Постанова від 12 травня 2026 р. у справі №521/6337/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3128/26

Справа № 521/6337/25

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» та ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

18 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні інформації на адвокатські запити від 13 січня 2025 року та від 14 березня 2025 року і зобов`язати відповідача невідкладно надати таку інформацію.

Позовна заява вмотивована тим, що 13 січня 2025 року та 14 березня 2025 року позивач, діючи в інтересах свого клієнта - ОСОБА_2 направив реєстрованими поштовими відправленнями № 4160700030700 та № 416070041001 на адресу відповідача адвокатські запити з проханням протягом п`яти робочих днів з дня отримання даних запитів надати інформацію, необхідну для надання правової допомоги клієнту. До вказаних адвокатських запитів позивачем було долучено засвідчена належним чином копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги. Однак, відповідей на адвокатські запити відповідач не надав всупереч вимогам ч. 2 статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яка передбачає надання відповіді не пізніше п`яти днів з дня отримання запитів.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

22 травня 2025 року від представника Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» надійшов відзив на позов із запереченнями проти нього. Заперечення обґрунтовані наступними обставинами. 13 січня 2025 року позивач направив відповідачу адвокатський запит від 13 січня 2025 року. 22 січня 2025 року відповідач отримав вищезазначений адвокатський запит, що підтверджується відповідним поштовим ідентифікатором 4160700030700. 24 січня 2025 року засобом поштового зв`язку «Укрпошта» відповідач направив позивачу відповідь, якою було повідомлено, що в порушення вимог абз. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до адвокатського запиту було додано непосвідчену копію ордеру, у зв?язку із чим відсутні підстави для розгляду адвокатського запиту по суті та надання відповіді на поставлені у запиті питання. 09 лютого 2025 року відповідь була повернена відповідачу у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання, та 14 лютого 2025 року була вручена відправнику. Таким чином, відповідач у встановлений законом термін надіслав відповідь на адвокатський запит від 13 січня 2025 року, однак позивач не здійснив належних дій для отримання кореспонденції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 до ПП «Керуюча компанія «КОІН» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» в ненаданні інформації ОСОБА_1 на адвокатські запити від 13 січня 2025 року та від 14 березня 2025 року. Зобов`язано ПП «Керуюча компанія «КОІН» надати ОСОБА_1 інформацію, яка була запрошена ОСОБА_1 в адвокатських запитах від 13 січня 2025 року та від 14 березня 2025 року. Стягнено з ПП «Керуюча компанія «КОІН» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968 грн 96 коп. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 5000 грн.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ПП «Керуюча компанія «КОІН».

В апеляційній скарзі ПП «Керуюча компанія «КОІН» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що поштове відділення під №41607 не здійснює обслуговування громадян за вказаною адресою, а при оформлені відправлення на адресу: АДРЕСА_2, автоматично встановлюватиметься інший індекс: 41615. Відомості про наявність інших адрес позивачем не зазначалися.

В той же час, у зв`язку із дотриманням відповідачем законодавства України, у тому числі ст.24 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», відповідь на адвокатський запит від 14.03.2025 р. не може бути надана, оскільки позивачем повторно долучено до запиту незасвідчену копію ордеру. З огляду на те, що, ордери, які були додані позивачем до адвокатських запитів від 13.01.2025 року та 14.03.2025 року не були посвідчені адвокатом, а тому не можуть вважатися юридично значимими документами в цілях ст.24 Закону № 5076-VI.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат та постановити нове, яким задовольнити вимоги у цій частині повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що у даній справі відповідачем в порядку частини 5 статті 137 ЦПК України обґрунтоване клопотання щодо зменшення суми витрат на правничу допомоги не заявлялось, доведення неспівмірності витрат відповідно до приписів частини 6 статті 137 ЦПК України - відповідачем не здійснювалось. Заперечення відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, на яке послався в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, жодного доведення неспівмірності витрат не містить, а тому не може вважатись таким, що подано згідно вимог частини 6 статті 137 ЦПК України. За даних обставин суд першої інстанції зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх не співмірності, - норми частин 5, 6 статті 137 ЦПК України порушив. Суть цього порушення полягає в тому, що суд першої інстанції зменшив належну до відшкодування суму витрат на професійну правничу допомогу самостійно, з власної ініціативи, без обґрунтованого клопотання про це відповідача, чим вийшов за межі своїх судових повноважень, що призвело до неправильного вирішення справи в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу лише в сумі 5000 грн.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню за таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно з свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КВ № 000712, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з накладної Укрпошти № 4160700030700, ОСОБА_1., 13 січня 2025 року направив на адресу Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» адвокатський запит від 13 січня 2025 року, до якого долучив ордер на представлення інтересів ОСОБА_2 , копію свідоцтва Серії НОМЕР_1 , копії повідомлень від УК КОИН БОТ за особовими рахунками клієнта: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , що підтверджується відповідним описом вкладення від 13 січня 2025 року (а. с. 7), та копією накладної (а. с. 6).

Як вбачається із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення адвокатський запит був отриманий відповідачем 21 січня 2025 року (а. с. 13).

24 січня 2025 року Керуючою компанією «КОІН» повідомлено ОСОБА_1 про відсутність підстав для розгляду адвокатського запиту від 13 січня 2025 року в зв`язку із наданням до адвокатського запиту непосвідченої копії ордеру (а. с. 30).

Як вбачається із копії Накладної № 6502200745288, вказана відповідь була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 31).

Разом із цим, в адвокатському запиті ОСОБА_1. просив запитувані інформацію та документи надіслати за адресою: АДРЕСА_2 . З метою уникнення будь-яких непорозумінь з врученням відповіді на адвокатський запит, просив продублювати відповідь за адресою електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).

Таким чином, відповідь на адвокатський запит була направлена позивачу за неправильною адресою, в зв`язку із чим не була вручена ОСОБА_1 , що підтверджується перевіркою статусу відстеження за трек-номером 6502200745288 (а. с. 32-33).

Відомостей щодо дублювання відповіді за адресою електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що просив ОСОБА_1. відповідача у адвокатському запиті від 13 січня 2025 року матеріали справи не містять.

Задовольняючи позовну заяву в цій частині суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що доводи відповідача про відсутність підстав для розгляду адвокатського запиту від 13 січня 2025 року у зв`язку із наданням до адвокатського запиту непосвідченої копії ордеру не заслуговують на увагу в зв`язку із наступним.

За приписами ч. 1 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правничої допомоги клієнту. До адвокатського запиту додаються посвідчені адвокатом копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордера або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Вимагати від адвоката подання разом з адвокатським запитом інших документів забороняється.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами частин 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги. Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У частинах першій, другій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із опису вкладення в лист із оголошеною цінністю від 13.01.2025 року вбачається, що до адвокатського запиту від 13 січня 2025 року ОСОБА_1 надано ордер на надання правничої (правової) допомоги, а не його копія, що не потребувало відповідного його засвідчення. Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для відмови у наданні інформації, яка була запитана у відповідному адвокатському запиті.

Крім того, відповідачем, в обґрунтування заперечень на позов не надано також доказів на підтвердження доводів щодо надання позивачем до адвокатського запиту незасвідченої копії ордеру, що стало підставою для відмови у наданні запитуваної інформації.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 березня 2025 року ОСОБА_1 було повторно направлено адвокатський запит до ПП «Керуюча компанія «КОІН» із тими ж самими вимогами та зазначенням тієї ж адреси, та адреси електронної пошти, на які необхідно направити відповідь (а. с. 8).

Із копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказаний адвокатський запит отримано відповідачем 26 березня 2025 року (а. с. 11).

Разом із цим, відповідь на адвокатський запит від 14 березня 2025 року ОСОБА_1 відповідачем надано не було.

В обґрунтування своїх заперечень на позов представником відповідача зазначено про відсутність обов`язку відповідача відповідати на адвокатський запит від 14 березня 2025 року, так як він є ідентичним первинному запиту від 13 січня 2025 року, на який, на думку сторони відповідача, надано вичерпну та аргументовану відповідь у встановлений законодавством термін.

Разом із цим, встановлені судом обставини не направлення відповідачем на правильну адресу позивача відповіді на адвокатський запит, а також ненадання відповідачем інформації, щодо якої було направлено адвокатський запит від 13 січня 2025 року дають суду підстави не погодитись із вказаними доводами відповідача.

При встановлених обставинах не отримання позивачем відповіді на адвокатський запит від 13 січня 2025 року, про які було відомо відповідачу, у останнього був обов`язок щодо надання відповіді на повторний адвокатський запит на підставі статті 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими, в зв`язку із чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд також вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до квитанції про сплату № 9775-5843-0824-8209 від 18 квітня 2025 року при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 968,96 гривень (а. с. 5).

Враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі з відповідача на користь позивача належить стягнути судовий збір у розмірі 968,96 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес ( п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України).

На підтвердження отримання професійної правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кириченко Р.Ю. (а. с. 45, 43).

Згідно з п. 4.2 договору, сторони узгодили, що вартість надання адвокатом правової допомоги у межах даного договору становить 7500 грн за кожну годину роботи адвоката. Остаточна вартість наданої правової допомоги визначається сторонами в Акті приймання-передачі наданих послуг.

Актом приймання-передачі наданих послуг від 29 травня 2025 року до Договору про надання правової допомоги від 30 червня 2023 року вбачається, що адвокатом було надано послуги ОСОБА_1 вартістю 60 000 грн (а. с. 44).

За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповідача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (висновок Об`єднаної палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, висловлений у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі 922/445/19).

За таких обставин, суд першої інстанції оцінив витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який витратив адвокат на формування правової позиції та складання процесуальних документів (позовна заява та відповідь на відзив), бере до уваги факт розгляду справи за відсутністю сторони позивача та його представника, а також попередні звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом з аналогічних підстав і предметом.

Так, враховуючи складність справи та обсяг наданих послуг і виконаних робіт, суд першої інстанції правильно вважав, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 60000 грн не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору з урахуванням значення справи для сторін, а також того, що вказана справа не вимагає значного часу для підготовки позовної заяви та визначення правової позиції у справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Скаржники не довели обставини, на які посилались як на підставу своїх апеляційних скарг, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надали.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , то колегія суддів зазначає таке.

Дійсно, заперечення відповідача зводиться до незгоди із позовними вимогами загалом, а тому у їх задоволенні, на думку відповідача, необхідно відмовити і, як наслідок, відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21, на яку посилається заявник у касаційній скарзі);

з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21).

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі №910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у cправі №910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18.

Таким чином, суд наділений повноваженнями з власної ініціативи задовольняти частково заяву про розподілу судових витрат на професійну правовому допомогу, керуючись при цьому критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції здійснив аналіз заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу через призму критеріїв, визначених у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України, і дійшов висновку про часткове задоволення заяви, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі ПП «Керуюча компанія «Коін» доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційних скарг щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.

Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційних скарг.

Справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції немає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційних скарг його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Повний текст судового рішення.

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 268 ЦПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.

Головуючий суддя Громік Р.Д. з 18 травня по 22 травня 2026 року перебував на навчанні, що підтверджується довідкою відділу кадрової роботи та управління персоналом.

Також колегія суддів зазначає, що з врахуванням тривалої недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість виготовлення повного судового рішення у строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено виготовлення повного тексту судового рішення 02 червня 2026 року.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Керуюча компанія «КОІН» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 02 червня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева