Суд: Голосіївський районний суд міста Києва
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Дата: 02 червня 2026 р.
Справа: №752/15470/25
Суддя: Митрофанова А. О.
Справа № 752/15470/25
Провадження №: 2/752/2569/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
03 червня 2026 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Митрофанової А.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИВ:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика», Товариство) через підсистему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №455546-КС-006 від 26.08.2024 у загальному розмірі 100 400,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 26.08.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №455546-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями та підписання у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». За умовами вказаного договору ТОВ «Бізнес Позика» надало позичальнику грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник у свою чергу зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 % за кожен день користування кредитом. Також, 08.09.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№1 до вказаного договору, за умовами якого відповідачу було надано додатково кредит в розмірі 10 000,0 грн.
Як зазначає позивач, ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику кредитні кошти шляхом перерахування на банківську картку позичальника. Однак, відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку із чим за ним утворилась заборгованість, яка станом на 28.05.2025 становить 100 400,00 грн та складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту в розмірі 30 000,00 грн, суми прострочених платежів по відсотках у розмірі 14 760,46 грн., суми заборгованості по штрафам у розмірі 15 000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією у розмірі 6000,00 грн.
Оскільки відповідач у добровільному порядку належним чином не виконав свого обов`язку з повернення кредитних коштів у визначені договором строки, позивач був змушений звернутися до суду із вказаним позовом, відповідно до вимог якого просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь вказаний розмір заборгованості, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.06.2025 для розгляду цивільної справи №752/15470/25 визначено суддю Голосіївського районного суду міста Києва Митрофанову А.О.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 07 липня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу у 15-денний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду подати суду відзив на позов.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень щодо суті спору, а також заяви про проведення розгляду справи з повідомленням учасників справи, або ж повідомлення про адресу іншого місця проживання, від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи. Зокрема, копія позовної заяви з додатками до неї у відповідності до вимог частини сьомої статті 43 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) були направлені позивачем на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача.
Копія ухвали суду від 07 липня 2025 року направлялася на адресу останнього відомого зареєстрованого місця проживання відповідача рекомендованим листом з повідомленням, який повернувся на адресу суду з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».
Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву, та відсутністю заперечень позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає положенням пункту 3, пункту 4 частини першої статті 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Бізнес Позика» підлягають задоволенню з огляду на таке.
Положеннями статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Відповідно до приписів статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Як убачається з матеріалів справи та установлено судом, ТОВ «Бізнес Позика» 26.08.2024 направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №455546-КС-006 про надання кредиту.
26.08.2024 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №455546-КС-006 про надання кредиту на умовах, визначених офертою.
Убачається, що 26.08.2024 сторонами було укладено договір №455546-КС-006 про надання кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9998.
Згідно з пунктом 2.1 договору було визначено, що кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 20 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».
За змістом розділу 2 договору сторони визначили, що типом кредиту є кредит; строк кредиту - 24 тижні; процентна ставка фіксована - 1 % в день; загальний розмір наданого кредиту - 20 000,00 грн; комісія за надання кредиту - 4000,00 грн.; термін дії договору до 10.02.2025; орієнтовна загальна вартість кредиту - 49 144,78 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка 6669,19 % процентів.
Відповідно до розділів 2, 4 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом нараховується на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.
У пункті 4.2.2 укладеного між сторонами договору №455546-КС-006 від 26.08.2024 було визначено графік платежів, за яким останнім днем внесення останнього платежу в рахунок погашення кредиту визначено 10.02.2025.
Крім того, 08.09.2024 року між сторонами було укладено додаткову угоду № ДУ№1 до вищевказаного договору, за умовами якого відповідачу було надано додатково кредит в розмірі 10 000,00 грн.
Загальний розмір кредиту відповідача становить 30 000,00 грн.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за період з 26.08.2024 по 28.05.2025 та станом на останню дату у відповідача наявна заборгованість за договором №455546-КС-006 від 26.08.2024 про надання кредиту в загальному розмірі 100 400,00 грн, з яких суми прострочених платежів за тілом кредиту - 30 000,00 грн, суми прострочених платежів за процентами - 49 400,00 грн, суми заборгованості по штрафам - 15 000,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 6000,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
Відповідно до частини першої статті 204 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №191/5077/16-ц (провадження №61-17422св18) зазначено, що «положеннями статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Так, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року №675-VIII.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положення частини п`ятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Частиною шостою статті 11 вказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Відповідно до положень частини сьомої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону).
За змістом статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19 зазначає, що «з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів».
З досліджених матеріалів справи встановлено, що відповідачем було прийнято пропозицію (оферту) укласти електронний кредитний договір, розміщену позивачем на веб-сайті www.my.bizpozyka.com, шляхом реєстрації та заповнення заявки з накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-9998, надісланим кредитором у смс-повідомленні засобом зв`язку.
Такі дії сторін свідчать про укладення договору з дотриманням встановленої Законом України «Про електронну комерцію» форми правочину.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями частини першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18) зазначено, що «відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».
Як було зазначено вище судом, позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача прострочені платежі за тілом кредиту в сумі 30 000,00 грн, а також суму прострочених платежів за процентами у розмірі 49 400,00 грн, по штрафам у розмірі 15 000,00, а також прострочених платежів за комісією у розмірі 6000,00 грн, що разом складає 100 400,00 грн.
У цій справі судом встановлено, що доказів на погашення відповідачем заборгованості за тілом кредиту у сумі 30 000,00 грн та заборгованості за процентами у сумі 49 400,00 грн, а також по штрафам в розмірі 15 000,00 грн. та комісії у розмірі 6000,00 грн матеріали справи не містять, відтак, вимоги ТОВ «Бізнес Позика» про їх стягнення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, розрахунок позивача містить відомості про щоденне нарахування платежів за процентами за період з 26.08.2024 по 10.02.2025, тобто в період строку дії договору та в межах строку кредитування, у зв`язку з чим суд уважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми прострочених платежів за процентами - 49 400,00 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно вимог статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Тому, відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 2, 4, 7, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №455546-КС-006 від 26.08.2024 у загальному розмірі 100 400,00 грн та понесені по справі судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом двадцяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
1. Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», адреса: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239;
2. Відповідач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Суддя А.О. Митрофанова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua