Рішення від 11 травня 2026 р. у справі №711/3090/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/3090/26

Провадження №2/711/2142/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

12 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Буйновській А.П.

за участю

представника

позивача за довіреністю Гусаченка Д.В.

представника третьої

особи адвоката Гнатюк Г.І.,

представника третьої

особи за довіреністю Литвиненко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Благоустрій» Черкаської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивач КП «Благоустрій» Черкаської міської ради, через свого представника за довіреністю – Гусаченка Дмитра Володимировича, звернувся у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.06.2019 № 706 «Про затвердження акту прийому-передачі відомчого житлового фонду – житлового будинку АДРЕСА_1 та гуртожитку по АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м. Черкаси» було вирішено затвердити акти прийому–передачі відомчого житлового фонду – житлового будинку АДРЕСА_1 та гуртожитку по АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м. Черкаси з подальшою передачею їх на баланс комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради.

Згодом, рішенням Черкаської міської ради № 5-22 від 06.04.2021 «Про зміну назви комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради було перейменовано на комунальне підприємство «Благоустрій» Черкаської міської ради.

Як зазначено, комунальне підприємство «Благоустрій» Черкаської міської ради є балансоутримувачем гуртожитку АДРЕСА_2 та прибудинкової території, згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.06.2019 № 706. Відповідно до вказаного вище рішення та акту прийому–передачі даний гуртожиток та прибудинкова територія передані КП «Благоустрій» у господарське відання.

Позивач також вказує, що відповідно до інформації, наданої департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради від 24.02.2026 № 3550/4785-01-10 у кімнаті АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 20.02.2014 дотепер), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 12.04.2021 дотепер), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (з 12.04.2021 дотепер).

Відповідно до акту опитування сусідів № 296 від 10.03.2026, в кімнаті АДРЕСА_3 фактично проживає ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та його дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради та укладених договорів надання в оренду кімнати, площею 12,0 кв.м на сім`ю. Відповідач не проживає у вказаному вище житловому приміщенні понад один рік з моменту реєстрації (прописки) без поважних причин, обов`язки по утриманню приміщення не виконує, особистих речей не має.

Відтак, відповідач не проживає в кімнаті АДРЕСА_3 , не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере та її особистих речей в кімнаті немає і, взагалі, кімнатою не цікавиться. Перешкод у користуванні жилим приміщенням відповідачу ніхто не чинив.

До теперішнього часу відповідач не повідомляла адміністрацію КП «Благоустрій» обставин її відсутності за місцем реєстрації. Із заявою про збереження за нею житлового приміщення на період її відсутності не зверталась. Відомості про місцезнаходження, місце фактичного проживання та роботи відповідача КП «Благоустрій» не відоме. Також, будь-яких даних щодо збереження за відповідачем житлового приміщення від ЧДК ЖПП «Житлосервіс» (попереднього власника гуртожитку) на адресу КП «Благоустрій» не надходило.

На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 256 від 16.03.2021 «Про включення до фонду орендованого житла та надання в оренду кімнат у гуртожитках...», було надано в оренду ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м у гуртожитку по АДРЕСА_2 на сім`ю, та 30.03.2021 між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , 1979 р.н., укладено договір оренди кімнати № 915, жилою площею 12,0 кв.м у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 .

12.04.2021 ОСОБА_2 , 1979 р.н., та ОСОБА_3 , 1978 р.н., зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 .

На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 278 від 06.04.2022 «Про продовження права на оренду кімнат у гуртожитках», продовжено право на оренду кімнати в гуртожитку: ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімната № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м у гуртожитку по АДРЕСА_2 строком на два роки на сім`ю у складі дві особи (він, дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н.) (учасник бойових дій) (рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 256 від 16.03.2021).

Крім того, на підстав рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від № 751 від 14.05.2024 «Про виключення із фонду орендованого житла, надання в оренду/найм ліжко-місць у кімнатах та кімнат у гуртожитках...», було надано в оренду ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м по АДРЕСА_2 , строком на два роки на сім`ю у складі дві особи (він, дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н.) (учасник бойових дій, особа з інвалідністю ІІ групи), та 12.06.2024 між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , 1979 р.н., укладено договір надання Орендарю та членам його сім`ї, а саме: дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н., у користування кімнату № НОМЕР_1 , жилою площею 12,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 із фонду орендного житла.

У позовній заяві вказано, що ОСОБА_2 з дружиною ОСОБА_3 фактично постійно проживає в кімнаті АДРЕСА_3 з моменту укладення договору оренди від 30.03.2021 і дотепер, зареєстрований, користується комунальними послугами та оплачує їх надання, виконує всі обов`язки орендаря житла по утриманню житлового приміщення/кімнати, виконує поточні ремонти в кімнаті № 915

Пунктом 2.2. зазначених Договорів, передбачено, що наймачі зобов`язались вносити щомісяця плату за отримані житлово-комунальні послуги.

Відповідач, яка фактично не проживає за вказаною адресою, комунальними послугами не користується та, відповідно, не сплачує, а рішення суду про визнання особи (відповідача) такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в свою чергу, може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в тому числі і на належне виконання умов договорів з виконавцями послуг щодо утримання гуртожитку забезпечення послугами тепло-, водо-, газо-, електропостачання. Будь-які відомості про оплату комунальних послуг відповідачем у КП «Благоустрій» відсутні.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, шляхом звернення до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позивач вважає належним способом захисту порушеного права.

Таким чином, враховуючи, що відповідач тривалий час не проживає в кімнаті АДРЕСА_3 , який на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради переданий на баланс КП «Благоустрій» Черкаської міської ради, не сплачує комунальні послуги та не несе будь-яких витрат на утримання вказаного житла, кімнатою не цікавиться та перешкод у користуванні даним житловим приміщенням відповідачу не чинились, підстави для збереження за нею цього житлового приміщення відсутні, тому, вважає, що є підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Зважаючи на викладене вище, позивач просить визнати відповідача, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме кім. АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 02.04.2026 позовну заяву прийнято, відкрито провадження по даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін. Залучено до участі в даній справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 , Департамент житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради. Крім того, сторонам та третім особам встановлені строки для подачі заяв по справі.

Крім того, у ході розгляду справи, ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання від 28.04.2026, залучено до участі в даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача КП «Благоустрій» Черкаської міської ради за довіреністю – Гусаченко Д.В. підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити в повному обсязі, на підставі обґрунтування, що наведене в позовній заяві та з урахуванням доданих до неї доказів. Крім того, зазначив, що судові витрати сторона позивача залишає за собою та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилася, хоча повідомлялася судом у встановленому законом порядку про місце, день і час розгляду справи, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання. Адресована кореспонденція повернулась до суду без вручення, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що у контексті положень п. 3 ч. 8 ст. 128, ст.ст. 130, 131, 223 ЦПК України, суд вважає, як повідомлення відповідача належним чином. Слід також зазначити, що згідно з положеннями ст. 8 ЦПК України, інформація про рух справи є відкритою, оприлюдненою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою можливо дізнатися необхідну інформацію щодо справи. Відзив на позовну заяву не подано.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_2 – адвокат Гнатюк Г.І. просила задовольнити позовні вимоги КП «Благоустрій». Зазначила, що в березні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була виділена кімната АДРЕСА_3 , на підставі договору оренди. У квітні 2021 року вони зареєструвались у вказаній кімнаті, зробили в ній ремонт, оплачують комунальні послуги, та з того часу приймають участь в утриманні території гуртожитку. При заселенні в означену кімнату там були відсутні будь-які речі, відповідача вони не знають і ніколи не бачили. До того ж, їй не відомо, на якій підставі відповідач отримала право користування кімнатою АДРЕСА_3 .

У судове засідання третя особа ОСОБА_2 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи. Про поважність причин неявки суду не повідомлено. Разом з позовною заявою подано його письмову пояснення від 17.03.2026.

У судове засідання третя особа ОСОБА_3 не з`явилися, надавши до суду письмову заяву від 01.05.2026 про розгляд справи без її участі. Крім того зазначила, що позовні вимоги вона підтримує та просить їх задовольнити. Письмові пояснення по суті позову не подані.

У судовому засіданні представник третьої особи – Департаменту житлово-комунального господарства Черкаської міської ради за довіреністю Литвиненко І.М. не заперечувала проти задоволення позову. Письмові пояснення по суті позову не подані.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона з червня 2022 року мешкає в кімнаті АДРЕСА_5 , тобто у блоці, в якому також знаходиться кімната № НОМЕР_1 . В означеній кімнаті мешкає ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 . Вона ніколи не бачила ОСОБА_1 і їй нічого про неї не відомо.

Справу вирішено за правилами заочного розгляду, визначеними ст.ст. 280-282 ЦПК України, за відсутності відповідача, яка повідомлялася судом у встановленому законом порядку про час, дату і місце розгляду справи та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, не подала відзиву проти позову, а позивач не заперечує проти такого порядку розгляду справи.

Заслухавши думку представника позивача, представників третіх осіб, покази свідка, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 25.06.2019 № 706 «Про затвердження акту прийому-передачі відомчого житлового фонду – житлового будинку АДРЕСА_1 та гуртожитку по АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м. Черкаси» вирішено затвердити акти прийому-передачі відомчого житлового фонду – житлового будинку АДРЕСА_1 та гуртожитку по АДРЕСА_2 у власність територіальної громади м. Черкаси, з подальшою передачею їх на баланс Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради.

Також встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 06.04.2021 № 5-22 «Про зміну назви Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» змінено найменування КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради на КП «Благоустрій» Черкаської міської ради. Крім того, цим рішенням затверджено Статут КП «Благоустрій» Черкаської міської ради.

Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 17.07.2025 № 82-17 затверджено нову редакцію Статуту КП «Благоустрій» Черкаської міської ради, відповідно до якого КП «Благоустрій» Черкаської міської ради здійснює укладення на підставі рішення, виданого виконавчим комітетом Черкаської міської ради, договорів найму жилого приміщення у будинках державного, комунального і громадського житлового фонду з наймачами - громадянами, змінює та розриває такі договори, в порядку встановленому законодавством. Крім того, підприємство має право представляти інтереси територіальної громади міста Черкаси в судах у справах про втрату права користування житловими приміщеннями у гуртожитках, які передані на баланс підприємства для обслуговування, а саме: пред`явлення позовних заяв, підписання їх, завірення копій, ведення справ в судових установах з усіма правами, які надані позивачу та здійснення інших процесуальних дій передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, зокрема, з відповіді департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Черкаської міської ради № 6283/8785-01-10 від 31.03.2026, у кімнаті АДРЕСА_3 зареєстрована відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.02.2014 і дотепер.

За даними витягу з реєстру територіальної громади № 2026/003611231 від 06.03.2026, місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 , з 12.04.2021. Крім того, за цією ж адресою зареєстроване місце проживання його дружини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 12.04.2021, що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади № 2026/003812295 від 10.03.2026.

Відповідно до акту опитування сусідів від № 296 від 10.03.2026, наданого Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, в кімнаті АДРЕСА_3 фактично проживає ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_3 , з 12.04.2021 дотепер. Інші особи протягом зазначеного часу в даній кімнаті не мешкають.

Крім того, з акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 01.05.2026 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з 20.02.2014 дотепер, починаючи з дня реєстрації 20.02.2014, фактично в кімнаті № 915 не проживає, не з`являється, оплату комунальних послуг не здійснює, інші обов`язки по утриманню кімнати та приміщень спільного користування не виконує, дану особу в кімнаті АДРЕСА_6 не бачили та з нею не знайомі. Кімната № 915 до квітня 2021 року не була придатна для проживання, відсутній ремонт, вибиті шибки, відсутні вхідні двері в кімнату і відсутні будь-які речі та меблі. Водночас, за вказаною вище адресою, у квітні 2021 року, з моменту укладення договору оренди, зробили ремонт кімнати та вселилися подружжя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 учасник бойових дій, особа з інвалідністю 2-ї групи, та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , особа з інвалідністю 2-ї групи, де проживають постійно дотепер, зареєстровані з 12.04.2021, проводять поточні ремонти, сплачують комунальні послуги та виконують обов`язки по утриманню кімнати № 915 та приміщень спільного користування.

Крім того, під час розгляду справи, встановлено, що відповідач не перебуває у родинних відносинах з третіми особами по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 256 від 16.03.2021 «Про включення до фонду орендованого житла та надання в оренду кімнат у гуртожитках...», було надано в оренду ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м у гуртожитку по АДРЕСА_2 на сім`ю у складі дві особи (він, дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н.) строком на 1 рік (учасник бойових дій)

30.03.2021 між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , 1979 р.н., укладено договір оренди кімнати № 915, жилою площею 12,0 кв.м у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 . Строк дії договору до 16.03.2022.

На підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 278 від 06.04.2022 «Про продовження права на оренду кімнат у гуртожитках» продовжено право на оренду кімнати в гуртожитку: ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімната № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м. у гуртожитку по АДРЕСА_2 , строком на два роки на сім`ю у складі дві особи (він, дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н.) (учасник бойових дій) (рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 256 від 16.03.2021).

Крім того, на підстав рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від № 751 від 14.05.2024 «Про виключення із фонду орендованого житла, надання в оренду/найм ліжко-місць у кімнатах та кімнат у гуртожитках...», надано в оренду ОСОБА_2 , 1979 р.н., кімнату № НОМЕР_1 , площею 12,0 кв.м по АДРЕСА_2 , строком на два роки на сім`ю у складі дві особи (він, дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н.) (учасник бойових дій, особа з інвалідністю ІІ групи).

12.06.2024 між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , 1979 р.н., укладено договір надання орендарю та членам його сім`ї, а саме: дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н., у користування кімнату № НОМЕР_1 , жилою площею 12,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 із фонду орендного житла. Строк дії договору до 14.05.2026.

Крім того, 23.03.2026 між Департаментом житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради та ОСОБА_2 , 1979 р.н., на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради № 362 від 23.03.2026, укладено договір надання орендарю та членам його сім`ї, а саме: дружина - ОСОБА_3 , 1978 р.н., у користування кімнату № НОМЕР_1 , жилою площею 12,0 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 із фонду орендного житла. Строк дії договору до 17.03.2027.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично постійно мешкають в кімнаті АДРЕСА_3 з моменту укладення договору оренди комунального житла від 30.03.2021 і дотепер, зареєстровані за цим місцем проживання, користуються комунальними послугами та оплачують їх надання, виконують всі обов`язки наймачів житла по утриманню житлового приміщення/кімнати, виконують поточні ремонти в кімнаті № 915, враховуючи положення п. 2.2. зазначених вище договорів, за якими передбачено, що наймачі зобов`язались вносити щомісяця плату за отримані житлово-комунальні послуги.

Встановлено, що відповідач не мешкає у вказаній вище кімнаті в гуртожитку понад один рік, її особистих речей у кімнаті немає, добровільно вона не знялася з реєстрації за вказаною адресою. Суд вважає, що відповідач повністю втратила зв`язок з помешканням, оплату за комунальні послуги не здійснює, не займається утриманням житла. Судом також не встановлено жодних обставин щодо вчинення будь-якими особами перешкод відповідачу в користуванні житлом. Крім того, відсутні об`єктивні дані вважати, що відповідач не проживає у помешканні з поважних причин.

Оскільки відповідач не використовує жиле приміщення за цільовим призначенням, у ньому проживають інші особи на законних підставах, то позивач, враховуючи його повноваження, визначені Статутом, звернувся до суду із зазначеним позовом правомірно.

Тож, між сторонами склалися житлові правовідносини, які регулюються нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про основні засади житлової політики» (далі - Закон № 4751-IX)та інших нормативно-правових актів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені Цивільним кодексом України.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України). У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які зазначені вище, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом (ч. 6 ст. 13 ЦК України).

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці послідовно дотримується позиції, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла («Kryvitska and Kryvitskyy v.Ukraine», заява № 30856/03), наголошує, що втручання у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві» (Zehentner v.Austria), заява № 20082/02, пункт 56, ECHR 2009). Аналогічна позиція викладені і в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2008 пункт 50. Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (рішення у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008).

У пункті 36 рішення від 18.11.2004 у справі «Прокопович проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. Тому чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення Європейського суду з прав людини по справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11.01.1995, пункт 63).

За змістом статті 310 ЦК України, фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 4 статті 311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 327 ЦК України передбачено, що управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Житлове законодавство ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, інших актів законодавства України у сфері житлових відносин та міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 3 Закону № 4751-IX).

Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникають у зв`язку з реалізацією права на житло особами, які проживають у гуртожитку, крім випадків, визначених частиною другою статті 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Пунктом 5 частини 1 ст. 1 Закону № 4751-IX визначено, що житлова політика – це система взаємопов`язаних послідовних заходів, спрямованих на створення та забезпечення державою умов, за яких особа може реалізувати своє право на житло шляхом будівництва житла, набуття права власності на нього або отримання житла в користування

Відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України кожна особа має право на житло, захист якого гарантується законодавством, яке відповідає встановленим законодавством вимогам, зокрема щодо споживчої якості житла (ч. 1 ст. 6 Закону № 4751-IX).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 4751-IX житловий фонд України складають приватний житловий фонд, житловий фонд територіальних громад та державний житловий фонд.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону № 4751-IX житло житлового фонду територіальних громад використовується у порядку, передбаченому статтями 27, 29 і 30 цього Закону, за рішенням органів місцевого самоврядування, виходячи з потреб та пріоритетів територіальних громад.

Відповідно до статті 127 ЖК України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена чи яким повернути колишнє жиле приміщення немає можливості, а також осіб, які потребують медичної допомоги у зв`язку із захворюванням на туберкульоз, використовуються спеціальні гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Згідно із частиною другою статті 128 ЖК України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою про вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

У статті 130 ЖК передбачено, що порядок користування житловою площею в гуртожитках визначається законодавством України.

Окрім відповідної глави ЖК України та Закону України «Про основні засади житлової політики», зазначене питання на теперішній час регулюється Примірним положенням про користування гуртожитками, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498. Натомість це Положення не регулює відповідальність мешканців гуртожитку за порушення правил користування гуртожитками, а отже зазначене питання регулюється загальними нормами житлового законодавства.

Як встановлено судом гуртожиток по АДРЕСА_2 , переданий у власність територіальної громади м. Черкаси, а отже на мешканців такого гуртожитку поширюються гарантії, передбачені Законом України від 04.09.2008 № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» та Законом України від 19.06.1992 № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оскільки правовий режим гуртожитків, житлові приміщення яких підлягають приватизації відповідно до Закону №2482-XII, прирівняно до правового режиму житлових приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду, то до мешканців таких гуртожитків у разі їх тимчасової відсутності поширюються вимоги статей 71, 72 ЖК України.

До відносин, що випливають з договору найму жилого приміщення, у відповідних випадках застосовуються також норми Цивільного Кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 810 ЦК України передбачено, що підстави, умови, порядок укладення та припинення договору найму житла, що є об`єктом права державної або комунальної власності, встановлюється законом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться виключно в судовому порядку (згідно зі ст. 72 ЖК України). Оскільки збереження або втрата права користування житлом за відсутнім мешканцем, у будь-якому випадку, прямо залежить від причин відсутності, то під час вирішення цієї категорії справ з`ясуванню підлягають обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності особи.

Так, стаття 71 ЖК України встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців у випадках: 1) призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період - протягом усього періоду проходження військової служби, а якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров`я та перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров`я або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми - на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у відповідних територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України після звільнення з військової служби після закінчення ними лікування в закладах охорони здоров`я, незалежно від строку лікування, повернення з полону, скасування рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою чи ухвалення судом рішення про оголошення особи померлою; 2) тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв`язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; 3) влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім`ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - протягом усього часу їх перебування у родичів, опікуна чи піклувальника, прийомній сім`ї, дитячому будинку сімейного типу, закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Водночас, Верховний Суд виходить з того, що вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів.

Отже, збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його сім`ї є одним із способів захисту житлових прав фізичних осіб.

Аналіз статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи у жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин.

Саме на позивача процесуальний закон покладає обов`язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин.

Крім того, Верховний Суд у постанові №490/12384/16-ц від 24.10.2018 виходить з того, що початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Указане відповідає роз`ясненням, наданим судам у пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України», відповідно до якого у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них (ст. 379 ЦК України).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідач не мешкає в гуртожитку більше одного року без поважних причин, її особистих речей за зареєстрованим місцем проживання не має, вона не проявляла інтересу щодо житла в гуртожитку. Відповідно до договорів найму житла ОСОБА_2 , разом зі своєю дружиною – ОСОБА_3 (треті особи в справі) набули на законних підставах право користування жилим приміщенням (кімнатою в гуртожитку) і фактично з цього часу (з квітня 2021 року) у ньому мешкають дотепер. Слід зазначити, що незважаючи на обставини реєстрації місця проживання відповідача за вказаною адресою, вона не надала жодних доказів щодо того, на якій саме підставі вона набула право користування кімнатою чи ліжко-місцем у спірній кімнаті гуртожитку, враховуючи статус гуртожитку на час отримання нею права користування жилим приміщенням. Також, суд звертає увагу, що відсутні докази про визнання недійсними, розірваними договорів оренди комунального житла, за якими ОСОБА_2 , разом зі своєю дружиною – ОСОБА_3 (треті особи в справі) набули на законних підставах право користування жилим приміщенням (кімнатою в гуртожитку). Із заявою про збереження за відповідачем місця проживання до балансоутримувача гуртожитку, тобто, КП «Благоустрій» Черкаської міської ради, вона не зверталася. Комунальні послуги відповідач не сплачує, не бере участі в утриманні житла тривалий час. Крім того, відповідач та треті особи (наймачі), які фактично з квітня 2021 року мешкають у спірній кімнаті, не є членами однієї сім`ї, родичами та близькими особами. Відсутні будь-які належні, допустимі та переконливі докази про те, що позивач чи інші особи, вчиняють/вчиняли дії, направлені на перешкоджання відповідачу користуватися відповідною кімнатою у гуртожитку. Також, як на думку суду, сам по собі факт реєстрації відповідача за вказаною адресою, при відсутності її бажання проживати в кімнаті, утримувати житло та відсутності поважності причин її не проживання протягом тривалого часу, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Слід також зазначити, що відповідач, ні особисто, ні через представників, не подала відзив на позов та докази в обґрунтування своєї позиції, не повідомила суду про місце свого фактичного проживання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для збереження за відповідачем права користування кімнатою у гуртожитку.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які покликався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи думку та пояснення третіх осіб, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі. Крім того, слід зазначити, що відповідач не скористалася правом надати свої заперечення проти позову та докази на спростування доводів та доказів, які надані позивачем, третіми особами та, які були досліджені під час розгляду справи, незважаючи на те, що тягар доказування поважності причин відсутності особи понад встановлені строки покладається на відповідача.

При прийнятті судового рішення судом враховані висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 02.08.2023 у справі №761/9063/21.

Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Водночас, судові витрати (судовий збір) слід залишити за позивачем, враховуючи його заяву, викладену в судовому засіданні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 268, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП дані відсутні, АДРЕСА_4 ) такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме, - кімнатою АДРЕСА_3 .

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 18.05.2026.

Головуючий суддя С.М. Позарецька