Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №354/1461/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 354/1461/25

Провадження № 33/4808/318/26

Категорія ч.1 ст.130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Ковалюк О. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук Б.М.

захисника адвоката Сидоренка В.В.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави 665 грн. 60 коп. судового збору, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння за таких обставин.

01.11.2025 о 23:00 год. Івано-Франківська область, с. Поляниця, вул. Урочище Вишки КПП 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW Х5 державний номерний знак НОМЕР_1 та став учасником ДТП з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я КНП ПНЦ Надвірнянська ЦРЛ відмовився, чим порушив п.2.5.ПДР - Відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо вживання лікарських засобі, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2026 року про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП щодо нього закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що вказана постанова є незаконною та необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та не відповідає фактичним обставинам справи і має бути скасована.

До початку судового розгляду захисником адвокатом Сидоренко В.В. було подано доповнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що суд першої інстанції при винесенні постанови не врахував, що ОСОБА_1 інкриміновано відмову від проходження огляду на стан сп`яніння. Разом з цим, матеріали справи не містять жодних даних про керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

До початку судового розгляду на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшли пояснення по справі від ОСОБА_1 , в яких останній зазначає, що з протоколом про адміністративне правопорушення щодо нього не згоден, вважає його необґрунтованим, а викладені в ньому обставини такими, що не відповідають дійсності.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів того, що він керував транспортним засобом і за кермом транспортного засобу перебувала його дружина ОСОБА_2 , яка і була водієм. Після того як приїхали працівники поліції, вони не з`ясовували та не встановлювали хто був за кермом транспортного засобу. Вважає, що вони пропонували пройти йому огляд на стан алкогольного сп`яніння, оскільки саме він є власником транспортного засобу. Хоча його дружина повідомляла поліцейських, що вона перебувала за кермом, але на це вони зовсім не реагували. Оскільки з Яремчанського міського суду Івано-Франківської області він не отримував повідомлень про розгляд справи, то і не міг захищати себе від даних обвинувачень, в тому числі був позбавлений можливості подати клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом.

Зазначає, що поліцейські встановили в нього ознаки сп`яніння лише з суб`єктивного сприйняття та запропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння на місці. Разом з тим, працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я після його відмови пройти огляд на стан сп`яніння на місці події.

Вважає, що оскільки поліцейські пропонували йому пройти огляд лише з тієї підстави, що він є власником транспортного засобу, то в нього була недовіра до працівників поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння на місці події. При цьому, поліцейські не пропонували йому і не надавали йому письмове направлення на проходження огляду в найближчому закладі охорони здоров`я. Крім того, звертає увагу на те, що поліцейськими не було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння.

Вважає, що було не дотримано самої процедури проходження огляду на стан сп`яніння та допущені грубі порушення, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

05.05.2026 року на адресу Івано-Франківського апеляційного суду надійшло повідомлення від захисника адвоката Прасолова І.В. про те, що його повноваження захисника у зазначеному провадженні припинено і він не буде здійснювати захист ОСОБА_1 .

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, хоча в установленому законом порядку повідомлявся про розгляд апеляційної скарги.

Зі змісту доводів захисника адвоката Сидоренка В.В. вбачається, що ОСОБА_1 знає про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, однак повністю довіряє йому представництво своїх інтересів в суді та не заперечує проти розгляду апеляційної скарги за його відсутності.

Апеляційний суд враховує, що особа, яка притягається до відповідальності самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Разом з тим, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення його становища у зв`язку з чим участь особи, яка притягається до відповідальності в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Сидоренко В.В. підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив скасувати постанову суду та закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторону захисту апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно скасувати.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності».

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник адвокат Сидоренко В.В. посилається на те, що в матеріалах провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження його винуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, захисник адвокат Сидоренко В.В. посилається на те, що водію ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі і останній не відмовлявся від проходження такого огляду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500826 від 02.11.2025 (а.с. 1) ОСОБА_1 звинувачується у тому, що 01.11.2025 року о 23 год. в с. Поляниця урочище Вишні КПП2, керував ТЗ BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 та став учасником ДТП з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ та в закладі охорони здоров`я КНП «ПНЦ Надвірняська ЦРЛ» відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським 1 взводу 2 роти 4 БУПП БУПП в Івано-Франківській області Смалієм О.А. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.

З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено (дослівно): «згоден, не зовсім».

Зазначено, що посвідчення водія у водія ОСОБА_1 не вилучалося.

Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 2), огляд ОСОБА_1 повинен був бути проведений у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, тремтіння рук. Огляд не проводився у зв`язку з відмовою водія.

Згідно даних направлення в КНП «ПНЦ ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 02.11.2025 року о 00 год. 30 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови. Огляд не проводився, оскільки водій відмовився. (а.с. 3)

Апеляційний суд вважає, що не має істотного значення для вирішення питання про наявність складу правопорушення в діях водія транспортного засобу, який відмовився від виконання вимог п.2.5 ПДР України встановлення факту оформлення акту огляду на стан сп`яніння або направлення до медичного закладу працівником поліції, оскільки наявність або відсутність вищевказаних доказів в матеріалах справи не впливає на правову оцінку дій водія транспортного засобу, який відмовився від проходження відповідного огляду на вимогу поліцейського.

Апеляційний суд неодноразово зазначав, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу на місці події або у медичному закладі, складання акту огляду на стан сп`яніння та відповідного направлення на огляд водія до медичного закладу не є обов`язковим, оскільки вищевказане правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від виконання вимог п.2.5 ПДР України. Апеляційний суд неодноразово зазначав , що Акт огляду на стан сп`яніння та направлення на огляд до медичного закладу складаються тільки у тому випадку коли водій виконуючи вимогу працівника поліції погоджується пройти відповідний огляд на стан сп`яніння.

Так, акт огляду на стан сп`яніння є документом, яким поліцейський зафіксовує результат огляду на стан сп`яніння, а направлення на огляд до медичного закладу є документом, який зобов`язує лікаря медичного закладу провести огляд на стан сп`яніння водія транспортного засобу, який доставлений до медичного закладу працівником поліції у відповідності до вимог ст.266 КУпАП в присутності працівника поліції.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що складання вищевказаного направлення на огляд до медичного закладу носило формальний характер, оскільки в дійсності працівники поліції не пропонували особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Згідно рапорту поліцейського взводу 2 роти 6 батальйону 4 УПП в Харківській області ДПП старшого сержанта поліції Петренка Р., від 01.11.2025 року, вбачається, що при патрулюванні с. Поляниця у складі екіпажу 211 (Петренко Р., ОСОБА_3 ) за адресою урочище Вишки, КПП №2, було виявлено пошкодження дорожньої огорожі, неподалік виявлено ТЗ БМВ Х5 д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками ДТП. При спілкуванні з водієм ОСОБА_1 виявилося, що останній знаходився на момент ДТП з явними ознаками алкогольного сп`яніння, той категорично відмовився, що зафіксовано на нагрудні бодікамери. На ОСОБА_1 було складено схему ДТП, складено адміністративні протоколи за ст. 124 КУпАП, ч.1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 4)

До матеріалів справи також долучено: ксерокопію протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500773 про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 5), інформацію щодо посвідчення водія ОСОБА_1 , (а.с. 6), довідку щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення. (а.с. 8).

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Долучений до матеріалів провадження відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Зокрема, відеозаписом зафіксовано як працівники поліції прибули на місце ДТП та звертаються до ОСОБА_1 , як до водія транспортного засобу, щоб він повідомив про обставини події, що відбулася. Просять водія надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Після цього на місце події підійшла жінка, яка повідомляє, що це вона ОСОБА_4 , керувала транспортним засобом в стані сп`яніння та не впоралася із керуванням. Повідомляє, що раніше вона вже притягалась до відповідальності за порушення ПДР України, однак до теперішнього часу не має рішення суду про визнання її винуватою у вчиненні правопорушення. В той час ОСОБА_1 надає документи щодо керування транспортним засобом та повідомляє, що транспортний засіб належить йому на праві власності. В цей час, працівник поліції, переймаючись за власну безпеку, запитує чи не поїде випадково ОСОБА_4 , яка перебуває у стані сп`яніння на місці водія у пошкодженому транспортного засобі та вчинить дорожньо-транспортну пригоду. ОСОБА_1 переконує поліцейського, що ніякої загрози не існує. Після цього працівник поліції повідомляє, що вбачає ознаки причетності транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, оскільки пошкоджено дорожче обладнання і автомобіль має механічні пошкодження. Крім того, працівник поліції повідомляє, що ОСОБА_1 має ознаки сп`яніння, а тому він пропонує йому пройти огляд на стан сп`яніння. При цьому, не дочекавшись відповіді водія транспортного засобу щодо його згоди пройти відповідний огляд на стан сп`яніння, працівник поліції повідомляє, що відносно водія ОСОБА_1 « якщо все буде ровненько» буде складено два протоколи про адміністративні правопорушення за ст. 124 КУпАП та за ч.1 ст. 130 КУпАП. Згодом ОСОБА_1 фіксує пошкодження свого транспортного засобу, працівник поліції повідомляє йому, що щодо нього буде складено протокол за ст. 124 КУпАП. за порушення п. 12.1, 13.1 ПДР, водій не заперечує. Працівник поліції встановлює місце проживання ОСОБА_1 , до них підходить інший інша невстановлена особа, яка спілкується з ОСОБА_1 стосовно обставин ДТП, яка відбулася та його наслідків. Згодом працівник складає адміністративні матеріали за ст.124 КУпАП та ознайомлює ОСОБА_1 із протоколом, йому роз`яснюють права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, у графі пояснення ОСОБА_1 зазначає, що із даними протоколу згідний. Розписується в протоколі та отримує копію протоколу. Після цього, працівник поліції, що у водія транспортного засобу вбачаються ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому пропонують пройти огляд на стан сп`яніння та починає переконувати водія транспортного засобу ОСОБА_1 в необхідності пройти огляд на стан сп`яніння на місці події за допомогою спеціального технічного засобу. Однак, останній відмовляється від проходження такого огляду. Після чого працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 , що у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння на місці, який проводиться поліцейським за допомогою спеціального технічного приладу, стосовно водія буде складено протокол за порушення п.2.5. ПДР за ч.1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду і в цьому випадку питання щодо винуватості у вчиненні правопорушення буде вирішувати суд. Водій відмовився від проходження такого огляду, після чого працівник поліції повідомив, що буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Далі працівник поліції направився у патрульний автомобіль для складання адміністративних матеріалів. Згодом ОСОБА_1 ознайомлюють зі складеним щодо нього протоколом за ч.1 ст. 130 КУпАП. Водій розписався у відповідних графах протоколу про ознайомлення, надав пояснення та зазначив, що «згоден, не зовсім». Водій ОСОБА_1 отримав копію протоколу.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються висунутого обвинувачення, що надає можливість відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Зокрема, з дослідженого в судовому засіданні відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повністю визнавав, що саме він є водієм транспортного засобу, який причетний до дорожньо-транспортної пригоди та дійсно відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, який повинен був бути проведений працівником поліції на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу але не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки така вимога щодо проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я йому працівником поліції не пред`являлась.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій.

Зі змісту вищевказаної статті закону вбачається, що огляд у медичному закладі має більше правове значення, оскільки проводиться лікарем, який має відповідну професійну спеціалізацію та проводить огляд із застосуванням сукупності різних методів, які дозволяють йому отримати об`єктивний результат щодо перебування водія транспортного засобу у стані сп`яніння, який він оформлює у встановленому законом порядку та за який несе персональну відповідальність.

Апеляційний суд неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що діючий закон дозволяє водію транспортного засобу відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення.

Однак, у цьому випадку водій транспортного засобу зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.266 КУпАП у разі відмови водія пройти огляд на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів такий огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Аналогічні положення містяться у п. 7 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв ознак сп`яніння, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, яким встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За таких обставин, у разі відмови водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціальних технічних засобів, працівник поліції повинен запропонувати водію транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі.

Відмова водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння, який проводиться поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та в медичному закладі утворює склад правопорушення, який передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я.

Невиконання працівниками поліції вимог ч.3 ст.266 КУпАП щодо пред`явлення водію транспортного засобу вимоги пройти огляд на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я унеможливлює притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку.

Дотримання вищевказаного порядку щодо вимоги поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння дозволяє встановити суб`єктивне ставлення водія транспортного засобу до виконання вимог п.2.5 ПДР України щодо проходження огляду на стан сп`яніння та визначити психологічне ставлення водія транспортного засобу щодо можливості спростувати підозру працівника поліції про перебування водія у стані сп`яніння.

Зі змісту відеозапису, який долучено до матеріалів провадження вбачається, що працівники поліції формально поставились до виконання своїх обов`язків, щодо складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення та не намагались з`ясувати обставини, які мали важливе значення для обґрунтування підозри щодо керування водієм транспортним засобом у стані сп`яніння. Зокрема, працівники поліції не намагались з`ясувати психологічне ставлення водія до такої підозри та грубо порушили встановлений законом порядок відсторонення водія транспортного засобу від керування автомобілем, оскільки встановивши, що водій відмовляється пройти огляд на стан сп`яніння на місці події, який проводиться поліцейським , поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, діючи в порушення вимог ч.3 ст.266 КУпАП не висунули останньому вимогу щодо проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі та не з`ясували його ставлення до проведення такого огляду.

Зокрема, матеріали справи та зафіксовані відеозаписом події не містять даних, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 повністю погоджувався з тим, що перебуває у стані сп`яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння саме у зв`язку з тим, що дійсно перебував у стані сп`яніння.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні по справі «Кобець проти України» зазначено, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Згідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що судове рішення про визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За обставин викладених вище, апеляційний суд, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній, будучи водієм транспортного засобу, не відмовлявся від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 09 березня 2026 року щодо ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв