Рішення від 28 травня 2026 р. у справі №159/6180/25 — Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/6180/25

Провадження № 2/161/655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі судових засідань – Опальчук А.А.,

за участю представниці позивача (через ВКЗ) – Вакуленко В.М.,

відповідача – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» в особі представника звернулося до Луцького міськрайонного суду Волинської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Свій позов мотивує тим, що 15.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200147198 щодо кредитування.

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Станом на 13.08.2025р. загальний розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем за Кредитним договором становить 37987,66 грн., з яких: 11896,86 грн. – заборгованість за кредитом; 26090,80 грн. – заборгованість за відсотками.

Заборгованість відповідача за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року – 37987,66 грн. Сума збитків з урахуванням 3% річних – 3415,76 грн. Сума збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 8306,55 грн. Разом заборгованість становить – 49709,97 грн.

Виходячи з невиконання відповідачем умов договору, просить задовольнити позов, поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 200147198 від 15.11.2014 року у загальному розмірі 49709,97 грн., яка складається з: суми заборгованості – 37987,66 грн., суми інфляційних втрат – 8306,55 грн., суми 3% річних - 3415,76 грн., судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2025 року було прийнято заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01 грудня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заявлені вимоги не визнає в повному обсязі, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки зі змісту заяви (оферти) №200147198 від 15.11.2014 року не вбачається розмір встановленого кредитного ліміту, строк дії договору та порядок повернення коштів, а додані ТОВ «Діджи Фінанс» документи — зокрема Додаток №1 до Договору №7БМ від 20.07.2020 року про відступлення прав вимоги та виписка по рахунку — за відсутності детального помісячного руху коштів жодним чином не підтверджують факт отримання відповідачем кредиту, обсяг фінансування, а також правильність нарахування заявленої заборгованості у розмірі 37 987,66 грн (із яких 11 896,86 грн — тіло кредиту, а 26 090,80 грн — доходи).

У судовому засіданні представниця позивача, яка брала участь у режимі відеоконференції через підсистему «ВКЗ», позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, посилаючись на безпідставність вимог та обґрунтування, викладені у його відзиві.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.11.2014 між Публічним акціонерним товариством «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду № 200147198 щодо кредитування.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк надав Позичальнику у користування кредитні кошти в розмірі 12250,00 грн., з встановленим строком користування з 15.11.2014 р. по 15.11.2019 р., а Відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.

Згідно заява (оферти) № 200147198 від 15.11.2014 року: Максимальна ставка по ліміту 58.8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його дії) 89,56 %. Абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі із розрахунку, що кошти будуть використовуватись в повному обсязі максимального кредитного Ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24568,53 грн.

Підтвердженням укладення договору є: заява (оферта) № 200147198 від 15.11.2014 року; анкета №912489 від 15.11.2014 року; заява про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підпису від 06.04.2016; довідка про умови кредитування та орієнтовну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту.

20 липня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020р., укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020р., що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021р. у справі № 910/11298/16 відповідно до якої Позивач визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за Кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів. До позовної заяви надано витяг з додатку 1 до договору від 15.06.2020 №7_БМ про відступлення прав вимоги, який мав місце станом на дату укладання договору із зазначенням, окрім іншого, суми заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги (додаток № 1) до договору факторингу № 7_БМ від 20 липня 2020 року, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року в сумі 37 987,66 грн., з яких: 11896,86 грн. - заборгованість за кредитом; 26 090,80 грн. - заборгованість за відсотками, (порядковий номер 24813).

Згідно розрахунку суми заборгованості за кредитним № 200147198 від 15.11.2014 року, інфляційних втрат та 3% річних, основна сума заборгованості за договором 3 25.02.2019-23.02.2022 становить 49 709,97 грн.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01 липня 2021 року у справі № 910/11298/16 (набрала законної сили 01 липня 2021 року), апеляційну скаргу ТОВ «Діджи Фінанс» на рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 04 березня 2021 року скасовано в частині немайнових вимог, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс» у цій частині. Застосовано наслідки нікчемності договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, а саме: зобов`язано ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Плеяда» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2 до договору факторингу. Визнано недійсним договір факторингу від 20 травня 2016 року № 1, укладений між ТОВ «ФК «Плеяда» та ТОВ «ФК «Фагор». Зобов`язано ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20 травня 2016 року № 1 і № 2. Визнано відсутніми у ТОВ «ФК «Фагор» будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19 травня 2016 року № 1905, реєстрах прав вимог до нього від 19 травня 2016 року № 1 та від 20 травня 2016 року № 2, актах прийому-передачі від 20 травня 2016 року до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2 та в договорі факторингу від 20 травня 2016 року № 1 та додатках до нього.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66483131 від 29 грудня 2022 року, виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено у зв`язку виконання вимог виконавчого документа приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць А. А., в повному обсязі.

Згідно постанови про закінчення виконавчого провадження ВП № 66491947 від 17 січня 2023 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А. М., виконавче провадження з примусового виконання наказу № 910/11298/16 від 12 липня 2021 року, виданого Господарським судом міста Києва про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19 травня 2016 року № 1905 та актів прийому-передачі від 20 травня 2016 року № 1 і № 2, закінчено згідно заяви стягувача за вхідним № 23 від 17 січня 2023 року, в якій зазначено, що станом на 23 грудня 2022 року боржником фактично у повному обсязі виконано умови виконавчого документа.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення коштів та сплати процентів не виконав, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, звернулося до суду з даним позовом про стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Тобто, з березня 2020 року строки позовної давності продовжені.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім цього, до об`єктивних причин звернення до суду із захистом своїх прав та інтересів, позивачем виокремлюється також введення воєнного стану на території країни.

Суд зауважує, що введення в Україні режиму воєнного стану 24 лютого 2022 року на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.

Окрім того, згідно розділу «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 19, за змістом якого, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу продовжуються на строк його дії.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов поданий у строки, визначені законом, та вони позивачем не пропущені, оскільки строк дії договору діяв до по 15.11.2019 року, а тому строк звернення до суду з позовом спливав по 15.11.2022 року на яку припадає продовження дії таких строків позовної давності.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до положень частини 1 статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів у відповідності до їх умов та вимог законодавства.

З положень ч. 13 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України слідує, що обов`язок щодо обґрунтованості та доведеності розміру заборгованості покладається на позивача, а відповідач, у разі заперечень щодо обставин, викладених у позові, повинен спростувати наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом та її розмір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України), обґрунтування вимог учасників справи та обставин, які мають значення для справи, повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів (ст. 76-79 ЦПК України).

Дослідивши матеріали справи дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним договором не виконав, в передбачений у договорі строк кошти не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11 896,86 грн.

Розглядаючи позовну вимогу ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Припинення права на договірні відсотки: Судом встановлено, що за умовами кредитної угоди № 200147198 від 15.11.2014 року строк користування кредитними коштами чітко обмежений періодом з 15.11.2014 року по 15.11.2019 року. За змістом статей 631, 1054 ЦК України та правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/951/15-ц, після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитора нараховувати передбачені договором відсотки припиняється.

Оскільки строк дії договору закінчився 15.11.2019 року, будь-яке нарахування відсотків (доходів) за кредитом після цієї дати є неправомірним. Позивач надав суду загальний розрахунок заборгованості за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року. Цей розрахунок не містить помісячного розподілу, що унеможливлює виокремлення сум, нарахованих суто до 15.11.2019 року (у межах строку дії договору).

Відповідно до підписаної сторонами заяви (оферти) від 15.11.2014 року, абсолютне подорожчання кредиту в грошовому виразі за весь строк його можливої дії (до 15.11.2019 року) обмежене граничною сумою 24 568,53 грн. Натомість ТОВ «Діджи Фінанс» заявляє до стягнення відсотки у розмірі 26 090,80 грн, що суперечить визначеним при укладенні договору умовам та перевищує максимально можливу суму заборгованості за цим нарахуванням.

Матеріали справи містять явні суперечності між правоустановчими документами Позивача та розрахунком позову. Згідно з Витягом із реєстру прав вимоги до договору факторингу № 7_БМ від 20.07.2020 року, до Позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 37 987,66 грн (з яких тіло — 11 896,86 грн, відсотки — 26 090,80 грн). Водночас у наданому Позивачем судовому розрахунку зазначається зовсім інша, не підтверджена договором факторингу основна сума заборгованості — 49 709,97 грн.

Оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» не надало деталізованого розрахунку відсотків у межах строку дії договору, зауважена сума суперечить умовам про абсолютне подорожчання кредиту, а подані докази є суперечливими — вимога про стягнення відсотків у розмірі 26 090,80 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми.

У кредитора при цьому згідно з частиною другою статті 625 ЦК України виникає кореспондуюче право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення сплати основного боргу.

Згідно із п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь інфляційні втрати за порушення виконання грошового зобов`язання за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 8306,55 гри. (37987,66 x 1.21866444-37987,66) та 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 у розмірі 3415,76 грн, на підтвердження чого надав відповідний розрахунок заборгованості.

Розглядаючи вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 8 306,55 грн та 3% річних у розмірі 3 415,76 грн за період з 25.02.2019 року по 23.02.2022 року, суд зазначає.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, вказані суми були обчислені за формулою, де базою для нарахування виступив загальний розмір заборгованості — 37 987,66 грн, який складався як з тіла кредиту (11 896,86 грн), так і з договірних відсотків (26 090,80 грн).

Проте, як встановлено судом вище, нарахування відсотків у розмірі 26 090,80 грн є неправомірним, а загальна сума відсотків — недоведеною.

Відповідно до статі 625 ЦК України, три відсотки річних та інфляційні втрати нараховуються за порушення саме грошового зобов`язання. Штрафні санкції за ст. 625 ЦК України можуть нараховуватися виключно на суму основного правомірного боргу — реального тіла кредиту, що становить 11 896,86 грн.

Суд відхиляє розрахунок позивача та, застосовуючи наданий самим же позивачем зведений індекс інфляції за вказаний період (1.21866444) та кількість днів прострочення, проводить власний правильний розрахунок:

Розрахунок правомірних інфляційних втрат: базою нарахування є тіло кредиту — 11 896,86 грн. (11896,86 грнх1,21866444-11896,86=2601,36 грн).

Вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 2 601,36 грн. У стягненні решти суми інфляційних втрат (5 705,19 грн) — слід відмовити.

Розрахунок правомірних 3% річних: базою нарахування є виключно тіло кредиту — 11 896,86 грн. За період з 25.02.2019 по 23.02.2022 (1095 днів прострочення) сума становить: (11896,86х3%х1095)/365=1070,72 грн.

Вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 1 070,72 грн. У стягненні решти суми 3% річних (2 345,04 грн) — слід відмовити.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач та відповідач, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року у загальному розмірі 15 568 гривень 94 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту — 11 896,86 грн; суми інфляційних втрат за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 — 2 601,36 грн; суми 3% річних за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 — 1 070,72 грн.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольнив вимоги лише частково (на 31,32%), то з відповідача слід стягнути 758,68 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у позовній заяві заявив загальну вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, проте не зазначив їхнього конкретного розміру. У разі подання позивачем відповідних доказів у встановлений законом 5-денний строк, питання розподілу витрат на правничу допомогу буде вирішено судом шляхом ухвалення додаткового судового рішення у порядку статті 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 89, 137, 141, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 200147198 від 15.11.2014 року у загальному розмірі 15 568 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот шістдесят вісім) гривень 94 копійки, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту — 11 896,86 грн; суми інфляційних втрат — 2 601,36 грн; суми 3% річних — 1 070,72 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 758 (сімсот п`ятдесят вісім) гривень 68 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса: 04212, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення виготовлено 01.06.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області А.В. Олексюк