Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №334/449/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу Справа № 334/449/26

запорізький апеляційний суд

Провадження №33/807/718/26Головуючий у 1-й інстанції Добрєв М.В.

Єдиний унікальний №334/449/26Доповідач в 2-й інстанції Гончар О.С.

Категорія – ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року м.Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Гончар О.С., за участі захисника Красулі Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Красулі Наталі Валеріївни на постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає у АДРЕСА_1 ),

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП,

ВСТАНОВИВ

Згідно з постановою суду, 05.01.2026 року о 12 год. 30 хв. по вул.Зачиняєва, 113-А у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAZDA DEMIO» д.н.з. НОМЕР_1 , відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив передбачене ч.1 ст.130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Крім того, 05.01.2026 року о 12 год. 30 хв. по вул.Зачиняєва, 113-А у м.Запоріжжі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «MAZDA DEMIO» д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом здійснив наїзд на перешкоду, а саме на бордюрний камінь. В результаті ДТП автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху України та вчинив передбачене ст.124 КУпАП адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто зі ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

В апеляційній скарзі захисник Красуля Н.В. просила скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП адміністративних правопорушень.

Свої вимоги мотивувала тим, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень не визнає.

Апелянт зазначає, що поліцейські прибули на місце події за викликом про ДТП, тобто вони не зупиняли під час керування автомобілем ОСОБА_1 , позаяк останній транспортним засобом не керував. Разом із тим, автомобіль «MAZDA DEMIO» д.н.з. НОМЕР_1 не був спроможний здійснювати рух, оскільки він перебував на високому бордюрі та тривалий час знаходився у нерухомому стані. Відображений на відеозаписові фізичний стан ОСОБА_1 (сильний ступінь сп`яніння, дезорієнтація) свідчить про те, що він не лише не мав змоги керувати авто, а й не міг повноцінно розуміти значення своїх дій або надавати достовірні пояснення.

Водночас особу зафіксованої на відео жінки - очевидця ситуації працівниками поліції не встановлено та у неї не відібрано пояснення, у тому числі щодо факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того, апелянт посилається на порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист під час оформлення адміністративних матеріалів. Вказує, що попри здійснення адміністративного затримання ОСОБА_1 , органи Національної поліції не залучили йому адвоката центру з надання безоплатної вторинної допомоги. Відтак, на переконання захисника, зібрані докази не можуть вважатися допустимими, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився. Про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги його було повідомлено шляхом надсилання засобами поштового зв`язку судової повістки. До апеляційного суду надійшло повідомлення про вручення даної повістки особисто ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.6 ст.294 КУпАП неявка ОСОБА_1 не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги за його відсутністю в судовому засіданні. Захисник не заперечувала проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .

Заслухавши захисника Красулю Н.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , і яка підтримала апеляційну скаргу та наполягала на її задоволенні; перевіривши матеріали справи, наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями ст.280 КУпАП регламентовано, що орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є: будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На переконання апеляційного суду, оскаржувана постанова відповідає зазначеним вимогам закону.

Незважаючи на аргументи захисника про відсутність в діях ОСОБА_1 складу передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП КУпАП адміністративних правопорушень, його вина підтверджується зібраними по справі та перевіреними в судовому засіданні доказами, зокрема, відомостями, які зазначені у

- протоколах про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 №559478 та серії ЕПР1 №559469 від 05.01.2026 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 та п.10.9 ПДР відповідно під час керування транспортним засобом;

- схемі місця ДТП, змістом якої зафіксовано місцезнаходження автомобіля після ДТП, напрямок його руху, місце наїзду транспортного засобу на перешкоду (бордюрний камінь), відомості про локалізацію та характер механічних пошкоджень транспортного засобу;

- доданими до схеми ДТП фотознімками, на яких відображено локалізацію та характер механічних пошкоджень автомобіля;

- поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , наданими у судовому засіданні;

- акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу, в якому перелічено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та відомості про відмову водія від проходження даного огляду;

- направленні водія на огляд до закладу охорони з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 05.01.2026 року, відповідно до якого водій від проходження даного огляду відмовився;

- долученим до матеріалів справи відеозаписом.

Вказані докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими у розумінні ст.251 КУпАП.

Оспорюючи висновки суду першої інстанції про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, складу передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП КУпАП адміністративних правопорушень, захисник посилалась на відсутність факту доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Натомість, на переконання апеляційного суду, такі доводи не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, зі змісту дослідженого апеляційним судом відеозапису встановлено, що після ДТП ОСОБА_1 , перебуваючи в салоні власного автомобіля факт керування зазначеним транспортним засобом абсолютно не заперечував, на іншу особу, як на водія, абсолютно не вказував.

Навпаки на відео об`єктивно зафіксовано, що ОСОБА_1 , знаходячись на водійському сидінні транспортного засобу «MAZDA DEMIO» д.н.з. НОМЕР_1 , у відповідь на запитання працівника поліції вказав напрямок свого руху на власному автомобілі, деталізував звідки та куди він їхав, а також додатково зазначив, що в той момент автомобіль патрульної поліції здійснював рух зустрічною смугою руху (БК 474988, часове позначення 05/01/2026, 13:07:31).

Переконливих доказів на спростування зафіксованих на відеозаписові обставин апеляційна скарга захисника не містить.

Більш того, засобами відеозапису відображено, що на місці події, окрім водія ОСОБА_1 , була присутня інша особа, на допиті якої наполягала сторона захисту. Так, з відеозапису вбачається, що вказана особа спочатку повідомила працівникам поліції, що саме вона нібито керувала транспортним засобом «MAZDA DEMIO» д.н.з. НОМЕР_1 .

Проте в подальшому остання самостійно навела протилежне за змістом твердження, зазначивши, як ОСОБА_1 безрезультатно намагалися не допустити за кермо автомобіля, та додала, що такими діями ОСОБА_1 «нікого не покалічив», тобто він нікому не спричинив шкоди (БК 474988, часове позначення 05/01/2026, 13:08:41).

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом під час події від 05.01.2026 року, спростовуються даними наявного в матеріалах провадження відеозапису, зміст яких у свою чергу узгоджується із наданими суду першої інстанції поясненнями свідків.

Надаючи юридичну оцінку доводам апеляційної скарги захисника про порушення права ОСОБА_1 на захист під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення, апеляційний суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право, з-поміж іншого, користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи при розгляді справи.

Натомість на стадії оформлення протоколів про адміністративні правопорушення залучення захисника чинними нормами КУпАП не передбачено.

Разом із тим, відповідно до ч.3 ст.261 КУпАП органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у встановленому Кабінетом Міністрів України, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Апеляційний суд зважає на те, що наявний в матеріалах провадження протокол про адміністративне затримання серії АПЗ18 №038798 від 05.01.2026 року відносно ОСОБА_1 містить відомості про дотримання уповноваженою особою вимог ч.3 ст.261 КУпАП шляхом повідомлення Центру БВПД про місце перебування затриманого.

Більш того, з відеозапису події встановлено, що ОСОБА_1 не наполягав на наданні йому безоплатної правової допомоги та залучення захисника під час оформлення матеріалів провадження.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом.

Враховуючи викладені обставини, а також з огляду на положення ч.7 ст.294 КУпАП, наведені в апеляційній скарзі захисника доводи не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, для скасування судового рішення на зазначених у ній підставах.

Відтак, постанова суду є законною та обґрунтованою, а тому у апеляційного суду відсутні підстави вважати, що постанова прийнята судом першої інстанції без урахування всіх фактичних обставин справи. Досліджені судом докази є допустимими і достатніми для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні передбачених ч.1 ст.130, ст.124 КУпАП адміністративних правопорушень.

Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення за вчинені ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху за своїм видом та розміром узгоджується з вимогами ст.ст.33, 36 КУпАП, а також відповідає передбаченій ст.23 КУпАП меті стягнення - вихованню особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного розгляду справи не встановлено.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу захисника Красулі Наталі Валеріївни залишити без задоволення.

Постанову судді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя від 01 квітня 2026 року в цій справі щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя О.С. Гончар