Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №904/941/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року

м. Київ

cправа № 904/941/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючої), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

представників учасників справи:

позивача - Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Дем`янова Каріна Олександрівна, адвокат (довіреність від 27.11.2025 №1-4591),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 (суддя Іванова Т.В.)

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026 (судді: Чередко А.Є., Чус О.В., Дармін М.О.)

у справі №904/941/25

за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЄР" (далі - ТОВ "ДАЄР")

про стягнення грошових коштів у розмірі 2 226 123,25 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 25.05.2026 № 32.2-01/690 у зв`язку із відпусткою судді Власова Ю.Л. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 904/941/25, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакова І.В. (головуючий), Бенедисюк І.М., Малашенкова Т.М.

Короткий зміст позовних вимог

АТ "Укртрансгаз" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "ДАЄР" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 2 226 123,25 грн, з яких 11 529,12 грн - штраф, нарахований відповідно до умов пункту 7.3. договору від 15.03.2024 №2403000039, 1 430 121,01 грн - пеня та 784 473,12 грн - штраф, нараховані відповідно до умов пункту 7.4. договору від 15.03.2024 №2403000039.

Короткий зміст судових рішень

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 27.06.2025, залишеним без змін Центральним апеляційним господарським судом постановою від 23.02.2026, у справі № 904/941/25:

- позовні вимоги АТ "Укртрансгаз" до ТОВ "ДАЄР" про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 2 226 123,25 грн на підставі договору від 15.03.2024 №2403000039 - задовольнив частково;

- стягнув з ТОВ "ДАЄР" на користь АТ "Укртрансгаз" 11 529,12 грн - штрафу за порушення умов договору в частині поставки неякісного (некомплектованого) товару у розмірі, 429 036,30 грн - пені у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, 784 473,12 грн - штрафу за порушення умов договору в частині непоставки товарів та 26 713,48 грн - витрат по сплаті судового збору;

- в іншій частині позовних вимог - відмовив.

Ухвалюючи рішення, суди зменшили розмір нарахованої відповідачу пені на 70%.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Укртрансгаз" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026 повністю, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 в частині відмови у стягненні 1 001 084,71 грн пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що також підтверджено скаржником у судовому засіданні. Скаржник зазначив про те, що суди попередніх інстанцій:

- не врахували висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 24.05.2022 у справі №910/10675/21 щодо застосування судами приписів статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Між АТ "Укртрансгаз" (далі - покупець) та ТОВ "ДАЄР" (далі - постачальник) 15.03.2024 укладено договір про закупівлю товарів (матеріально-технічних ресурсів) № 2403000039 (далі - договір).

До вказаного договору також укладено наступні додатки:

- додаток №1 - специфікація, а також продовження до нього - Технічні вимоги і якісні характеристики товару: Арматура трубопровідна: крани, вентилі клапани та подібні пристрої (Засувки);

- додаток №2 - гарантійні зобов`язання;

- додаток №3 - вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу.

За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується у визначений договором строк передати у власність покупця "Арматура трубопровідна: крани, вентилі клапани та подібні пристрої (Засувки)" (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена у додатку 1 до договору (далі - специфікація), а покупець зобов`язується прийняти і оплатити такі товари.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент), кількість товарів, одиниці виміру, ціни за одиницю, строк та місце поставки, інші вимоги до товарів зазначаються у специфікації.

Відповідно до пункту 2.1 договору якість та комплектність товарів повинні відповідати вимогам ГОСТ, ДСТУ, технічних умов, технічної або іншої документації, які зазначаються у специфікації до договору і містять вимоги до якості товарів.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що якість товарів не повинна бути нижчою від вимог щодо якості, встановлених чинним законодавством України та умовами договору для таких видів товарів.

Згідно з пунктом 2.4 договору постачальник зобов`язаний передати покупцеві товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає вимогам щодо якості і комплектності, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) державним стандартам, якщо такі передбачені.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору становить 9 559 034,40 грн, у тому числі податок на додану вартість - 1 593 172,40 грн.

Відповідно до пункту 3.3 договору ціна за одиницю товару наведена у специфікації.

Згідно з пунктом 4.2 договору передбачено наступний порядок оплати товарів:

- покупець здійснює авансовий платіж шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений у розділі 15 договору, в сумі 477 951,72 грн., що складає 5% від ціни договору, зазначеної у пункті 3.1 договору, протягом 5 робочих днів з дати отримання від постачальника оригіналу рахунку-фактури, за умови надання постачальником та прийняття покупцем безумовної безвідкличної банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу на суму не меншу від суми авансового платежу. Вимоги до банківської гарантії забезпечення повернення авансового платежу наведені у додатку 3 до договору. Банківська гарантія забезпечення повернення авансового платежу забезпечує повернення авансового платежу у разі порушення постачальником зобов`язання за договором (підпункт 4.2.1 договору);

- у разі ненадання постачальником протягом 5 робочих днів з дати укладення договору безумовної безвідкличної банківської гарантії повернення авансового платежу або не прийняття її покупцем через невідповідність умовам додатку 3 цього договору авансовий платіж покупцем не здійснюється. У цьому випадку несплата покупцем авансу не звільняє постачальника від виконання своїх зобов`язань за договором, а оплата поставлених товарів здійснюється покупцем на умовах підпункту 4.2.3 договору (підпункт 4.2.2 договору);

- покупець зобов`язаний оплатити постачальнику вартість переданих товарів, з урахуванням суми авансового платежу, у разі його здійснення, не раніше 7 та не пізніше 15 календарних днів з дати поставки, визначеної за правилами пункту 5.8 договору (підпункт 4.2.3 договору);

Відповідно до пункту 5.1 договору постачальник зобов`язується передати покупцю товари у кількості, строки та в місці поставки відповідно до специфікації.

Згідно з пунктом 5.3 договору поставка товарів здійснюється на умовах DDP "Поставка зі сплатою мита" (місце поставки визначається у Специфікації), Інкотермс-2010, з урахуванням умов пункту 5.1 договору.

Відповідно до пункту 5.7 договору приймання покупцем товарів за видатковою накладною не є підтвердженням належного виконання постачальником його обов`язку з поставки товарів за договором та відсутність у покупця претензій до постачальника щодо якості і комплектності товарів. Такі претензії можуть бути заявлені покупцем постачальнику у порядку, визначеному договором та чинним законодавством України.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що датою поставки товарів за договором є прийняття Покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до пункту 5.13 договору і одночасна передача постачальником покупцю у повному обсязі наведених нижче таких документів: видаткової накладної; оригіналу рахунку-фактури; товарно-транспортної накладної; оригіналу паспорту та/або сертифікату якості та/або іншого аналогічного документу на кожну одиницю (або партію) товарів; документу про підтвердження строків придатності товарів (у разі відсутності такої інформації в паспорті якості та/або сертифікаті якості на товар); копія діючого висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, виданого уповноваженим органом на товар; копія діючого сертифікату перевірки / експертизи типу / експертизи зразка на кожну позицію рукавичок з усіма додатками і протоколами випробувань, на які є посилання у сертифікаті, у відповідності до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771; копія діючої декларації відповідності засобів індивідуального захисту до вимог Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 771, на кожну позицію рукавичок.

Згідно з пунктом 5.9 договору у разі виявлення неналежної якості (комплектності) переданих товарів, покупець має право, незалежно від можливості використання товарів за призначенням, вимагати від постачальника за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення вартості товарів; 2) безоплатного усунення недоліків товарів у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки товарів; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товарів.

Відповідно до пункту 5.10 договору у разі істотного порушення вимог щодо якості товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявились неодноразово чи з`явились знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитись від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за товари грошової суми;

2) вимагати заміни неякісних (некомплектних) товарів на товари належної якості (комплектності) у визначений покупцем строк, але не пізніше 30 днів з моменту отримання Постачальником повідомлення покупця про заміну товарів.

Згідно з пунктом 5.11 договору якщо постачальник товарів неналежної якості не є їх виробником, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товарів і відшкодування збитків можуть бути пред`явлені до постачальника.

Відповідно до пункту 5.13 договору приймання товарів за кількістю та якістю здійснюється за умови надання документів, вказаних у пункті 5.8 договору.

Постачальник здійснює передачу товарів покупцю на умовах договору на підставі акта приймання товарів за кількістю та якістю, складеному в 3 примірниках (2 примірника для покупця, 1 примірник для постачальника) щодо приймання товарів, в якому зазначається: місце і дата складання акта приймання товарів за кількістю та якістю, реквізити Договору.

Покупець при отриманні товарів на склад проводить вхідний контроль. У випадку виявлення відхилень від вимог Договору та/або технічної документації, що наявна у Покупця та/або супровідної документації до товарів, наданої Постачальником, товари вважаються такими, що не відповідають вимогам щодо якості та підлягають заміні Постачальником на товари належної якості.

Згідно з пунктом 6.2 договору покупець має право, зокрема:

- не здійснювати оплату у разі ненадання та/або неналежного оформлення документів, зазначених пункті 4.3, пункті 5.8, пункті 5.13 договору (підпункт 6.2.2 договору);

- відмовитись від прийняття товарів у разі невідповідності їх якості (комплектності) технічним характеристикам, умовам поставки та відстрочити виконання своїх зобов`язань з оплати товарів до усунення претензії покупця (підпункт 6.2.3 договору);

- відмовитись від прийняття товарів у випадку порушення постачальником строків їх поставки, а також вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій за порушення ним своїх зобов`язань, передбачених договором та чинним законодавством України (підпункт 6.2.4 договору);

- вимагати від постачальника здійснення поставки товарів на умовах договору (підпункт 6.2.5 договору).

Відповідно до пункту 7.3 договору за порушення постачальником умов договору щодо якості (комплектності) товарів постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% вартості неякісних (некомплектних) товарів. Сплата штрафу не звільняє постачальника від обов`язку замінити неякісні (некомплектні) товари на належні у випадках, визначених договором.

Згідно з пунктом 7.4 договору за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.09.2024, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (пункт 12.1 договору).

Згідно із пунктом 12.3 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Специфікацією (додаток 1 до договору) сторони узгодили найменування товару, його технічні вимоги і якісні характеристики, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість, строк поставки (кількість календарних днів з дати укладення договору), місце поставки тощо.

Так, загальна вартість товару складає 9 559 034,40 грн, у тому числі податок на додану вартість 1 593 172,40 грн; строк поставки - 90 календарних днів з дати укладення договору.

У продовженні додатку 1 до договору "Технічні вимоги і якісні характеристики товару" сторони узгодили найменування товарів, одиницю виміру, кількість, характеристики.

Отже, відповідач повинен був здійснити поставку товару у повному обсязі у строк до 13.06.2024 (четвер) включно.

В рамках виконання умов договору відповідач здійснив часткову поставку товарів на суму у загальному розмірі 1 769 503,20 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №3 від 18.04.2024 на суму 1 656 657,60 грн, у тому числі ПДВ;

- №4 від 18.04.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ - не прийнято;

- №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ;

- №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ.

За результатами приймання позивачем товарів по вказаним видатковим накладним, зокрема №4 від 18.04.2024 було встановлено їх невідповідність технічним та якісним характеристикам договору і специфікації, про що складено акт вхідного контролю ТМЦ №91А від 26.04.2024 із зазначеними виявленими недоліками щодо якості (комплектності) товарів. Відповідно до цього акту товар не був оприбуткований у зв`язку із невідповідністю умовам договору.

Позивач листом за №1001ВИХ-24-2698 від 29.04.2024 повідомив відповідача про виявлені недоліки поставлених за видатковою накладною №4 від 18.04.2024 товарів і просив направити уповноваженого представника (протягом 48 годин) для участі в роботі комісії з приймання продукції за кількістю та якістю.

В свою чергу відповідач листом №30/2-04 від 30.04.2024 просив позивача повернути надіслану йому продукцію для виправлення недоліків вказаних позивачем у листі №1001ВИХ-24-2698 від 29.04.2025.

У зв`язку із вказаним позивачем було повернуто відповідачу товар, поставлений відповідно до видаткової накладної №4 від 18.04.2024, про що сторонами складено і підписано акт про повернення поставленої продукції відповідно до договору №24030000 від 15.03.2024.

Відповідачем було усунуто виявлені недоліки та здійснено поставку товару належної якості (комплектності) відповідно до видаткової накладної №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, у тому числі ПДВ.

Товари, поставлені за видатковою накладною №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ, були поставлені відповідачем із порушенням строків поставки, передбачених укладеним між сторонами договором.

Частково договір поставки залишився невиконаним з боку постачальника, а саме: на суму 7 789 531,20 грн.

У зв`язку з цим 28.10.2024 позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 28.10.2024 за вихідним номером 1001ВИХ-24-2681 про сплату штрафних санкцій, нарахованих відповідно до пунктів 7.3, 7.4 договору, на яку відповідач дав відповідь, в якій заперечував проти вимог.

У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав на адресу позивача заперечення №08/11 від 08.11.2024 на вимогу.

Позивач посилається, що відповідач у визначений договором термін здійснив лише часткову поставку товару, також відповідачем було поставлено частину товару неналежної якості, у зв`язку з чим позивач нарахував штрафні санкції, що й стало причиною виникнення спору.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

Судові рішення, з огляду на підстави касаційної скарги, переглядаються в межах відмови у стягненні 70% пені від заявленої суми. В іншій частині судові рішення не оскаржується, а тому згідно з частиною першою статті 300 ГПК в касаційному порядку не переглядаються.

Відповідно до частини першої статті 193 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судами попередніх інстанцій 1) відповідач здійснював часткову заміну поставлених товарів на товари, які відповідають умовам договору, відповідно до видаткової накладної №4 від 24.05.2024 на суму 57 645,60 грн, 2) товари, поставлені за видатковою накладною №20 від 30.08.2024 на суму 55 200,00 грн, у тому числі ПДВ, були поставлені відповідачем із порушенням строків поставки, передбачених укладеним між сторонами договором, 3) договір поставки залишився частково невиконаним з боку постачальника на суму 7 789 531,20 грн. Зазначені обставини не заперечувалися відповідачем.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з положеннями статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.4 Договору сторони погодили, що за порушення строків поставки товарів або недопоставку товарів постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товарів, поставку яких прострочено та/або недопоставлено, за кожний день такого прострочення, а за прострочення поставки товарів понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 10% вартості товарів, поставку яких прострочено. Сплата пені та/або штрафу не звільняє постачальника від виконання зобов`язань за договором.

Суди перевіривши наведений позивачем розрахунок пені та штрафу, дійшли висновку, що такий розрахунок є обґрунтованим і арифметично правильним. Правомірність таких висновків не заперечується жодною із сторін.

Водночас суди передніх інстанцій проаналізувавши матеріали справи, дійшли висновку про зменшення заявленої до стягнення пені на 70%.

Відповідно до статті 233 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Аналогічну правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Верховний Суд у постанові від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14, аналізуючи питання зменшення розміру штрафу/пені відповідно до норм статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, дійшов висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Таким чином, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача.

При вирішенні питання про зменшення пені суд ураховує також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).

Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Застосоване у статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Водночас вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 у справі № 922/1607/19, від 04.10.2021 у справі № 922/3436/20, від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20).

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та інші).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі № 5023/10655/11 (922/2455/20) та інші).

Суд зазначає, що в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 сформовано висновок про те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить із конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись із положенням статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом відповідно до статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

У пункті 7.42 постанови від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої статей 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Підставою касаційного оскарження у даній справі є пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

У справі №910/10675/21 (на яку посилається скаржник) спір виник щодо нарахування пені за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором закупівлі в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач прострочив поставку товару, не довів виникнення обставин непереборної сили, тому відповідно до статей 546, 549 ЦК України, статей 230, 231 ГПК України має зобов`язання сплатити кредиторові штрафні санкції у заявленому розмірі (1 392 094,86 грн пені та 1 228 008,47 грн штрафу). Водночас, суди, керуючись частиною третьою статті 551 ЦК України, статтею 233 ГК України, дійшли висновку про наявність існування виняткових обставин та зменшили належні до сплати штрафні санкції на 70%.

Суди у цій справі, перевірили та надали оцінку доводам та доказам, наданим для обґрунтування клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, врахували причини неналежного виконання зобов`язання з боку відповідача, обставини карантину, спричиненого коронавірусною інфекцією covid-19, наслідки порушення зобов`язання, відповідність розміру присуджених до стягнення штрафних санкцій таким наслідкам, поведінку відповідача, а також те, що станом на час звернення до суду сума основного боргу за договором сплачена відповідачем у повному обсязі.

У справі, що розглядається (№904/941/25) позов також подано про стягнення грошових коштів за неналежне виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором закупівлі в частині своєчасної та повної поставки обумовленого договором товару. Суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки відповідно до статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, дослідили та надали оцінку сукупності обставин, та виснували про наявність підстав для зменшення розміру пені на 70 %.

З огляду на викладене вище, Суд, за результатом аналізу змісту судових рішень у цій справі та у справі Верховного Суду №910/10675/21, дійшов висновку, що спірні правовідносини у вказаних справах, є схожими враховуючи предмет позову та нормативно-правове регулювання.

Водночас, у справі №904/941/25 суди зменшуючи розмір пені врахували, зокрема, те що: сума невиконаного зобов`язання складає більше 7 мільйонів, проте сукупний розмір штрафних санкцій складає третину від вказаної суми, що не є співмірним; зобов`язання у справі забезпечено також штрафом та банківською гарантією, які також компенсують наслідки неналежного виконання зобов`язань відповідачем; матеріали справи не містять доказів настання негативних наслідків для позивача, спричинених таким простроченням, у тому числі у вигляді збитків; необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін в умовах воєнного стану.

Отже, відмінність у цих справах зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, що зокрема не свідчить, що суди попередніх інстанцій не так чи в інший спосіб витлумачили та застосували норми права щодо дискреції суду на зменшення розміру пені, що передбачено статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, а різною оцінкою доказів у порядку статті 86 ГПК України, ураховуючи самедоводи та заперечення сторін у кожній конкретній справі.

При цьому Суд враховує, що аналіз висновків Верховного Суду, викладених у наведеній скаржником постанові у справах №910/10675/21 у межах визначеної ним підстави касаційного оскарження (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК), свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин цих справ і застосувати безпосередньо до спірних у цій справі правовідносин сторін.

Таким чином, наведені скаржником у цій частині доводи касаційної скарги, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на справу №910/10675/21, не підтвердилися під час касаційного розгляду, що виключає скасування судових рішень господарських судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині.

Водночас проаналізувавши зміст постанов Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 16.10.2018 у справі №910/22964/17, від 02.07.2019 у справі №925/1641/17, від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, та наявність/відсутність правових висновків, які не враховано судами під час розгляду цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність цих справ.

Правовідносини у справах № 903/602/24, № 911/2269/22, №910/22964/17, №925/1641/17, №918/116/19 враховуючи характер спірних правовідносин виникли на підставі відмінних від цієї справи договорів, за різного правового регулювання правовідносин, хоч із застосуванням статей 551 ЦК України та 233 ГК України, щодо яких виник спір у зазначених справах, а також змісту судових рішень у цих справах. Отже, Суд у цих справах вбачає неподібність правовідносин.

Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги у цій частині стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи АТ "Укртрансгаз" про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених цій постанові.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах, наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

Судові витрати

Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 23.02.2026 у справі №904/941/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова