Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №135/822/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/822/26

Провадження № 3/135/285/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02.06.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та її захисника Рябоконя В.О., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з ВП № 3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини справи

13 травня 2026 року о 01 год 55 хв у м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області на вул. Незалежності водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом — автомобілем марки «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», прилад № ARSM-0781, результат — 0,54‰.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

2. Пояснення осіб, які беруть участь у провадженні

2.1. Пояснення ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не визнав та звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування клопотання та під час судового розгляду ОСОБА_1 зазначив, що, на його думку, зупинка належного йому автомобіля була здійснена працівниками поліції без законних підстав, оскільки він не порушував Правил дорожнього руху, а відтак не був зобов`язаний виконувати подальші вимоги поліцейських, а всі складені ними процесуальні документи вважає неналежними та недопустимими доказами.

Пояснив, що на пропозицію поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки погодився, тестування проводилося за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest 6820», результат якого склав 0,54‰. Звернув увагу суду, що, за наданою ним інструкцією до приладу, технічне обслуговування (перевірка калібрування) має здійснюватися кожні шість місяців, тоді як на роздруківці зазначено дату останнього калібрування 02.10.2025, а тому, на його переконання, огляд проводився із використанням приладу, технічний стан якого не відповідав вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» та профільних метрологічних стандартів.

Крім того, ОСОБА_1 послався на те, що в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про калібрування засобу вимірювальної техніки «Drager Alcotest 6820», оформлене відповідно до вимог національного стандарту ДСТУ ISO/IEC 17025:2006, що, на його думку, ставить під сумнів достовірність результатів огляду. Також звернув увагу на часову різницю між проведенням огляду (01:58 13.05.2026) і оформленням направлення до закладу охорони здоров`я (02:15 13.05.2026), вважаючи, що огляд фактично був проведений без належного направлення.

Окремо наголосив, що, за його спостереженнями, з долученого до справи відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається факту руху транспортного засобу та моменту керування ним саме ОСОБА_1 , оскільки працівники поліції підходять до вже припаркованого автомобіля, а тому, на його думку, відсутні належні докази факту керування ним транспортним засобом у стані сп`яніння.

У клопотанні просив провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

2.2. Пояснення у судовому засіданні

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження у справі та просив суд задовольнити його з підстав, у ньому викладених. Додатково пояснив, що подія мала місце 13 травня 2026 року, близько другої години ночі, у м. Ладижин на вул. Незалежності, де він керував належним йому автомобілем «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_1 , прямувавши забрати дружину з роботи, яка працює позмінно і повідомила йому про дострокове завершення зміни. У салоні автомобіля на момент зупинки перебував один.

ОСОБА_1 підтвердив, що на вимогу працівників поліції добровільно погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» безпосередньо на місці зупинки транспортного засобу, за результатами якого було зафіксовано показник 0,54‰. Водночас категорично заперечив факт вживання будь-яких алкогольних напоїв чи лікарських препаратів напередодні події та, відповідаючи на запитання суду, висловив припущення, що такий результат міг бути зумовлений запахом освіжувача повітря або омивача скла, які він використовує в салоні автомобіля.

Відсутність будь-яких письмових зауважень до протоколу та свій підпис під записом «з результатами згоден» в акті огляду пояснив станом розгубленості й втоми, оскільки, зі слів ОСОБА_1 , його розбудили вночі, він «був з просоння» та не мав досвіду спілкування з поліцейськими. Також підтвердив, що не наполягав на проведенні повторного огляду в закладі охорони здоров`я і фактично до лікарні не поїхав, мотивуючи це браком часу, оскільки мав забрати дружину з роботи та згодом самостійно вирушити на роботу. Водночас чітко пригадати, чи пропонували йому працівники поліції пройти медичний огляд у лікарні, не зміг. Окремо зазначив, що за день до події вживав вино.

2.3. Пояснення захисника

Адвокат Рябоконь В.О., діючи в інтересах ОСОБА_1 , підтримав подане останнім клопотання про закриття провадження у справі та просив суд задовольнити його з підстав, у ньому наведених.

Захисник, зокрема, звернув увагу суду на те, що в матеріалах справи, у тому числі у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, відсутня фіксація самого процесу руху транспортного засобу, а працівники поліції підходять до вже припаркованого автомобіля, у зв`язку з чим, на думку адвоката, належні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані сп`яніння відсутні.

Окремо захисник наголосив на часовій невідповідності між моментом проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння (01:58 13.05.2026) та часом оформлення направлення до закладу охорони здоров`я (02:15 13.05.2026), вважаючи, що фактичний огляд був проведений до оформлення направлення, що, на його переконання, свідчить про порушення встановленої процедури.

Крім того, ОСОБА_2 послався на дані роздруківки приладу «Drager Alcotest 6820» щодо дати останнього калібрування 02.10.2025 та стверджував, що відповідно до інструкції до приладу, Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» і технічних характеристик, повірка (калібрування) має проводитися кожні шість місяців, тоді як підзаконний нормативний акт, яким визначено річний інтервал, не може переважати закон. У зв`язку з цим захисник вважав, що огляд проводився за допомогою приладу, технічний стан якого не відповідав вимогам законодавства, а отже, отримані за його допомогою результати є неналежними доказами і не можуть покладатися в основу висновків про винуватість підзахисного.

3. Встановлені судом обставини, оцінка доказів та правова кваліфікація дій

3.1. Нормативна основа провадження та оцінки доказів

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом, а також забезпечення виконання постанов, ухвалених за результатами такого розгляду.

За змістом ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), який розглядає справу, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Обов`язок зі збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (ст. 255 КУпАП), а протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів, що підлягають оцінці судом нарівні з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення в сукупності всіх обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення (об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона) на підставі належних, допустимих і достовірних доказів, оцінених судом відповідно до вимог ст. 252 КУпАП із дотриманням стандарту доведення, який виключає розумні сумніви у винуватості особи.

3.2. Докази, якими підтверджується вина ОСОБА_1 .

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які в їх взаємозв`язку є належними, допустимими, достовірними та достатніми для висновку про наявність у діях останнього складу вказаного правопорушення.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664576 від 13.05.2026 складено уповноваженою службовою особою — старшим інспектором СРПП ВП № 3 (м. Ладижин) Гайсинського РУП капітаном поліції Брудницьким Я.В. — відповідно до вимог ст. 256 КУпАП. У протоколі відображено дату, час і місце події, дані про особу водія, відомості про транспортний засіб, а також суть правопорушення — керування автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння з посиланням на результат огляду на місці зупинки. ОСОБА_1 у протоколі підтвердив правильність занесених даних, був ознайомлений з місцем і часом розгляду справи, йому роз`яснено права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчать його власноручні підписи; пояснення по суті порушення він залишив для надання в суді.

Роздруківка результатів вимірювання за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820» (прилад № ARSM?0781, тест № 38) від 01:58 13.05.2026 підтверджує, що під час огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у видихуваному ним повітрі зафіксовано 0,54‰ алкоголю за температури навколишнього середовища +14°C. У роздруківці зазначено дані особи, яка тестувалася, дані інспектора, що проводив тест, модель та номер приладу. Під результатом тесту наявний власноручний підпис ОСОБА_1 , який засвідчує його ознайомлення з показниками приладу.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів складено за формою, передбаченою Інструкцією. В акті зафіксовано ознаку сп`яніння — різкий запах алкоголю з ротової порожнини, а також результат огляду з використанням приладу «Drager» — 0,54‰. У графі «З результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_1 , що свідчить про відсутність заперечень з його боку під час проведення огляду на місці.

Направлення на огляд до закладу охорони здоров`я від 13.05.2026 о 02 год 15 хв підтверджує, що під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього характерні ознаки алкогольного сп`яніння — різкий запах алкоголю з ротової порожнини, нечітку вимову, почервоніння обличчя у зв`язку з чим оформили направлення до КП «Ладижинська міська лікарня» для можливого проведення медичного огляду.

Відеозапис з нагрудної камери поліцейського (засіб відеозапису № 796664), долучений до матеріалів справи та безпосередньо досліджений судом, є безперервним, не містить ознак монтажу і відображає хід спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 на місці зупинки автомобіля. На відеозаписі зафіксовано, зокрема, наявність у водія зовнішніх ознак сп`яніння, роз`яснення йому прав, пропозицію пройти огляд на місці, згоду на проведення огляду, процедуру тестування із застосуванням приладу «Drager Alcotest 6820», оголошення результату 0,54‰, а також оформлення протоколу про адміністративне правопорушення. Окрім того, у перші хвилини запису ОСОБА_1 на запитання поліцейських неодноразово підтверджує, що керував автомобілем і прямував забирати дружину з роботи.

Окремо суд бере до уваги пояснення, надані ОСОБА_1 у судовому засіданні, в яких він визнав факт керування належним йому автомобілем у час та в місці, зазначених у протоколі, підтвердив погодження на проведення огляду на місці та не заперечив того, що під час огляду результат тесту приладу 0,54‰ ним не оспорювався.

Оцінивши вказані докази в сукупності, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП щодо всебічності, повноти й об`єктивності дослідження, суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного та у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зафіксованого у встановленому законом порядку.

3.3. Щодо доводів сторони захисту

3.3.1. Встановлення факту керування транспортним засобом

Сторона захисту наполягає на тому, що у матеріалах справи, зокрема у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, відсутня фіксація самого процесу руху транспортного засобу, а працівники поліції підійшли до вже припаркованого автомобіля, у зв`язку з чим, на думку захисту, належні докази факту керування відсутні.

Ці доводи суд відхиляє з таких підстав.

У судовому засіданні ОСОБА_1 однозначно підтвердив, що у ніч з 12 на 13 травня 2026 року він керував належним йому автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Незалежності в м. Ладижин, прямувавши забрати дружину з роботи. Таке визнання, зроблене добровільно, є самостійним доказом у розумінні ст. 251 КУпАП і підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами.

На відеозаписі з нагрудної камери, дослідженому судом, зафіксовано, що вже на початку спілкування на місці події ОСОБА_1 на неодноразові запитання поліцейських без будь-якого примусу підтверджує факт керування автомобілем та повідомляє, що «їхав за дружиною на роботу», при цьому жодних заперечень щодо того, що саме він був водієм, не висловлює.

Протоколом про адміністративне правопорушення встановлено, що саме ОСОБА_1 є водієм та власником транспортного засобу, зупиненого о 01:55 на вул. Незалежності в м. Ладижин. Він перебував у салоні автомобіля один, що також підтверджується відеозаписом. Сукупність цих обставин (нічний час, дія комендантської години, перебування особи за кермом власного автомобіля, відсутність інших осіб у салоні, послідовне визнання факту керування) у взаємозв`язку з іншими доказами виключає розумні сумніви щодо того, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом у момент, безпосередньо зазначений у протоколі.

Відсутність на відеозаписі декількох секунд руху автомобіля до його зупинки не нівелює наведеної сукупності доказів і не може бути розцінена як така, що ставить під сумнів факт керування, а відтак не є підставою для закриття провадження.

3.3.2. Щодо законності зупинки транспортного засобу

Твердження захисту про незаконність зупинки транспортного засобу суд оцінює як необґрунтовані.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан, у межах якого, серед іншого, встановлюється режим комендантської години — заборони перебування осіб у визначений час доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціальних перепусток чи інших визначених підстав. Контроль за дотриманням комендантської години покладається на відповідні військові та комендантські патрулі, до складу яких входять, зокрема, поліцейські Національної поліції України, які мають право зупиняти транспортні засоби, перевіряти документи у водіїв і пасажирів, а за наявності ознак правопорушень — вживати передбачених законом заходів.

На момент зупинки автомобіля 13.05.2026 о 01:55 у м. Ладижин діяла комендантська година. За таких умов патруль поліції мав законні підстави перевірити особу водія й документи на транспортний засіб. Під час такої перевірки поліцейські виявили у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, нечітка мова, почервоніння обличчя), що зафіксовано в акті та направленні, й правомірно запропонували пройти огляд на стан сп`яніння, на що він добровільно погодився.

Водночас суд зазначає, що обставини зупинки транспортного засобу самі по собі не є предметом доказування у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Предметом доказування є факт керування особою транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а не підстави зупинки. Навіть якщо б підстава зупинки була формально незаконною (що в цій справі не встановлено), сам по собі цей факт не спростовує зафіксованих у передбаченому законом порядку ознак сп`яніння та результатів огляду.

Крім того, в. п. 2.5 ПДР України встановлено беззастережний обов`язок водія пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського незалежно від підстав зупинки транспортного засобу. Незгода водія з причинами зупинки або його переконання в їх незаконності не звільняє від виконання цього обов`язку.

Отже, посилання сторони захисту на незаконність зупинки не впливають на допустимість доказів, отриманих у ході належним чином проведеного огляду на стан сп`яніння, і не можуть бути підставою для закриття провадження.

3.3.3. Щодо метрологічної придатності приладу «Drager Alcotest 6820»

Сторона захисту стверджувала, що результати тесту 0,54‰ не можуть бути використані як доказ винуватості ОСОБА_1 , оскільки прилад «Drager Alcotest 6820» нібито використовувався з порушенням вимог до калібрування, а в матеріалах справи відсутнє свідоцтво про калібрування.

Суд відхиляє ці доводи з таких підстав.

Закон України «Про метрологію та метрологічну діяльність» розрізняє повірку та калібрування засобів вимірювальної техніки. Повірка законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, до яких належать вимірювачі вмісту алкоголю у видихуваному повітрі, є обов`язковою процедурою і повинна проводитись у встановлені міжповірочні інтервали. Натомість калібрування, відповідно до ст. 27 Закону, є добровільною процедурою, що може здійснюватися за ініціативою власника приладу, й не замінює собою повірку.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 № 1747 «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» для засобів вимірювання вмісту алкоголю у крові та повітрі, що видихається, встановлено міжповірочний інтервал один рік. Тому посилання захисту на шестимісячний строк із інструкції виробника стосується саме калібрування, а не обов`язкової повірки, і не може вважатися юридично значущою підставою для визнання результатів вимірювання недопустимими. Інструкція виробника є технічним документом, а не нормативно?правовим актом, і не має вищої юридичної сили порівняно із законом та підзаконними актами, прийнятими на його виконання.

Законодавство, яке регулює порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, не покладає на поліцейських обов`язку долучати до матеріалів справи свідоцтва про повірку чи калібрування приладів. Захист, посилаючись на технічну непридатність приладу, не заявив жодного клопотання про витребування від уповноважених метрологічних органів відомостей щодо результатів останньої повірки конкретного приладу «Drager Alcotest 6820» № ARSM?0781, тоді як суд, відповідно до ст. 252 КУпАП, не наділений повноваженнями збирати такі докази з власної ініціативи. Відомостей про те, що прилад не пройшов періодичну повірку чи використовувався з порушенням установленого річного міжповірочного інтервалу, матеріали справи не містять.

Навіть з урахуванням технічної похибки приладу «Drager Alcotest 6820», яка за даними відкритих джерел становить приблизно ±0,042‰, значення 0,54‰ істотно перевищує допустиму межу в 0,2‰. Навіть у разі максимальної похибки в бік зменшення результату (0,54 ? 0,042 = 0,498‰) отримане значення майже в 2,5 раза перевищує встановлений законом поріг, що не дає підстав сумніватися у факті перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

За таких обставин посилання сторони захисту на нібито «прострочене калібрування» приладу та відсутність у справі свідоцтва про калібрування не можуть бути визнані такими, що ставлять під сумнів достовірність отриманих результатів та їх допустимість як доказів у провадженні за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3.3.4. Щодо часової невідповідності між оглядом і направленням

Довід захисту про те, що огляд було проведено о 01:58, а направлення до закладу охорони здоров`я оформлено о 02:15, а відтак огляд нібито проведено «без направлення», суд вважає необґрунтованим.

Нормативне регулювання чітко розмежовує огляд на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, який проводиться поліцейським після виявлення ознак сп`яніння за згодою водія та медичний огляд у закладі охорони здоров`я, який здійснюється у разі незгоди водія з результатами огляду на місці, відмови від нього або за ініціативою поліцейського, якщо виникають сумніви щодо результату.

Для проведення огляду на місці зупинки закон не вимагає отримання попереднього направлення до медичного закладу. Правовою підставою є виявлення ознак сп`яніння та згода водія на використання приладу. У цій справі тест на місці проведено о 01:58, його результат — 0,54‰ був оголошений ОСОБА_1 і ним не оскаржувався, що підтверджується його підписами у чеку та акті з формулюванням «з результатами згоден».

Оформлене о 02:15 направлення до КП «Ладижинська міська лікарня» фіксує виявлені ознаки сп`яніння та пропозицію пройти медичний огляд. Невикористання ОСОБА_1 цього права (він до лікарні не поїхав, мотивуючи це браком часу) не може нівелювати результати первинного огляду, які він на момент проведення не ставив під сумнів.

Отже, наявна у матеріалах справи різниця в часі між проведенням огляду на місці (01:58) та оформленням направлення (02:15) не свідчить про порушення процедури й не впливає на допустимість результатів, отриманих за допомогою приладу «Drager Alcotest 6820».

3.3.5. Щодо версії про вплив освіжувача повітря та омивача скла

Припущення ОСОБА_1 про те, що зафіксоване значення 0,54‰ могло бути зумовлене виключно запахом освіжувача повітря або омивача скла, який використовувався в салоні автомобіля, носить характер гіпотези й не підтверджено жодним об`єктивним доказом.

Натомість наявні у справі докази свідчать про протилежне, у протоколі та акті огляду зафіксовано різкий запах алкоголю з ротової порожнини водія, що є типовою ознакою саме алкогольного, а не будь-якого іншого впливу. У направленні вказано додаткові ознаки: нечітка вимова, почервоніння обличчя, які у своїй сукупності відображають клінічну картину алкогольного сп`яніння. Сам ОСОБА_1 визнав, що напередодні (за день до події) вживав вино, що повністю узгоджується з отриманим рівнем алкоголю 0,54‰. Технічні характеристики приладу свідчать, що вплив сторонніх запахів у салоні автомобіля за відсутності алкоголю у видихуваному повітрі не здатен сформувати настільки високий результат, тим більше з урахуванням похибки.

За таких обставин суд розцінює посилання сторони захисту на можливий вплив освіжувача повітря або омивача скла як необґрунтовані й такі, що не підтверджені жодним належним доказом.

3.4. Загальний висновок щодо доказів

Оцінивши в сукупності всі докази у справі — протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, роздруківку (чек) приладу «Drager Alcotest 6820», направлення до закладу охорони здоров`я, відеозапис з нагрудної камери поліцейського, а також пояснення ОСОБА_1 як на місці події, так і у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що вказані докази є взаємопов`язаними, узгодженими між собою та утворюють послідовну, внутрішньо несуперечливу доказову сукупність, яка переконливо свідчить про керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зафіксованого у встановленому законом порядку.

Жоден із доводів сторони захисту, спрямованих на заперечення факту керування транспортним засобом, законності його зупинки, достовірності результатів огляду або належності використаного технічного засобу, не підтверджений жодним об`єктивним доказом і не спростовує встановлених судом обставин, а тому не може вплинути на висновок про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

3.5. Правова кваліфікація дій ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 1.3, 1.9 та 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги ПДР, а водієві, зокрема, забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Порушення зазначених вимог тягне відповідальність згідно із законом.

Частина перша ст. 130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Об`єктивна сторона цього правопорушення полягає у фактичному керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння. Суб`єктом є фізична особа, яка досягла 16-річного віку й фактично керує транспортним засобом. Суб`єктивна сторона може виражатися як умислом (свідома поїздка в стані сп`яніння), так і необережністю (самонедбалість щодо можливих наслідків перебування в стані сп`яніння під час керування).

У цій справі встановлено, що ОСОБА_1 у нічний час, під час дії комендантської години, керував власним автомобілем «Volkswagen Golf», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатом огляду на місці (0,54‰), ознаками сп`яніння, зафіксованими поліцейськими, а також його власними поясненнями про попереднє вживання алкоголю. Будь-яких даних про те, що він був позбавлений можливості усвідомлювати характер своїх дій чи керував транспортним засобом вимушено, судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 наголосив, що особи, які володіють чи керують транспортними засобами, добровільно погоджуються на дотримання додаткових обов`язків і обмежень у рамках правового регулювання дорожнього руху, оскільки використання транспортного засобу пов`язане з підвищеним ризиком заподіяння шкоди. Такий підхід узгоджується з підвищеним стандартом обережності, який покладається на водіїв національним законодавством.

За встановлених обставин дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, підтвердженого у встановленому законом порядку.

4. Визначення міри адміністративного стягнення

Обставин, що пом`якшують або обтяжують адміністративну відповідальність ОСОБА_1 у розумінні статей 34, 35 КУпАП, матеріалами справи не встановлено. Даних про повторність вчинення правопорушень, настання шкідливих наслідків (ДТП, завдання шкоди), перебування на обліку у нарколога чи психіатра, а також інших обставин, передбачених законом, немає.

Суд бере до уваги дані про особу правопорушника (громадянин України, 50 років, працевлаштований), характер вчиненого правопорушення (керування транспортним засобом у нічний час під час дії комендантської години в стані алкогольного сп`яніння зі значним перевищенням допустимої норми), а також високий ступінь суспільної небезпеки діянь, пов`язаних із керуванням у стані сп`яніння, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху.

З урахуванням наведеного, а також цілей адміністративного стягнення — виховання особи в дусі дотримання вимог закону та попередження вчинення нових правопорушень (ст. 23 КУпАП), суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 стягнення в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, є необхідним і достатнім.

Відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за вчинення зазначеного правопорушення передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Такий вид і розмір стягнення суд вважає співмірним тяжкості правопорушення, особі правопорушника та завданням адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 40?1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на 01.01.2026 становить 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 7, 9, 245, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один (1) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що штраф має бути сплачений не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови — не пізніше ніж через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення (ч. 1 ст. 307 КУпАП).

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у встановлений строк у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу. Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Строк пред`явлення постанови до виконання — три місяці з дня набрання нею законної сили.

Суддя