Постанова від 26 травня 2026 р. у справі №390/379/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2026 року

м. Київ

справа № 390/379/21

провадження № 61-2431св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Воробйової І. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Кропивницька окружна прокуратура в інтересах держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Громадська організація «Об`єднання ветеранів

у Кіровоградській області «Ніхто Крім Нас»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2024 року у складі судді Бойко І. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня

2024 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л.,

Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Кропивницька окружна прокуратура, в інтересах держави

в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації звернулась до суду

з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Громадська організація «Об`єднання ветеранів у Кіровоградській області «Ніхто Крім Нас»», про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права на земельну ділянку.

Позов мотивований тим, що відповідно до договору оренди землі від

22 березня 2006 року № 84, укладеного між Кіровоградською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 , відповідачу передано в оренду земельну ділянку загальною площею 40,81 га, у тому числі: 18,94 га - пасовища, 0,14 га - під гідротехнічними спорудами, 21,73 га - ставки, строком на

10 (десять) років, для рибогосподарських потреб із земель водного фонду, що перебувають у державній власності на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

У подальшому розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року № 1024-р договір оренди продовжено, але на виконання вказаних розпоряджень додаткові угоди до договору оренди землі не укладались, отже, вказані розпорядження не реалізовані.

23 березня 2016 року строк дії договору оренди землі від 22 березня 2006 року

№ 84 закінчився.

08 вересня 2014 року між Кіровоградською районною державною адміністрацію і ОСОБА_1 укладено договір оренди водних об`єктів, відповідно до якого відповідачу передано в строкове платне користування водний об`єкт, що розташований на території Миколаївської сільської ради, яка увійшла до складу Соколівської територіальної громади Кропивницького (Кіровоградського) району Кіровоградської області, для рибогосподарських потреб із земель водного фонду, що перебувають у державній власності, на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Об`єктом оренди відповідно до договору є вода (водний простір) водного об`єкта, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми під ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га, пасовищами -

18,9375 га, земельна ділянка під водним об`єктом 40,8100 га (всього), кадастровий номер 3522585000:02:000:7501. Договір укладено на 49 (сорок дев`ять) років, посвідчено приватним нотаріусом.

Прокурор указував, що договір оренди водних об`єктів від 08 вересня 2014 року суперечить законодавству, оскільки водні об`єкти надаються у користування на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором). Кіровоградська районна державна адміністрація, враховуючи норми земельного та водного законодавства, не мала повноважень на укладення спірного договору оренди водних об`єктів.

Крім того, у спірному договорі немає істотних умов, і він не відповідає умовам типового договору, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України.

З огляду на зазначені порушення, а саме укладення договору водних об`єктів від 08 вересня 2014 року стороною без повноважень на його укладання, невідповідність договору оренди водних об`єктів типовому договору, відсутність у договорі всіх істотних умов (розміру орендної плати), невідповідності розміру орендної плати за воду (водний простір) вимогам методики, непогодження договору з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства (Держводагентство), об`єкт оренди підлягає поверненню у власність держави в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.

Посилаючись на наведене, з урахуванням заяви про зміну предмета позову та заяви про уточнення позовних вимог, прокурор просив: витребувати

з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області

в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області водний об`єкт, у тому числі воду (водний простір) водного об`єкта,

в тому числі рибогосподарську технологічну водойму під

ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га,

пасовищами - 18,9375 га, земельну ділянку під водним об`єктом - 40,8100 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:7501, що розташований на території Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області; скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права оренди водного об`єкта, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми під ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га,

пасовищами - 18,9375 га, земельної ділянки під водним об`єктом - 40,8100 га, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 40201383, підставою внесення якого слугувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56240812 від 21 січня 2021 року.

Ухвалою Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

03 серпня 2022 року клопотання прокурора задоволено. Залучено до участі

у справі Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області як правонаступника Кіровоградської обласної державної адміністрації.

Суд, урахувавши зміни в законодавстві України у сфері земельних відносин, відповідно до статті 55 ЦПК України дійшов висновку про необхідність залучення до участі у справі правонаступника у спірних правовідносинах - позивача, Кіровоградської обласної державної адміністрації на Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області, оскільки спірні правовідносини допускають правонаступництво.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року ухвалу Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2022 року залишено без змін.

Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

10 липня 2024 року позов задоволено.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області в особі Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області водний об`єкт, у тому числі воду (водний простір) водного об`єкта, в тому числі рибогосподарську технологічну водойму під ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га,

пасовищами - 18,9375 га, земельну ділянку під водним об`єктом - 40,8100 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:7501, що розташований на території Соколівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права - права оренди водного об`єкта води (водний простір) водного об`єкта, у тому числі рибогосподарську технологічну водойму під ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га, пасовищами - 18,9375 га, земельної ділянки під водним об`єктом 40,8100 га, за ОСОБА_1 , про що

в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис про інше речове право № 40201383 від 16 січня 2021 року, підставою внесення якого слугувало рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56240812 від 21 січня 2021 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що Кіровоградська районна державна адміністрація спірну земельну ділянку передала в оренду ОСОБА_1 без проведення земельних торгів та за відсутності на це повноважень, тобто

з порушенням встановленого законом порядку передання земельних ділянок

в оренду. Оскільки передумовою набуття права оренди ОСОБА_1 був договір оренди водних об`єктів, укладений з порушенням норм законодавства, інтереси держави підлягають захисту шляхом витребування водного об`єкта

у комплексі із земельною ділянкою на користь Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області. Урахувавши характер спірних правовідносин, суд не встановив невідповідності заходу втручання держави

у право користування відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ. Правовідносини, пов`язані з поверненням у власність держави земель водного фонду, становлять значний суспільний та публічний інтерес, а продовження перебування такої землі і водного об`єкта на ній у користуванні приватної особи без законних підстав такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд також зазначив, що оскільки право власності позивача порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права користування іншої особи, з огляду на невідповідність вимогам закону договору оренди водних об`єктів є підстави для скасування державної реєстрації іншого речового права - права оренди водного об`єкта, що здійснена 16 січня 2021 року.

Суд відхилив доводи сторони відповідача стосовно того, що строк позовної давності розпочався з моменту укладення і виконання договору оренди -

08 вересня 2014 року, оскільки ні Соколівська сільська рада, ні Кіровоградська обласна державна адміністрація, ні орган прокуратури не були стороною договору оренди від 08 вересня 2014 року. Про порушення права прокурор дізнався 27 червня 2017 року.

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України введений в дію Законом України № 540-ІХ, який набрав чинності

02 квітня 2020 року.

Період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, тривав з 12 березня 2020 до 30 червня

2023 року згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня

2020 року № 211 та від 27 червня 2023 року № 651.

Таким чином, загальний строк позовної давності продовжений на законодавчому рівні до 30 червня 2023 року.

Із цим позовом прокурор звернувся 15 березня 2021 року, тобто в межах строку позовної давності.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ігнатенко В. В., залишено без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

10 липня 2024 року залишено без змін.

Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився

з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

24 лютого 2025 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, з урахуванням нових редакцій касаційної скарги, просить скасувати рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року й ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували частину першу статті 261 ЦК України, а саме не застосували її положення, за якими початок перебігу позовної давності повинен відраховуватись з наступного дня після дня вчинення правочину та державної реєстрації речових прав, які виникли на підставі нього, тобто з 09 вересня

2014 року, оскільки це той день, починаючи з якого первісний позивач

і прокурор могли довідатися про порушення права держави або про особу, яка його порушила.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Кіровоградського районного суду Кіровоградської області.

29 травня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Аргументів щодо обрання позивачем способу захисту в касаційній скарзі немає, а тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції оскаржувані судові рішення на предмет

ефективності / неефективності обраного позивачем способу захисту не перевіряє.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи

16 березня 2006 року між Кіровоградською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 укладено договір оренди землі.

Згідно з умовами договору у строкове платне користування

ОСОБА_1 передається земельна ділянка загальною площею 40,81 га, з яких: 18,94 га - під пасовищами, 0,14 га - під гідротехнічними спорудами,

21,73 га - під ставкам, для рибогосподарських потреб із земель водного фонду на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області згідно з планом-схемою.

Договір укладено строком на десять років починаючи з дати його державної реєстрації, тобто до 22 березня 2016 року.

Розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року № 1024-р «Про внесення змін до договору оренди землі» внесено зміни до договору оренди землі, укладеного з ОСОБА_1 , який зареєстрований 22 березня 2006 року за № 84, у частині збільшення терміну дії договору до 25 років починаючи з дати його державної реєстрації, шляхом укладення додаткової угоди.

У подальшому розпорядженням голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 10 грудня 2012 року № 1231-р внесено зміни до розпорядження голови Кіровоградської районної державної адміністрації від 29 жовтня 2012 року № 1024-р, а саме: у пункті 1 розпорядження слова та цифри «строком на 25 років» замінено словами та цифрами «строком на 49 років».

Згідно з інформацією Кіровоградської районної державної адміністрації від 30 серпня 2017 року № 01-22/278/1 додаткові угоди до договору оренди землі не укладались, а отже, вказані розпорядження не реалізовані.

08 вересня 2014 року між Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області іОСОБА_1 укладено договір оренди водних об`єктів, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Бєлінським І. Д. та зареєстрований у реєстрі за № 803. Предметом цього договору є водний об`єкт, що розташований на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, для рибогосподарських потреб із земель водного фонду, які перебувають у державній власності на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області.

Об`єктом оренди є вода (водний простір) водного об`єкта, у тому числі рибогосподарської технологічної водойми під ставками - 21,7331 га, під гідротехнічними спорудами - 0,1394 га, пасовищами - 18,9375 га, всього земельна ділянка під водним об`єктом складає 40,8100 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:7501.

Про укладення між Кіровоградською районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_1 договору оренди водних об`єктів від 08 вересня 2014 року Департамент екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації повідомлено не було.

У зв`язку з набранням 01 липня 2013 року чинності Законом України «Про аквакультуру» 10 липня 2014 року розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 264-р уповноважено Департамент екології та природних ресурсів укладати і розривати договори оренди водних об`єктів.

18 травня 2015 року розпорядженням голови Кіровоградської обласної державної адміністрації № 186-р Департаменту екології та природних ресурсів делеговані повноваження стосовно надання в оренду водних об'єктів, розташованих на території Кіровоградської області, та організації земельних торгів. Районні державні адміністрації зобов`язано до 01 липня 2015 року передати до Департаменту екології та природних ресурсів копії договорів оренди та додаткові угоди стосовно водних об'єктів, розташованихна їх території.

У листі Державного агентства водних ресурсів України від 09 липня

2013 року № 3427/9/11-13 викладено узагальнення практики щодо процедури надання водних об`єктів у користування на умовах оренди та зазначено, що повноваження надання водних об`єктів у користування на умовах оренди за межами населених пунктів належать Раді міністрів Автономної Республіки Крим та обласним державним адміністраціям. При цьому районні державні адміністрації не мають повноважень щодо передання водних об`єктів в оренду.

Кіровоградська місцева прокуратура під час здійснення представницької діяльності та вивчення стану законності у сфері земельних і водних правовідносин у Миколаївській сільській раді 24 травня 2017 року направила запит на ім'я Миколаївського сільського голови.

Виконувач обов`язків керівника Кіровоградської місцевої прокуратури витребував у Кіровоградської районної державної адміністрації спірний договір.

Кіровоградська районна державна адміністрація Кіровоградської області до суду першої інстанції подала заяву про визнання позовних вимог прокурора. Зазначено, що договір оренди укладений колишнім головою Кіровоградської районної державної адміністрації ОСОБА_3 з перевищенням повноважень.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права № 26503593 від 08 вересня 2014 року відомо про внесення запису № 6919247 про реєстрацію речового права - права оренди земельної ділянки.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 242293264 від 29 січня 2021 року, сформованої прокурором прокуратури Кіровоградської області, відомо, що 10 червня

2020 року відбулась перереєстрація права власності на земельну ділянку державної форми власності з кадастровим номером 3522585000:02:000:7501

з колишнього власника Кіровоградської районної державної адміністрації на нового власника - Кіровоградську обласну державну адміністрацію. Також

у реєстрі міститься запис щодо реєстрації права оренди ОСОБА_1 стосовно зазначеної земельної ділянки до 22 березня 2055 року, яке скасовано на підставі постанови Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада

2018 року у справі № 390/1845/17.

Відповідно до рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 11 грудня 2020 року № 50 «Про початок реорганізації Миколаївської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області до Соколівської сільської ради шляхом приєднання» Соколівська сільська рада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Миколаївської сільської ради.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 10 липня 2023 року № НВ-9924001542023 земельна ділянка з кадастровим номером 3522585000:02:000:7501, площею 40,81 га, належить до категорії земель водного фонду та перебуває в комунальній власності Соколівської сільської ради.

04 жовтня 2017 року керівник Кіровоградської місцевої прокуратури

в інтересах держави, уповноваженими органами якої є Кіровоградська обласна державна адміністрація, Департамент екології та природних ресурсів, звернувся до суду з позовом до Кіровоградської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним договір оренди водних об`єктів, укладений 08 вересня 2014 року між Кіровоградською РДА і Ковалевським С. І., та зобов`язати Ковалевського С. І. повернути державі

в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації водний об`єкт, що складається з водного оренди водних об`єктів та зобов`язання повернути водний об`єкт, що складається з водного простору, та земельну ділянку

з кадастровим номером 3522585000:02:000:7501 (справа № 390/1854/17).

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

28 серпня 2018 року у справі № 390/1854/17 в задоволенні позову відмовлено

у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 28 листопада 2018 року рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

28 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов

у справі № 390/1854/17 задоволено. Визнано недійсним договір оренди водних об`єктів від 08 вересня 2014 року, укладений між Кіровоградською районною державною адміністрацією і ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Бєлінським І. Д., зареєстрований в реєстрі за № 803. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Кіровоградської обласної державної адміністрації водний об`єкт, що складається з водного простору,

в тому числі рибогосподарської технологічної водойми під ставками -

21,7331 га та земельну ділянку загальною площею 40,8100 га, кадастровий номер 3522585000:02:000:7501, нормативна грошова оцінка - 405 222,00 грн, які розташовані на території Миколаївської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області, шляхом складання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Постановою Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 390/1854/17 рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від

28 серпня 2018 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від

28 листопада 2018 року скасовано й ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що спірна земельна ділянка може бути повернена лише за позовом власника про її витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України.

Заперечуючи проти заявлених вимог, ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність.

Мотиви, якими керується Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону відповідають.

Переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд враховує таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2026 року у справі № 922/264/24 (провадження № 12-30гс25) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що не може бути належним (правомірним) спосіб захисту, який спричиняє втручання у право на майно, щодо якого немає спору. Іншими словами, зобов`язання повернути не тільки ту частину земельної ділянки, яка накладається на пам`ятку археології, а й ту частину земельної ділянки, яка не є спірною і правомірність надання в оренду (суборенду) якої не ставиться під сумнів, є втручанням, яке не може визнаватися законним. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча

б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки - не встановлює такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, провадження № 14-317цс19). Тобто лише в разі дотримання всіх критеріїв можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. Суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку вирішувати питання пропорційності з урахуванням фактичних обставин конкретної справи, оскільки в одному випадку обмеження буде пропорційним, а в іншому випадку те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.».

Встановивши, що Кіровоградська районна державна адміністрація, правонаступником якої є Соколівська сільська рада, не мала повноважень на укладення договору оренди водних об`єктів, при цьому договір оренди не відповідає формі типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, а також сторони не погодили всіх істотних умов договору, зокрема розміру орендної плати, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що спірна земельна ділянка вибула

з володіння Соколівської сільської ради з порушенням законодавства та поза волею власника, а відповідач не набув права користування спірною земельною ділянкою у спосіб та порядку, що визначені законом.

Аргументів щодо незгоди з висновками судів першої й апеляційної інстанцій

в цій частині в касаційній скарзі немає.

Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності.

Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» і «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови

у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона

у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження

№ 14-96цс18).

У цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України);

(б) опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги (пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року

у справі № 653/1096/16-ц).

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що норми про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, суть вимоги про витребування майна

з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи

з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Указані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада

2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

ЄСПЛ у рішенні від 18 березня 2008 року у справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі

б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави. ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абзац 2 частини другої статті 45 ЦПК України,

в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, чинній на час звернення до суду з позовом).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Отже, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції

у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений

у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі

№ 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року

у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі

№ 469/1203/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2019 року

у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19) зазначила, що порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», вжитих

у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості й обов`язку особи знати про стан її майнових прав. Тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення його цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести те, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права.

Відповідно до ЦПК України у чинній редакції кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Предметом доказування

є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Обґрунтованим

є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Суди попередніх інстанцій установили, що під час здійснення представницької діяльності прокурор виявив факт укладення 08 вересня 2014 року між Кіровоградською РДА і ОСОБА_1 договору оренди водного об`єкта (земельна ділянка з кадастровим номером 3522585000:02:000:7501) без дотримання норм законодавства, про що листом керівника Кіровоградської місцевої прокуратури від 27 червня 2017 року № 2-86/5942 вих17 було повідомлено першого заступника голови Кіровоградської обласної державної адміністрації. Прокурор просив надати письмову позицію щодо можливості Кіровоградської РДА укласти такий договір та чи вживала Кіровоградська ОДА заходи для оскарження зазначеного договору.

Кіровоградська ОДА повідомила орган прокуратури листом від 10 липня

2017 року № 01-29/351/3, що про укладення між Кіровоградською РДА

і ОСОБА_1 договору оренди водного об`єкта від 08 вересня

2014 року Департамент екології та природних ресурсів обласної державної адміністрації повідомлено не було, а отже, заходів щодо його оскарження адміністрація не вживала. Надалі в листі № 01-29/42/0.2 Кіровоградська ОДА не заперечила проти представництва прокурором інтересів держави в суді.

Отже, датою початку відліку позовної давності є 27 червня 2017 року - день, коли Кіровоградській ОДА, як власнику спірної земельної ділянки, правонаступником якої є Соколівська сільська рада, стало відомо про факт порушень інтересів держави.

Разом із цим Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX зазначені всі статті ЦК України, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку

з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). На цьому наголошено

у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року

№ 651 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, скасовано з 24 години 00 хвилин 30 червня

2023 року.

Таким чином, з урахуванням того, що строк позовної давності у спірних правовідносинах розпочався з 27 червня 2017 року, проте з березня 2020 року до липня 2023 року на території України діяв карантин, на час дії якого строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 ЦК України, продовжилися, станом на день звернення прокурора до суду з цим позовом (березень 2023) позовна давність у спірних правовідносинах не пропущена.

Оскільки, за обставинами цієї справи, договір оренди спірної земельної ділянки було укладено між ОСОБА_1 та Кіровоградської РДА, яка не

є власником спірної земельної ділянки, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, врахувавши, що Кіровоградська ОДА, яка є власником спірної земельної ділянки, дізналася про порушення своїх прав 27 червня 2017 року (іншого сторона відповідача не довела), а також те, що строк позовної давності на час запровадження карантину було продовжено, правильно вважав, що підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності немає.

Таким чином, встановивши, що позовні вимоги прокурора про витребування майна є обґрунтованими, підстав для застосування позовної давності немає, суди зробили правильний висновок, що цей позов слід задовольнити.

Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених

у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки судів у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду у справах, зазначених заявником

у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника з висновками судів щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

У статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено

з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2024 року та постанови Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня 2024 року - без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10 липня 2024 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 18 грудня

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська

Судді: І. А. Воробйова

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун