Рішення від 26 травня 2026 р. у справі №947/38793/25 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/38793/25

Провадження № 2/947/543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2026

Київський районний суд м.Одеси в складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Кондратенко Ю.Д. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Київської райадміністрації Одеської міськради, про виселення -та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в якому просить висилити їх з його власного будинку за адресою АДРЕСА_1 , захистивши його право власності та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 150 тисяч гривень.

Позивач посилається на те, що він власник житлового будинку, розташованого за адресою Золотий берег, будинок АДРЕСА_1 площею 76 квадратних метрів, з яких 43 кв.м – житлова.

Цей будинок належить йому на підставі договору дарування від двадцятого лютого тисяча дев`ятсот дев`яностого року, посвідчений старшим державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори від 20 лютого 1990 року та зареєстрований в реєстрі за № 4-1087.

Зазначає, що відповідачка ОСОБА_2 разом з її неповнолітнім сином ОСОБА_3 мешкає в його будинку без його згоди та нехтують його правами власності.

Позивач посилається на те, що він страждає тяжкими хворобами, що він в віці 84 роки потребує стороннього догляду і тому виникла потрібність продати будинок для об`єднання з сім`єю дочки, яка теж мешкає в скрутних умовах і бажає об`єднатися зі своїм батьком, але відповідачка ОСОБА_2 перешкоджає позивачу проникненню покупців, ображає його, на що він жалівся до поліції, яка рекомендувала звернутися до суду за захистом прав власності.

Відповідачка ОСОБА_2 відзиву не надала, до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній».

У судовому засідання представник позивача позов підтримала, просила його задовольнити.

Представник Органу опіки та піклування Київської райадміністрації Одеської міськради у вирішення спору покладався на розсуд суду, у засідання не прибув.

Свідок ОСОБА_4 , суду надав пояснення, що позивач хворіє з діагнозом: Паркінсон і потребує сторонньої допомоги, що відповідачка знущається над позивачем, нікого в будинок не пускає, не бажає виїхати з нього.

Вислухавши пояснення учасників справи, свідка, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного про часткове задоволення позову.

Судом встановлено, що позивач є людиною похилого віку, та є власником житлового будинку, розташованого за адресою Золотий берег, будинок АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 20 лютого 1990 року.

У будинку без реєстрації проживають відповідачка разом з сином неповнолітнім ОСОБА_3 2012 року народження, та чинять перешкоди позивачу у реалізації його права власності на будинок.

Позивач з метою захисту своїх прав від дій відповідачів у 2025 році звертався до органів Національної поліції, які роз`яснили йому право на звернення до суду.

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована з 2008 року в АДРЕСА_2 , і має на праві приватної власності вказану квартиру.

Згідно ст.317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ст.109ч.1 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, встановлених законом.

Статтею 116 ч.3 ЖК України визначного, що осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Згідно ст.29ч.3 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі порушують право власника вищевказаного будинку на реалізацію його прав, закріплених у ст.ст.317 та 319 ЦК України своїм небажанням виселитися з будинку, а тому порушене право позивача підлягає захисту, а позов в частині виселення відповідачів підлягає задоволенню.

Статтею 386ч.3 ЦК України визначено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Суд вважає, що діями відповідачів позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відповідачів щодо нього, і вважає суму у 5000 грн. достатньою для відшкодування його моральних страждань.

Моральна шкода завдана обома відповідачами стягується з ОСОБА_2 , як матері неповнолітнього.

На підставі ст. ст. 258, 259, 263-265,280-289 ЦПК України та ст. 386 ч. 2,3 ст. 387 ЦК України та ст. 116 ЖК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та її сина ОСОБА_3 2012 року народження з будинку АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у якості моральної шкоди 5000 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом що його ухвалив за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Я. В. Бескровний