Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №914/1822/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/1822/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий – суддя О.В. Зварич

судді І.Ю. Панова

В.О. Ржепецький,

секретар судового засідання Р.А. Пишна,

розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» б/н від 25.02.2026 року (вх. № 01-05/545/26 від 26.02.2026 року)

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року (суддя О.Ю.Бортник; повне рішення складено 05.02.2026 року)

у справі № 914/1822/25

за позовом: Приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів» (надалі ПП «Індустріальний парк «Жидачів»)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (надалі ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України»)

про стягнення 306977,8 грн. та зобов`язання повернути об`єкт оренди,

за участю:

від позивача: Цукорник С.Г. – адвокат (ордер серії ВС №1233973 ВІД 09.10.2023 року);

від відповідача (в режимі відеоконференції): Омельницький С.Ю. – адвокат (ордер серії ВІ №1388408 від 15.04.2026 року),

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

10.06.2025 року ПП «Індустріальний парк «Жидачів» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» про стягнення 306977,8 грн. та зобов`язання повернути об`єкт оренди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов договору оренди систематично порушував строки оплати оренди, а в подальшому в односторонньому порядку припинив виконувати обов`язок по сплаті орендних платежів, а також не виконав обов`язку щодо повернення об`єкта оренди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року у справі №914/1822/25 частково задоволено позов. Стягнуто з ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» на користь ПП «Індустріальний парк «Жидачів» 140250 грн заборгованості по орендній платі, 74032,26 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, 14547,58 грн неустойки за прострочення терміну внесення орендної плати, 12036 грн інфляційних, 1060,52 грн 3% річних та 4560,52 грн судового збору. Зобов`язано ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» повернути ПП «Індустріальний парк «Жидачів» об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року: гараж площею 76,6 кв.м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул.Галицького Данила, будинок 86. В решті позову відмовлено.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що між сторонами у справі 01.11.2022 року укладено договір оренди № 01/11/22 з додатком № 1.

В рішенні зазначено, що відповідач у відзиві визнає позовні вимоги в частині стягнення з нього 127500 грн заборгованості з орендної плати за 10 місяців оренди майна (з 01.04.2024 р. до 31.01.2025 р.), виходячи із розміру місячної орендної плати 12750 грн; визнання позову в цій частині судом прийнято. Визнання відповідачем наявності у нього заборгованості з орендної плати свідчить про те, що відповідач визнає й факт продовження дії Договору оренди після закінчення строку оренди (31.12.2023 р.) ще на 10 місяців.

Суд першої інстанції констатував, що приписами пункту 5.7. договору оренди №01/11/22 не визначені випадки, коли можливою є зміна ціни (орендної плати) позивачем в односторонньому порядку.

Також місцевим господарським судом встановлено, що після визначеної у п. 4.1. договору оренди № 01/11/22 дати закінчення його дії 31 грудня 2023 р. відповідач продовжував користуватись орендованим майном без зауважень та застережень з боку позивача. Тому суд дійшов висновку, що договір на підставі ст. 764 ЦК України продовжено на той самий строк, на який його укладено - до 28.02.2025 р.

Судом констатовано, що у матеріалах справи немає доказів надіслання (передачі) відповідачем позивачу листа № 2025-01-16/5283 разом з вказаним у ньому додатком (актом приймання-передачі майна з оренди від 31 січня 2025 р.). Позивач заперечує факт отримання такого акта разом з листом. В силу приписів п.п. 8.2., 8.3. договору на відповідача покладено обов`язок підготувати об`єкт оренди до передачі позивачу та передати його позивачу протягом 3 календарних днів з моменту закінчення терміну дії Договору або його дострокового розірвання. Факт дії договору оренди до 28.02.2025 р. визнається позивачем та не заперечується.

З урахуванням наведеного суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати підлягають задоволенню частково, в сумі 140250 грн.

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на підставі п. 9.2.1. договору оренди № 01/11/22 та ст. 625 ЦК України пені за прострочення сплати орендної плати з 01.09.2024 р. до 31.05.2025 р., інфляційних за вересень 2024 р. - квітень 2025 р. та трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з 01.03.2025 р. до 31.05.2025 р. підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача 14547,58 грн. пені, 12036 грн. інфляційних та 1060,52 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги в частині стягнення решти пені, трьох процентів річних та інфляційних задоволенню не підлягають в зв`язку з їх безпідставністю.

Що стосується стягнення неустойки, встановленої ст. 785 ЦК України, за невиконання відповідачем з 04.03.2025 р. по 01.06.2025 р., обов`язку щодо повернення речі, в зв`язку з припинення договору найму, суд виснував, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка, встановлена ч. 2 ст. 785 ЦК України, в розмірі 74032,26 грн., виходячи з місячної орендної плати в розмірі 12750 грн.

З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року у справі №914/1822/25 в частині стягнення з відповідача орендної плати за лютий 2025 року, 74032,26 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, а також зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року: гараж площею 76,6 кв.м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Данила, будинок 86, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні орендної плати за лютий 2025 року повністю та відмовити у стягненні з відповідача неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди у розмірі 74032,26 грн, а також відмовити у частині зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року.

Апелянт зазначає, що пункт 9.2.3 договору суперечить позовній вимозі щодо стягнення неустойки, нарахованої за ч. 2 ст. 785 ЦК України. Вважає, що розмір неустойки за прострочення повернення майна з оренди міг бути розрахований в меншому розмірі, виходячи з пункту 9.2.3 договору, оскільки норма статті 785 ЦК України не містить заборони для сторін договору зменшувати розмір неустойки за час прострочення повернення речі оренди. В апеляційній скарзі зазначено, що 04.01.2025 року орендарем було отримано лист від орендодавця з пропозицією щодо продовження строку дії договору до 31.12.2025 року, а також збільшення з 01.02.2025 року орендної плати і встановлення її у розмірі 20000,00 грн. Стверджує, що у відповідь на вищевказану пропозицію 16.01.2025 року орендодавцю було направлено листа № 2025-0-16/5283, яким повідомлено про відсутність намірів продовжувати строк дії договору, а також було запропоновано оформити акт приймання-передачі майна з оренди 31.01.2025 року. Апелянт вважає, що виконав свої зобов`язання щодо повернення орендованого майна з оренди шляхом оформлення і направлення позивачу відповідного акта повернення майна з оренди у 2-х примірниках. Вказує, що останнім днем надання послуг оренди є саме 31.01.2025 року, а об`єкт оренди фактично повернутий орендодавцю. За доводами апелянта, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт використання ним майна, зокрема орендованого гаража у спірний період з 01.02.2025 року по 01.06.2025 року.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач подав через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу (вх.№01-04/2225/26 від 16.03.2026), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Зокрема, зазначає, що твердження відповідача про фактичне повернення майна орендодавцю та завчасне скерування акта не підтверджено жодними доказами. Стверджує, що у матеріалах справи відсутній доказ скерування на адресу орендодавця акта приймання-передачі майна з оренди. Вказує на те, що дата припинення договору – 28.02.2025 рік, відповідно відсутні правові підстави щодо оформлення акта приймання-передачі майна 31.01.2025 року. Орендар не виконав свого обов`язку з передання майна, а отже є підстави для стягнення неустойки в розмірі подвійної орендної плати на підставі ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу.

У поданій через систему «Електронний суд» відповіді на відзив на апеляційну скаргу (вх.01-04/2356/26 від 20.03.2026) відповідач заперечив проти доводів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі. Зокрема зазначив, що відсутність акта приймання-передачі послуг з оренди за період з 01.02.2025 року по 28.02.2025 року, який сторонами не оформлявся і більш того орендодавцем на адресу орендаря направлений не був, додатково підтверджує факт, що послуги оренди, починаючи з лютого 2025 року не надавалися.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та відповіді на відзив.

Представник позивача заперечив проти доводів скаржника з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Обставини справи

Відповідно до наявної у справі копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 254977833, сформованого 29.04.2021 року, за ПП «Індустріальний парк «Жидачів» зареєстровано право власності на цегляну нежитлову будівлю (літ. «А-1») площею 653,2 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Жидачів, вул.Галицького Д., будинок 86.

01.11.2022 року між ПП «Індустріальний парк «Жидачів» (орендодавець) та ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (орендар) договір оренди № 01/11/22.

Відповідно до пункту 1.1 договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування об`єкт оренди: гараж площею 76,6 кв. м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям загальною площею 0.09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вулиця Галицького Д., будинок 86.

Згідно із пунктом 2.1 договору об`єкт, що орендується, надається орендарю для використання його у своїй підприємницькій діяльності.

За змістом пункту 3.1 договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі.

Згідно пункту 4.1 договір вважається укладеним і набуває чинності з 01.11.2022 року та діє до 31.12.2023 року включно.

Пунктом 5.1 договору унормовано, що розмір орендної плати за місяць становить 12750,00 грн.

За положеннями пункту 5.2 договору орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або готівкою в касу підприємства щомісячно, до 5 числа місяця, в якому здійснюється оренда.

Згідно із пунктом 5.7 договору орендна плата може змінюватися з ініціативи орендодавця, про що орендар має бути повідомлений за 1 місяць до дати зміни орендної плати.

У відповідності до пункту 7.1.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному розмірі сплачувати орендну плату у відповідності до умов договору, а також додаткові платежі згідно виставлених орендодавцем рахунків.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що протягом 3 календарних днів з моменту закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний підготувати об`єкт оренди до передачі орендодавцю та звільнити його.

Відповідно до пункту 8.3 договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 3 календарних днів.

Згідно із пунктом 8.4 договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі з оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

За приписами пункту 8.5 договору об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі з оренди представниками двох сторін.

У відповідності до пункту 9.1 договору у випадку порушення зобов`язання, що виникає з договору, сторона несе відповідальність, визначену договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Згідно із пунктом 9.2.1 договору у випадку несвоєчасної сплати орендної плати згідно п.п.5.1-5.2 договору орендодавець може вимагати від орендаря, а орендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого протермінування.

Відповідно до пункту 9.2.3 договору у випадку порушення орендарем порядку повернення об`єкта оренди, орендодавець може вимагати від орендаря, а орендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що сторони мають право розірвати договір достроково за взаємною домовленістю шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до пункту 10.4 договору орендар має право розірвати даний договір достроково в односторонньому порядку за умови письмового попередження орендодавця про дострокове розірвання за 2 (два) місяця до такого розірвання.

Згідно із пунктом 11.4 договору додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони укладені у тій же самій формі, що й цей договір.

Копією акта приймання-передачі №1 від 01.11.2022 року, що є додатком №1 до вищевказаного договору, підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди, а саме: гараж площею 76,6 кв. м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям загальною площею 0.09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вулиця Галицького Д., будинок 86.

Матеріали справи містять копії актів надання послуг з оренди гаражу площею 76,6 м кв та частини торгівельного майданчика з твердим покриттям загальною площею 0.09 га за період січень-грудень 2024 року, а також за січень 2025 року із зазначенням у кожному акті суми наданих послуг - 12750,00 грн.

У матеріалах справи наявна претензія від 05.11.2024 року, згідно якої позивач вимагає у відповідача сплатити заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 89250,00 грн.

Листом від 30.12.2024 року позивач повідомив відповідача про те, що з 01.02.2025 року розмір орендної плати становитиме 20000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 16.01.2025 року, адресована позивачу, в якому зазначено, що 04.01.2025 року орендарем було отримано лист від орендодавця з пропозицією щодо продовження строку дії договору до 31.12.2025 року, а також збільшення з 01.02.2025 року орендної плати і встановлення її у розмірі 20000,00 грн.

У відповідь на вищевказану пропозицію позивача відповідач повідомив про відсутність намірів продовжувати строк дії договору та вважає, що строк, на який було укладено договір оренди, закінчився. Пропонував оформити акт приймання-передачі майна з оренди 31 січня 2025 року, після оформлення один примірник акту повернути на адресу орендаря.

Також матеріали справи містять копію вимоги від 15.04.2025 року, якою позивач вимагав у відповідача повернути об`єкт оренди та сплатити суму заборгованості в розмірі 167500,00 грн.

У вказаному листі (вимозі) зокрема зазначено, що після 31.12.2023 року відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди без заперечень ПП «Індустріальний парк «Жидачів», договір поновився на строк 14 місяців, тобто з 01.01.2024 року по 28.02.2025 року; таким чином договір припинив свою дію 28.02.2025 року.

У даному листі позивач покликався на лист від 30.12.2024 року, яким повідомлено відповідача про зміну орендної плати з 01.02.2025 року в сумі 20000,00 грн, та зазначив, що розмір орендної плати з лютого 2025 року становить 20000,00 грн.

У листі позивачем констатовано, що станом на день звернення об`єкт оренди не повернуто (на об`єкті знаходиться техніка, інше майно орендаря), а також в порушення умов договору відповідачем не сплачено орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 167500,00 грн.

До позовної заяви позивачем додано копію опису вкладення із зазначенням найменування «Вимога ПП «Індустріальний парк «Жидачів» від 15.04.2025 року про повернення об`єкта оренди та сплату заборгованості у сумі 167500,00 грн», на якій міститься відмітка АТ «Укрпошта» 15.04.2025 року, копію накладної №7900400053339 із зазначенням одержувача ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України», а також копію фіскального чека.

Також матеріали справи містять копію трекінгу №7900400053339, в якій зазначено «Вручено одержувачу; 18.04.2025».

До позовної заяви додано розрахунок заборгованості, в якому щодо розрахунку неустойки за ч.2 ст. 785 ЦК України зазначено: - період прострочення виконання обов`язку щодо повернення майна становить 4 місяці; - розмір неустойки за ч. 2 ст. 785 ЦК України становить 120000,00 грн (з врахуванням розміру місячної орендної плати - 20000,00 грн).

Щодо розрахунку заборгованості орендної плати за договором оренди вказано:

- за період з 01.04.2023 року по 28.02.2025 року загальна вартість орендної плати склала 300500,00 грн;

- за період з 01.04.2023 року по 28.02.2025 року орендарем сплачено орендної плати за 12 місяців на загальну суму 153000,00 грн;

- станом на 28.02.2025 року заборгованість по сплаті орендної плати становить 147500,00 грн.

Щодо розрахунку неустойки згідно пп. 9.2.1 договору (за несвоєчасну сплату орендної плати):

- розмір неустойки станом на 31.05.2025 року становить 26093,46 грн (період розрахунку: 01.09.2024-31.05.2025).

Щодо розрахунку інфляційних втрат зазначено:

- розмір інфляційних становить 12268,99 грн (період розрахунку: вересень 2024 року-квітень 2025 року).

Щодо розрахунку 3% річних:

-розмір 3% річних становить 1115,34 грн (період розрахунку:01.03.2025 року – 31.05.2025 року).

Загальна сума заборгованості згідно поданого позивачем розрахунку становить 306977,80 грн.

Неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору оренди слугувало підставою звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача на користь позивача 147500,00 грн заборгованості по орендній платі, 120000,00 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, 26093,46 грн неустойки за прострочення терміну внесення орендної плати, 12268,99 грн інфляційних, 1115,34 грн. трьох процентів річних та зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди №01/11/22 від 01.11.2022 року.

У відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» частково визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 127500,00 грн за 10 місяців оренди майна, виходячи із розміру місячної орендної плати 12750 грн.

В матеріалах справи № 914/1822/25 наявні копії акта огляду об`єкта оренди від 12.08.2025 р. з додатками, копії пояснень, відібраних 12.08.2025 р. ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області в працівників відповідача та листа ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області від 18 серпня 2025 р. №5968/49/01-2025, якими встановлено факт перебування працівників і техніки відповідача за адресою: м. Жидачів, вул.Д. Галицького, 86.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що у цій справі апелянт оскаржує рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року у справі №914/1822/25 в частині стягнення з відповідача орендної плати за лютий 2025 року, 74032,26 грн неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, а також зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року: гараж площею 76,6 кв.м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Данила, будинок 86, суд апеляційної інстанції надає правову оцінку спірним правовідносинам в межах вимог апеляційної скарги.

Згідно із частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У цій справі суд встановив, що 01.11.2022 року між ПП «Індустріальний парк «Жидачів» (орендодавець) та ТзОВ «Інститут транспортно-енергетичних систем України» (орендар) договір оренди № 01/11/22, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування об`єкт оренди: гараж площею 76,6 кв. м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям загальною площею 0.09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, Жидачівський район, м. Жидачів, вулиця Галицького Д., будинок 86.

Отже, укладений договір оренди став підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

У цій справі встановлено, що згідно з умовами пункту 4.1 укладеного між сторонами договору оренди, він вважається укладеним і набуває чинності з 01.11.2022 року та діє до 31.12.2023 року включно.

Частиною 1 статті 764 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки продовження володіння та/або користування майном після закінчення строку договору найму.

Вказаною статтею передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як було вказано вище, листом від 30.12.2024 року позивач повідомив відповідача про те, що з 01.02.2025 року розмір орендної плати становитиме 20000,00 грн.

У матеріалах справи наявна копія листа відповідача від 16.01.2025 року, адресована позивачу, в якому зазначено, що 04.01.2025 року орендарем було отримано лист від орендодавця з пропозицією щодо продовження строку дії договору до 31.12.2025 року, а також збільшення з 01.02.2025 року орендної плати і встановлення її у розмірі 20000,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями частини 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, учасники справи зобов`язані подати докази на підтвердження своїх вимог чи заперечень, а суд оцінює надані учасниками справи докази під час розгляду справи.

З врахуванням наведених норм колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази передання об`єкта оренди відповідачем позивачу.

Як вбачається зі змісту листа (вимоги) від 15.04.2025 року після 31.12.2023 року відповідач продовжував користуватися об`єктом оренди без заперечень ПП «Індустріальний парк «Жидачів», отже договір поновився на строк 14 місяців, тобто з 01.01.2024 по 28.02.2025.

Також суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що доводи відповідача про те, що договір припинив свою дію 31.01.2025 року необґрунтовані, оскільки в силу п. 10.4. договору відповідач мав право розірвати договір оренди достроково в односторонньому порядку за умови письмового попередження позивача про дострокове розірвання за 2 місяці до такого розірвання. Тоді як лист № 2025-01-16/5283, на який посилається відповідач як на доказ належного повідомлення позивача про дострокове розірвання договору та передачі орендованого майна, датований 16 січня 2025 р. і не міг бути надісланий позивачу раніше цієї дати. Вказаний лист не підтверджує факту дотримання відповідачем вимог п. 10.4. договору та письмового попередження позивача про дострокове розірвання договору за 2 місяці до такого розірвання.

Отже, враховуючи норми ст. 764 ЦК України та проаналізувавши наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на підставі ст. 764 ЦК України спірний договір оренди було продовжено на той самий строк, на який його укладено, тобто з 01.01.2024 р. ще на 14 місяців - до 28.02.2025 р.

Відповідно до частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до пункту 7.1.2 договору орендар зобов`язаний своєчасно і у повному розмірі сплачувати орендну плату у відповідності до умов договору, а також додаткові платежі згідно виставлених орендодавцем рахунків.

Враховуючи, що строк договору оренди був продовжений, відповідач (орендар) зобов`язаний був сплачувати орендні платежі за користування об`єктом оренди до 28.02.2025 року.

З урахуванням вказаного, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача на користь позивача орендну плату за лютий 2025 року.

Щодо доводів апелянта про те, що пункт 9.2.3 договору суперечить позовній вимозі щодо стягнення неустойки, нарахованої за ч. 2 ст. 785 ЦК України колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За положеннями частини 1 статті 230 Господарського кодексу України (чинного на момент укладення договору оренди) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Ураховуючи положення чинного законодавства, можна дійти висновку, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є неустойкою відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 549 Цивільного кодексу України в сукупності з частиною 2 статті 551 вказаного Кодексу (штрафною санкцією відповідно до визначення, наведеного у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України у сукупності з частиною 4 статті 231 зазначеного Кодексу).

Отже, санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою.

Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 16.08.2024 року у справі № 910/14706/22.

Відповідно до пункту 9.2.3 договору у випадку порушення орендарем порядку повернення об`єкта оренди, орендодавець може вимагати від орендаря, а орендар в такому випадку зобов`язаний сплатити на користь орендодавця пеню у розмірі 5% від розміру місячної орендної плати за кожний день такого протермінування.

Буквальне тлумачення змісту пункту 9.2.3 договору оренди дає підстави для висновку про те, що наведеним пунктом договору передбачено право орендодавця вимагати, якому кореспондує обов`язок орендаря сплатити погоджений сторонами розмір пені - у випадку порушення орендарем порядку повернення об`єкта оренди.

У розділі 8 договору оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року сторони узгодили порядок повернення орендодавцю об`єкта оренди.

Зокрема, пунктом 8.2 розділу 8 договору передбачено, що протягом 3 календарних днів з моменту закінчення терміну дії договору або його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний підготувати об`єкт оренди до передачі орендодавцю та звільнити його.

Відповідно до пункту 8.3 розділу 8 договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 3 календарних днів.

Згідно з пунктом 8.4 розділу 8договору при передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі з оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін.

За приписами пункту 8.5 розділу 8 договору об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі з оренди представниками двох сторін.

Водночас, у даному випадку позивач нарахував неустойку за прострочення відповідачем терміну повернення об`єкта оренди на підставі ст. 785 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням вищевказаного, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 74032,26 грн неустойки, встановленої ч.2 ст. 785 ЦК України, за невиконання відповідачем з 04.03.2025 р. по 01.06.2025 р., обов`язку щодо повернення речі, виходячи з місячної орендної плати в розмірі 12750 грн.

Враховуючи положення ст. 785 Цивільного кодексу України та неповернення об`єкта оренди відповідачем позивачу після 28.02.2025 року, тобто закінчення строку дії договору оренди, суд апеляційної інстанції вважає законним і обґрунтованим висновок суду про зобов`язання відповідача повернути позивачу об`єкт оренди за договором оренди № 01/11/22 від 01.11.2022 року: гараж площею 76,6 кв.м та частину торгівельного майданчика з твердим покриттям площею 0,09 га, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Жидачів, вул. Галицького Данила, будинок 86.

За доводами апеляційної скарги, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт використання ним майна, зокрема орендованого гаража у спірний період з 01.02.2025 року по 01.06.2025 року.

Колегія суддів з цим не погоджується, оскільки наявні у матеріалах справи копії акта огляду об`єкта оренди від 12.08.2025 р. з додатками, копії пояснень, відібраних 12.08.2025 р. ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області в працівників відповідача, та листа ВП № 1 Стрийського РУП ГУНП України у Львівській області від 18 серпня 2025 р. №5968/49/01-2025 спростовують факт повернення відповідачем після закінчення дії Договору оренди об`єкта оренди позивачу та підтверджують факт перебування працівників і техніки відповідача за адресою: м. Жидачів, вул. Д. Галицького, 86.

Отже, доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, наведених в рішенні Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року у справі №914/1822/25.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Відповідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками апеляційного перегляду судова колегія констатує, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, ухвалив законне, обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині – без змін.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 197, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інститут транспортно-енергетичних систем України» б/н від 25.02.2026 року (вх. № 01-05/545/26 від 26.02.2026 року) залишити без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 27.01.2026 року у справі №914/1822/25 – без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя І.Ю. Панова

Суддя В.О. Ржепецький