Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №759/12792/26 — Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/12792/26

пр. № 1-кп/759/1327/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м.Київ

Святошинський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025240020006431 від 04 серпня 2025 року стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Каленики Золотінського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-22.08.2025 Бородянським районним судом Київської області за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 ( тридцять чотири тисячі) гривень; ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06.02.2026 року розстрочено виплату несплаченої суми штрафу на 10 місяців рівними частинами по 3400 грн щомісячно з дня набрання ухвалою законної сили; 15.05.2026 знятий з обліку Солом`янського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у м.Києві та Київській області у зв`язку зі сплатою штрафу у сумі 34 000 грн.,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем, зобов`язаний додержуватися вимог ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків.

Згідно зі ст. ст. 41, 92 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Відповідно ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із п. 4 «Переліку видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських організацій, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України» «Додатку №1» до постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 №2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», не може перебувати у власності громадян, серед іншого, наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отримуваних громадянами за призначенням лікаря).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» на території України встановлюються заходи контролю за обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що передбачають окрім іншого: визначення основних умов, вимог, правил і системи заходів, пов`язаних з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин в Україні; ліцензування відповідних видів діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження системи дозволів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за дотриманням дозвільних документів; застосування заборон та обмежень щодо обігу окремих наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та встановлення квот, у межах яких здійснюються виробництво, виготовлення, зберігання, ввезення на територію України, вивезення з території України наркотичних засобів і психотропних речовин; відпуск фізичним особам наркотичних засобів, психотропних речовин лише за рецептом лікаря і відповідно до медичних показань; встановлення обмежень, пов`язаних з виконанням окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів; запровадження відповідальності за порушення законодавства про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори; інші заходи, передбачені Законом та міжнародними договорами України.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» діяльність з обігу наркотичних засобів і психотропних речовин на території України дозволяється лише в цілях і в порядку, встановлених цим Законом, а в передбачених ним випадках - у порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та відповідних центральних органів виконавчої влади.

Однак, всупереч вищенаведених нормативно-правових актів, ОСОБА_3 , будучи особою, яку протягом року засуджено за ст. 309 КК України, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, знову протягом року вчинив нове кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів за наступних обставин.

ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом на особисте вживання психотропних речовин у великому розмірі, без мети подальшого збуту, у невстановлений досудовим розслідування час, але не пізніше 13 год. 41хв. 11.03.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, особи та спосіб, придбав особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, у великому розмірі, яка була розміщена у чотирьох поліетиленових пакетах, після чого поклав їх до правої кишені власної куртки.

Надалі 11.03.2026, о 13 год. 41 хв., за адресою: м. Київ, пр-т. Берестейський, поблизу буд. 106/2, ОСОБА_3 був викритий працівниками поліції, у якого в подальшому було виявлено чотири поліетиленові пакети із вмістом особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою - 3,003 г.

PVP, згідно з Списком № 2 «Психотропні речовини, обіг яких обмежено» Таблиці ІІ «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 №770, є особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено.

Згідно наказу Міністерства охорони здоров`я від 02.08.2000 № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» розміром психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, за який передбачена кримінальна відповідальність, є маса від 0,15 г, великим розміром є маса від 1,5 г до 15,0 г.

Дії ОСОБА_3 стороною обвинувачення кваліфіковано за ч. 2 ст. 309 КК України як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великому розмірі, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за ст.309 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю та надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину. Так зазначив, що придбав за допомогою мережі Інтернет через «закладку» PVP, яку забрав та зберігав при собі, 11.03.2026 за адресою: м. Київ, пр-т. Берестейський, поблизу буд. 106/2, його зупинили працівники поліції, яким він в наступному видав придбану ним психотропну речовину. Обсяг PVP підтвердив, у вчиненому розкаявся, зауважив, що зробив для себе належні висновки та не допускатиме протиправної поведінки в майбутньому.

Згідно ст.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини та не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України. Суд також пересвідчився в тому, що вони правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позицій, підстави вважати, що обвинувачений оговорює себе або в інший спосіб викривлює визнані ними у судовому засіданні обставини, відсутні. При цьому судом роз`яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та вважає правильною кваліфікацію його дії за ч. 2 ст. 309 КК як незаконне придбання та зберігання психотропної речовини у великому розмірі, без мети збуту, вчинене протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання обвинуваченому, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, яке виконує виправну функцію, а індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, з метою визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який раніше судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, неодружений, є військовослужбовцем, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України.

Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, яке полягає у відвертому особистому осуді обвинуваченим своєї поведінки, негативному морально-психологічному ставленні до скоєного, розкриттям усіх обставин кримінального правопорушення.

Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлені.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на особу обвинуваченого, конкретні обставини вчинення злочину, наявність по справі обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, приймаючи до уваги відношення обвинуваченого до вчиненого, який в судовому засіданні запевнив, що в подальшому не допускатиме протиправної поведінки та просив надати йому можливість стати на шлях виправлення, з урахуванням позиції прокурора, який в судових дебатах запропонував звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства у зв`язку з чим призначає покарання в межах санкції статті за якою він визнається винуватим у виді позбавлення волі, звільнивши на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням та покладенням передбачених ст.76 КК України обов`язків.

Питання щодо долі речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 3565 грн. 60 коп.(висновок експерта від 19.03.2026 за №СЕ-19/111-26/13403-НЗПРАП) підлягають стягненню з ОСОБА_3 за правилами ст. 124 КПК України.

Застосований до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою суду від 03.06.2026 скасовано.

Керуючись ч.2 ст.309, ст.ст.50, 65- 67, 75,76, ст.ст. 369-371, 373- 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк покарання період його затримання та тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, а саме: 11.03.2026 року, та період з 24.04.2026 до 03.06.2026.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбуття покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 1 (один) рік.

Згідно зі ч. 1 ст. 76 КК України протягом іспитового строку покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Згідно ч.4 ст. 76 КК України нагляд за засудженим ОСОБА_3 на час проходження ним військової служби покласти на командира відповідної військової частини.

Початок іспитового строку обчислювати з моменту проголошення вироку суду, тобто з 03.06.2026 року.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у розмірі 3565 ( три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Речові докази: PVP масою 3,003 г., що зберігається в камері схову речових доказів Святошинського УП ГУНП в м. Києві, після набрання вироком законної сили, - знищити.

Вирок може бути оскаржений шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення з урахуванням особливостей, передбачених ч.2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його оголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.

Суддя: ОСОБА_1