Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №564/1508/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/1508/26

02 червня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костопіль обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024240030000096 від 22.01.2024 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Малинівка, Чернівецького району, Чернівецької області, громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період стрільця-санітара 2 механізованого відділення 1 механізованого взаоду 5 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , солдата, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурора – ОСОБА_4 , обвинуваченого — ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця-санітара 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 5 механізованої роти НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, 18 грудня 2023 року близько 08 години 00 хвилин (точніше досудовим розслідування не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на військовій службі), самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , яка тимчасово знаходилася за адресою: АДРЕСА_2 , та відправився у невідомому напрямку, проводячи службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби та службові обов`язки тимчасово не виконував до 16 год. 10 хв. 18 лютого 2026 року, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів, у зв`язку з цим припинено вчинення кримінального правопорушення.

Ці умисні дії ОСОБА_3 , які виразилися у самовільному залишенні військовослужбовцем військової частини тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позиції немає, а також їм зрозуміло, що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 зазначеними вище діями вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, а саме будучи військовослужбовцем, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину тривалістю понад три доби.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Відповідно до вимог ст.65 КК України та п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначає покарання, яке є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення та попередження скоєння нових злочинів, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом“якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України не встановлені.

При вирішенні питання призначення ОСОБА_3 виду та міри покарання, суд враховує тяжкість скоєного кримінального правопорушення, обставину, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу обвинуваченого, який у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його відношення до скоєного, та те, що він щиро кається у вчиненому, та вважає, що з метою виправлення обвинуваченого, попередження з його боку вчинення нових кримінальних правопорушень, слід обрати обвинуваченому покарання за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Окрім того, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 , неможливе без ізоляції від суспільства.

Відповідно до ухвали Костопільського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2026 року ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 14.06.2026 року, без визначення розміру застави.

Речові докази — відсутні.

Цивільний позов - відсутній.

Судові витрати - відсутні.

Відповідно до ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного та керуючись ст.374,376,395, 615 КПК України, 75-76 КК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі якої, призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 16 год. 10 хв. 18 лютого 2026 року.

До набрання вироком законної сили, залишити засудженому ОСОБА_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але не довше 60 (шістдесяти) днів з дня проголошення цього вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційною інстанцією.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

СуддяОСОБА_1