Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №725/3633/25 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/3633/25

Номер провадження 2/725/1134/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 року Чернівецький районний суд міста Чернівців в складі: головуючого судді Іщенко І. В. , за участю секретаря судового засідання: Жерновей Н.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 395 008,30грн., та додаткові витрати на утримання дітей у розмірі частини понесених витрат, що складає 33 401,3грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідно до Виконавчого провадження №71741326 відповідач зобов`язаний сплачувати на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 березня 2023 року до досягнення кожною дитиною повноліття. Вказує, що станом на подачу позову, а саме 05.05.2026 року заборгованість зі сплати аліментів за період з 20.03.2023 року по 29.04.2025 року складає 98 166,33 грн. Розмір неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком позивача, складає 434 418,07грн. Однак, позивач врахувала дві постанови ДВС, якими на відповідача накладено штраф у розмірі 9 959,83грн та 29 449,9грн. Отже, неустойка, враховуючи два штрафи, складає 395 008,30грн. Крім того, зазначила, що відповідач проживає окремо, життям дітей не цікавиться, не сплачує аліменти на їх утримання, жодної матеріальної чи фінансової допомоги не надає, тож діти повністю перебувають на її утриманні, тому вона вимушена звернутися до суду із вимогою про стягнення додаткових витрат на дітей у розмірі 33 401,3грн.

Відповідач скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі.

Позивач в свою чергу надала відповідь на відзив, в якому наполягала на задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та відповідачем не оспорюється, що сторони по даній справі з 2014 року по 2022 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та мають двох неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які проживають із позивачем /а.с.9-10/.

Першотравневим районним судом міста Чернівців по справі №725/2027/23 було ухвалено Судовий наказ від 03.04.2023 року яким відповідач зобов`язаний сплачувати на її користь аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) але не менше 50 % відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 20 березня 2023 року до досягнення кожною дитиною повноліття. Державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №71741326 /а.с.11-12/.

У зв`язку із тим, що відповідач не сплачував аліменти на дітей за період від 20.03.2023 р по 29.04.2025р. за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів на утримання доньок в розмірі 98 166,33грн /а.с.13/.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Як роз`яснено у п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15.05.2006 року №3 передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

У ст.196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 по справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18), яка відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Так, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пеня за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: р = (А1 х 1% х Q1) + (А2 х 1% х Q2) +(An х 1% х Qn), де:

р - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову; А1 - нарахована сума аліментів за перший місяць; Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць; А2 - нарахована сума аліментів за другий місяць; Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць; An - нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову; Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця.

Судом встановлено, що позовну заяву було зареєстровано 06.05.2025. Згідно з листом Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області ЗМУМЮ №Ф-305/8/08.2-09/263 від 17.10.2025, 06.05.2025 на депозитний рахунок Відділу від боржника ОСОБА_2 надійшли кошти у сумі 39900 грн., з яких на користь позивача перераховано кошти у розмірі 39689,50 грн. та 210,50 грн. - витрати виконавчого провадження. 08.05.2025 на депозитний рахунок Відділу від боржника ОСОБА_2 надійшли кошти у сумі 39609,53 грн., з яких на користь позивача перераховано кошти у розмірі 22251,43 грн., 9959,83 грн. - штраф по виконавчому провадженню про стягнення аліментів та 7398,27 грн. – виконавчий збір. А зараховані ці кошти на банківський рахунок позивача були 08.05.2025 року та 12.05.2025 відповідно. Однак суд зважує на те, що на момент подання позову ОСОБА_1 борг не був погашений у повному обсязі. Отже, позивач правомірно вимагає стягнення відповідача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, з яким суд погоджується, неустойка (пеня) за несплату аліментів за період з 20 березня 2023 року по 29 квітня 2025 року складає 434 418,07грн /а.с.14/. Однак, позивач врахувала дві постанови ДВС, якими на відповідача накладено штраф у розмірі 9 959,83грн та 29 449,9грн. Отже, неустойка, враховуючи два штрафи, складає 395 008,30грн.

Згідно ч.1 ст.196 СК України розмір пені, що підлягає стягненню з боржника, не може перевищувати 100 відсотків заборгованості зі сплати аліментів. В даному випадку сума неустойки (пені) не перевищує розміру заборгованості по аліментах.

Заборгованість відповідача по аліментам за період з 20 березня 2023 року по 29 квітня 2025 року становила 98 166,33 грн., а тому розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дітей, яку необхідно стягнути з відповідача, становить 98 166,33 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину суд враховує наступне.

Згідно статті 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

До особливих обставин, викладених у статті 185 Сімейного кодексу України, закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей, страждає на тяжку хворобу, є калікою. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, навчання дитини відповідно до навиків та здібностей дитини, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

На підтвердження понесених додаткових витрат позивачем надані квитанції на витрати на освіту (садочку) – 2600,05грн, одяг, взуття, харчування, канцелярія – 15 643,81грн., відпочинок, оздоровлення – 14 114,03грн, поліс «зелена карта» - 3 449грн., румунська та болгарська вінєта 2 535,13грн., транспортні витрати дорога до школи та в зворотному напрямку 28 460,57 грн. Отже, за розрахунком позивача, загальна сума додаткових витрат підтверджених чеками складає 66 802,59грн. Частка відповідача, відповідно до ст.185 СК України – половина, тобто 33 401,3грн. /а.с.16-41/.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Щодо витрат на придбання одягу та взуття, харчування, канцелярія то слід вказати, що у відповідності до правового висновку, викладеного Верховним Судом в ухвалі від 30.07.2018 року у справі №522/6424/16-ц, витрати з придбання канцелярських товарів, одягу та взуття є такими, що не відносяться до додаткових в розумінні статті 185 СК України, а входять до складу аліментних платежів, які відповідач сплачує щомісячно.

Витрати позивача на транспортні витрати (дорога) до школи та в зворотному напрямку, на власному авто, не можна вважати додатковими витратами, оскільки такі не викликані особливими обставинами, відносяться до загального розвитку дитини, і є не обов`язковими, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері. Позивач не надала доказів, що такі витрати пов`язані з розвитком певних здібностей дітей чи схильністю її до занять певним видом спорту.

Отже, оскільки суду не надано відомостей, що витрати позивача на одяг, взуття, харчування, канцелярії, транспортні витрати пов`язані з виникненням особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на дітей в розумінні статті 185 Сімейного кодексу України Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, у частині стягнення неустойки (пені) в розмірі 98 166грн. 33коп. та додаткові витрати у розмірі 11 349,10грн.

Відповідно до положення п.3 ч.1ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст.4,11,12,81,89,90,264-268,293,315,317 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на дитину та стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , прожива за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 20 березня 2023 року по 29 квітня 2025 року у розмірі 98 166грн 33коп. та додаткові витрати у розмірі 11 349грн 10коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211грн 20 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Чернівецького апеляційного суду з дня проголошення рішення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Іщенко І. В.