Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №704/1449/25 — Тальнівський районний суд Черкаської області

справа № 704/1449/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.

Тальнівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого – судді Дьяченка Д.О.

при секретарі Табачківській М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю. На підставу своїх вимог посилається на те, що згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 25.02.2010 р. вона придбала у ОСОБА_3 будинок, що розташований в АДРЕСА_1 . Після оформлення будинку, вони мали намір оформити купівлю-продаж і земельної ділянки, що знаходиться під будинком і яка належала ОСОБА_3 на праві приватної власності. З метою підтвердження укладання угоди та подальшого оформлення документів ОСОБА_3 передала ОСОБА_1 державний акт на землю, однак укласти офіційно угоду вони не змогли, оскільки ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту придбання будинку позивачка добросовісно, відкрито володіє земельною ділянкою, безперервно понад 15 років. Протягом всього часу володіння землею жодна особа не заявила своїх прав на неї, а тому позивач просить суд визнати за нею право власності на дану земельну ділянку за набувальною давністю. Також зазначає, що спадкоємцем померлої ОСОБА_3 є ОСОБА_2 , однак остання земельну ділянку, якою користується позивачка у спадщину не прийняла і на неї не претендує.

До початку судового засідання представник позивача подала до суду заяву в якій позовні вимоги підтримала повністю, просила суд слухати справу у її відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечила.

В судове засідання відповідач не з`явилася, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила, заперечень на позов не надала.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, відповідно до яких суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В судове засідання всі особи, які беруть участь у справі, не з`явились, у зв`язку з чим в порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази надані по справі, вважає, що позов підлягає до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 25.02.2010 р., посвідченого приватним нотаріусом Тальнівського нотаріального округу Власенко Н.С. ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЧР №108362 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 576 кв.м., яка розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадщину, що залишилась після її смерті прийняла її дочка ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 11.07.2017 р. ОСОБА_2 прийняла у спадщину після смерті ОСОБА_3 спадкове майно, що складається з грошових вкладів у банках.

Також в судовому засіданні встановлено, що позивач після придбання будинку у 2010 році дійсно відкрито, безперервно користується земельною ділянкою, призначеною для будівництва та обслуговування будинку і протягом всього часу жодна особа не пред`явила будь-яких претензій щодо користування даною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Відповідно до статті 119 ЗК України громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) зроблено висновок, що "умовами набуття права власності за набувальною давністю на підставі статті 344 ЦК України є: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна (нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери) право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду. Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності. За змістом частини першої статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 729/608/17 (провадження № 14-648цс18) вказано, що "умовами набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю є: 1) добросовісність користування земельною ділянкою, яке полягає у невчиненні особою перешкод власнику земельної ділянки у реалізації ним свого права власності на це майно протягом 15 років; 2) відкритість користування, яке має бути очевидним для усіх інших осіб; 3) безперервність користування протягом 15 років; 4) відсутність документів, які б свідчили про наявність у громадянина прав на цю земельну ділянку. Відсутність будь-якого з перерахованих елементів виключає можливість набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Аналізуючи досліджені докази, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач добросовісно заволоділа земельною ділянкою і продовжує відкрито, безперервно володіти нею протягом останніх 16 років, та враховуючи, що жодна особа не пред`явила претензій щодо користування позивачкою даною земельною ділянкою, то є всі підстави для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку за набувальною давністю.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 328, 344 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності за набувальною давністю на земельну ділянку площею 0,0576 га, кадастровий номер 7124010100:03:002:0405, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Д. О. Дьяченко