Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №344/4611/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4611/25

Провадження № 2/344/472/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.,

з участю секретаря Бурянна Н.,

позивача та його адвоката Тугай І.,

адвоката відповідача Оліградського М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Прикарпаттяобленерго» про визнання незаконним і скасування рішення комісії, -

ВСТАНОВИВ:

в позові вказано: «… ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Користуюся електроенергією, як побутовий споживач на підставі відповідного договору №20003581. В листопаді 2024року, позивач отримав рахунок на оплату послуг з електропостачання за жовтень місяць, з якого вбачається, що мені здійснено нарахування за спожиту електроенергію за тарифами комерційного споживача. Я звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2024року про роз`яснення причин збільшення вартості нарахованої ним оплати за електроенергію. Листом від 16.01.2025року №15955/81 відповідач повідомив в мене, що 21.08.2024 року проведено огляд мого будинку і за результатами обстеження складено Акт про порушення №090897, в якому зафіксовано використання електричної енергії на непобутові потреби. 03.09.2024 року відбулось засідання комісії по розгляду згаданого акту, за результатами засідання складено протокол №39 від 21.08.2024р...".

Тому позивач просив суд визнати незаконним і скасувати рішення комісії ПАТ«ПРИКАРПА?Т?ТЯ?О?БЛ?ЕНЕРГО», оформленого протоколом засідання комісії №39 від 03.09.2024 року, прийнятого за результатами розгляду Акту про порушення №090897 від 21.08.2024 року.

В судовому засіданні позивач та його адвокат підтримали позов з підстав, що в ньому зазначені та надали перед судом пояснення про те, що на одній території знаходяться будинки двох різних власників, які підключені до електромережі за двома окремими приладами обліку електричної енергії; один з будинків, який не належить позивачу, використовується для надання комерційних послуг, а будинок позивача, не використовується для надання комерційних послуг; позивач проживає у своєму будинку з сім?єю та не здає його для розміщення гостей чи надання послуг третім особам; працівники відповідача склали акт без присутності позивача чи його уповноваженого представника та вказали в акті неправдиві пояснення з приводу використання будинку для комерційних потреб; власник іншого будинку на цій території має договір із відповідачем про постачання електричної енергії як для суб?єкта підприємницької діяльності, рекламує свою діяльність, здійснює комерційну діяльність і оплачує електричну енергію як суб?єкт комерційної діяльності; адміністратор іншого власника діє від його комерційної діяльності, а не від позивача; під час складення оскаржуваного акту здійснено відеозапис, на якому не зафіксовано будь-яких обставин щодо позивача взагалі, та щодо використання ним електроенергії для комерційних потреб; не був присутній під час складення жодного акту чи розгляду скарги; процедура складення актів була істотно порушена: відеозапис нічого не фіксує, прилади обліку не зафіксовані, будинок сестри позивача видається за будинок позивача, хоча вони окремо стоячі, окремо зареєстровані у встановленому законом порядку та мають окремі договори про постачання електричної енергії і окремі прилади обліку електричної енергії; акт має складатись за участі споживача з фото- і відео- фіксацією; відмова від складення акту споживачем підлягає відеофіксації; на відеозаписі представники відповідача знімають себе особисто, а не об?єктивні обставини оточуючої дійсності чи порушення позивача; на одному подвір?ї є два самостійні домогосподарства окремих власників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; будтинки мають самостійні поштові та реєстраційні адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; є два окремі договори про постачання електричної енергії на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і на самостійні поштові та реєстраційні адреси АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ; є два окремі прилади обліку електричної енергії на самостійні поштові та реєстраційні адреси № НОМЕР_1 та № 10А; відповідач одночасно склав акт про порушення у виді використання електричної енергії споживачем для комерційних потреб і про недопуск до перевірки, що є взаємно виключними діями; представника позивача немає в обох випадках відеозапису; лічильники влаштовано на стовпі, а не на будинках; відповідач не встановив і не довів, які будинки входять в склад «Гердану», а які не входять; фото, на якому є група людей якраз і є будинком третьої особи, а не позивача; ні позивач, ні третя особа, яка надає комерційні послуги не заперечують, що відпочинковий комплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » приймає відпочивальників і що група людей на фото перебуває в будинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а не в будинку позивача; позивачу відомо, що на одній території є два різні будинки і домогосподарства, оскільки він уклав окремі договори із кожним з них, встановив окремі лічильники кожному з них, підключив до мережі окремо кожного з них і склав акт тільки щодо одного з них, а у кожного з господарств самостійні поштові адреси і самостійні адреси реєстрації права власності, протягом тривалого часу постачав електричну енергію різним споживачам за різними тарифами.

В судовому засіданні адвокат відповідача заперечив позов з тих підстав, що позивач був присутній під час складення акту; представник позивача був присутній під час складення акту; відносно сестри позивача не складали акт; доказу існування двох будинків немає; двох будинків представник не бачив; було складено акт про порушення 21/08/2024; Коржук подав заяву 18/12/2024; 08/01/2025 проведено повторну перевірку; у разі виявлення оператором використання електричної енергії для непобутових потреб укладається договір за тарифом; у разі розміщення реклами, вивісок і надання платних послуг – це є докази комерційної діяльності; точка розподілу постачання електричної енергії є на території ділянки, де стоять окремі будинки; є фото, на якому є група людей.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Отже не підлягають доказуванню обставини, які визнаються сторонами.

Відповідач не надав суду жодного доказу на підтвердження пояснень представника відповідача про те, що позивач використовував електричну енергію на непобутові потреби чи, що позивач рекламував комерційну діяльність із прийняття відвідувачів у належному йому житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Користується електроенергією, як побутовий споживач на підставі відповідного договору №20003581.

В листопаді 2024 року, позивач отримав рахунок на оплату послуг з електропостачання за жовтень місяць, з якого вбачається, що здійснено нарахування за спожиту електроенергію за тарифами комерційного споживача.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.12.2024 про роз`яснення причин збільшення вартості нарахованої ним оплати за електроенергію.

Листом від 16.01.2025року №15955/81 відповідач повідомив позивача про те, що 21.08.2024 року проведено огляд будинку позивача і за результатами обстеження складено Акт про порушення №090897, в якому зафіксовано використання електричної енергії на непобутові потреби. 03.09.2024 року відбулось засідання комісії по розгляду згаданого акту, за результатами засідання складено протокол №39 від 21.08.2024 р.

Відповідач АТ «Прикарпаттяобленерго» на ринку електричної енергії є оператором систем розподілу (далі ОСР) за п.56 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» та надає послуги з розподілу електричної енергії за ч.2 ст.45 цього закону, на території Івано-Франківської області.

Відповідно до п.2.3.12 гл 2.3 р.2 ПРРЕЕ, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі НКРЄКП) від 14.03.2018р. №312 (в редакції від 05.10.2022р., що набрало чинності 12.10.2022р.) споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком. Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу) тощо, обліковується окремо та оплачується за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів електропостачальника. У разі використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби. У разі виявлення оператором системи фактів споживання побутовим споживачем електричної енергії на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ, у якому вказується зобов`язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та організаціїкомерційного обліку на непобутові потреби та/або укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом протягом місяця з дня складення акта про порушення ПРРЕЕ.

Отже у разі використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби, а не переведення усього обліку споживача на комерційні потреби.

Легітимною метою відповідного правового регулювання є здійснення споживачем окремого обліку електричної енергії, використаної на побутові потреби і на непобутові потреби, а не покарання позивача завищеною оплатою за електричну енергію за побутові потреби за тарифом на непобутові потреби.

Зазначене є самостійною підставою для визнання незаконними та скасування рішення відповідача.

В одному зі своїх пояснень перед судом представник відповідача заперечив наявність кількох будинків на одній території, а в іншому навпаки визнав обставину постачання електроенергії за двома різними договорами і приладами обліку в окремі будинки.

Однак в п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України вказано, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Верховний Суд сформував об`єктивний стандарт доброї совісті. Так, у постанові КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 викладено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) – це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин. Обґрунтування цієї правової позиції співзвучне з Модельними правилами європейського приватного права (DCFR).

У практиці вирішення приватно-правових спорів підлягає застосуванню доктрина venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці); в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться засада добросовісності як одна із складових верховенства права.

Отже представнику відповідача заборонено діяти всупереч своїй попередній поведінці. Пояснення представника відповідача про те, що на земельній ділянці немає інших будинків, крім позивача та одночасне з цим його пояснення про наявність на ділянці будинку Корнелюка є взаємно суперечливим, а одне з них також є неправдивим. Ці пояснення представника відповідача також спростовуються доказами про право власності двох окремих власників на два окремі будинки з двома самостійними поштовими адресами, постачання електричної енергії за двома окремими договорами та через окремі прилади обліку.

По-друге, правило contra proferentem – тлумачення проти сторони, яка запропонувала таке формулювання у договорі передбачає тлумачення відповідного положення в договорі проти сторони, яка його сформулювала.

Уклавши договір із позивачем про постачання йому електричної енергії для споживчих, а не комерційних потреб, через прилад обліку для мети особистого споживання, до будинку, що має самостійну поштову адресу та, який є самостійним об?єктом права приватної власності ним визнано, що на одному подвір?ї є два окремі споживачі електричної енергії, а споживач отримує електричну енергії саме для споживчих потреб.

В ст. 30 Конституції України гарантується недоторканість житла та вказано, що не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Отже відповідачу не гарантується право на огляд житла позивача.

Натомість представник відповідача надав перед судом пояснення, що позивач не надав свого будинку для огляду, а тому йому було змінено тариф за електроенергію із побутового на непобутовий.

В ч. 6 ст. 61 ЦПК України вказано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оте не може ґрунтуватися на припущеннях доказування тієї обставини, що будинок позивача можливо використовується ним для підприємницької діяльності.

В судовому засіданні позивач та його представник надали перед судом пояснення про те, що фотографії відповідача, на яких зображені фізичні особи є відпочивальниками, які користуються приміщеннями сусіднього до позивача будинку з адресою АДРЕСА_1 , який позивачу не належить, і облік електричної енергії, в якому здійснюється за тарифом на непобутові потреби.

В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов?язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов?язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд має з`ясувати склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 в справі №826/1216/16.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивач сплатив 1211,20 гривень судового збору.

Згідно ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат пов`язаних з розглядом справи, також належать витрати на професійну правову допомогу.

Представник позивача просив стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

Суд, враховуючи критерії раціональності, розумності розміру судових витрат, приходить до висновку, що сума у розмірі 14 000 грн. витрат на правову допомогу допомогу підлягають стягнення з відповідача на користь позивача.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно до зазначеного суд,-

УХВАЛИВ:

позов задовольнити;

визнати незаконним і скасувати рішення комісії ПАТ«ПРИ?КАР?ПА?Т?ТЯ?О?БЛ?ЕНЕР?ГО», оформленого протоколом засідання комісії №39 від 03.09.2024 року, прийнятого за результатами розгляду Акту про порушення №090897 від 21.08.2024 року;

стягнути з Приватного акціонерного товариства “Прикарпаттяобленерго” в користь позивача ОСОБА_1 14 000,00грн. витрат за надану професійну правничу допомогу та 1211,20 грн. витрат зі сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Бородовський С.О.