Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №723/5098/25 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Справа № 723/5098/25

Провадження № 2/723/1001/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 червня 2026 року м.Сторожинець

Сторожинецький районний суд

Чернівецької області в складі:

головуючого судді Бужори В,Т.,

при секретарі судових засідань Чікал І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , де третьою особою зазначив Служба у справах дітей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області.

В позовних вимогах посилається на те, що під час спільного проживання позивача і відповідачки без реєстрації шлюбу у них народилася дочка - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , копія свідоцтва про народження дитини додається.

З 2023 року ОСОБА_3 покинула позивача та дочку і її поведінка стосовно належного догляду за дитиною, її виховання, фізичного, духовного і морального розвитку стала негативною.

Тобто вже протягом двох років ОСОБА_3 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, взагалі не цікавиться життям, здоров`ям, вихованням, навчанням та матеріальним забезпеченням дитини. Відповідачка не піклується про фізичний, духовний і моральний розвиток нащадка, тобто не дбає про підготовку дочки до самостійного свідомого життя та праці в суспільстві, не сприяє розвитку її особистості та природних здібностей, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, так як це встановлено ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства».

Дитина від матері не отримує жодного подарунку на день народження, жодної матеріальної підтримки. Відповідачка на даний час взагалі не підтримує жодних відносин із дочкою, навіть не телефонує їй та ніяк на реагує на попередження про можливе позбавлення її батьківських прав.

Просить суд ухвалити рішення, яким позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Провадження у справі відкрито 10.12.2025 року з призначенням підготовчого судового засідання на 19.01.2026 року та ухвалою суду від 30.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 30.04.2026 року.

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причину неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася.

Представник Служби у справах дітей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області в судове засідання не з`явився.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд приходить до наступних висновків.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.3).

Згідно довідки про склад сім`ї виданої Давидівським старостинським округом №990 від 30.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 , діти знаходяться на утриманні батька (а.с.5).

Згідно Актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 30.10.2025 року та від 09.05.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не працює, з ним проживають діти: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі слів сусідів, неповнолітня донька перебуває на його утриманні, мати дітей ОСОБА_3 разом з ними не проживає, матеріально не допомагає, у вихованні дитини участі не приймає більше року (а.с.6-7).

Відповідно до характеристик виконкому Сторожинецької міської ради №34 від 30.10.2025 року та №15 від 09.05.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає окремо від неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , за останні два роки з дитиною не бачиться, участі у її вихованні та догляді не бере, матеріальної допомоги не надає, дитина знаходиться на повному утриманні та вихованні батька ОСОБА_1 (а.с.8-9).

Згідно характеристик Давидівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів неповнолітня ОСОБА_4 виховується у неповній сім`ї, проживає з батьком ОСОБА_1 , який цікавиться навчанням та вихованням доньки, контактує з класним керівником, мати ОСОБА_6 з невідомих причин навчанням доньки не цікавиться, батьківські збори не відвідує (а.с.10-11).

На виконання ухвали суду виконавчий комітет Сторожинецької міської ради своїм рішенням №74 від 06.03.2026 року затвердив Висновок органу опіки та піклування про те, що ОСОБА_3 ухиляється від виконання обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , не цікавиться її життям, навчанням, Бездіяльність матері вказує на її небажання змінювати своє ставлення до дитини, чим порушує право дитини на належне батьківське виховання, а отже існують правові підстави до позбавлення її батьківських прав відносно доньки (а.с.45-46).

Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частиною 2 ст. 150 СК України передбачено, що батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені ч.1 ст.164 СК України. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (ч. 5 ст. 19 СК України).

При цьому суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим і суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).

У даному конкретному випадку, вище зазначений висновок органу опіки та піклування Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області не містить однозначних обставин, які, в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, є правовою підставою для застосування такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці, яка є частиною національного законодавства України, у рішенні по справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року зазначив, що позбавлення батьківських прав має бути виправдане інтересами дитини, і такі інтереси повинні мати переважний характер над інтересами батьків, між інтересами дитини та інтересами батьків має існувати справедлива рівновага.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-XII, передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст.166 СК України).

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці.

Згідно досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що на відповідача ОСОБА_3 скарг та інших матеріалів до Сторожинецької міської ради не надходило.

Пленум Верховного Суду України в п. п. 15, 16, 18 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України, держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками. Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення її батьківських прав, покладено на позивача.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів винної поведінки відповідача та умисного ухилення її від виконання своїх обов`язків. Сам факт не створення відповідачем належних умов виховання дитини, не відвідування матір`ю закладу освіти дитини, не є достатньою підставою для висновку про доцільність позбавлення її батьківських прав. Фактів притягнення відповідача до юридичної відповідальності за ухилення від викання батьківських обов`язків суду не надано, доказів про розмір доходів самого позивача суду не надано.

З висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав встановлено, що орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , враховуючи те, що ОСОБА_3 не цікавиться її життям, навчанням, чим порушує право дитини на належне батьківське виховання, а отже існують правові підстави до позбавлення її батьківських прав відносно доньки.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі справа № 753/2025/19 вказав, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довів та не надав суду доказів того, в чому ж полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення нею від виконання батьківських обов`язків відносно дитини або про порушення відповідачем прав дитини.

Суд, також критично оцінює висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , оскільки такий висновок є недостатньо обґрунтованим, з підстав, описаних вище, а тому не може бути беззаперечним доказом для підтвердження необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення батьківських прав.

Зважаючи, що в ході судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_3 дійсно в силу обставин, які склалися, недостатньо приймає участь у вихованні своєї доньки, суд приходить до висновку, що її необхідно попередити про зміну ставлення щодо виховання дитини.

Тому суд доходить висновку про необхідність відмови у позові, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу, який за обставин, що склалися, застосовувати не можна.

На підставі викладеного вище, керуючись вимогами ст.ст. 164, 166 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Служба у справах дітей Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про зміну ставлення щодо виховання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: