Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №173/3596/25 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3596/25

Номер провадження1-кп/173/69/2026

В И Р О К

іменем України

02 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження (ЄРДР № 12025041430000512 від 07.10.2025) за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Верхньодніпровська, Дніпропетровської області, громадянина України, не одруженого, який не працює, з середньою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:

1) 28.08.2018 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 71,72 КК України частково приєднано 1 день вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області та остаточно призначено до відбуття 3 роки 1 день позбавлення волі, 11.05.2021 звільнений за відбуттям покарання,

2) 24.03.2026 Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч.1 ст. 162 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, на підставі 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , проходячи військову службу згідно з наказом № 56 від 09.11.2023 у військовій частині, у військовому званні «солдат» на посаді оператора відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувального взводу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1–4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.

23.09.2025, точний час не встановлено, ОСОБА_4 знаходився поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 та побачив, що в даному будинку ніхто не проживає, у зв`язку з чим у нього виник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 приблизно о 00:30, перебуваючи поблизу домоволодіння АДРЕСА_2 , впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, скориставшись відсутністю контролю з боку власника, діючи таємно, умисно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій, розуміючи при цьому, що своїми діями він вчиняє таємне викрадення чужого майна, пошкодив навісний замок сараю, що знаходився на території домоволодіння, та звідти викрав бензокосу «Електромаш БГ-3300» сірого кольору вартістю 3526,57 грн, металобрухт вагою 20 кг вартістю 122,20 грн та 4 упаковки електродів марки «Суми Електрод» вартістю 1513,32 грн.

З викраденим майном ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, отримавши реальну можливість розпоряджатися ним на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 5162,09 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. При цьому, суду пояснив, що у вересні 2025 року пішов у АДРЕСА_2 , у якому ніхто не проживав, бо йому сказали, що там росте мак. Зайшов на територію домоволодіння, нарвав маку, потім відкрив сарай та викрав бензокосу, електроди. Згодом пилку продав, а електроди лишив собі. Потерпілій усе майно повернули працівники поліції.

Обвинувачений не оспорює обставин кримінального правопорушення, щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Оцінюючи показання обвинуваченого, суд вважає їх послідовними, правдивими та достовірними, оскільки об`єктивно та повно відображають обставини вчинення кримінального правопорушення. Підстав вважати, що обвинувачений обмовив себе, судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений розповів про обставини кримінального правопорушення, ніхто із учасників не заперечує їх, кваліфікацію дій обвинуваченого та доказів кримінального провадження, не має наміру оскаржувати їх в апеляційному порядку, суд, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, роз`яснивши учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.

Таким чином суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 винен у вчиненні кримінального правопорушення та його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, поєднане з проникненням до іншого приміщення, в умовах воєнного стану.

При визначенні виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставину, що пом`якшує покарання, а саме:

ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, за місцем мешкання характеризується посередньо, є осудною, працездатною особою, є військовослужбовцем, проте на даний час фактично не виконує обов`язки військової служби, не одружений, дітей або інших осіб на утриманні не має, раніше неодноразово судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Згідно досудової доповіді, складеної стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюються, як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства неможливе.

За таких обставин, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах, передбачених санкцією відповідної статті Особливої частини КК України.

Водночас, вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2026, який набарав законної сили, ОСОБА_4 було засуджено за ч.1 ст. 162 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як слідує з роз`яснень, які містяться в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається та за таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Крім цього, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15.02.2021 року (справа №760/26543/17), у випадку, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, - виконуються самостійно.

З огляду на викладене, враховуючи, що кримінальне правопорушення у даному провадженні було вчинене до постановлення вироку Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2026, яким ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а за цим вироком призначене покарання підлягає реальному відбуванню, суд доходить висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 4 ст. 70 КК України.

За таких обставин покарання, призначене ОСОБА_4 за цим вироком, та покарання, призначене вироком Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2026, підлягають самостійному виконанню.

Підстави для застосування запобіжного заходу - відсутні.

Цивільний позов не заявлений. Судові витрати відсутні.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373, 374, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання на виконання цього вироку.

Вирок Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 24.03.2026, яким ОСОБА_4 засуджено за ч.1 ст. 162 КК України до обмеження волі на строк 1 рік, та на підставі 75,76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік - виконувати самостійно.

Речові докази: бензокосу марки «Електромаш БГ 3300» та 4 упаковки електродів марки «Sumu Electrode», які передано на зберігання потерпілій ОСОБА_7 , залишити у її власності.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому. Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати потерпілій.

Суддя ОСОБА_1