Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №314/4511/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 314/4511/25

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/344/26Головуючий у 1-й інстанції Кононенко І.О.

Єдиний унікальний №314/4511/25Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С. за участі захисника Михайлова Д.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Михайлова Дмитра Олександровича (з доповненнями) на постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2025 року (з урахуванням постанови про виправлення описки), якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 28.09.2025 року о 16 год. 05 хв. у с.Резедівка на блокпосту З-02 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ГАЗ 24» д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 гривень.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник Михайлов Д.О. просив скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі у зв?язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник подав клопотання, в якому наполягав на застосуванні за аналогією закону положень ст.69 КК та просив змінити оскаржувану постанову суду в частині накладеного адміністративного стягнення та не призначати ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ. Відсутність у ОСОБА_2 права керування транспортними засобами протягом одного року позбавить його та решту військовослужбовців можливості виконувати службові обов`язки.

Вимоги апеляційної скарги захисник мотивував тим, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою. Висновки суду не відповідають обставинам справи.

Захисник посилався на порушення встановленого законом порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння та недійсність отриманих результатів.

Апелянт вказував, що після проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_1 , що останній має право не погодитись із результатами тестування та пройти вказаний огляд у найближчому закладі охорони здоров`я.

Підпис водія у акті огляду щодо згоди із отриманими результатами носить формальний характер. ОСОБА_1 не був обізнаний зі змістом оформленого адміністративного матеріалу.

Відеозапис події не є безперервним. Також відео є неінформативним, адже не фіксує процедуру роз`яснення ОСОБА_1 змісту складених щодо нього документів та факту підписання їх водієм.

Таким чином, захисник вважає, що вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не доведено поза розумним сумнівом.

До судового засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено у відповідності до Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасникам судового процесу в електронній формі, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 року за №28, через додаток «Viber».

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні. Захисник не заперечував проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника Михайлова Д.О., діючого в інтересах ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення засновані на досліджених в судовому засіданні доказах та є обґрунтованими.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 судом виконано вимоги ст.ст.280, 283 КУпАП, повно та всебічно розглянуто обставини справи, дотримано вимоги щодо змісту постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується відомостями, які зазначені у

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №180767 від 28.09.2025 року, відповідно до якого водій ОСОБА_1 у зазначений час керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу «Alcotest Drager 6810», за результатом якого у водія ОСОБА_1 встановлено стан алкогольного сп`яніння; з результатом тесту з показником 2,02‰ алкоголю ОСОБА_1 погодився; підпис особи, стосовно якої проведено огляд, наявний;

- роздруківці результатів приладу «Alcotest Drager 6810», тест №1827, з яких вбачається, що водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу, а результат тестування склав 2,02 ‰ алкоголю; підпис особи, що тестують, наявний;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом, яким за допомогою технічного засобу зафіксовано обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Під час перевірки апеляційним судом матеріалів справи будь-яких істотних порушень, допущених при їх складанні, не встановлено.

Протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 складено уповноваженою особою з дотриманням вимог ст.256 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС №1395 від 07.11.2015 року (в подальшому - Інструкція №1395).

В ньому зазначено дату та місце його складення, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, суть адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що обставини адміністративного правопорушення зафіксовано за допомогою засобів відеозапису в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність складу та події передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення та винності ОСОБА_1 у його вчиненні.

Доводи апелянта про те, що наявний відеозапис не є безперервним, жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ніким у встановленому законом порядку не спростовано зафіксовані на відеозаписові події.

Відтак, відеозапис є належним та допустимим у розумінні ст.251 КУпАП, узгоджується з іншими наявними доказами.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст.266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС/МОЗ №1452/735 від 09.11.2015 року (в подальшому "Інструкція №1452/735"). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Відповідно до п.2 розділу Інструкція №1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Як вбачається з матеріалів справи, огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди ОСОБА_1 проведено працівниками поліції на місці зупинки транспортного засобу внаслідок виявлення у водія передбачених п.3 розділу І Інструкція №1452/735 ознак алкогольного сп`яніння.

Водій з отриманим показником тестування за допомогою спеціального технічного приладу на місці зупинки транспортного засобу погодився та засвідчив це власноручним підписом у графі «з результатами згоден» у акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу (а.п.6).

Достовірність підпису ОСОБА_1 у відповідній графі вказаного документа ніким не оспорюється та не заперечується. Водночас саме по собі посилання на формальний характер такого підпису за відсутності доказів на підтвердження вказаної обставини, на переконання апеляційного суду, не ставить під сумнів добровільність згоди водія з отриманими результатами проведеного огляду.

Про беззаперечну згоду ОСОБА_1 з отриманими результатами тестування додатково свідчить і зміст наявного в матеріалах справи відеозапису події.

У зв`язку з чим, відповідно до змісту ст.266 КУпАП у працівників поліції необхідності щодо роз`яснення можливості проведення огляду у закладі охорони здоров`я, на що посилався апелянт, не було.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині відхиляються апеляційним судом.

Вимоги захисника Михайлова Д.О. про зупинення провадження у справі з підстав того, що ОСОБА_1 проходить військову службу, не можуть бути задоволені.

Положеннями ч.4 ст.277 КУпАП регламентовано можливість зупинення строків розгляду лише щодо справ про пов`язані з корупцією адміністративні правопорушення та у передбачених вказаною статтею випадках.

Натомість порядок зупинення розгляду та апеляційного перегляду передбачених ст.130 КУпАП справ про адміністративне правопорушення чинними нормами КУпАП не передбачено.

Застосування у даному випадку за аналогією закону положень ст.335 КПК, якими регламентовано порядок зупинення судового провадження у разі якщо обвинувачений, зокрема, був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на що посилається захисник у клопотанні про зупинення провадження по справі, апеляційний суд вважає неприпустимим, враховуючи наступне.

Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що норми КПК до сфери національного законодавства про адміністративні правопорушення у розумінні ст.2 КУпАП не віднесено, а тому під час розгляду справ про адміністративне правопорушення та їх апеляційного перегляду норми кримінального процесуального права застосуванню не підлягають.

Відтак, вимоги апелянта в цій частині є безпідставними та відхиляються апеляційним судом.

Що стосується заявлених апелянтом вимог про застосування положень ст.69 КК за аналогією закону під час накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому чинними нормами КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції статті, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної статті як обов`язкове.

Водночас апеляційний суд зауважує, що посилання апелянта на можливість застосування ст.69 КК за аналогією закону суперечить положенням ч.4 ст.3 КК, відповідно до якої законодавцем чітко передбачено, що застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено.

Наведені апелянтом позитивні відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , також не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог в цій частині.

Апеляційний суд зауважує, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення віднесено до категорії правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Так, відповідно до ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Більш того, накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП як за своїм видом, так і розміром, є безальтернативним, відповідно до санкції вказаної вище частини статті КУпАП.

Відтак, суд апеляційної інстанції не має правових підстав для пом`якшення накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення (в частині невизначення останньому такого виду стягнення як позбавлення права керування транспортними засобами) з урахуванням підстав, на які посилається апелянт.

З огляду на вищезазначене, накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинене ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху узгоджується з вимогами ст.33 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Михайлова Дмитра Олександровича (з доповненнями) залишити без задоволення.

Постанову судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 листопада 2025 року (з урахуванням постанови про виправлення описки) в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар