Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №522/13307/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3779/26

Справа № 522/13307/23

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря – Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Яна» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Яна», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

04 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою до Приватного підприємства «Яна», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просила: стягнути з Приватного підприємства «Яна» на її користь 90 156,86 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 20 000,00 грн – в рахунок відшкодування моральної шкоди, 2 600,00 грн – в рахунок витрат на проведення експертного дослідження; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» суму в розмірі 98 440,56 грн – в рахунок страхового відшкодування.

Позовна заява вмотивована тим, що 01 жовтня 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного їй транспортного засобу марки «Toyota», моделі «Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , та належного Приватному підприємству «Яна» транспортного засобу марки «ЗАЗ», моделі «I-VAN», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , в результаті якої належний позивачці автомобіль зазнав механічних ушкоджень.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Станом на 01 жовтня 2022 року цивільно-правова відповідальність ПП «Яна» була застрахована у ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», до якого ОСОБА_1 звернулась із повідомленням про ДТП. За наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 страхову виплати в сумі 58 359,44 грн.

Згідно з висновку судового експерта Вітвіцького І.І. № 44/22-Е від 16.01.2023 розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 , становить 226 846,45 грн (з урахуванням втрати товарної вартості), вартість відновлювального ремонту – 167 093,35 грн, втрата товарної вартості – 59 753,10 грн.

Оскільки страховиком було частково сплачено страхову суму, а ПП «Яна» не відшкодувало шкоду, що не покривалася страховою виплатою, 30 грудня 2022 року позивач звернулась до ТОВ «Мерідіан Плаза» та за власні кошти відремонтувала автомобіль, у зв`язку з чим понесла витрати в сумі 184 603,76 грн.

З цих підстав, посилаючись на приписи ст. ст. 23, 1166, 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 12, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ОСОБА_1 просила задовольнити її позов.

Позиція відповідача ПП «Яна» у суді першої інстанції.

Відповідач, ПП «Яна» подало відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позовних вимог ОСОБА_1 в частині вимог до нього.

Зазначає, що ПП «Яна» є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки належним відповідачем є в першу чергу страховик, ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки уклавши договір страхування цивільно-правової відповідальності ПП «Яна» цілком обґрунтовано було впевнене в тому, що шкода, завдана внаслідок страхового випадку буде відшкодована страховиком в повному (достатньому для позивача) обсязі.

Також зазначає, що розмір позовних вимог ОСОБА_1 є необґрунтованим, оскільки Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко зобов`язує страховика на здійснення розміру завданих збитків, і тільки якщо страховик знехтував своїм обов`язком, потерпілий має право на самостійне обрання експерта.

Тобто, на думку відповідача, фактично встановлюється пріоритет оцінки страховика над оцінкою збитків потерпілою особою.

З цих підстав відповідач вважає висновок судового експерта Вітвіцького І.І. неналежним та недопустимим доказом. Відповідач також звертає увагу на тому, що у звіті судового експерта ОСОБА_3 обрано «потрібний» ракурс в якості пошкодження спойлера, яке насправді є пошкодженням бампера.

Відповідач також звертає увагу на тому, що позивачем не було надано доказів фактичної оплати ремонтно-відновлювальних робіт.

Також відповідач наголошує на тому, що стороною позивача не надано розрахунку розміру моральної шкоди, з яких саме міркувань сторона позивача виходила визначаючи його, не надано жодного доказу на підтвердження факту завдання моральної шкоди, при цьому відповідач зауважує, що пошкодження транспортного засобу позивача мають здебільшого косметичний характер, шкоди здоров`ю позивача завдано не було.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Яна», Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задоволено частково. Стягнено з ПП «Яна» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 88541,02 грн в якості відшкодування матеріальної шкоди. Стягнено з ПП «Яна» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 5000,00 грн моральної шкоди. Стягнено з ПП «Яна» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 2600,00 грн в якості витрат на проведення експертного дослідження. Стягнено з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 98440,56 грн в якості страхового відшкодування.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ПП «Яна» просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині позовних вимог до ПП «Яна» та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до ПП «Яна», посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що:

1) належним відповідачем по даному позову в рамках суми страхового відшкодування 158 800 гривень, у першу чергу є страховик, ПрАТ «Українська страхова компанія Княжа Вієнна Іншуранс Груп». У межах даної цивільної справи залишок ліміту відповідальності страховика дорівнює 98 440, 56 гривень. Враховуючи, що позивач жодного разу ніяким чином не зверталась до відповідача ПП «Яна» щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП до звернення із позовною заявою, то ПП «Яна» цілком обґрунтовано був впевнений, що шкода, завдана внаслідок ДТП, відшкодована страховиком у повному обсязі;

2) у даній справі має місце не перевищення ліміту, а незгода позивача з розміром страхової виплати, що не створює обов`язку страхувальника компенсувати різницю;

3) суд першої інстанції не бере до уваги висновок експертизи №23-5841 від 13.02.2024, складеним судовими експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Панченком М.В. та Вертеймом С.А., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Toyota Land Cruser 200, р/н НОМЕР_1 в результаті ДТП від 01.10.2022 року складає 129 773 грн. Водночас бере до уваги експертизу приватного експерта Федотова Ф.В. №7888 від 19.01.2025, тобто надає перевагу одному експертному висновку;

4) позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є недоведеними позивачем.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції оскаржується тільки в частині позовних вимог до ПП «Яна», а тому підлягає перегляду виключно в цій частині.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 належить на праві власності автомобіль марки «Toyota», моделі «Land Cruser 200», д.н.з НОМЕР_1 .

На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 власником автобуса марки «ЗАЗ», моделі «I-VAN», д.н.з. НОМЕР_2 є відповідач, ПП «Яна».

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 360648 від 01.10.2022 вбачається, що 01 жовтня 2022 року о 09 год. 00 хв. вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «ЗАЗ», моделі «I-VAN», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: м. Одеса, вул. Розумовська, 6, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Toyota», моделі «Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався в попутному напрямку, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками.

Постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 01 листопада 2022 року у справі №522/13924/22 ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

З листа ПП «Яна» №1 від 04.08.2023, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що станом на 01 жовтня 2022 року цивільно-правова відповідальність ПП «Яна», як власника наземного транспортного засобу марки «ЗАЗ», моделі «I-VAN», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», поліс № ЕР-210342768, розмір франшизи – 3 200,00 грн.

Копія зазначеного полісу наявна в матеріалах справи, з якої суд вбачає, що ліміт відповідальності страховика за цим договором за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000,00 грн.

З листа ПП «Яна» №1 від 16.03.2023, адресованого адвокату Досковському В.Г., суд першої інстанції правильно вбачав, що ОСОБА_2 станом на 01.10.2022 року у трудових відносинах з ПП «Яна» не перебував. Між ПП «Яна» та ОСОБА_2 30.09.2022 року було укладено договір про виконання робіт (надання послуг) № 30/09 від 30.09.2022 року, за яким останній брав на себе зобов`язання доставляти громадян та вантаж до його пункту призначення згідно договорів та заявок клієнтів Компанії. 01.10.2022 року з 08 год. 30 хв. до 11 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», модель «I-VAN», д.н.з НОМЕР_5 надавав замовнику, ПП «Яна» послуги за вищевказаним договором.

Згідно зі звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №2485 від 30.11.2022, складеного суб`єктом оціночної діяльності – ФОП ОСОБА_4 розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу автомобіля марки «Toyota», моделі «Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 визначена в сумі 61 559,44 грн.

Згідно з розрахунком суми страхового відшкодування до справи №220000639261 від 01.12.2022, складеного ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», сума страхового відшкодування, визначена для виплаті ОСОБА_1 складає 58 359,44 грн.

У матеріалах справи наявна копія платіжного доручення №ЗР088455 від 05.12.2022, згідно з яким ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 58 359,44 грн.

Аналогічна сума страхового відшкодування зазначена й в листі ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» від 01.12.2022 №220000639261-1, адресованому ОСОБА_1 .

Водночас, актом №МП00011339 від 30.12.2022 здачі-прийняття робіт (надання послуг) встановлено, що ТОВ «Мерідіан Плаза» провело роботи по обслуговуванню автомобіля марки «Toyota», моделі «Land Cruiser 200», д.н.з. НОМЕР_1 , належного ОСОБА_1 на загальну вартість 184 603,76 грн.

Зазначена сума також зазначена у рахунку на оплату № СФА0003229 від 30.12.2022 року, виданого ТОВ «Мерідіан Плаза» ОСОБА_1 .

Листом від 25.07.2023 №587 ТОВ «Мерідіан Плаза» підтвердило одержання даних грошових коштів від ОСОБА_1 .

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції правильно вбачав, що фактична сума виконаних робіт по ремонту автомобіля, позивачем доведена можливими та допустимими доказами.

Стороною позивача надано в матеріали справи рецензію №10-02/1 від 02.10.2023 року на звіт про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 2485 від 30.11.2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , згідно з якою у наданій на рецензування копії звіту відсутні дані про наявність у виконавця, ОСОБА_4 , свідоцтва про підвищення кваліфікації оцінювача, що не дозволяє скласти однозначний висновок про можливість проведення виконавцем оцінки майна; обсяг інформації про технічний стан КТЗ, що зібраний оцінювачем та відображений у звіті, недостатній для виконання об`єктивної оцінки; під час проведення оцінки при застосуванні методичних підходів, методів та оціночних процедур, оцінювачем допущено низку помилок, при визначенні поправочних коефіцієнтів, так при визначенні величини втрати товарної вартості вона необґрунтовано прийнята оцінювачем як така, що дорівнює нулю, що вплинуло на достовірність результату. З цих підстав рецензенти класифікували зазначений звіт, як такий, що не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За частиною першою статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Сторона позивача не погодилась із сумою страхового відшкодування, визначеною страховиком на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу № 2485 від 30.11.2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 та надала в матеріали справи висновок судового експерта Вітвіцького І.І. № 44/22-Е від 16.01.2023 р., згідно з яким розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 в результаті пошкодження належного їй транспортного засобу, становить 226 846,45 грн (з урахуванням втрати товарної вартості), вартість відновлювального ремонту – 167 093,35 грн, втрата товарної вартості – 59 753,10 грн.

Сторона відповідача ПП «Яна» не погодилась із цим висновком судового експерта та, після його допиту в судовому засіданні, заявила обґрунтоване клопотання про призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, на вирішення якої було постановлено питання визначення вартості матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу «TOYOTA LAND CRUISER 200 д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 01.10.2022 року.

Згідно з висновком №23-5841 від 13.02.2024, складеним судовими експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Панченком М.В. та Вертеймом С.А., вартість матеріального збитку, завданого власнику КТЗ Toyota Land Cruser 200, р/н НОМЕР_1 в результаті ДТП від 01.10.2022 року складає 129 773 грн.

Сторона позивача ОСОБА_1 не погодилась з таким висновком та після допиту судових експертів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заявила клопотання про призначення у справі повторної судової експертизи, яке було задоволене ухвалою суду від 18.10.2024 року.

Згідно з висновком судового експерта Федотова Ф.В. №7888 від 19.01.2025 вартість матеріальної шкоди, завданої власнику транспортного засобу Toyota Land Cruiser 200, д.н.з. НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП 01.10.2022 року складає 224 575,41 грн.

Під час слухання справи судовий експерт ОСОБА_7 пояснив, що визначені висновком судової експертизи пошкоджені деталі, що підлягають заміні, зокрема, спойлер переднього бамперу не підлягають ремонту у зв`язку тим, що є заводом-виробником окремо не випускаються, а підлягають заміні лише в комплекті з бампером.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення всіх судових експертів, залучених судом і сторонами під час розгляду справи, та дослідивши висновки всіх наявних в матеріалах справи судових експертиз, правильно вважав, що висновок судового експерта Федотова Ф.В. щодо визначення розміру завданої позивачу шкоди є найбільш повним та обґрунтованим, у зв`язку з чим приймає його як доказ на підтвердження розміру завданої позивачу шкоди.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що лист-відповідь № 04-01/24 від 12.01.2024 ТОВ «ВТП Інжпроект» не доводить можливість «відновлення» спойлера переднього бамперу без встановлення повного комплекту спойлера разом з бампером. Тобто цей лист не спростовує висновки судового експерта Федотова Ф.В.

Суд врахував також висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 02.06.2022 року у справі №638/10072/17 відповідно до якої, у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати.

Частиною 2 статті 22 ЦК України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092).

За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Так, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе лише за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 вказаного Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 522/15636/16-ц (провадження № 61-1819св17), суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:

- правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати);

- виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом № 1961-IV покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Враховуючи викладене, правильним є висновок апеляційного суду про стягнення з особи, винної у ДТП, різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15).

Таким чином, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в межах страхової суми відшкодовує вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Якщо суми страхового відшкодування є недостатньо для компенсації потерпілій особі завданої шкоди обов`язок відшкодування частини завданої шкоди, не покритої сумою страхового відшкодування покладається на особу, відповідальну за завдання шкоди.

Відповідно до п. 36.7. ст. 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач фактично не погоджується із визначеним ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» розміром матеріального збитку (сумою страхового відшкодування), оскільки відповідно до висновків експертів такий розмір є більшим.

Таким чином, відшкодування матеріального збитку (з урахуванням зносу деталей, що змінюються) відповідно до Закону покладено на страховика, що застрахував цивільну відповідальність винного в заподіянні шкоди учасника ДТП.

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням

Верховний Суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15 де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту безпосередній винуватець.

Таким чином, керуючись нормами матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що страхова компанія повинна виплатити потерпілому різницю між розміром завданої шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в межах страхового ліміту, а винуватець ДТП, ПП «Яна», різницю між страховим відшкодуванням та розміром завданої ОСОБА_1 матеріальної шкоди.

З урахуванням розміру страхового ліміту в сумі 160 000,00 грн та франшизи в сумі 3 200,00 грн стягненню з особи, винної в ДТП, яким у даному випадку є ПП «Яна», суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що така сума становить 88 541,02 грн й дана сума підлягає стягненню з ПП «Яна», відтак в цій частині суд задовольнив частково позовні вимоги.

Також як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.11.2023 року у справі №712/4126/22 відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Тож сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо суд урахував відповідний висновок експерта як доказ.

Відтак вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ПП «Яна» на її користь суми в розмірі 2600,00 грн в якості витрат на проведення експертного дослідження також підлягають задоволенню.

Вирішуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд враховує характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення, тощо) та інші обставини.

Суд першої інстанції вмотивовано вважав, що враховуючи обставини цієї справи, доведеним є факт завдання позивачу ОСОБА_1 моральної шкоди, яка полягає у пошкодженні її майна та необхідність вжиття додаткових заходів для відновлення своїх порушених прав протягом тривалого часу.

Водночас, враховуючи що під час дорожньо-транспортної пригоди 01.10.2022 року не було завдано шкоди життю та здоров`ю учасників пригоди, в даному випадку достатній розмір відшкодування моральної шкоди складає 5 000,00 грн, у зв`язку з чим суд в цій частині обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржник не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надав.

Щодо доводів апеляційної скарги, які зазначені у пункті 1 розділу «Короткий зміст і доводи апеляційної скарги», то колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 пред`явила позовні вимог до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у розмірі 98 440,56 грн.

Оскаржуваним судовим рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення суми в розмірі 98440,56 грн в якості страхового відшкодування задоволено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є неспроможними.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «у даній справі має місце не перевищення ліміту, а незгода позивача з розміром страхової виплати, що не створює обов`язку страхувальника компенсувати різницю», то колегія суддів зазначає таке.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, у межах страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20)).

Апеляційний суд зауважує, що страхувальник відповідає у межах ліміту за витрат потерпілого, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а все, що вище страхового ліміту, відшкодовується винною особою.

Потерпіла особа може не погодитись із страховою виплатою і доводити у судовому порядку розмір витрат, які виникли внаслідок ДТП, а тому такий довід апеляційної скарги відхиляється судом апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Повний текст судового рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. з 18 травня по 22 травня 2026 року перебував на навчанні, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 02 червня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Яна» залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 02 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева