Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №522/5647/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 11-кп/813/1486/26

Справа № 522/5647/19

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року у кримінальному провадженні № 12019161500000119 від 17 січня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Федорівка Чухлатського району Костромської області Російської Федерації, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, з середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця мешкання на території м. Одеси, раніше судимого:

- 31.01.2018 року Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

установив:

Зміст оскарженого судового рішення.

Оскарженим вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за попереднім вироком від 31.01.2018 р. Дзержинського районного суду м. Харкова, та визначено остаточне покарання у виді 7 (семи) років 1 (одного) місяці позбавлення волі із конфіскацією майна.

Строк покарання ОСОБА_8 вирішено рахувати з 17 січня 2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Запобіжний захід ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу вирішено залишити без змін.

Також вказаним вироком вирішені питання щодо речових доказів, процесуальних витрат та заходів забезпечення кримінального провадження.

Оскарженим вироком встановлено, що 17 січня 2019 року, близько 03 годині 40 хвилин, ОСОБА_8 знаходився за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний намір, направлений на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров`я особи, з проникненням у житло.

17 січня 2019 року, близько 03 годині 50 хвилин, ОСОБА_8 реалізуючи свій злочинний умисел, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, через балкон, який розташований на 2 поверсі проник до квартири АДРЕСА_3 , власником якої є ОСОБА_10 , у якій на той час знаходилася ОСОБА_11 , яка здійснювала ремонтні роботи для ОСОБА_10 , та з дозволу останньої залишилася у вказаній квартирі.

Після проникнення у квартиру ОСОБА_8 зайшов до кімнати, де відпочивала ОСОБА_11 , розбудивши її, почав погрожувати, діставши з під своєї одежі дерев`яну палицю. Після погроз та залякування з приводу повідомити, де саме знаходиться власник квартири, безпричинно наніс ОСОБА_11 два удари в область голови.

В подальшому, користуючись безпорадним станом ОСОБА_11 , розуміючи протиправність своїх дій, умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення заволодів майном, яке знаходилось у квартирі та належить потерпілій ОСОБА_10 , а саме: телевізором марки «Samsung» моделі: UE22H5000AKXUA, серійний номер: OA273LLGB01126А, у корпусі чорного кольору, вартістю 4500 гривень; машиною шліфувальною стрічковою МШЛ 2-1200 «Моноліт Харків», у корпусі зеленого кольору, вартістю 2500 гривень; пилососом марки «PHILIPS Performer Compact» у корпусі червоного кольору, вартістю 3000 гривень та майном, яке належить потерпілій ОСОБА_11 , а саме: мобільним телефоном марки «LG» у корпусі червоного кольору, ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» НОМЕР_2 , вартістю 250 гривень.

Після чого, ОСОБА_8 разом із вказаним майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_10 , матеріальну шкоду на загальну суму 10000 гривень, та потерпілій ОСОБА_12 матеріальну шкоду на загальну суму 250 гривень.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

Не погодившись із зазначеним вироком суду першої інстанції, заступник керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_13 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає, що вирок підлягає скасуванню в частині призначення покарання з підстав істотного порушення вимог КПК та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Доводи апеляційної скарги прокурор обґрунтовує тим, що:

-суд першої інстанції у резолютивній частині вироку неправильно визначив початок строку покарання ОСОБА_8 , вказавши, що він підлягає обчисленню з 17.01.2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання, та в порушення ч. 5 ст. 72 КК України не зарахував строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні, а саме з 17.01.2019 року по 08.08.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, оскільки ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 року останньому було змінено запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт. Після 05.12.2025 року у даному кримінальному провадженні будь-який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 не обирався та не продовжувався. З огляду на викладене, початок строку відбування покарання в даному випадку необхідно визначати з моменту затримання особи на виконання вироку суду чи фактичного виконання, якщо на час набрання вироком законної сили засуджений перебуватиме в установі попереднього ув`язнення;

-у вступній частині вироку зазначено, що ОСОБА_8 засуджений 31.01.2018 року Дзержинським районним судом м. Харкова за ст.ст. 190 ч. 1, 357 ч. 3, 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з виправним терміном на строк 2 роки, п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. Разом з тим, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2024 зазначений вирок приведений у відповідність та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України та засудженого ОСОБА_8 в частині призначеного покарання ч. 1 ст. 190 КК України звільнено, у зв`язку із усуненням кримінальної караності діяння. Згідно вказаної ухвали, ОСОБА_8 вважається засудженим ч. 3 ст. 357 КК України з призначенням покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України. Однак, призначаючи покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, суд у порушення ч. 2 ст. 72 КК України, не врахував вказану обставину та у вступній частині вироку невірно зазначив відомості про судимість обвинуваченого.

На підставі викладеного прокурор просить скасувати вирок в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 3 ст. 187 КК України до 7 років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ст. 71, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у виді 2 років обмеження волі та остаточно визначити покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_8 покарання, строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні в період часу з 17.01.2019 по 08.08.2024, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного виконання вироку після набрання ним законної сили.

У вступній частині вироку зазначити дані про судимість ОСОБА_8 , за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Позиції учасників апеляційного розгляду.

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Захисник ОСОБА_7 залишив вирішення апеляційної скарги прокурора на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_8 просив залишити оскаржений вирок суду без змін.

Потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , будучи належним чином повідомленими про дату та час апеляційного розгляду, у судове засідання не з`явились, про причини своє неявки суд не повідомили, із заявами та клопотаннями не звертались.

З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, якими визначено, що неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності потерпілих.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в апеляційних скаргах, апеляційний суд дійшов висновку про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки в апеляційній скарзі прокурором не оспорюються фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, встановлені судом першої інстанції, доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, апеляційний суд не переглядає оскаржений вирок в цій частині.

За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування вироку, вважається незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.

Апеляційний суд погоджується з доводами прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про залік досудового тримання під вартою.

За змістом ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» від 30 червня 1993 року №3352-XII, з наступними змінами, попереднє ув`язнення відповідно до кримінально-процесуального законодавства України є запобіжним заходом щодо обвинуваченого, підсудного, підозрюваного у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Однак зазначених вимог закону місцевим судом не дотримано з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження №12019161500000119 за ч. 3 ст. 187 КК України був затриманий в порядку ст. 208 КПК України 17.01.2019 року (т. 5 а.с. 48-50).

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 18.01.2019 року відносно ОСОБА_8 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого в подальшому неодноразово продовжувався.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09.08.2024 року обвинуваченому ОСОБА_8 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на нічний домашній арешт та звільнено його з-під варти в залі суду (т. 1 а.с. 150).

В подальшому, місцевим судом було встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 утримується під вартою в рамках іншого кримінального провадження в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» на підставі ухвали Чернівецького районного суду м. Чернівців від 06.08.2025 року (т. 1 а.с. 213).

Таким чином, у вказаному кримінальному провадженні обвинувачений ОСОБА_8 утримувався під вартою з 17.01.2019 року (день затримання) по 08.08.2024 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що строк покарання ОСОБА_8 слід обраховувати з 17 січня 2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Натомість, місцевим судом на підставі ч. 5 ст. 72 КК України не враховано строк його попереднього ув`язнення з 17.01.2019 року по 08.08.2024 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Згідно ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує не відбуту частину покарання за попереднім вироком.

Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов`язковому виконанню.

Як слідує із вступної частини оскаржуваного вироку, ОСОБА_8 раніше судимий вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року за ч. 1 ст. 190, ч. 3. ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з виправним терміном на строк 2 роки, п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України.

Натомість, відповідно до копії вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року, яка наявна у матеріалах справи, ОСОБА_8 був засуджений за ч. 1 ст. 190, ч. 3. ст. 357 КК України, із застосуванням ст. 70 КК України, до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з виправним терміном на строк 2 роки, п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України, а не позбавлення волі, як про це помилково зазначив місцевий суд у вступній частині вироку (т. 5 а.с. 67-68).

Разом з тим, ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.12.2024 зазначений вирок приведений у відповідність та на підставі ч. 2 ст. 74 КК України та засудженого ОСОБА_8 в частині призначеного покарання ч. 1 ст. 190 КК України звільнено у зв`язку із усуненням кримінальної караності діяння.

Згідно вказаної ухвали, ОСОБА_8 вважається засудженим ч. 3 ст. 357 КК України з призначенням покарання у виді 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України (т. 1 а.с. 181).

Таким чином, невідбута ОСОБА_8 частина покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 року становить 2 роки обмеження волі.

Положеннями ст.72 КК України встановлено, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид.

Відповідно до п. б п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид, виходячи з такого їх співвідношення, одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.

Також заслуговують на увагу доводи прокурора про істотне порушення місцевим судом вимог кримінального процесуального закону при ухваленні оскарженого вироку в частині визначення початку строку відбування покарання.

Приписами ст. 412 КПК України встановлено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та п. 29 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання акцентовано увагу судів на необхідності точного виконання вимог закону про зміст резолютивної частини обвинувального вироку, яка повинна бути викладена чітко та ясно, щоб при виконанні вироку не виникало сумнівів щодо виду та розміру покарання, призначеного судом, та змісту інших рішень, викладених у цій частині вироку.

Вимогами п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України передбачено, що у разі визнання особи винуватою суд у резолютивній частині вироку серед іншого суд ухвалює рішення і про початок строку відбування покарання.

Так, суд першої інстанції при ухваленні оскарженого вироку визначив, що строк покарання ОСОБА_8 слід рахувати з 17 січня 2019 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

Апеляційним судом встановлено та вище вже зазначено, що обвинувачений ОСОБА_8 у цьому кримінальному провадженні перебував під вартою з 17.01.2019 року по 08.08.2024 року та на день ухвалення оскарженого вироку запобіжний захід щодо нього не застосовувався.

Так, згідно зі ст. 535 КПК України судове рішення, що набрало законної сили, звертається до виконання не пізніш як через три дні з дня набрання ним законної сили або повернення матеріалів кримінального провадження до суду першої інстанції із суду апеляційної чи касаційної інстанції.

Звернення судового рішення до виконання це діяльність суду, яка полягає у видачі розпорядження про виконання судового рішення, що набрало законної сили, для того, щоб довести до відома уповноважених органів, яке саме рішення і які його положення підлягають виконанню.

В свою чергу, положення ч. 1 ст. 87 КВК України встановлюють, що особи, засуджені до позбавлення волі, направляються для відбування покарання не раніше спливу триденного та не пізніше десятиденного строку з дня набрання вироком законної сили або з дня надходження із суду розпорядження про виконання вироку, що набрав законної сили.

Системний аналіз вищевикладених вимог закону дає підстави дійти висновку про те, що початок строку відбування покарання у виді позбавлення волі відраховується з дня набрання вироком суду першої інстанції законної сили, при цьому, до такого строку зараховується строк попереднього ув`язнення до моменту набрання таким вироком законної сили.

Орган поліції повинен затримати засудженого, відносно якого набрав вирок законної сили і забезпечити подальше доправлення для виконання вироку і початком строку відбування покарання засудженого є момент його фактичного затримання або фактичного виконання, якщо останній перебуває в установі попереднього ув`язнення.

З огляду на викладене, початок строку відбування покарання в даному випадку необхідно визначати з моменту фактичного виконання вироку, оскільки на час набрання вироком законної сили ОСОБА_8 перебуває в установі попереднього ув`язнення.

Вирішуючи питання щодо процесуального порядку усунення встановлених під час апеляційного розгляду порушень місцевим судом закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 428/6337/18, провадження № 51-3809 км 19), зокрема про таке.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі: необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідності застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Водночас із приписів ст.421 КПК України слідує, що обвинувальний вирок, ухвалений судом першої інстанції, може бути скасовано у зв`язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Перелік випадків, коли апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції з ухваленням свого вироку, якщо це погіршує становище обвинуваченого, не є вичерпним.

Отже, на переконання колегії суддів, у даному провадженні визначення апеляційним судом початку обчислення строку відбування покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , а саме: з дня виконання вироку після набрання ним законної сили, а також зарахування у строк відбування покарання строку його попереднього ув`язнення на підставі ч.5 ст.72 КК, через призму ст.421 КПК, є тими «іншими випадками», які беззаперечно погіршують правове становище обвинуваченого, а тому в цьому випадку апеляційний суд повинен ухвалити вирок, про що слушно вказує прокурор у поданій апеляційній скарзі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 та ч.1 ст.413 КПК підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а вирок відносно ОСОБА_8 - скасуванню в частині обчислення початку строку відбування покарання та зарахування у строк відбування покарання строку попереднього ув`язнення.

Керуючись ст.ст. 28, 370, 404, 405, 407, 409,412, 413, 419, 420,421,532, 615 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2025 року, яким ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_8 вважати засудженим за ч. 3 ст. 187 КК Українидо покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі із конфіскацією майна.

На підставі ст. 71, з урахуванням ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у виді 2 років обмеження волі та остаточно визначити покарання у виді 7 років 1 місяця позбавлення волі із конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк відбування призначеного ОСОБА_8 покарання, строк його попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні в період часу з 17.01.2019 по 08.08.2024, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з моменту фактичного виконання вироку після набрання ним законної сили.

У вступній частині вироку зазначити дані про судимість ОСОБА_8 , а саме: " раніше судимого за вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 31.01.2018 за ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 357, ст. 70 КК України до 3 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки та покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України."

В іншій частині оскаржений вирок залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк, з дня вручення йому копії вироку.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та направити до ДУ «Петрівська ВК (№49)» для вручення засудженому ОСОБА_8 , інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4