Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №159/2124/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/2124/26

Провадження № 1-кп/159/475/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю

секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

вивчивши у судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12026030550000243 від 02.04.2026, та долучені до нього матеріали стосовно обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , уродженця села Стариця, Великоолександрівського району Херсонської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, офіційно працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи визнаним винним постановою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05 січня 2026 року у справі № 159/9243/25, яка набрала законної сили 16 січня 2026 року, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, якою його позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік, діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та усвідомлюючи, що позбавлений права керування транспортними засобами, з метою невиконання цієї постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, з мотивів явної неповаги до авторитету судових рішень, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

01 квітня 2026 року о 10 годині 50 хвилин, всупереч вказаній вище постанові суду, керував автомобілем марки «BMW» з реєстраційним номером НОМЕР_2 , рухаючись по вулиці Луцька у м. Ковель Волинської області, де був зупинений працівниками поліції.

Отже, ОСОБА_4 умисно не виконував постанови суду, що набрали законної сили, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України.

Обвинувачений у судовому засіданні пояснив, що у дообідню пору 01.04.2026 сів за кермо автомобіля BMW, оскільки жінка, яка ним керувала злякалася, тому він допомагав їй доїхати до місця призначення, після чого одразу був зупинений працівниками поліції.

Обвинувачений підтвердив, що на момент керування транспортним засобом йому було достеменно відомо про наявність постанови Ковельського міськрайонного суду від 05 січня 2026 року, якою його позбавлено права керування транспортними засобами, оскільки він був особисто присутній на судовому засіданні. Штраф, передбачений вказаною постановою, обвинувачений сплатив у повному обсязі єдиним платежем.

Також обвинувачений зазначив, що він офіційно працює у ТОВ «Верба В.В.» отримує дохід близько 20000 тисяч на місяць, його було офіційно призначено піклувальником свого неповнолітнього брата, крім того має на утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Свою вину у вчиненому правопорушенні обвинувачений визнав повністю. Запевнив суд, що зробив для себе належні висновки, транспортними засобами наразі не керує та зобов`язується дотримуватися закону в майбутньому.

Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і суд встановив, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які просили розглядати кримінальне провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

З урахуванням наведеного, вивчивши обвинувальний акт, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, та стосуються речових доказів і процесуальних витрат, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, що полягало в умисному невиконанні постанов суду, що набрали законної сили.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Діяння, яке вчинив обвинувачений, відповідно до ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та визнання вини.

Обставини, які обтяжують покарання в обвинувальному акті не встановлені.

Також, обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд виходить із характеру діянь, обстановки, способу, місця і часу вчинення кримінального правопорушення, враховує форму та ступінь його вини, яка полягає в прямому умислі; обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення, а також, які безпосередньо пов`язані із вчиненням кримінального правопорушення, а також обставини, які характеризують поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення; враховує дані про особу обвинуваченого, який є внутрішньопереміщеною особою, кримінальне правопорушення вчинив вперше, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, а також піклується про свого неповнолітнього брата, який має статус дитини сироти, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працевлаштований.

Обставин для застосування положень ст. 69, ст. 75 КК України та обставин, які б унеможливлювали понесення обвинуваченим покарання, суд не встановив.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно призначити покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України.

На переконання суду таке покарання відповідатиме принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде справедливим і співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також не є надто суворим чи м`яким.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку встановленому ч. 9 ст. 100 КПК України, так DVD-R диск об`ємом 4,7GB визнаний речовим доказом постановою слідчого від 24.11.2025, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Арешт у кримінальному провадженні не накладався.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 334, 368, 370, 374, 376, 532 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень).

Речові докази - DVD-R диск об`ємом 4,7GB, який зберігається у матеріалах кримінального провадження – зберігати у матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

З інших підстав вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1