Рішення від 27 травня 2026 р. у справі №161/23865/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/23865/25

Провадження № 2-др/161/88/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді Олексюка А.В.,

при секретарі – Опальчук А.А.,

за участі представника позивача –Куденьчука О.А.,

представниці відповідача – Манчик О.М.,

представника відповідача – Скучинського Л.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Куденьчука Олексія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат у цивільній справі за позовом адвоката Куденьчука Олексія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 адвокат Куденьчук Олексій Андрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про ухвалення додаткового рішення. Просив стягнути з Державного бюджету України судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Представник позивача адвокат Куденьчук О.А. заяву підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідачів Манчик О.М. та Скучинський Л.Є. у судовому засіданні проти задоволення заяви заперечували, посилаючись на неспівмірність заявленої суми витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом, вказавши, що у справі відбулося лише три судових засідання.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заява подана 20.05.2026 року, тобто у визначений ч. 8 ст. 141 ЦПК України п`ятиденний строк.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19.05.2026 позов адвоката Куденьчука Олексія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Волинської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції у Волинській області про відшкодування моральної шкоди задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`ятнадцяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву.

З огляду на викладене суд відзначає, що ЦПК передбачено наступні критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) пов`язаність витрат з розглядом справи; 2) їх дійсність; 3) необхідність; 4) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

До таких висновків в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові від 19.02.2020 року (справа № 755/9215/15-ц провадження № 14-382цс19).

Згідно з п. п. 3-6ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За змістом статті 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим(п. 268).

Як слідує з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01.10.2018 року в справі № 569/17904/17, - на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Крім того, у своїй постанові від 13.12.2018 року у справі № 816/2096/17 Верховний Суд прийшов до висновку, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, як зазначив суд попередньої інстанції. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обгрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18).

У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19) зазначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723 св 20) вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та адвокатом Куденьчуком О.А. укладено Договір про надання правничої допомоги від 13.11.2025 року. Відповідно до умов Розділу 3 Договору та пунктів 1, 2 Додатку № 1 до нього, сторони узгодили фіксований розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги під час підготовки та розгляду справи в суді першої інстанції в сумі 30 000 грн. Факт повної сплати коштів позивачем підтверджується належним доказом — квитанцією до прибуткового касового ордеру №13-11/25 від 13.11.2025.

Суд відхиляє заперечення Державної казначейської служби України та Волинської обласної прокуратури щодо зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 30 000 грн є чітко визначеним за згодою сторін у Договорі, повністю оплаченим позивачем ОСОБА_1 , а кількість судових засідань не спростовує реальності та співмірності виконаної адвокатом комплексної роботи.

У разі визначення у договорі фіксованого розміру гонорару кількість судових засідань, конкретний склад дій адвоката чи обсяг витраченого часу не мають вирішального значення для оцінки реальності та співмірності витрат.

Узгоджений сторонами гонорар у сумі 30 000 грн охоплює весь комплекс правової допомоги у цій категорії справ — від збору доказів і формування правової позиції у спорі з державними органами до безпосереднього представництва в суді.

Ураховуючи специфіку цієї категорії спорів (стягнення шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду), справа вимагала значного обсягу аналітичної роботи з оцінки тривалості та характеру правопорушень з боку держави. Проведення лише трьох судових засідань свідчить про процесуальну ефективність і належну підготовку справи адвокатом, а не про малий обсяг виконаної роботи

У разі, якщо договором встановлено фіксований розмір гонорару, суд не повинен досліджувати та оцінювати час, витрачений адвокатом, чи кількість судових засідань, оскільки фіксований гонорар сплачується за загальний комплекс робіт та кінцевий результат, який у цій справі є успішним — позов задоволено повністю.

Оскільки обов`язок доведення неспівмірності витрат закон покладає на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 137 ЦПК України), а відповідачами — державними органами не було надано жодних обґрунтованих розрахунків чи доказів надмірності суми у 30 000 грн, суд вважає заявлені витрати реальними, розумними та співмірними зі складністю справи

Відтак, заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 142, 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Куденьчука Олексія Андрійовича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 , судові витрати понесені на професійну правничу допомогу при розгляді цивільної справи № 161/23865/25 в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державна казначейська служба України, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, 6, ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач: Волинська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження: м. Луцьк , вул. Винниченка, 15, ЄДРПОУ 02909915.

Відповідач: Головне управління Національної поліції у Волинській області, адреса місцезнаходження: м. Луцьк, вул. Винниченка, 11, ЄДРПОУ 40108604.

Повний текст рішення складений 02.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк