Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №908/213/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/213/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Висоцького А.М. (доповідач),

суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області

(69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7, ідентифікаційний код 38362980)

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 (суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повне судове рішення складено 06.04.2026)

у справі № 908/213/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676)

до відповідача: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7, ідентифікаційний код 38362980)

про стягнення 73644,40 грн.

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

До Господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" з позовом до відповідача: 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 73 644,40 грн., у тому числі основний борг у сумі 61 521,84 грн., пеня у сумі 9 727,95 грн., 3% річних у сумі 1157,35 грн., інфляційні втрати у сумі 1 237,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу № 07-8230/24-БО-Т від 27.12.2024 щодо оплати спожитого природного газу за період з січня по квітень 2025 року.

04.02.2026 за вказаною позовною заявою Господарським судом Запорізької області відкрито провадження у справі № 908/213/26, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 року позов задоволено. Стягнуто з 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (69096, м. Запоріжжя, вул. Дніпрогесівська, буд. 7, ідентифікаційний код 38362980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 61 521,84 грн. (шістдесят ода тисяча п`ятсот двадцять одна грн. 84 коп.), пеню в сумі 9 727,95 грн. (дев`ять тисяч сімсот двадцять сім грн. 95 коп.), 3% річних у сумі 1 157,35 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят сім грн. 35 коп.), інфляційні втрати у сумі 1 237,26 грн. (одна тисяча двісті тридцять сім грн. 26 коп.) всього в сумі 73 644,40 (сімдесят три тисячі шістсот сорок чотири грн. 40 коп.).

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення основаного боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку із чим підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, 4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звернувся до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 року № 908/213/26, прийняти нове рішення, згідно з яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області про стягнення 73 644,40 грн., у тому числі основний борг у сумі 61 521,84 грн., пеня у сумі 9 727,95 грн., 3% річних у сумі 1 157,35 грн., інфляційні втрати у сумі 1 237,26 грн.

Апелянт зазначає, що судом не враховано той факт, що спірні правовідносини виникли в межах договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, що обумовлює їх спеціальний правовий режим, у якому істотними умовами є, зокрема обсяг закупівлі та її вартість, оскільки відповідно до пункту 19 Постанова КМУ № 1178 від 12.08.2022 року «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім певних випадків.

Крім того, апелянт зазначає на неврахування судом першої інстанції норм Договору, яким Сторони передбачили механізм реагування Постачальником у разі порушення Споживачем умов договору, у тому числі щодо обсягів споживання та розрахунків та неврахування правового статусу Відповідача як державного пожежно-рятувального підрозділу зі статусом державної аварійної служби – неприбуткової організації, діяльність якої не спрямована на отримання прибутку, а фінансування якої здійснюється за рахунок державного бюджету.

Позиція позивача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не погоджується з доводами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення.

Позивач зазначає, що постачання природнього газу здійснюється відповідно до договору, споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природнього газу. Факт отримання відповідачем природнього газу протягом січня-квітня 2025 року підтверджується відомостями з інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи України та не заперечується відповідачем. Крім того позивач зазначає, що відповідно до п.п. 2.2., 2.4. Договору споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природнього газу, а вимога сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплених способів захисту майнового права та інтересу.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 27.04.2026.

27.04.2026 автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Висоцького А.М., суддів: Андрейчука Л.В., Левшиної Г.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.04.2026, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/213/26. Також цією ухвалою вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи.

Учасникам справи встановлений строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про відкриття апеляційного провадження.

05.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 5796/26).

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

27.12.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - постачальник, позивач) та 4 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі споживач, відповідач) було укладено договір № 07-8230/24-БО-Т постачання природного газу (далі - договір) (а.с. 14-20).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити споживачу природний газ (далі також газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу з 01 січня 2025 року п 30 квітня 2025 року (включно) в кількості 14,00000 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

- січень 2025 року 5,21210 тис. куб.м.;

- лютий 2025 року 4,35109 тис. куб.м.;

- березень 2025 року 3,60507 тис. куб.м.;

- квітень 2025 року 0,83174 тис. куб.м.

Додатковою угодою № 2 від 11.02.2025 до договору сторони визначили обсяг постачання природного газу в кількості 13,59056 тис. куб.м., в тому числі по місяцях:

- січень 2025 року 5,21210 тис. куб.м.;

- лютий 2025 року 4,35109 тис. куб.м.;

- березень 2025 року 3,60507 тис. куб.м.;

- квітень 2025 року 0,73174 тис. куб.м.

На виконання умов договору позивач у період з січня 2025 року по квітень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 235 320,04 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

від 12.02.2025 за січень 2025 року на суму 88 287,10 грн.;

від 11.03.2025 за лютий 2025 року на суму 82936,84 грн.;

від 11.04.2025 за березень 2025 року на суму 61 521,84 грн.;

від 12.05.2025 за квітень 2025 року на суму 2 574,26 грн.

Оформлення приймання-передачі природного газу відбувається у відповідності до пунктів 3.1 3.6 договору.

Пунктом 3.5 договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до підпункту 3.5.1 пункту 3.5 договору споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.

У п. 2.3 договору погоджено, що підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.

Підпунктами 3.5.2-3.5.4 пункту 3.5 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також акт), підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.

На виконання підпункту 3.5.2 пункту 3.5 договору позивачем було надіслано відповідачу на адресу електронної пошти, зазначену в договорі, примірники актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2025 року, підписані уповноваженим представником позивача та скріплені печаткою підприємства.

Так, акт за січень 2025 року надіслано 12.02.2025, акт за лютий 2025 року надіслано 11.03.2025, акт за березень 2025 року надіслано 11.04.2025, акт за квітень 2025 року надіслано 13.05.2025, що підтверджується роздруківками сторінок відправленої позивачем електронної пошти.

У п. 13.1 договору сторони домовились, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору з дотриманням вимог щодо реєстрації КЕП/УЕП та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв`язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень.

Крім того, позивач надав складені ним накладні від 13.03.2025 (акт за лютий), 15.04.2025 (акт за березень), 14.05.2025 (акт за квітень) на підтвердження надсилання відповідачу цих актів поштою.

Однак, станом на дату складання позовної заяви відповідач не повернув позивачу підписані акти приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2025 року.

Водночас вмотивована письмова відмова від їх підписання, передбачена підпунктом 3.5.3 пункту 3.5 договору, на адресу позивача не надходила.

Обсяг спожитого відповідачем природного газу підтверджуються відомостями з Інформаційної платформи Оператора ГТС України щодо остаточної алокації відборів споживача, які відображають обсяг природного газу, що був поставлений споживачу, з січня 2025 року по квітень 2025 року з ресурсу позивача.

Так, на запит позивача Оператором ГТС України Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» листом від 22.12.2025 № ТОВВИХ-25-20749 надано відомості з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо обсягів споживання відповідачем газу за ЕІС-кодом 56ХS00012A2R800P, який зазначений у договорі між сторонами, відповідно до яких у січні 2025 року відповідачем спожито природний газ з ресурсу позивача в обсязі 5177,34 куб. м., в лютому 2025 року - в обсязі 4863,59 куб.м., в березні 2025 року - в обсязі 3607,77 куб.м., у квітні 2025 року - в обсязі 150,96 куб.м., що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2025 року.

Враховуючи, що споживач не виконав свого зобов`язання щодо підписання та повернення постачальнику примірників актів приймання-передачі природного газу за січень-квітень 2025 року, а також не надав у встановлений строк письмової мотивованої відмови від їх підписання, відповідно до умов договору, обсяги спожитого природного газу вважаються узгодженими згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до пункту 4.1 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 11.02.2025) ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ складає 13658,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ 16390,00 грн., крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи 501,97 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 552,167 грн., крім того ПДВ 20% - 110,433 грн., всього з ПДВ 662,60 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 17052,60 грн.

Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

У разі відсутності акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 61 521,84 грн., пені в сумі 9 727,95 грн., 3% річних у сумі 1 157,35 грн., інфляційних втрат у сумі 1 237,26 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із встановлення обставин наявності основного боргу відповідача в сумі 61 521,84 грн., а також пені, 3% річних, інфляційних втрат, нарахованих від суми простроченого платежу.

Позиція суду апеляційної інстанції

4 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області звертаючись з апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 повністю, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Центральний апеляційний господарський суд, здійснюючи перегляд оскаржуваного рішення, зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з абзац 1 частини 1 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 3 статті 12 Закону України “Про ринок природного газу” права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним кодексам України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

На підставі пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України “Про ринок природного газу” споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Як убачається з умов Договору, строки оплати за поставлений природний газ, є такими, що настали.

Скаржник зазначає, що спірні правовідносини виникли в межах договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, що обумовлює їх спеціальний правовий режим, у якому істотними умовами є, зокрема обсяг закупівлі та її вартість.

Відповідно до пункту 19 Постанови КМУ № 1178 від 12.08.2022 року «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послугдля замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на періоддії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування», істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 13 (крім підпунктів 13, 15 та 26 пункту 13 цих особливостей, крім договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім певних випадків. На думку скаржника, з наведених норм вбачається, що законодавець встановив вичерпний перелік випадків, за яких допускається зміна істотних умов договору про закупівлю, у тому числі щодо обсягів та вартості товару.

Крім того, скаржник зазначає, що умовами самого Договору Сторони передбачили механізм реагування Постачальника у разі порушення Споживачем умов договору, у тому числі щодо обсягів споживання та розрахунків. Так, відповідно до пункту 8.1. Договору, якщо Споживач порушив умови пункту 5.1. цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, Постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення Споживача з Реєстру без погодження зі Споживачем. Припинення (обмеження) постачання природного газу Споживачу здійснюється Постачальником 1 числа місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач мав здійснити остаточний розрахунок за розрахунковий період. Газопостачання припиняється Постачальником з дати, зазначеної в повідомленні.

Аналізуючи наведені доводи апелянта, колегія суду констатує, що відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Цивільний кодекс України у статті 3 прямо проголошує свободу договору однією з головних загальних засад цивільного законодавства.

Так, статтями 4, 5, 7 ЦК України передбачено, що цивільні правовідносини регулюються актами цивільного законодавства, договором, звичаєм.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК).

Тобто, укладаючи договір та погоджуючись з його умовами, сторони добровільно приймають на себе визначені зобов`язання та порядок їх реалізації.

В свою чергу, приписи статті 14 Цивільного кодексу України визначають, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною другою статті 14 ЦК України передбачено, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Пунктом 2.4 Договору постачання природного газу № 07-8230/24-БО-Т від 27.12.2024, укладеного між сторонами на споживача покладається обов`язок самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. Норми Договору не зобов`язують Постачальника припиняти надання послуг за наявності заборгованості. Така процедура, в контексті пункт 8.1. Договору, є правом, а ні обов`язком Постачальника.

В той же час, обсяг визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. Договору, вважається фактично спожитим за цим договором обсягом природнього газу.

Підпунктом 3 пункту 6.2 Договору закріплено обов`язок споживача самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу в разі перевищення обсягів використання газу, визначених у пункті 2.1 цього договору без їх коригування додатковою угодою.

Отже, Відповідач мав можливість самостійно врегулювати обсяги споживання.

Щодо вжиття Відповідачем заходів спрямованих на врегулювання спору та погашення заборгованості, суд констатує наступне.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами.

Частиною першої статті 192 Господарського процесуального кодексу України передбачене, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін.

В свою чергу частина друга статті 192 ГПК України передбачає, що сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Системний аналіз та тлумачення статті 192 ГПУ України дає змогу дійти висновку, що укладення мирової угоди є правом сторін, яким вони можуть скористатися у будь-який момент судового розгляду. Натомість примус до її укладення є неприпустимим. Вона має бути результатом вільного волевиявлення обох сторін.

В матеріалах справи відсутні підтвердження волевиявлення позивача до укладення мирової угоди в даній справі. Суд, в свою чергу наділений лише повноваженнями для сприяння в укладення такої угоди між сторонами, натомість позбавлений процесуальної можливості до примусу однієї зі сторін спору до добровільного його врегулювання.

Відносно тверджень Відповідача, щодо неврахування судом його правового статусу та непропорційності застосованих штрафних санкцій, колегія суддів виснує.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

За приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначено, що в разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки відповідач прострочив строки оплати за Договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 16.05.2025 по 16.12.2025 у загальній сумі 9 727,95 грн., за прострочення оплати природного газу на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних за період з 16.05.2025 по 29.12.2025 у загальній сумі 1 157,35 грн., а також інфляційні втрати за період червень-листопад 2025 року в загальній сумі 1 237,26 грн.

Відповідно до приписів частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду (Постанова від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22) дійшов до висновку, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (ч. 3 ст. 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню й оцінюванню на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України), так і ті, які хоча й не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

При цьому Суд звернув увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд із цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора – ст. 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови щодо неустойки: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір, і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Отже, і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), що обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин першої, другої ст. 233 ГК України та частини третьої ст. 551 ЦК України, тобто в межах судового розсуду.

Обґрунтовуючи підстави для зниження неустойки відповідач зазначає, що є бюджетною установою, що фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, не здійснює підприємницької діяльності та не отримує прибутку від споживання природного газу. Проведення розрахунків здійснюється через органи Державної казначейської служби України виключно в межах бюджетних асигнувань та зареєстрованих бюджетних зобов`язань, а тому можливість проведення платежів об`єктивно залежить від бюджетних процедур та не перебуває у вільному розпорядженні відповідача.

Натомість, зважаючи на норми статті 551 ЦК України, правовий статус боржника, як суб`єкта договірних відносин, не перебуває у прямому наслідковому зв`язку з можливістю зниження розміру неустойки.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інших доказів, які б давали підстави для зменшення об`єму відповідальності, відповідачем суду не надано.

Враховуючи пропорцію стягнутої суми пені в розмірі 9 727,95 грн. до суми заборгованості за основним зобов`язанням, яка складає 61 521,84 грн., необхідно відзначити, що сума пені складає приблизно 16 відсотків основного боргу. Зазначена обставина не дає підстав вважати таке стягнення таким, яке не відповідає принципу розумності та справедливості.

Наявність статусу неприбуткової організації, яка фінансується із державного бюджету не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за договірними зобов`язаннями.

За встановлених обставин, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення нарахованої до стягнення пені.

Висновки суду апеляційної інстанції

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16).

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову; твердження апелянта про порушення Господарським судом Запорізької області норм права при ухваленні рішення від 06.04.2026 у справі № 908/213/26 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,

Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу 4 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/213/26 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повну постанову складено 03.06.2026.

Головуючий суддя Висоцький А.М.

Суддя Андрейчук Л.В.

Суддя Левшина Г.В.