Постанова від 27 травня 2026 р. у справі №465/9881/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/9881/25 Головуючий у 1 інстанції: Чорний І.Я.

Провадження № 33/811/768/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2026 року про притягнення останньої до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,

в с т а н о в и в :

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (тисячу двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 665 гривень 60 копійок судового збору.

Згідно з постановою, 31.10.2025 близько 19:25, ОСОБА_1 , за місцем проживанням, АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , психологічного та фізичного характеру, а саме, чіплялась, виражалась нецензурною лексикою, погрожувала, шарпала за капюшон, наносила удари руками по спині, голові, та вкусила за плече лівої руки, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілому, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що у мотивувальні частині постанови суд посилається на ч.3 ст. 173-2 КУпАП, проте у резолютивній частині зазначено ч.3 ст. 173-8 КУпАП, що свідчить про відсутність чіткої кваліфікації діяння.

Для застосування ч.3 ст. 173-2 КУпАП необхідно встановити факт повторного вчинення правопорушення. Проте суд не встановив факту набрання законної сили попередньої постанови та належного підтвердження про притягнення до відповідальності.

Справу розглянуто за її відсутності, та у матеріалах справи відсутні докази її належного повідомлення.

Наголошує, що суд не встановив фактичних обставин справи, характеру взаємовідносин сторін, можливу наявність необхідної оборони, обставини пов`язані з дитиною.

ОСОБА_1 , яка брала учать в розгляді апеляційної скарги в режимі відоконфернеції апеляційну скаргу підтримала, просила задоволити.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , перевіривши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Вказані вимоги суддею першої інстанції були виконані в повному обсязі.

Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Даний висновок судді підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності, яким судом була надана належна оцінка, зокрема: даними, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення від 31.10.2025 серії ВАД № 988681, згідно з яким 31.10.2025 близько 19:25, ОСОБА_1 , за місцем проживанням, АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , психологічного та фізичного характеру, а саме, чіплялась, виражалась нецензурною лексикою, погрожувала, шарпала за капюшон, наносила удари руками по спині, голові, та вкусила за плече лівої руки, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілого.

Підставою для складання вказаного протоколу стала заява ОСОБА_2 від 31.10.2026 (а.с. 3), згідно з якою останній просив вжити заходів щодо його матері ОСОБА_1 , яка чіплялась до нього, виражалась нецензурною лексикою, погрожувала, шарпала за капюшон, наносила йому удари руками по спині, голові, та вкусила за плече лівої руки.

Також у матеріалах спарви наявні письмові пояснення ОСОБА_2 від 31.10.2026 (а.с. 4) зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 зазначає про те, що з матір`ю постійні конфлікти, які вона створоє під час проживання, останній конфлікт мав місце 31.10.2026, під час якого вона погрожувала йому, висловлювалась до нього нецензурними словами, била його.

До матерілаів справи долучено також письмові пояснення ОСОБА_3 від 31.10.2026, зміст яких підтверджує обставин викладені у протоколі.

Викладене у заяві та письмових поясненнях також підтверджується терміновим заборонним приписом стосовно кривдника ОСОБА_1 серії АА № 011219 від 31 жовтня 2026 року (а.с. 8).

Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку, взаємоузгоджуються між собою, у зв`язку з чим твердження ОСОБА_1 про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є необґрунтованими.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 поставлено у провивну вчинення психологічного насильства, яке у розумінні п. 14 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Складений протокол про адміністративне правопорушення з додержанням вимог КУпАП містить у собі суть адміністративного правопорушення, опис установлених обставин із зазначенням порушення, за що передбачена відповідальність ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Достовірність даних, викладених в протоколі, перевірені в судовому засіданні, а тому суддя районного суду, відповідно до вимог ст.ст. 245, 251 КУпАП, об`єктивно з`ясував обставини даної справи і з урахуванням наявних та досліджених в судовому засіданні доказів, дійшов до правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, відповідає положенням ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, і відповідає особі правопорушника.

З врахуванням вищевикладеного, на переконання апеляційного суду, постанова районного суду є законною та обґрунтованою, відтак підстави для її скасування та закриття провадження по справі відсутні.

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що суддею першої інстанції допущено описку у постанові при зазначені статті КУпАП за якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності, оскільки зазначено, що така притягується до адміністративної відповідальності «за ч.3 ст. 173-8 КУпАП» замість «ч.3 ст. 173-2 КУпАП».

Як вбачається з матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №988681 від 31.10.2026 відносно ОСОБА_1 складено саме за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.

Із мотивувальної частини постанови вбачається, що суддею першої інстанції при винесені судового рішення ОСОБА_1 визнано винною саме за ч.3 ст.173-2 КУпАП, а саме у тому, що вона 31.10.2025 близько 19:25, ОСОБА_1 , за місцем проживанням, АДРЕСА_1 , повторно протягом року вчинила домашнє насильство відносно ОСОБА_2 , психологічного та фізичного характеру, а саме, чіплялась, виражалась нецензурною лексикою, погрожувала, шарпала за капюшон, наносила удари руками по спині, голові, та вкусила за плече лівої руки, чим завдала шкоди психічному здоров`ю потерпілому, за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст.173-2 КУпАП.

Вказана кваліфікуюча ознака (за ч. 3 ст. 173-2 КУпАП), яка має місце в діях ОСОБА_1 доводиться зібраними по справі доказами, яким судом надана належна оцінка та підтверджує притягнення останньої до відповідальності, саме за ч.3 ст. 173-2 КУпАП.

Відтак, допущена у постанови судді описка при зазначенні статті КУпАП, підлягає виправленню судом, який виніс постанову, і не може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Постанову судді Франківського районного суду м. Львова від 23 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП залишити без змін, її апеляційну скаргу – без задоволення.

Рекомендувати судді Франківського районного суду м. Льова виправити описку допущену при зазначенні статті КУпАП за якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.