Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №619/3002/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/3002/26

провадження № 1-кп/619/397/26

ВИРОК

іменем України

03 червня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянув у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №12026221270000087 від 18.02.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Осакуджа Азербайджан, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

Сторони кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4

захисник - ОСОБА_5

обвинувачений - ОСОБА_3 огли

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року у справі № 619/4054/25 ОСОБА_3 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 34 000 гривень, з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 3 роки. Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31 липня 2025 року, яка набрала законної сили 12 серпня 2025 року, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами строком на 3 роки та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, у порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаному судовому рішенню, яким його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду з наступних підстав.

Так, 16 лютого 2026 року, приблизно о 16 год 49 хв ОСОБА_3 , будучи постановою судді Дергачівського районного суду Харківської області від 31.07.2025 позбавлений права керування транспортними засобами строком на 3 роки, керував автомобілем марки «ВАЗ 21093», державний номер « НОМЕР_1 », рухаючись по вул. Річній с. Феськи Богодухівського району Харківської області, де був зупинений працівниками СРПП ВП №2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області, під час перевірки документів ОСОБА_3 працівниками СРПП ВП №2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області встановлено факт позбавлення ОСОБА_3 права керування транспортними засобами строком на 3 роки та в подальшому складено адміністративний матеріал стосовно ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, тобто умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Відомості про укладену угоду, її реквізити, зміст та визначена міра покарання. Мотиви, з яких суд виходив при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам цього Кодексу та закону і ухваленні вироку, та положення закону, якими він керувався.

24 квітня 2026 року у м. Богодухів між прокурором Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, відповідно до умов якої ОСОБА_3 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та зобов`язується беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у кримінальному провадженні, сприяти досудовому слідству. Сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_3 за ч. 1 ч. 382 КК України у вигляді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.

У судовому засіданні сторони кримінального провадження просили затвердити угоду про визнання винуватості.

Суд дійшов висновку про затвердження угоди про визнання винуватості, з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди.

Відповідно до правил статей 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості, яка може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Суд зазначає, що злочин, у вчиненні якого вина обвинуваченого визнається доведеною, відповідно ст. 12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину, унаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам.

У судовому засіданні, перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості судом з`ясовано у обвинуваченого питання, передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, та обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим, зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, крім того розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, згоден з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.

Суд, шляхом опитування обвинуваченого, прокурора, захисника у судовому засіданні, відповідно вимог ч. 6 ст. 474 КПК України, переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Отже, угода про визнання винуватості, яка укладена 24 квітня 2026 року між прокурором ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , за участі захисника ОСОБА_5 , відповідає вимогам КПК України та КК України.

Підстав для відмови у затвердженні угоди, які передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Частиною 5 статті 65 КК України встановлено, що у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 382 КК України, за яке належить призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 53 КК України, з урахуванням майнового стану особи, суд може призначити штраф із розстрочкою виплати певними частинами строком до одного року.

Враховуючи клопотання обвинуваченого та захисника щодо призначення штрафу із розстрочкою виплати певними частинами, суд дійшов висновку, що сплата обвинуваченим штрафу в розмірі 18500,00 гривень одним платежем становитиме для обвинуваченого надмірний тягар, у зв`язку з чим, суд на підставі ч. 4 ст. 53 КК України, вважає за можливе призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами на строк 10 місяців із щомісячною сплатою рівними частинами.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Процесуальні витрати, речові докази по справі відсутні, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377, 472-476 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, яка укладена 24 квітня 2026 року у м. Богодухів між прокурором Золочівського відділу Богодухівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 (вісім тисяч п`ятсот гривень 00 копійок).

Розстрочити ОСОБА_3 виконання вироку в частині сплати штрафу у розмірі 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень) строком на 10 (десять) місяців, шляхом сплати рівними частинами – по 850,00 грн (вісімсот п`ятдесят гривень) в місяць, у строк до останнього календарного дня кожного місяця, починаючи з місяця, в якому даний вирок набере законної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 26 КВК України, у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами засуджений зобов`язаний сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду.

Засуджений зобов`язаний сплачувати штраф і повідомляти про це кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

Відповідно ст. 476 КПК України у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з підстав передбачених статтею 394 КПК України, а саме: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами п`ятою - сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; потерпілим, його представником, законним представником, виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; нероз`яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частинами шостою чи сьомою статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1