Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №711/4342/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4342/26

Провадження № 2/711/2703/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Булгакової Г.В.,

за участю секретаря судового засідання – Кошубінської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінтаргет», в особі представника - адвокат Потапенко С.Ю., звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом, у якому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором № 1053614 від 04.02.2024 у розмірі 27 090,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 5 205,57 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 04.02.2024 між ТОВ «Фінтаргет» (далі кредитодавець, позивач) та ОСОБА_1 (далі – позивальник, відповідач) в електронній формі укладено договір про надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1053614. Згідно з пунктом 1.1. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 9 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Відповідно до пункту 1.4. договору строк його дії встановлено з дати укладення і до 04.05.2024 включно. Пунктами 1.5.1. та 1.5.3. договору сторони погодили розмір процентів, зокрема: стандартні проценти у розмірі 2,5% від суми залишку кредиту за кожен день користування ним (але не менше 459,00 грн. за перший день) та акційну процентну ставку у розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день протягом перших 30 днів. Кредитодавець виконав свої зобов`язання за договором у повному обсязі, перерахувавши 04.02.2024 кредитні кошти в розмірі 9 000,00 грн. на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 . Проте відповідач у встановлений договором строк грошові кошти не повернула та нараховані проценти не сплатила, у зв`язку з чим у неї виникла прострочена заборгованість у розмірі 27 090,00 грн., яка складається з: 9 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 18 090,00 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом. Крім того, оскільки відповідач прострочила виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано інфляційні втрати за період прострочення з 05.05.2024 по 04.02.2026 у розмірі 5 205,57 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості з інфляційним збільшенням, яка заявлена до стягнення, становить 32 295,57 грн. На адресу відповідача було направлено вимогу № 03/12-53 від 03.12.2025 про досудове врегулювання спору, яку вона залишила без відповіді та реагування. У зв`язку з цим позивач вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026, цивільна справа передана для розгляду судді Булгаковій Г.В.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05.05.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. У позовній заяві адвокат Потапенко С.Ю. просила розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ «Фінтаргет».

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином., про причини неявки суд не повідомила; відзив на позовну заяву не подала; клопотань про відкладення розгляду або про розгляд справи за її відсутності до суду не надходило.

Відповідно до частини 8 статті 178, частини 4 статті 223 та частини 1 статті 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи,всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.02.2024ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 в електронній формі уклали договір надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1053614.

Відповідно до пунктів 1.1. – 1.5. договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредиту розмірі 9 000,00 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту, що надається позичальнику – споживчий кредит. Кредит із цільовим призначенням на споживчі потреби надається з метою придбання товарів. Строк кредиту до 04.05.2024 (включно) але не менше ніж один день. Строк дії договору – з дати його укладення сторонами і до 04.05.2024 (включно). Процентна ставка (проценти за користування кредитом є фіксованою: стандартні проценти 2,5% від суми залишку кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з 1 дня перерахування суми кредиту та до повного повернення кредиту, але не менше ніж 459,00 грн. за перший день; акційна процентна ставка, якщо застосовується, то дорівнює 1,7% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, та діє перші 30 днів. Після закінчення строку дії акційної ставки діють стандартні проценти. Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно.

Кредитодавець протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору надає позичальнику кредит в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, вказаних позичальником в розділі 12 (пункт 3.1. договору).

ТОВ «Фінтаргет» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредит у розмірі 9 000,00 грн., шляхом переказу грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується квитанцією від 04.02.2024.

Належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та перерахування на неї коштів у розмірі 9 000,00 грн. також підтверджується листом АТ «Сенс Банк» № 7978-БТ-32.3/2026 від 18.05.2026.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 1053614 від 04.02.2024 відповідач на виконання умов договору не здійснила жодного платежу, внаслідок чого станом на 26.09.2025 утворилась заборгованість у розмірі 27 090,00 грн., яка складається з: 9 000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 18 090,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

03.12.2025 ТОВ «Фінтаргет» надіслало ОСОБА_1 вимогу про досудове врегулювання спору, у якій вимагало протягом 30 днів з дати її отримання сплатити заборгованість за кредитом у розмірі 27 090,00 грн.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про погашення заборгованості.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статями 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно зі статтями 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи наведені положення закону та встановлені судом обставини справи, зокрема те, що відповідач отримала кредитні кошти, однак у передбачений у договорі строк їх не повернула, а також не сплатила проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 9 000,00 грн. та по процентам за користування кредитом у розмірі 18 090,00 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат за період з 05.05.2024 по 04.02.2026 у розмірі 5 205,57 грн., суд зазначає наступне.

За загальним правилом, встановленим частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, суд звертає увагу, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, зокрема, Указом Президента України № 342/2026 від 27.04.2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 02.08.2026.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи, що правовідносини між ТОВ «Фінтаргет» та ОСОБА_1 виникли на підставі кредитного договору, а період нарахування інфляційних втрат припадає на час дії воєнного стану, відповідач в силу прямої та імперативної вказівки закону звільнена від обов`язку сплачувати нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення 5 205,57 грн. інфляційних втрат є необґрунтованою, оскільки суперечать спеціальним нормам законодавства, спрямованим на захист прав споживачів фінансових послуг у період дії воєнного стану, а тому задоволенню не підлягає.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволено на загальну суму 27 090,00 грн., що складає 83,88% від загальної ціни позову (32 295,57 грн.), то із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 233,26 грн.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатом розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (частини 4, 5 статті 137 ЦПК України).

Частиною 6 статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витратна оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Так, на підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію договору про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, укладеного з АО «Квадра Право», акт виконаних робіт від 22.04.2026 за договором про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, деталізований опис надання юридичних послуг від 22.04.2026 за договором про надання юридичних послуг № 22/04/2026 від 22.04.2026, ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 2185000 від 23.04.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8241/10 від 08.10.2019.

Надаючи оцінку цим доказам, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постановах від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц та від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, згідно з якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).

Дана справа належить до категорії малозначних справ, має типовий характер для діяльності позивача у відносинах із боржниками та не потребувала вивчення великого обсягу доказів або складного правового аналізу. Підготовка позовної заяви у такій справі зазвичай здійснюється за наявним шаблоном і не вимагає значних часових витрат.

За таких обставин, керуючись принципами справедливості, співмірності та розумності, а також виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, суд доходить висновку, що заявлена сума є завищеною та підлягає зменшенню. Справедливим та співмірним розміром відшкодування у даній справі суд вважає суму в розмірі 2 000,00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 265, 268, 273, 277, 279, 280, 282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінтаргет» (код ЄДРПОУ 41955906, місцезнаходження: вул. Франка Івана, буд. 40Б, м. Київ) заборгованість за Договором надання коштів у позику за програмою споживчого кредитування № 1053614 від 04.02.2024 у розмірі 27 090,00 грн., судовий збір у розмірі 2 233,26 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн., а всього 31 323,26 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, а відповідачем - в той же строк з дня залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Г. В. Булгакова