування (також покликався на те, що постанови про створення групи слідчих та про призначення групи прокурорів, що містяться в матеріалах кримінального провадження не підписані керівниками), та клопотання про дослідження окремих доказів.

35. Спростовуючи доводи сторони захисту про неправильну кваліфікацію дій ОСОБА_8 , з огляду на позицію сторони захисту про наявність в його діянні ознак кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК або ж про відсутність кримінальної відповідальності згідно зі ст. 36 КК, апеляційний суд послався на те, що органами досудового розслідування ОСОБА_8 інкриміновано саме вбивство через необережність у результаті злочинної недбалості.

36. Із суб`єктивної сторони вбивство через необережність може бути вчинено внаслідок як злочинної самовпевненості, так і злочинної недбалості. При вбивстві внаслідок злочинної недбалості винний не передбачає можливості настання смерті іншої особи від вчиненого ним діяння (дії або бездіяльності), хоча повинен був і міг її передбачити, діючи з більшою обачністю.

37. Водночас цей суд пославшись на показання ОСОБА_8 , який повідомив, що після того як ОСОБА_9 застосував до нього фізичну силу, стискаючи шию, він взяв ніж та наніс йому удар в ногу. На підставі таких показань, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що співвідношення дії потерпілого та протидій обвинуваченого не можуть бути визнані відповідними захисту від небезпечності посягання, оскільки не були спрямовані на його відвернення та захист, а були недбалістю обвинуваченого до наслідків, які настали, оскільки ОСОБА_8 наносячи удар ножем у ділянку правого стегна, що не є співрозмірним до посягань ОСОБА_9 , повинен був і міг передбачити настання наслідків у виді смерті потерпілого через ножове поранення.

38. Апеляційний суд слушно зазначив, що право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього підстави, яка відповідно до ч. 1 ст. 36 КК характеризується двома елементами: вчиненням особою суспільно небезпечного посягання та необхідністю його негайного відвернення або припинення. Перший елемент підстави необхідної оборони - це наявність суспільно небезпечного посягання, а другий - це наявність у того, хто захищається, потреби в негайному відверненні чи припиненні наявного суспільно небезпечного посягання. Водночас колегія суддів апеляційного суду, з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення та покази самого обвинуваченого, дійшла мотивованого висновку про те, що на ОСОБА_8 не здійснено такого посягання, яке б було співмірним застосуванню ножа та неможливістю відвернути дії ОСОБА_9 іншим менш нищівним способом, а тому ОСОБА_8 повинен був та міг передбачити настання смерті ОСОБА_9 від удару ножем, тобто предметом, який має велику уражаючу силу, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 перебував у стані необхідної оборони.

39. Врахувавши наведене, апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про правильність кваліфікації дій ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 119 КК. З таким висновком погоджується і колегія суддів суду касаційної інстанції.

40. Не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та судовій практиці і доводи захисника про те, що судом апеляційної інстанції безпідставно взято до уваги постанови про створення групи слідчих та про призначення групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

41. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що питання про відсутність підпису у постановах про створення групи слідчих та про призначення групи прокурорів вперше було висловлено на стадії апеляційного розгляду, а саме в доповненнях до апеляційної скарги (т. 3 а.п. 36 - 49). У зв`язку з надходженням зазначених доповнень, апеляційний суд відклав апеляційний розгляд, що вбачається з журналу судового засідання від 29 травня 2025 року (т. 3 а.п. 60).

42. У судовому засіданні апеляційного суду від 26 червня 2026 року, що підтверджується записом цього судового засідання, прокурором було надано суду завірені копії постанов про створення групи слідчих та про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні від 22 вересня 2023 року, які містять підписи начальника СВ Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області полковника поліції ОСОБА_16 та першого заступника керівника Криворізької окружної прокуратури ОСОБА_17 , відповідно, і які були долучені до матеріалів кримінального провадження.

43. Така позиція узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року (постанова № 477/426/17), відповідно до якого постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.

44. Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

45. Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що у судовому засіданні апеляційного суду від 26 червня 2026 року колегія суддів повідомила про надходження клопотання захисника про дослідження окремих доказів та поставила його на обговорення. Заслухавши з цього приводу учасників кримінального провадження, суд прийняв рішення у межах повноважень, визначених процесуальним законом. Ураховуючи те, що апеляційний суд не надав іншої оцінки доказам, ніж суд першої інстанції, та погодився із його висновками, доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ч. 3 ст. 404 КПК є неприйнятними.

46. За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені в поданих апеляційних скаргах, в тому числі й у скарзі з доповненням сторони захисту, частина доводів яких є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.

47. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

48. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальному відповідальність, які тягнуть за собою обов`язкове скасування чи зміну оскаржуваних судових рішень, не встановлено. Тому подана касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

ухвалив:

Вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3