Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №133/1880/18 — Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

справа №133/1880/18

18.05.26 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Пєтухової Н.О.,

за участю секретаря Даневської О.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглядаючи у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду із позовом в якому просила ухвалити рішення, яким визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина. В силу ч.1 ст.1221 ЦК України місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 є смт. Бродецьке Козятинського району Вінницької області. Вона є уродженкою с. Бродецьке Козятинського району Вінницької області, у 1994 році уклала шлюб та виїхала до Росії. Останній раз в Україну я приїздила в серпні 2015 року.

Приїхавши в липні 2018 року в смт. Бродецьке, вона дізналася від працівників сільської ради про те, що за життя ОСОБА_3 на її ім`я склав заповіт. До цього часу їй взагалі нічого не було відомо про існування заповіту.

Відповідач - ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом з обов`язковою часткою у спадщині, що залишилась після смерті ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняв у встановлений законом строк, подавши заяву про прийняття спадщини до Козятинської державної нотаріальної контори. Вона також бажає прийняти спадщину після смерті ОСОБА_3 , однак нею пропущено строк для звернення із заявою про прийняття спадщини. Причиною цього пропуску стало те, що їй не було відомо про наявність заповіту на її ім`я, а також те, що вона проживає на території іншої держави за межами України і в силу ситуації, яка склалась між Україною та Росією вона не мала можливості приїхати до України та подати відповідну заяву про прийняття спадщини.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що в 2004 році ОСОБА_3 склав заповіт на користь позивача, про існування якого знала вся родина, в тому числі і позивач. До 2015 року позивач постійно приїздила у відпусту на Україну.

Після смерті брата (батька позивача), його дружина ОСОБА_4 в 2014 році переїхала жити в будинок до ОСОБА_3 , переписавши свою квартиру молодшій дочці. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , на дев`ятині ОСОБА_4 як варіант запропонувала йому на пам`ять від батька оформити на себе земельний пай, щоб він не мав претензій до хати. Після цієї розмови ОСОБА_4 тільки 16.06.2017 року повідомила, що у її дочки, тобто позивача, виникають фінансові труднощі з приїздом на Україну для оформлення спадщини та вона консультувалась у нотаріуса, що вона як громадянка іншої держави буде вимушена оформити спадщину зі сплатою великого податку більше 20% вартості спадщини. ОСОБА_4 запропонувала йому, як сину покійного оформити спадщину на себе, землю залишити собі, а хату переписати на її дочку, а дочка через нотаріуса Російської Федерації мала поштою прислати відмову від спадщини по заповіту, на що він погодився. 23.06.2018 ОСОБА_4 разом з відповідачем приїхали до приватного нотаріуса Свідерської О.В., перебуваючи в автомобілі ОСОБА_4 передала йому всі оригінали документів, а саме свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ 975627, державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯИ 975625 державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯБ 707118., які до сьогоднішнього дня зберігаються у нього. Перебуваючи в приватного нотаріуса ОСОБА_4 показала заповіт на користь позивача та повідомила нотаріуса, що дочка не претендує на спадщину, має прислати нотаріально посвідчену відмову від спадщини. На підтвердження цього нотаріус власноручно на витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі зробила надпис «відмова від заповіту». Свідком розмови його та ОСОБА_4 , передачі документів був ОСОБА_5 . Таким чином позивач в позовній заяві надає неправдиву інформацію про те, що вона не знала про існування заповіту.

Представник позивача подала до суду відзив у якому вказала, що в обґрунтування своїх вимог позивачка вказує на поважність причини пропуску строку на прийняття спадщини - незнання про існування заповіту складеного на її ім`я ОСОБА_3 .

Ті обставини, якими відповідач обґрунтовує свої вимоги не заслуговують на увагу з огляду на наступне: 1) відповідач у своєму відзиві вказує на якісь домовленості, дії, які ніби то мала вчинити позивач, які ніяким чином не стосуються предмету даного спору; 2) також не можна погодитися з позицією відповідача щодо віднесення ОСОБА_2 до кола спадкоємців першої черги.

Окрім цього, зазначила що позивач не входить до кола спадкоємців за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 .

В судовому засіданні 11.05.2026 представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити.

Представник відповідача, у судовому засіданні 11.05.2026 щодо задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.10), який відповідно до довідки Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області від 31.07.2018 № 598, проживав та був зареєстрований в смт. Бродецьке Козятинського району Вінницької області (а.с.12).

За життя ОСОБА_3 залишив заповіт, посвідчений головою виконкому Бродецької селищної ради Козятинського району Вінницької області 18.05.2004 і зареєстрованого в реєстрі за №167, яким усе своє майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він матиме право за законом, заповідав ОСОБА_2 (а.с.11)

Крім спадкоємця за заповітом, спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його син - відповідач ОСОБА_1 , який спадщину після смерті батька прийняв у встановлений законом строк, подавши відповідну заяву до приватного нотаріуса Козятинського районного нотаріального округу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_1 , який був сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком позивача ОСОБА_2 та братом відповідача ОСОБА_1 (а.с. 47-52).

Судом була витребувана копія спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , почата 23.06.2017 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини. У цій справі міститься квитанція про сплату мита, інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), інформаційна довідка зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), Витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі, довідка про місце проживання та день смерті та склад осіб, які проживали разом зі спадкодавцем - ОСОБА_4 , свідоцтво про смерть, картка платника податків, свідоцтво про народження ОСОБА_1 , копія паспорта ОСОБА_1 (усього 8 аркушів спадкової справи).

Позивачка бажає прийняти спадщину після смерті діда - ОСОБА_3 , проте не може скористатись своїм правом, оскільки вона своєчасно не подала заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Причиною пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, позивач зазначила, що вона не знала про існування заповіту, а також те, що вона проживає у Російській Федерації та у зв`язку з недружніми відносинами між державами не мала змоги приїхати на територію України для подачі заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1269, частини 1 статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За загальними положеннями про спадкування, а саме частиною 3 статті 1222, частиною 1 статті 1220, частиною 1 статті 1270 Цивільного кодексу України, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 статті 1272 Цивільного кодексу України; вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити із того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску, встановленого законодавством строку для подання заяви про прийняття спадщини покладено на заявника, оскільки відповідно до положень статей 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Однак, в порушення зазначених норм чинного законодавства, заявником не надано до суду жодного доказу на підтвердження поважності причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що у ОСОБА_2 існували причини, пов`язані з непереборними, істотними труднощами в прийнятті спадщини.

Причини, на які посилається позивач, суд не може вважати поважними. Твердження представника позивача, що через те, що вона проживає у Російській Федерації та у зв`язку з недружніми відносинами між державами не мала змоги приїхати на територію України для подачі заяви про прийняття спадщини, та не знала про існування заповіту, суд не може визнати поважними, оскільки на час відкриття спадщини не було ніяких перешкод для громадян, які проживають на території Російської Федерації та на території України для перетину кордону як Російської Федерації так і України. Крім того у позивача була можливість на території Російської Федерації звернутися до нотаріуса та оформити заяву на прийняття спадщини відповідно до Конвенції про правову допомогу.

Верховний суд неодноразово висловлював позицію, згідно з якою саме лише перебування за межами країни не є поважною причиною пропуску строку для подання спадкоємцем заяви про прийняття спадщини, яка унеможливила чи в інший спосіб перешкодила йому вчасно здійснити таку дію (постанови: від 01.07.2019 справа №309/1126/17; від 07.12.2023 справа №548/2415/21; від 26.06.2024 справа №155/1316/21).

Такий підхід сформувався, очевидно, у зв`язку з правовою можливістю спадкоємця, який перебуває на території іншої держави, прийняти спадщину шляхом звернення до дипломатичної, консульської установи України, які вчиняють нотаріальні дії на підставі Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 р. № 142/5/310.

Частиною 1 ст. 1266 ЦК України визначено, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Тобто родич або член сім`ї спадкодавця, що належить до кола спадкоємців за законом, у зв`язку з чим спадкує за двома видами спадкування – за заповітом та за законом. Отже, навіть якщо позивач не знала про наявність заповіту, вона могла б звернутися в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини за законом за правом представлення свого батька.

Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви про прийняття спадщини, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про існування заповіту, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Такий висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 26.09.2012 у справі 6085цс12 та від 04.11.2015 у справі 6-1486цс15, а також у постанові Верховного Суду від 15.08.2018 у справі № 234/9890/16ц.

Позивачка у позові не згадує про те, що вона є онукою спадкодавця та спадкоємцем першої черги за законом.Також не вказувала у позові в якості поважної причини пропуску ту обставину, що вона не знала про смерть діда, спадкоємцем першої черги якого являлась по закону, а вказала в якості такої причини лише свою необізнаність про наявність заповіту. Відтак, ОСОБА_2 , будучи обізнаною про смерть діда, своєчасно з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець першої черги за законом, не зверталась, що вказує на свідоме невчинення дій на прийняття спадщини.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, що випливає з принципу свободи заповіту. Проте така необізнаність повинна ототожнюватися з незнанням спадкоємцем про його право на спадкування загалом; в такому випадку особа з незалежних від неї причин не вчиняє юридично значущих дій, які пов`язані з набуттям нею певних прав, що випливають зі спадкування. Обставини усвідомлення особою того, що вона має право на спадкування за законом, наприклад, на підставі своєї спорідненості зі спадкодавцем у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування, та невчинення нею жодних активних дій з прийняття спадщини та щодо встановлення спадкової маси, не можуть обґрунтовувати поважність причин пропуску нею строку для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом, про існування якого особа не знала.

Тотожна думка викладена у постанові Великої Палати ВС від 26.06.2024 у справі №686/5757/23.

З дослідженої судом копії спадкової справи, вбачається, що спадщину прийняв ОСОБА_1 , шляхом подання заяви до нотаріуса у встановлений законом строк. Жодних заяв від позивача про прийняття або відмови від прийняття спадщини, ні у встановлений строк ані поза його межами, - не надходило.

За викладених вище обставин суд вважає відсутніми підстави для надання заявнику додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, у зв`язку із чим в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем відшкодуванню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 76-81, 211, 223, 258, 263-265, 268, 352 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Відмовити в позові ОСОБА_2 про визначення додаткового строк для подачі заяви в нотаріальну контору про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

На рішення суду може бути подано апеляцію до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів після проголошення.

Якщо в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, строк на апеляційне оскарження обчислювати з дня складення повного судового рішення.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА