Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №2-460/2007 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року

м. Київ

справа № 2-460/2007

провадження № 61-5021св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Воробйової І. А., Зайцева А. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Маньківський відділ державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року у складі судді Костенка А. І. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Історія справи

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, у якій просив:

замінити у виконавчому провадженні стягувача - ОСОБА_2 у зв`язку з її смертю стягувачем ОСОБА_1 ем;

замінити у виконавчому провадженні боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі- ТОВ «Нива») боржниками-правонаступниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Багва» (далі - ТОВ «Багва»), Спілкою співвласників майна «Нива»;

змінити розмір стягнутої моральної шкоди (590,00 грн) з урахуванням індексів інфляції і 3 % річних з дати ухвалення рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 року до внесення змін у виконавчому листі для стягнення.

На обґрунтування вимог заяви посилався на те, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 стягнуто з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_2 590,00 грн моральної шкоди та 156,95 грн заборгованості із заробітної плати ОСОБА_3 .

Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в частині стягнення моральної шкоди не виконано.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є її сином. При цьому ТОВ «Нива» перетворилося у ТОВ «Багва» і Спілку співвласників майна «Нива».

Посилаючись на викладене, заявник просив судзамінити у виконавчому провадженні як стягувача, так і боржника.

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня 2025 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суди керувалися тим, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 довів обставину прийняття ним спадщини відповідно до положень частини третьої статті 1268 ЦК України.

Постановою Верховного Суду від 24 грудня 2025 року ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 23 травня2025 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 01 липня 2025 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди попередніх інстанцій помилково вдалися до оцінки положень статей 1268, 1269 ЦК України, залишивши без уваги те, що наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про право на спадщину підтверджує прийняття спадщини заявником. Помилково пославшись на те, що ОСОБА_1 не довів обставину прийняття спадщини після смерті матері, яка була стягувачем у виконавчому провадженні, суди не розглянули заяву ОСОБА_1 по суті, а тому наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована, зокрема тим, що заява про заміну стягувача у виконавчому листі є безпідставною та необґрунтованою, оскільки заявником не надано будь-яких належних та допустимих доказів про наявність відкритого виконавчого провадження, у якому він просить замінити сторони.

Суд дійшов висновку, що за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.

Не погодившись з указаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення місцевого суду при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, сформованою в системі «Електронний суд», на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким заяву про заміну сторін виконавчого провадження задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, щосудові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 стягнуто з ТОВ «Нива» на користь ОСОБА_2 заборговану чоловікові - ОСОБА_3 заробітну плату в розмірі 156,95 грн та 590,00 грн моральної шкоди.

Виконавчі листи, видані за вказаним рішенням суду, направлялись до Державної виконавчої служби Маньківського району Черкаської області на виконання. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 року в справі № 2-535/2001 в частині стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі виконано, а в частині стягнення моральної шкоди не виконано.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

ОСОБА_1 є спадкоємцем спадкового майна після смерті ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 02 квітня 2008 року.

Листом Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) від 03 березня 2025 № 4689 ОСОБА_1 повідомлено, що виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди в сумі 590 грн, у зв`язку з прийняттям рішення про самоліквідацію господарства, на підставі статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» 24 липня 2002 року направлено для подальшого виконання до голови ліквідаційної комісії Горбенка В. Я., а виконавче провадження закінчено.

Згідно з листом Черкаського обласного управління юстиції від 28 січня 2004 року № А-671-07 виконавчий лист про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди в розмірі 590 грн у зв`язку з прийняттям рішення про самоліквідацію господарства направлено для подальшого виконання до голови ліквідаційної комісії Горбенка В. Я.

Відповідно до листа Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області № А-10-25Ч від 31 січня 2025 року та № А-25-25Ч від 31 січня 2025 року заявнику повідомлено, що перевіркою бази даних автоматизованої системи виконавчого провадження та згідно інформації, наданої Маньківським відділом ДВС в Уманському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ), встановлено, що виконавчий документ Маньківського районного суду Черкаської області від 27 вересня 2001 у справі № 2-535/2001 про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди у сумі 590 грн на виконання до Маньківського відділу державної виконавчої служби в Уманському районі Черкаської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) не надходив та на виконанні не перебуває, до підпорядкованих Управлінню відділів державної виконавчої служби Черкаської області Центрального Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Київ) також не надходив та не перебуває.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією цивільного процесу,

то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах

та у порядку, визначених ЦК України, ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 вересня 2025 року в справі № 369/13444/20).

Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України та є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду.

Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом.

Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі (див. постанову Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 724/188/16-ц (провадження № 61-8339св24)).

Поняття «заміна сторони виконавчого провадження» та «заміна стягувача у виконавчому листі» не є тотожними. Необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документу на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі виконавчого документу, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Отже, цивільний процесуальний закон передбачає можливість розгляду двох окремих, самостійних, процесуальних питання щодо: заміни сторони виконавчого провадження; заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що: «підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов`язків вибулої сторони.

Тобто, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії виконавчого провадження стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни кредитора внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акту цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами. При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197 цс 21) зазначено, що: «на стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України.

У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України».

Тобто, необхідною умовою для заміни сторони виконавчого провадження є перебування вказаного виконавчого документа на виконанні, а для заміни стягувача у виконавчому листі, відповідно заява може бути подана до відкриття провадження виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.

Установивши, що станом на час звернення ОСОБА_1 до суду із цією заявою, виконавчий документ Маньківського районного суду Черкаської області про стягнення з ТОВ «Нива» моральної шкоди у сумі 590 грн на виконанні в органах державної виконавчої служби або у приватного виконавця не перебуває, тобто відкрите виконавче провадження відсутнє, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для заміни сторін виконавчого провадження.

Водночас вимог про заміну стягувача та боржника у виконавчому листі ОСОБА_1 не заявляв.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з порушенням норма матеріального права та без додержання норм цивільного процесуального права.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо вирішення вимог заяви про зміну розміру стягнутої моральної шкоди з урахуванням індексів інфляції і 3 % річних.

Верховний Суд також враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18 лютого 2026 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев