Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №947/16901/26 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/16901/26

Провадження № 2-о/947/266/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

заявника – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,

ВСТАНОВИВ :

23 квітня 2026 року до канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

В обґрунтування заяви зазначав, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є співвласником квартири разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 85,3 кв.м. Право власності на вказану квартиру підтверджується на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 25 вересня 1995 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів та зареєстрованого в реєстрову книгу за №15-3244.

Зазначає, що 25 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів ОСОБА_1 було видано Свідоцтво про право власності на квартиру (зареєстроване в реєстрову книгу за №15-3244), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Стверджує, що в указаному Свідоцтві про право власності на житло наявна фактична невідповідність персональних даних власника, а саме неправильно зазначено його прізвище. Замість правильного прізвища « ОСОБА_1 » у Свідоцтві про право власності на житло посадовою особою було зазначено « ОСОБА_1 ».

Також, 25 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів було прийнято розпорядження органу приватизації № 64141, на підставі якого ОСОБА_1 та членам його сім`ї передано у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . У зазначеному розпорядженні посадовою особою також було неправильно зазначено прізвище заявника, а саме: замість правильного « ОСОБА_1 » зазначено « ОСОБА_1 ».

Зазначені розбіжності не надають можливості розпоряджатися заявнику належним йому майном та він вимушений звернутися до суду з відповідною заявою.

Ухвалою судді від 27.04.2026 року відкрито окреме провадження по цій цивільній справі та призначено судове засідання на 03.06.2026 року на 14.00 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Заявник – ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради у судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 25 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів видано Свідоцтво про право власності на житло, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному Свідоцтві зазначено, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 8).

25 вересня 1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів було прийнято розпорядження органу приватизації № 64141, на підставі якого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передано у власність квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Матеріали справи містять копію талона до ордеру №2240 від 25.01.1984 року (виданого російською мовою), де зазначено, що сім`я заявника – ОСОБА_1 складається з: дружини – ОСОБА_2 , син – ОСОБА_4 , донька – ОСОБА_5 , мати – ОСОБА_3 .

Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 , Серії НОМЕР_2 , прізвище заявника зазначено – ОСОБА_6 (а.с. 10).

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , та Довідки про присвоєння ідентифікаційного номера прізвище заявника зазначено – ОСОБА_6 (а.с. 6, 7).

Заявником також надано копію Свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_1 , що мешкає за адресою у АДРЕСА_1 .

Окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, відповідно до ст. 293 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 п. 5 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 Постанови за № 5 від 31 березня 1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами.

Суд розглядає справи про встановлення факту, згідно до ч. 1 п. 6 ст. 315 ЦПК України, щодо належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», рішення, постановлене у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно відповідати вимогам статей 203, 275 ЦПК (за Кодексом 2004 р.) Суд повинен також навести в рішенні докази в підтвердження висновку про обставини, що мають значення для вирішення справи, а при задоволенні заяви чітко викласти встановлений факт.

Проаналізувавши п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31.03.1995 № 5, для встановлення факту необхідна наявність певних умов, серед яких: встановлений факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, щодо її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документів, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану, тощо).

Коли установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом.

Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Для порушення в судах справ про встановлення належності правовстановлюючих документів необхідно подавати заяву з доказами того, що цей документ належить заявнику і що організація, яка його видала, не може внести до нього відповідні виправлення. У цих справах суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них.

З наданих заявником доказів вбачається, що доводи є законними та обґрунтованими. Розбіжності у написанні прізвища заявника виникли, ймовірно, внаслідок перекладу з російської мови.

Суд, розглядаючи справу повно, всебічно та об`єктивно, прийшов до висновку, що заява підлягає задоволенню та необхідно встановити факт належності документів ОСОБА_1 .

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 315 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради в особі юридичного департаменту Одеської міської ради про встановлення факту належності правовстановлюючого документу, – задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , правовстановлюючого документу, а саме – Свідоцтва про право власності на житло (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 25 вересня 1995 року та зареєстрованого в реєстрову книгу за №15-3244.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , правовстановлюючого документу, а саме Розпорядження органу приватизації № 64141 про право власності на житло від 25 вересня 1995 року, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів щодо передачі у власність квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 85,3 кв.м.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко