Рішення від 31 травня 2026 р. у справі №175/14774/25 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 175/14774/25

Провадження № 2/175/441/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"01" червня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Білоусової О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Яшиної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, в обґрунтування вказує на те, що за він в період часу з 15.09.2007 р. по 23.05.2024 р. перебував у шлюбі з ОСОБА_2 . За час перебування позивача та відповідача у шлюбі у них з`явились на світ спільні діти: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу, позивач та відповідач стали жити окремо один від одного. Діти залишились проживати разом із відповідачем у зв`язку із чим відповідач двічі зверталась до суду із позовом до позивача для стягнення з нього аліментів на утримання дітей. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 р. з позивача були стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 р. з позивача були стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку позивача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку..

Вказує, що сукупний розмір аліментів визначений рішеннями судів складає розмір 50 % від загальних доходів Позивача, останній має значні матеріальні труднощі для власного фізіологічного утримання, оскільки рівень доходів позивача є незначним. Також, позивач здійснює догляд за своїм батьком ОСОБА_5 , 1955 року народження, який має функціональні обмеження щодо вільного пересування за наслідками ампутації в 2023 році ноги. Таким чином сплата аліментів на двох дітей виходячи з розміру аліментів 50% від всіх видів доходу, є надмірним тягарем для Позивача. З огляду на викладене в позовній заяві, позивач звернувся до суду із відповідним позовом щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідача надала до суду відзив, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, зазначала, що донька ОСОБА_3 з червня 2023 захворіла та знаходиться під постійним наглядом лікарів. Також вказувала, що позивач працює та не є опікуном свого батька.

Представник позивача – адвокат Рижков А.О. про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без участі сторони позивача.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи та докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , зареєстрованого відділом реєстрації актів цивільного стану Краматорського міського управління юстиції Донецької області, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис №1794. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 року у справі № 2-3488/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на місяць, починаючи з 15.08.2011 року до її повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , зареєстрованого Краматорським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , актовий запис №209. Батьками записані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 року у справі № 234/7211/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 04.06.2021 року і до її повноліття.

Відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23.05.2024 року у справі №175/3027/24, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

Відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно ст. 7, 155 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватись всупереч інтересам дитини.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. -

Згідно ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3ст. 51 Конституції України).

Відповідно до ч. 9 ст. 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У відповідності до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

В свою чергу, частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Дана позиція викладена касаційним цивільним судом Верховного Суду у постанові №372/2393/17 від 14.11.2018 року.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що: «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»)».

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1,2ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частиною 1 ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд враховує, що наявність двох судових рішень про стягнення аліментів на утримання дітей, жодним чином не може свідчити про погіршення матеріального стану позивача, а посилання позивача на зловживання своїм процесуальним правом відповідачкою у зв`язку з двома зверненнями до суду із відповідними заявами про стягнення з позивача аліментів не заслуговують на увагу, оскільки рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 року у справі № 2-3488/11, яким було стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини було постановлено до того як народилась друга дитини.

Також не заслуговують на увагу доводи позивача, що підставою для зменшення аліментів є догляд за його батьком, який має функціональні обмеження щодо вільного пересування за наслідками ампутації, оскільки суду не надано доказів на підтвердження постійних додаткових витрат на утримання батька позивачем.

Беручи до уваги вищенаведене, позивачем не надано належних доказів на підтвердження факту погіршення свого майнового становища ані з часу рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08.09.2011 року у справі № 2-3488/11, ані з часу рішення Краматорського міського суду Донецької області від 16.08.2021 року у справі № 234/7211/21, а також того, що зміна його сімейного становища вплинула на можливість виплачувати ним аліменти на дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в раніше визначеному судовими рішенням розмірі.

Таким чином, враховуючи викладене, а також враховуючи інтереси дітей, на утримання яких стягнуті аліменти для забезпечення достатнього матеріального рівня їх життя, позовні вимоги про зменшення розміру аліментів задоволенню не підлягають.

Судові витрати, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід покласти на позивача.

Керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 183, 191, 192 СК України, ст.ст. 76-83, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. М. Білоусова