Рішення від 17 травня 2026 р. у справі №755/19396/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/19396/25

Провадження №: 2-о/755/39/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" травня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

за участю присяжних - Компанійця О.В., Сорокопуд В.О.

при секретарі - Мовчан А.С.

за участю: заявників - ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника заінтересованої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації - Березанського В.І.

представника заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, в якій просять суд: визнати недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із призначенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами над ним строком на 2 роки з моменту набрання судовим рішенням законної сили.

Свої заявлені вимоги заявник обґрунтовує тим, що їх син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється інвалідом першої групи А з дитинства у зв`язку з розладом психіки та перебуває на психіатричному обліку в Київській міській психоневрологічній лікарні №2. Згідно довідки МСЕК від 02.09.2021 серія 12ААБ № 788774 встановлено, що ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду, інвалідність встановлено безстроково. Син проживає постійно з заявниками, умови їхнього проживання є задовільні для догляду за його сином, який потребує постійної сторонньої допомоги. На даний час син досяг повноліття та у зв`язку з розладом психіки його стан хронічний, стійкий психічний розлад, в результаті чого він не може розуміти значення своїх дій і керувати ними, а тому потребує встановлення над ним опіки. Наведене твердження про неможливість сином усвідомлювати значення своїх дій підтверджується як довідкою МСЕК від 02.09.2021 серія 12ААБ № 788774 так і висновком судово-психіатричної експертизи по справі № 755/15016/19. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 10.09.2020 в справі № 755/15016/19, сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було визнано недієздатним тривалістю на два роки, із призначенням заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами над ним. 24.02.2022 розпочалось повномасштабне військове вторгнення на територію України і заявник, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, був постійно задіяний в несенні служби, а тому не мав фізичної можливості займатися документами і тому не подав у строки встановлені законом відповідне клопотання про продовження строку дії попереднього рішення суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 24.10.2025 відкрито провадження у цій цивільній справі та призначено її розгляд проводити у порядку окремого провадження судом у складі одного судді і двох присяжних у судовому засіданні; доручено Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначення адвоката Ковалю М.В.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20.11.2025 призначено амбулаторну судово-психіатричну експертизу, витребувано медичну документацію.

19.01.2026 з КНП «Міський заклад з надання психіатричної допомоги» надійшли витребувані докази.

22.04.2026 з Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України» до суду до суду надійшли матеріали цивільної справи № 755/19396/25 з висновком судово-психіатричного експерта № 302 від 17.03.2026.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.04.2026 поновлено провадження у справі.

18.05.2026 до суду надійшло Подання органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.2026 № 49-45, про доцільність призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами над їх сином ОСОБА_3 .

У судовому засіданні заявник ОСОБА_3 вимоги заяви підтримав, просив її задовільнити. Додатково пояснив, що внаслідок вакцинації сина у віці 1,5 роки розпочалися ускладнення нервової системи. На даний час, син фізично розвинений, проте нервова система ні, по будинку останній орієнтується, але за межами будинку - ні. Заявник, зазначив, що є військовослужбовцем та виконує бойові завдання, тоді як дружина постійно перебуває із дитиною, однак усі питання, пов`язані з сином, вирішує він. Вказав, що не має наміру звільнятися з військової служби, оскільки служить понад 30 років.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_2 вимоги заяви підтримала, просила її задовільнити. Додатково пояснила, що у сина затримка у розвитку мовлення та інтелектуального розвитку. На його 25 річний вік, за своїм розвитком він відповідає дитині віком 4-5 років. Соціально незалежним він не став, тому потребує постійної опіки. Зазначила, що разом з чоловіком завжди поруч із сином, допомагають, підтримують та люблять його.

Представник заінтересованої особи Органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації - Березанський В.І., заяву та Подання підтримав та просив їх задовольнити. Зазначив, що заявники раніше належним чином виконували обов`язки опікуна, однак із початком повномасштабного вторгнення рф виникли обставини, які стали перешкодою для своєчасного продовження строку дії рішення суду.

Представник заінтересованої особи ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви. Зазначив, що з урахуванням наявного в матеріалах справи висновку експертизи, підстави не довіряти якому відсутні, ОСОБА_3 не розуміє значення свої дій та не може ними керувати, у зв`язку з чим має бути визнаний недієздатним. В частині призначення обох заявників опікунами над їх сином, вважав, що таке призначення буде виключно в інтересах недієздатної особи. Також вказав, що раніше заявники вже виконували обов`язки опікунів на підставі рішення суду, і якби не виникли обставини які пов`язані з повномасштабним вторгненням, заявники й надалі залишалися б опікунами.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, доходить наступного.

Як убачається з матеріалів справи, заявником у справі є ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7 зворот) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.9 зворот).

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Новоград-Волинського міськвиконкому Житомирської області, актовий запис № 293. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_6 .

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 та його батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8 зворот).

Таким чином, ОСОБА_3 є рідним сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9).

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.09.2021 № 788774, встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має першу А групу інвалідності з 01.09.2021 (безстроково) та потребує постійного стороннього догляду, нагляду та допомоги (а.с.7).

Згідно з ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Статтею 30 ЦК України передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом

У Рішенні від 24.04.2018 № 3-р/2018 Конституційний Суд України зазначив, що право людини на повагу до її гідності, як і її право на життя, є невід`ємним, невідчужуваним, непорушним та підлягає безумовному захисту з боку держави; у статтях 27, 28 Конституції України інституціалізовано не лише негативний обов`язок держави утримуватися від діянь, які посягали б на права людини на життя та повагу до її гідності, а й позитивний обов`язок держави, який полягає, зокрема, в забезпеченні належної системи національного захисту конституційних прав людини шляхом розроблення відповідного нормативно-правового регулювання; впровадженні ефективної системи захисту життя, здоров`я та гідності людини; створенні умов для реалізації людиною її фундаментальних прав і свобод; гарантуванні порядку відшкодування шкоди, заподіяної вна слідок порушень конституційних прав людини; забезпеченні невідворотності відповідальності за порушення конституційних прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 39 ЦК України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01.06.2016 № 2-рп/2016).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 302, складеного судовим експертом Державної установи «Інститут судової психіатрії МОЗ України» Мирошниченко О.О., у теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді Важкої розумової відсталості з поведінковими порушеннями та рисами аутизму (F 72.1 - згідно з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду); за своїм психічним станом у теперішній час ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.64-67).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» № 3 від 28.03.1972 р. за загальним правилом громадянин вважається недієздатним з часу набрання законної сили рішенням суду про визнання його недієздатним. У тих випадках, коли від часу виникнення недієздатності залежать певні правові наслідки, суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи й інших даних про психічний стан громадянина, в рішенні може зазначити з якого часу громадянин є недієздатним.

Таким чином, з огляду на наданий висновок експертизи убачається, що дійсно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не здатен усвідомлювати значення свої дій та керувати ними, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне визнати останнього недієздатним.

Відповідно до ст. 41 ЦК України, правовими наслідками визнання особи недієздатною, є зокрема відсутність у неї права вчиняти самостійно будь-який правочин. Такі дії від імені недієздатної особи вчиняє її опікун.

Отже призначення опікуна у разі визнання особи недієздатною є обов`язком суду за умови наявності відповідного подання органу опіки та піклування, оскільки в такому випадку у повному обсязі досягається мета цивільного судочинства захист порушених, невизнаних, або оспорюваних прав особи, а в даному конкретному випадку - забезпечення повноцінного здійснення своїх прав недієздатною особою.

Аналізуючи при цьому як норми ЦК України, так і ЦПК України, у даному питанні, слід дійти висновку, що законодавець, захищаючи недієздатну особу покладає на суд обов`язок відразу у рішенні про визнання особи недієздатною вирішити питання захисту прав цієї особи шляхом призначення їй опікуна за поданням органу опіки та піклування. При цьому із змісту норм ЦК та ЦПК також вбачається вагома роль органу опіки та піклування, який зобов`язаний надати ґрунтовне подання суду щодо призначення опікуна, при цьому саме на вказаний орган покладається обов`язок знайти особу, яка за своїми якостями (стан здоров`я, родинні зв`язки тощо) найбільш ефективно для особи, визнаної недієздатною, може виконувати обов`язки опікуна.

Призначення опікуна недієздатній особі, на думку суду, переслідує перш за все найважливішу ціль не залишити безправною особу, яка за своїм статусом позбавлена самостійно здійснювати свої права у суспільстві.

Опіка (піклування) є особливою формою державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Порядок встановлення опіки над особою, яка визнана судом недієздатною, виконання опікуном своїх обов`язків та звільнення від повноважень опікуна визначений гл. 6 ЦК України та Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 № 34/166/131/88 (далі - Правила).

Згідно з ст. 55 ЦК України та п. 1.2 Правил опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ЦК України, над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

За вимог ч. 1 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У відповідності до приписів ст. 67 ЦК України та Розділу 4 Правил опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.

Статтею 56 ЦК України встановлено, що органами опіки та піклування є районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних рад.

Права та обов`язки органів, на які покладено здійснення опіки та піклування, щодо забезпечення прав та інтересів фізичних осіб, які потребують опіки та піклування, встановлюються законом та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 58 ЦК України визначено коло осіб над якими встановлюється опіка, зокрема у ній зазначено, що опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 63 ЦК України, опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун та піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Як передбачено ч. 5 статті 63 ЦК України, фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів або піклувальників.

Відповідно до норм ч.1 ст. 300 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Заявляючи вимоги про визнання фізичної особи недієздатною, заявники просять призначити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , опікунами над їх сином ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними батьками ОСОБА_3 та бажають стати опікунами для свого сина, який внаслідок захворювання, позбавлений можливості піклуватися про себе. Заявники мають фізичну та матеріальну можливість опіки над своїм сином.

Частиною 1 ст. 60 ЦК України передбачено встановлення судом опіки над фізичною особою у випадку визнання її недієздатною і призначення опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до Подання органу та піклування Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації від 15.05.2026 № 49-45 «Про доцільність призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 опікунами над їх сином ОСОБА_3 », вважає за доцільне: призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікунами над їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі визнання останнього рішенням Дніпровського районного суду міста Києва недієздатним.

Згідно з ч. 4 ст. 63 ЦК України, опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

При вирішенні питання щодо призначення опікуна, суд враховує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними батьками недієздатної особи - ОСОБА_3 та не мають медичних протипоказань для здійснення повноважень опікуна.

Правилами ст. 41 ЦК України передбачені правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною, а саме: над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун. Крім того, відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація, ОСОБА_3 , про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна, підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу положень ч.5 та ч.6 ст. 300 ЦПК України рішення суду після набрання ним законної сили надсилається судом органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Судові витрати, пов`язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави (ч.2 ст. 299 ЦПК України).

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 39, 55, 58, 60, 62, 63 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 273, 293, 294, 295-300, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 ), заінтересовані особи: Дніпровська районна у місті Києві державна адміністрація (ЄДРПОУ: 37203257, бул. Котляревського Івана, 1/1, м. Київ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ), про визнання особи недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна - задовольнити.

Визнати недієздатним громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Визначити строк дії рішення щодо визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,недієздатним тривалістю в два роки з дня набрання рішенням суду законної сили.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , опікунами над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 19.05.2026.

Суддя:

Присяжні: 1)

2)