Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №947/16849/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3705/26

Справа № 947/16849/24

Головуючий у першій інстанції Калініченко Л.В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2026 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Вадовської Л.М.

за участю секретаря: Турик А.Ф.к.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за заявою ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення суду у справі за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію, на ухвалу Київського районного суду м. Одеси, постановлену під головуванням судді Калініченко Л.В. 09 грудня 2025 року у м. Одеса, -

встановила:

У жовтні 2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про поворот виконання заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року по справі №947/16849/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

У вказаній заяві ОСОБА_1 , як боржник за виконавчим провадженням, просила суд здійснити поворот виконання суми коштів у загальному розмірі 22051,56 грн., які були стягнути з неї в порядку виконання скасованого заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року по справі №947/16849/24, шляхом зобов`язання приватного виконавця повернути вказану суму коштів на її банківський рахунок.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що на підставі ухваленого заочного рішення Київського районного суду м. Одеса від 10 липня 2024 року у справі № 947/16849/24, в порядку примусового його виконання, приватним виконавцем виконавчого округу м. Одеса Одеської області Шуляченко М.Б. було списано з її банківського рахунку грошові кошти в сумі 22051,56 грн., а саме: 17640,04 грн. – на користь стягувача; 1372,29 грн. – судовий збір на користь стягувача; 1901,23 грн. – основна винагорода приватного виконавця; 1.138,00 грн. – витрати виконавчого провадження. Однак, в подальшому вказане заочне рішення суду було скасовано на підставі ухвали суду від 23 вересня 2025 року, а справу призначено до нового розгляду. За наслідком вказаного, ОСОБА_1 вважає наявними підстави для повернення їй, в порядку повороту виконання рішення суду, усією суми коштів, які були стягнуті в порядку примусового виконання заочного рішення суду, яке згодом скасовано.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поворот виконання рішення було залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким вимоги заяви задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що факт скасування рішення суду за майновим спором, виконання за яким відбулось повністю або частково, вже само по собі є безумовною підставою для повороту такого рішення. Оскільки заочне рішення скасовано, правова підстава для стягнення коштів відпала, і суд першої інстанції мав ухвалити рішення про поворот виконання, не чекаючи завершення нового розгляду.

Сторони про розгляд справи на 26 травня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Київського районного суду м. Одеси перебуває на розгляді цивільна справа №947/16849/24 за позовною заявою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за теплову енергію.

За наслідком розгляду вказаної справи, 10 липня 2024 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено заочне рішення яким позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за надані послуги з теплової енергії, станом на 01 лютого 2024 року, в сумі 38923,23 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

Вказане рішення суду набрало законної сили 12 серпня 2024 року.

24 червня 2025 року, на виконання заочного рішення суду, Київським районним судом м. Одеси відносно боржника ОСОБА_1 було видано два виконавчі листи: про стягнення з відповідача на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» заборгованість за надані послуги з теплової енергії в сумі 38923,23 грн.; про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» у відшкодування витрат зі сплати судового збору в сумі 3028,00 грн.

З наданої ОСОБА_1 платіжної інструкції від 15 серпня 2025 року вбачається, що приватним виконавцем було стягнуто з ОСОБА_1 частину грошових коштів в сумі 22051,56 грн. в рахунок погашення заборгованості в рамках виконавчого провадження ВП №78854686.

Як зазначала заявник, вказані грошові кошти приватним виконавцем виконавчого округу м. Одеса Одеської області Шуляченко М.Б. було розподілені наступним чином:

- 17640,04 грн. перераховані на рахунок стягувача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» в порядку виконання рішення суду у виконавчому провадженні;

- 1372,29 грн. – в рахунок погашення судового збору на користь стягувача - Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси»;

- 1901,23 грн. – основна винагорода приватного виконавця;

- 1138,00 грн. – витрати виконавчого провадження.

25 серпня 2025 року до Київського районного суду м. Одеси надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста Одеси від 10 липня 2024 року по цивільній справі №947/16849/24.

За наслідком розгляду вказаної заяви, 23 вересня 2025 року Київським районним судом м. Одеси постановлено ухвалу, якою заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду було задоволено. Скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 липня 2024 року по цивільній справі №947/16849/24, розгляд справи призначено на 20 жовтня 2025 року.

Станом на час розгляду даної заяви судом першої інстанції розгляд цивільної справи №947/16849/24 не було завершено.

Згідно ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо скасовано рішення третейського суду, боржникові повертається все те, що з нього стягнуто на користь стягувача за вказаним рішенням.

Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до ч. 1-3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.

У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Відтак, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили.

За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц).

Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.

За змістом наведених норм закону, поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі №336/9595/14, оскільки поворот виконання рішення є гарантією відновлення прав учасників процесу, то суди повинні задовольняти відповідні заяви та повертати відповідачеві стягнуті з нього кошти за скасованим судовим рішенням, за відсутності обмежень, встановлених ст. 382 ЦПК України 2004 року (ст. 445 ЦПК України у редакції з 15 грудня 2017 року), яка визначає особливості повороту виконання в окремих категоріях справ.

Отже, поворот виконання рішення, якщо цього вимагає відповідач, можливий у будь-якому випадку, незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасовано судове рішення.

Однак, у даному випадку, судом першої інстанції правильно зазначено, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2024 року було скасоване ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 23 вересня 2025 року, та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Отже, оскільки станом на день ухвалення оскаржуваного судового рішення розгляд даної справи не було завершено, то суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про поворот виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вищевказані обставини не спростовують, а зводяться до незгоди заявника із висновками суду першої інстанції, які судом апеляційної інстанції визнані обґрунтованими.

Крім того, як вбачається з апеляційної скарги, переважна більшість її доводів фактично повторюють позицію заявника, висловлену в суді першої інстанції. Така позиція була належним чином досліджена судом в ході розгляду справи, за результатами чого їй була дана належна правова оцінка, з якою в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 року постановлено з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2025 — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 26 травня 2026 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді Л.М. Вадовська

О.М. Таварткіладзе