Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №168/406/26 — Старовижівський районний суд Волинської області

Справа № 168/406/26

Провадження № 3/168/219/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року сел. Стара Вижівка

Суддя Старовижівського районного суду Волинської області Малюта А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від сектору поліцейської діяльності № 3 (сел.Стара Вижівка) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

жителя АДРЕСА_1 , пенсіонера,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року серії ЕПР1 № 656898 вбачається, що 04 травня 2026 року о 09.40 год. в сел.Стара Вижівка по вул.Незалежності, Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_1 , перед початку маневру обгону, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вул.Незалежності. Чим порушив вимоги пункту 13.3 Правил дорожнього руху України. За що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вини не визнав. Суду пояснив, що в той день, 04 травня 2026 року, близько 10.00 год. виїжджав із пл.Миру на головну дорогу - вул.Незалежності. Помітив, що за пішохідним переходом, при правому краї проїзної частини знаходився транспортний засіб, який перебував у стані повної зупинки у крайньому правому положенні біля бордюру (що відповідає правилам зупинки та стоянки). А ще далі попереду рухався зустрічний автомобіль. Вказав, що його маневр виїзду на головну дорогу був повністю завершений та продовжував рух по головній дорозі. Рухався у попутному напрямку прямо по своїй смузі руху без зміни напрямку. Тому жодного маневру обгону він не здійснював, а просто проїжджав повз авто прямо. Коли його автомобіль уже майже повністю випередив нерухоме авто ОСОБА_2 , остання раптово та без попередження розпочала рух ліворуч від бордюру, намагаючись виконати поворот ліворуч з правої частини дороги (в порушення вимог пунктів. 10.1 та 10.4 ПДР України). Внаслідок цього ОСОБА_2 передньою лівою частиною свого авто в`їхала у праве заднє колесо та праву задню дверку його автомобіля. Вказав, що від удару його авто автоматично трохи винесло на зустрічну смугу руху, однак він одразу стабілізував траєкторію, повернувся на свою смугу і через кілька метрів зупинився. Зазначив, що ОСОБА_2 , всупереч вимогам ПДР України (які суворо зобов`язують водія негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди), знову привела свій автомобіль у рух, проїхала вперед і лише тоді здійснила остаточну зупинку з правого боку позаду його автомобіля. Зазначив, що в протоколі про адміністративне правопорушення існують неточності: неправильно зазначена вулиця його проживання та час вчинення ДТП. Сам протокол містить суперечливу інформацію. Бо не здійснював обгону, а їхав по своїй смузі прямо. Ширини дороги вистачило б для безпечного руху без виконання маневрну обгону, бо ширина дороги 9,1 м, кожна смуга 4,55 м. Ширина його автомобіля 1,7 м, авто Рябушко 1,8 м. Разом- 3,5 м. тоді боковий інтервал 4,55 м- 3,5 м= 1.05 м. Що вказує, що інший автомобіль перебував в стані зупинки з боковим інтервалом близько 1 м. Що цілком достатньо для безпечного руху без зміни смуги руху. Зазначене підтверджує ту обставину, що обгону не було. А значить ознака складу правопорушення – відсутня. Вважає, що в його діях відсутній як фактичний, так і юридичний склад правопорушення. З цих підстав, просив справу щодо нього закрити за відсутністю складу правопорушення.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно оцінивши наявні докази у їх сукупності, дійшов наступного висновку. У відповідності до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходам впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставі і в порядку встановленому законом, а застосування заходів адміністративного впливу проводиться в межах компетенції того органу, який його застосовує у точній відповідності із законом.

Згідно із частиною 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин, вирішення їх в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення в обов`язковому порядку має бути з`ясовано: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують її відповідальність, тощо.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 04 травня 2026 року серії ЕПР1 № 656898 вбачається, що 04 травня 2026 року о 09.40 год. в сел.Стара Вижівка по вул.Незалежності, Ковельського району Волинської області, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки "Фольксваген", д.н.з. НОМЕР_1 , перед початку маневру обгону, не впевнився в безпечності та скоїв зіткнення з автомобілем «Шкода», д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався по вул.Незалежності. Чим порушив вимоги пункту 13.3 Правил дорожнього руху України. За що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП.

Стаття 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів. Обов`язковою умовою для притягнення особи до відповідальності є наявність у її діях вини та причинно-наслідкового зв`язку між її діями (чи бездіяльністю) та настанням ДТП.

Згідно з пунктом 13.3 ПДР України, під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду водій повинен дотримуватись безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.

Однак висновки поліції про те, що водій ОСОБА_1 здійснював маневр обгону та порушив пункт 13.3 ПДР України, повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами — схемою ДТП, відеозаписом з місця події та поясненнями ОСОБА_1 в судовому засіданні.

Із схеми місця ДТП та відеозапису суд встановив, що безпосередньо перед зіткненням автомобіль «Шкода», під керуванням ОСОБА_2 , перебував у статичному положенні біля правого краю проїзної частини (бордюру). У цей же момент з пл.Миру у попутному по вул.Незалежності напрямку рухався автомобіль «Фольксваген», під керуванням ОСОБА_1 . На назустріч ним рухався зустрічний автомобіль.

Судом встановлено, що параметри проїзної частини 9,1 м беззаперечно свідчать про те, що загальної ширини дороги було цілком достатньо для безпечного та одночасного перебування всіх трьох транспортних засобів на одній лінії проїзної частини. Всім учасникам дорожнього руху вистачало місця для безперешкодного роз`їзду, і цей роз`їзд фактично успішно відбувався. Проте, саме в секунду завершення роз`їзду, коли ОСОБА_1 вже проїжджав повз авто ОСОБА_2 , остання раптово змінила траєкторію руху ліворуч. Та здійснила зіткнення з автомобілем ОСОБА_1 , який фізично та технічно не міг уникнути зіткнення, оскільки дорожня обстановка до моменту її маневру була повністю безпечною.

Автомобіль «Шкода» під керуванням ОСОБА_2 до моменту зіткнення перебував у нерухомому стані біля правого краю проїзної частини (бордюру). Положення її автомобіля повністю відповідало вимогам ПДР щодо зупинки/стоянки, а не положенню для виконання повороту ліворуч.

Відповідно до пункту 10.4 ПДР України, водій перед поворотом ліворуч зобов`язаний завчасно зайняти крайнє ліве положення. Оскільки ОСОБА_2 цього не зробила, то для всіх інших учасників руху, зокрема для ОСОБА_1 , її автомобіль сприймався як такий, що стояв справа.

На відео зафіксовано момент, коли три автомобілі опиняються на одній лінії: зустрічний автомобіль, автомобіль «Фольксваген» під керуванням ОСОБА_1 , який рухається попутно прямо у своїй смузі, та автомобіль «Шкода» під керуванням ОСОБА_2 , що стоїть справа. Водій ОСОБА_1 продовжує рух прямо без будь-яких маневрів обгону чи перестроювання, оскільки його смуга руху попереду була вільною. У цей же момент ОСОБА_2 починає різкий рух від бордюру ліворуч поперек смуги руху ОСОБА_1 .

Зіткнення відбувається шляхом удару передньої лівої частини автомобіля ОСОБА_2 у праве заднє колесо та праві задні дверці автомобіля ОСОБА_1 . Локалізація пошкоджень беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 не в`їжджав в автомобіль ОСОБА_2 . Навпаки, він фактично вже завершував проїзд повз її нерухоме авто, коли ОСОБА_2 здійснила рух в бік його машини.

Крім цього, з відеозапису вбачається, що отримавши сильний динамічний удар у заднє праве колесо, автомобіль ОСОБА_1 по інерції автоматично змістило (винесло) ліворуч на зустрічну смугу руху. ОСОБА_1 стабілізував автомобіль, повернув його на свою попутну смугу та через кілька метрів зупинився. Натомість, як чітко зафіксовано на відеозаписі, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 безпосередньо в момент зіткнення зупинився. Однак після цього ОСОБА_2 знову привела свій автомобіль у рух, проїхала вперед ще декілька метрів і лише тоді здійснила остаточну зупинку з правого боку позаду автомобіля ОСОБА_1 .

Відповідно до визначення, наведеного у пункті 1.10 ПДР України, обгін -це випередження одного або кількох транспортних засобів, пов`язане з виїздом на смугу зустрічного руху. При цьому, системний аналіз розділу 14 ПДР України свідчить, що маневр обгону може здійснюватися виключно стосовно рухомого транспортного засобу, який рухається попереду в попутному напрямку з меншою швидкістю.

Натомість, як встановлено судом на підставі відеозапису та схеми ДТП, автомобіль ОСОБА_2 на момент початку маневру ОСОБА_1 не перебував у русі, а знаходився у нерухомому стані (стояв) біля правого бордюру. За таких обставин, ОСОБА_1 здійснював не обгін, а звичайний проїзд (випередження) повз припаркований транспортний засіб. Оскільки автомобіль ОСОБА_2 стояв, то ОСОБА_1 не мав жодних правових чи технічних підстав передбачати, що вона раптово розпочне рух вліво. А тому в його діях повністю відсутній факт виконання маневру обгону.

Суд також дослідив письмові пояснення свідка ОСОБА_3 (знаходилась в зустрічному автомобілі), яка зазначила, що автомобіль ОСОБА_2 зупинився з увімкненим покажчиком лівого повороту, пропускаючи велосипедиста. Після чого на смугу руху з пл.Миру виїхав автомобіль ОСОБА_1 . В у зв`язку з чим свідок був змушений прийняти праворуч для безпечного роз`їзду усіх автомобілей. В цей час відбулось зіткнення автомобілей.

Оцінюючи вказані пояснення свідка ОСОБА_3 у сукупності з іншими доказами, суд ставиться до них критично та спростовує їх з огляду на наступне.

По-перше, свідок ОСОБА_3 безпосередньо підтвердила, що автомобіль ОСОБА_2 стояв. Тобто, водій ОСОБА_1 здійснював звичайний проїзд повз нерухоме авто. Для ОСОБА_1 положення машини ОСОБА_2 сигналізувало про її зупинку чи стоянку. А не про намір здійснити поворот ліворуч. Оскільки для маневру повороту вона зобов`язана була завчасно зайняти крайнє ліве положення (пункт 10.4 ПДР України).

За умови, якби ОСОБА_2 зайняла крайнє ліве положення на проїзній частині для повороту ліворуч, водій ОСОБА_1 був би змушений об`їхати такий транспортний засіб з правого боку або зупинитися безпосередньо позаду нього і зачекати, поки той пропустить зустрічний транспорт та завершить свій маневр повороту ліворуч.

Натомість, перебування автомобіля ОСОБА_2 біля правого бордюру створило для водія ОСОБА_1 об`єктивну впевненість у тому, що його смуга руху попереду є абсолютно вільною, а проїзд повз нерухоме авто є безпечним. Раптова зміна дорожньої обстановки та початок руху транспортного засобу від правого краю проїзної частини ліворуч створили для ОСОБА_1 непередбачувану перешкоду. За таких обставин ОСОБА_1 не мав технічної можливості уникнути удару у праве заднє колесо та праву заднє дверку власного автомобіля.

Цей факт повністю узгоджується з показами ОСОБА_1 , відеозаписом події та схемою ДТП.

По-друге, твердження свідка ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 нібито створив перешкоду, через яку їхньому (зустрічному) авто довелося перелаштувати праворуч, повністю спростовуються дослідженим у засіданні відеозаписом.

На відео чітко зафіксовано, що параметрів ширини проїзної частини було цілком достатньо для безпечного одночасного роз`їзду трьох транспортних засобів на одній лінії. Жодних різких маневрів чи зміни траєкторії руху автомобіля ОСОБА_1 відеозапис не містить. Останній рухався стабільно прямо у своїй смузі. Наявність чи відсутність на дорозі велосипедиста, якого пропускала ОСОБА_2 , жодним чином не надавала їй переваги у русі та не звільняла від обов`язку перед початком руху від бордюру переконатися, що це буде безпечно для попутного автомобіля.

По-третє, покази свідка ОСОБА_3 повністю суперечать об`єктивним технічним даним справи, а саме характеру та локалізації механічних пошкоджень кузовів. Зіткнення відбулося передньою лівою частиною автомобіля ОСОБА_2 у праве заднє колесо та праву задню дверку автомобіля ОСОБА_1 . Цей незаперечний факт доводить, що на момент початку руху ОСОБА_2 автомобіль ОСОБА_1 вже практично повністю проїхав повз неї. Якби ситуація розвивалася за версією свідка ОСОБА_3 , удар припав би в передню або бокову ліву частину автомобіля ОСОБА_2 . Чого на схемі ДТП не зафіксовано.

Таким чином, письмові пояснення свідка не спростовують невинуватості водія ОСОБА_1 , суперечать відеоматеріалам справи. А тому суд не бере їх до уваги як доказ наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

За умови, що ОСОБА_2 дійсно завчасно увімкнула лівий покажчик повороту, дана обставина за наявних умов дорожньої обстановки жодним чином не свідчить про наявність вини в діях ОСОБА_1 .

Оскільки транспортний засіб ОСОБА_2 перебував у нерухомому стані біля правого краю проїзної частини, увімкнення лівого покажчика повороту в такому положенні, відповідно до вимог розділів 9 та 10 ПДР України, могло свідчити виключно про її намір розпочати рух від краю проїзної частини та виїхати у попутну смугу руху. Подібний сигнал жодним чином не міг і не повинен був сприйматися ОСОБА_1 як намір здійснити маневр повороту ліворуч чи розвороту поперек усієї дороги. Оскільки для виконання такого маневру водій зобов`язана була завчасно переміститися у крайню ліву смугу.

Відтак, подача ОСОБА_2 сигналу світловим покажчиком повороту, перебуваючи біля правого бордюру, відповідно до пункту 9.4 ПДР України, не надавала їй жодної переваги в русі. Навпаки, перед початком руху вона мала беззаперечний обов`язок, передбачений пунктом 10.1 ПДР України, пропустити весь попутний транспорт, зокрема автомобіль ОСОБА_1 , який рухався прямо і мав пріоритет.

Таким чином, ОСОБА_1 мав повне право розраховувати, що навіть за наявності увімкненого повороту, водій не розпочне рух під його автомобіль до повного проїзду попутного трафіку.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не вчиняв маневру обгону автомобіля «Шкода» під керуванням ОСОБА_2 , який рухався. Натомість ОСОБА_1 рухався прямо повз автомобіль «Шкода», який спочатку стояв біля бордюру, а потім раптово почав рухатися.

Перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, є неприпустимим, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово наголошено, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Виходячи з положень частини1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року та «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, справа №175/1982/16-а (2а/175/10/16), адміністративне провадження №К/9901/9231/18, висловив позицію, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов беззаперечного висновку, що в діях водія ОСОБА_1 повністю відсутнє порушення пункту 13.3 ПДР України. Натомість виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди та створення аварійної ситуації перебуває поза межами вольових дій та технічного контролю ОСОБА_1 .

За таких обставин, в діях ОСОБА_1 повністю відсутня вина та причинно-наслідковий зв`язок із настанням суспільно шкідливих наслідків, що свідчить про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП А тому провадження по справі підлягає закриттю згідно вимог статті 247 КУпАП.

Керуючись статтями 23, 27, 33, 124, 221, 247, 256, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

суддя

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Старовижівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А. В. Малюта