Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №147/910/26 — Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/910/26

Провадження № 2/147/589/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 подала до Тростянецького районного суду Вінницької області позовну заяву про розірвання шлюбу, який було зареєстровано 09.08.2016 між нею та ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 09.08.2016 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який вони реєстрували 09.08.2016 у виконавчому комітеті Новокорецької сільської ради Корецького району Рівненської області, актовий запис №5, про що їм 23.01.2018 повторно видано свідоцтво серії НОМЕР_1 .

За час спільного проживання з відповідачем у зареєстрованому шлюбі у них народилося троє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 і син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили спільне проживання, проживають окремо. Причиною є неправильна поведінка відповідача.

Діти знаходяться біля ОСОБА_1 , повністю на її утримані.

Сімейне життя між подружжям не склалося. Після перебування у спільному шлюбі стало зрозуміло, що характери сторін суттєво відрізняються, вони мають різну точку зору на спірні питання, а також різні інтереси та сімейні цінності.

Подружнє життя з відповідачем не відповідає уявленням ОСОБА_1 про сімейне життя.

В даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили спільне проживання. Їх сім`я фактично розпалась. В сім`ї створились неможливі умови для спільного проживання. Постійні сварки та скандали зруйнували почуття сторін, тому позивачка вважає, що їх сім`я існує тільки формально.

У сторін абсолютно різні погляди на життя та спільне проживання. Подальше збереження сім`ї позивачка вважає неможливим та недоцільним, оскільки сторони пройшли шлях розриву і примирення, але це не дало ніяких результатів та змін у відносинах, а тому вважає примирення неможливе.

Ухвалою суду від 22.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, представник позивача надіслала до суду заяву про розгляд справи без її участі. Просила позовні вимоги задовільнити в повному обсязі.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

Відповідач на виклики в судове засідання не з`явився, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлявся судом про день, час та місце судового засідання за адресою реєстрації.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За таких обставин, суд вважає можливим відповідно до ст. ст. 223, 280 ЦПК України, розглянути справу та ухвалити заочне рішення у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано 09.08.2016 у виконавчому комітеті Новокорецької сільської ради Корецького району Рівненської області, актовий запис № 5, про що 23.01.2018 повторно видано свідоцтво серії НОМЕР_1 . (а.с.6)

За час спільного проживання у сторін народилося троє дітей: син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 і син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.7-9).

Сімейне життя між подружжям не склалося. Після перебування у спільному шлюбі стало зрозуміло, що характери сторін суттєво відрізняються, вони мають різну точку зору на спірні питання, а також різні інтереси та сімейні цінності.

Подружнє життя з відповідачем не відповідає уявленням ОСОБА_1 про сімейне життя.

В даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинили спільне проживання. Їх сім`я фактично розпалась. В сім`ї створились неможливі умови для спільного проживання. Постійні сварки та скандали зруйнували почуття сторін, тому позивачка вважає, що їх сім`я існує тільки формально.

У сторін абсолютно різні погляди на життя та спільне проживання. Подальше збереження сім`ї позивачка вважає неможливим та недоцільним, оскільки сторони пройшли шлях розриву і примирення, але це не дало ніяких результатів та змін у відносинах, а тому вважає примирення неможливе.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.

За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рішення суду у справі про розірвання шлюбу повинно відповідати вимогам статті 215 ЦПК України. У ньому, зокрема, має бути зазначено дату й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС.

Позивачка в заяві вказала, що не проживає з відповідачем, вони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільне господарство та не мають спільного бюджету. Між ними втрачено почуття любові та взаємоповаги.

Відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав та не спростував обставини, зазначених ОСОБА_1 .

З огляду на викладене, суд виходить з того, що шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб. Наявність спільних дітей не означена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що сім`я сторін по справі розпалася та подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, за таких обставин, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 114, абз. 2 ч. 3 ст. 115 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Вимог про розподіл судових витрат позивач не заявляла.

Керуючись статтями 110, 112, 113 СК України, статтями 211, 223, 247, 259, 264-268, 272, 280 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 09.08.2016 у виконавчому комітеті Новокорецької сільської ради Корецького району Рівненської області, актовий запис №5, - розірвати.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 03.06.2026.

Суддя О.А. Натальчук