Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №754/3961/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6664/26

Справа №754/3961/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І.

за участю секретаря судового засідання Гуцул Д.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Стислий виклад позиції позивачки

10.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

Позов обґрунтовано тим, що Позивачка є відповідальним квартиронаймачем вказаної неприватизованої квартири. Відповідачка є колишньою дружиною сина Позивачки, шлюб з яким було розірвано рішенням Деснянського районного суду міста Києва 13.05.2019. Відповідачка не проживає у спірній квартирі фактично з 2010 року, комунальні платежі не сплачує, участі в утриманні житла не бере та особистих речей у квартирі не має. Вказані дії перешкоджають Позивачці у здійсненні права вільного користування та розпорядження житлом, а також унеможливлюють належне оформлення права власності на квартиру. Позивачка самостійно несе фінансовий тягар з утримання житла.

Позивачка у позовній заяві просила розглянути справу без участі її представника.

Стислий виклад позиції відповідачки та третьої особи

Відповідачка відзив на позов не подала.

Третя особа подала заяву про розглял справи без його участі.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

10.03.2026 Позивачка звернулася до суду з позовом. 26.03.2026 Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу про залишення позовної заяви без руху. 15.04.2026 Позивачка усунула недоліки позовної заяви.

15.04.2026 Деснянський районний суд м. Києва постановив ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

21.05.2026 за результатами підготовчого судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.06.2026.

За результатами підготовчого судового засідання суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.06.2026.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, була повідомлена належним чином про судове засідання.

Суд надсилав ухвалу, позовну заяву з додатками та судову повістку про виклик до суду на адресу Відповідачки, що є зареєстрованим місцем проживання Відповідачки. Поштовий конверт повернуто з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання є належним повідомленням (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).

Додатково, з метою вжиття заходів щодо належного повідомлення Відповідача про розгляд справи, було опубліковане відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також надіслано SMS-повідомлення на номер телефону, що вказаний у позовній заяві.

Суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 223 цього Кодексу (частина перша статті 240 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 233 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку в разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору (постанова від 13.11.2020 у справі № 359/5348/17).

У зв`язку з ненаданням Відповідачкою відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, і не заявлення клопотання про надання додаткового часу для подання відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178, частина друга статті 191 ЦПК України).

Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) Відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) Відповідач не подав відзив; 4) Позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох Відповідача заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх Відповідача (частини першої, другої статті 280 ЦПК України).

Вирішення питання щодо проведення заочного розгляду справи належить до дискреційних повноважень суду. Суд першої інстанції має право ухвалювати заочне рішення за першої неявки у судове засідання відповідача (постанова Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 478/256/16-ц).

Позивачка не заперечувала проти заочного розгляду справи, подала заяву про розгляд справи на пілдставі нвявниз у справі матеріалів.

Суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), про що згідно зі статтею 281 ЦПК України постановив ухвалу про заочний розгляд справи без оформлення окремого документа.

Судовий розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу через неявку в судове засідання всіх учасників справи (частина друга статті 247 ЦПК України).

УСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА

13.12.1990 громадянину ОСОБА_3 та членам його сім`ї, дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_4 була надана в користування квартира АДРЕСА_1 . Вказане підтверджується ордером 79495 серії Б від 13.12.1990.

Надалі, 10.04.2015 на підставі розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 207 ОСОБА_1 дозволено змінити договір найму двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира), у зв`язку зі смертю чоловіка - власника особового рахунку.

Відповідачка є колишньою дружиною сина Позивачки. Шлюб між сином Позивачки та Відповідачкою розірвано 13.05.2019, що підтверджується Деснянського районного суду міста Києва у справі 754/4082/19.

Відповідачка з 02.03.2004 зареєстрована у квартирі, проте з 2010 року не проживає за місцем реєстрації, що підтверджується, зокрема, актом про непроживання від 15.10.2025, складеним представниками обслуговуючої організації ЖЕК 316. Цей акт підписали сусіди з будинку ОСОБА_5 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_2 , та ОСОБА_6 , яка проживає у квартирі АДРЕСА_3 .

Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна (статя 29 ЦК України).

15 лютого 2026 року набув чинності Закон України № 4751-IX "Про основні засади житлової політики".

Підпунктом 1 пункту 2 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону визнано таким, що втратив чинність Житловий кодекс України, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Зокрема, стаття 71 ЖК України установлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами, згідно з частинами першою, другою якої при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 71 ЖК України жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання.

У випадках, передбачених пунктами 1-7 цієї статті, право користування жилим приміщенням зберігається за відсутнім протягом шести місяців з дня закінчення строку, зазначеного у відповідному пункті (частина п`ята статті 71 ЖК України).

Відповідно до статті 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, у цей строк перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому під час розгляду позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності (постанова Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 161/126/23). Аналогічні за змістом висновки містяться, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24.10.2018 в справі № 490/12384/16-ц, від 22.11.2018 в справі № 760/13113/14-ц, від 26.02.2020 в справі № 333/6160/17, від 25.08.2020 в справі № 569/12832/16-ц, від 22.12.2021 в справі № 758/12823/17, від 19.01.2022 в справі № 344/9319/19

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Під час вирішення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи в жилому приміщенні понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені в статті 71 ЖК України строки (постанова Верховного Суду від 26.09.2024 року у справі № 183/271/22).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 в справі № 182/6536/13). На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо) (постанова Верховного Суду від 17.06.2024 в справі № 404/9215/19).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя, четверта статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк (постанова Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 755/1139/18).

Позивачка довела, що Відповідачка не проживала у квартирі понад шість місяців до звернення з позовом без поважних причин. Відсутність Відповідачки за місцем реєстрації має тривалий, систематичний та безперервний характер. Натомість Відповідачка не надала суду жодних доказів наявності поважних причин її відсутності (навчання, робота, лікування тощо), передбачених статтею 71 ЖК України. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що Позивачка чи інші мешканці квартири створювали Відповідачці будь-які перешкоди у користуванні житловим приміщенням, або що вона зверталася до суду чи правоохоронних органів із заявами про усунення таких перешкод.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 19, 76-81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житлом - квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн судового збору.

Позивачка ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачка ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою Відповідача (стаття 285 ЦПК України), яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суд підписує повне рішення без його проголошення. Учасники справи не з`явилися в судове засідання. Позивач заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частини четверта та п`ята статті 268 ЦПК України), 3 червня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО