Вирок від 01 червня 2026 р. у справі №742/2960/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/535/26

Єдиний унікальний № 742/2960/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026270330000329 від 16.05.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Будьонівськ, Будьонівського району, Ставропольського краю, Російської Федерації, українки, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, розлученої, офіційно непрацюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:

-вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2025 р. за ч.1 ст.309 КК України до пробаційного нагляду строком на 2 роки

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачена - ОСОБА_3 ,

УСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

1.1 15.05.2026 р., близько 19 години, точного часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік господарства по вул. Європейська, неподалік буд. 2, у м. Прилуки, Чернігівської області, на узбіччі дороги у траві попід деревом знайшла згорток, обмотаний липкою стрічкою червоного кольору.

Відкривши його ОСОБА_3 виявила всередині прозорий поліетиленовий пакет з пазовим замком, у якому знаходилась кристалічна речовина синьо-зеленого кольору. Вказану речовину остання сприймала, як особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – альфа PVP. Після чого, маючи злочинний умисел, направлений на незаконне придбання та зберігання без мети збуту особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено, альфа PVP, ОСОБА_3 поклала знайдений нею вищевказаний прозорий зіп-пакет з його вмістом до правої кишені своєї кофти, таким чином незаконно придбавши особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, без мети подальшого її збуту, продовживши рух далі вулицею, вийшовши на вул. Військова м. Прилуки.

У подальшому, 15.05.2026 близько 20 год. 30 хв. ОСОБА_3 зупинили співробітники поліції неподалік господарства за адресою: м. Прилуки, вул. Військова, б. 52, у ході спілкування з якими остання повідомила, що має при собі заборонену в обігу психотропну речовину, та в подальшому вона добровільно видала співробітникам поліції наявний у неї зіп-пакет із залишком липкої стрічки червоного кольору та вмістом подрібненої кристалічної речовини синьо-зеленого кольору, і яку було вилучено в ході проведення огляду 15.05.2026 в період часу з 20 год. 48 хв. по 21 год. 01 хв. та поміщено до спец. пакету НПУ №WAR1001160.

Згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-26/6183-НЗПРАП від 25.05.2026 речовина, що надана на експертизу, містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, масою 0,3136 г.

1.2 Вказаними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, будучи особою, засудженою протягом року за цією статтею, ОСОБА_3 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України.

ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.

2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 року позбавлення волі та на підставі ст.71,72 КК України остаточно визначити їй покарання у виді 1 року 3 місяців позбавлення волі.

2.2 У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 вину визнала повністю, щиро розкаювалась та надала показання про те, що 15 травня 2026 року, у вечірній час, перебуваючи на вул. Європейській у м. Прилуки, на узбіччі дороги під деревом вона випадково помітила та знайшла згорток, обмотаний червоною липкою стрічкою. Розгорнувши його, вона виявила пакет із кристалічною речовиною синьо-зеленого кольору та усвідомивши, що це заборонена в обігу психотропна речовина (наркотик), вирішила залишити знахідку собі та поклала її до кишені кофти, хоча чітких мотивів своїх дій на той момент пояснити не може, оскільки мети збуту речовини не мала. У подальшому вказаний пакет був вилучений працівниками поліції на вул. Військовій, яким вона добровільно видала психотропну речовину.

У вчиненому кримінальному правопорушенні ОСОБА_3 щиро розкаялася, запевнила суд у критичному ставленні до своїх дій та просила суворо її не карати.

ІІІ. Оцінка Суду.

3.1 З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченої, які співвідносяться з пред`явленим обвинуваченням, добровільність її відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченої.

3.2 За таких обставин суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, будучи особою, засудженою протягом року за цією статтею, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак її дії кваліфікує за ч.2 ст.309 КК України.

ІV. Призначення покарання.

4.1 Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Судом враховується, що щире каяття обвинуваченої під час судового розгляду проявилося у визнанні нею своєї вини, критичній оцінці вчиненого, усвідомленні протиправності своєї поведінки, висловленні жалю з приводу скоєного, а також у запевненнях щодо наміру надалі не вчиняти кримінальних правопорушень.

Активне сприяння розкриттю злочину проявилось в тому, що обвинувачена добровільно своїми активними діями надавала допомогу органам досудового розслідування та суду у з`ясуванні тих обставин вчинення злочину, що мають істотне значення для повного його розкриття.

Прокурор підтвердив активну позицію обвинуваченої в розслідуванні кримінального правопорушення в ході досудового слідства, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини остання підтвердила і в судовому засіданні, чим сприяла швидкому судовому розгляду.

4.2 Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

4.3 Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.66-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12 КК України, є нетяжким злочином;

- фактичні обставини скоєного злочину (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки скоєного злочину, поведінку обвинуваченої після вчинення кримінального правопорушення);

- особу обвинуваченої (загально-соціальні дані): вік, освіту та стан здоров`я, сімейний стан, офіційно непрацюючої (зі слів перебуває у декретній відпустці), формально-позитивну характеристику за місцем проживання;

- раніше неодноразово судимої та відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності;

- не перебування обвинуваченої на обліку в лікаря-психіатра та перебування на обліку в лікаря-нарколога;

- наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- позицію прокурора, який наполягав на призначенні обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі без застосування інституту звільнення з випробувальним терміном, а також думку обвинуваченої з приводу виду та міри покарання.

4.4 Визначаючи вид та міру покарання ОСОБА_3 , суд виходить із положень ст.ст.50,65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не лише кару, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами, та повинно бути необхідним і достатнім для досягнення цих цілей.

Ефективність покарання безпосередньо залежить від диференційованого впливу на засудженого, а обсяг кари має бути доцільним і залежати не тільки від тяжкості злочину, але й від загально-соціальних відомостей про винну особу.

4.5 В судовому засіданні під час допиту ОСОБА_3 встановлено, що остання, виявивши 15.05.2026 р. пакет із кристалічною речовиною синьо-зеленого кольору та усвідомивши, що це заборонена в обігу психотропна речовина, залишила його собі. Тобто, обвинувачена, маючи можливість позбутися психотропної речовини, свідомо обрала шлях її збереження, що свідчить про усвідомлене ігнорування вимог закону.

4.6 Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 , будучи раніше засудженою за аналогічний злочин та перебуваючи під пробаційним наглядом, протягом нетривалого часу (менше одного року) знову вчинила умисний злочин у сфері обігу наркотичних засобів. Повторне вчинення аналогічного кримінального правопорушення під час відбування попереднього покарання свідчить про недостатність попереднього кримінально-правового впливу та про відсутність належних висновків із попереднього засудження.

4.7 Враховуючи вище викладене, з урахуванням фактичних обставин злочину та особи обвинуваченої, відсутність стійких соціальних зв`язків, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання у мінімальній межі санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.

Суд вважає, що ОСОБА_3 виявила небажання ставати на шлях виправлення, що свідчить про її підвищену суспільну небезпеку та системний характер її протиправної поведінки.

Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_3 була засуджена 08.07.2025 року вироком Прилуцького міськрайонного суду в Чернігівській області за ч.1 ст.309 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 роки, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.71 КК України та частково приєднати не відбуте покарання, виходячи із співвідношення, визначеного підпунктом «а-1» п.1 ч.1 ст.72 КК України, відповідно до якого одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.

4.8 Суд, призначаючи покарання у виді реального позбавлення волі та відхиляючи клопотання обвинуваченої про призначення штрафу чи звільнення від відбування покарання з випробуванням (ст.75 КК), виходить із принципу індивідуалізації та співмірності покарання.

Санкція ч. 2 ст. 309 КК України дійсно передбачає альтернативні, більш м`які види покарання, зокрема штраф. Проте, вибір виду покарання є дискреційним повноваженням суду, яке базується на оцінці сукупності всіх обставин справи та особи обвинуваченої.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_3 уже була засуджена 08.07.2025 року Прилуцьким міськрайонним судом за ч.1 ст.309 КК України до пробаційного нагляду. Проте, обвинувачена на шлях виправлення не стала, належних висновків для себе не зробила, і вже через 10 місяців, в період відбування попереднього покарання, вчинила новий, аналогічний, але вже більш тяжкий злочин у сфері незаконного обігу особливо небезпечних психотропних речовин (PVP).

Вказана хронологія свідчить про стійку протиправну поведінку обвинуваченої, її небажання підпорядковуватися суспільним нормам та свідоме ігнорування попереджувального впливу суду.

За таких обставин, призначення покарання у виді штрафу (який до того ж, як планується сплатити за рахунок фінансової допомоги третіх осіб, а не за кошти самої обвинуваченої) не матиме для ОСОБА_3 жодного виховного чи стримуючого ефекту. Таке покарання не буде співмірним із суспільною небезпекою вчиненого та породить у неї відчуття безкарності, що суперечить меті покарання, визначеній ст. 50 КК України.

4.9 Суд наголошує, що суспільна небезпека вчиненого ОСОБА_3 злочину полягає не в об`ємі чи вазі знайденої та збереженої нею психотропної речовини, а у самому факті свідомого повернення обвинуваченої до протиправної діяльності у сфері обігу особливо небезпечних психотропних речовин. Відносно невелика вага психотропної речовини не зменшує високий ступінь суспільної небезпеки особи обвинуваченої та не є підставою для призначення покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства.

4.10 Доводи захисту про необхідність пом`якшення покарання чи призначення штрафу з мотивів наявності на утриманні ОСОБА_3 неповнолітньої дитини, суд оцінює критично та не приймає до уваги з огляду на наступне.

В судовому засіданні під час допиту ОСОБА_3 суд встановив, що вона є матір`ю шести дітей, при цьому щодо п`яти з них вона у встановленому законом порядку позбавлена батьківських прав, і на даний час фактично проживає лише з однією дитиною.

За таких обставин сама по собі наявність на утриманні однієї неповнолітньої дитини не може бути визначальним фактором для призначення більш м`якого покарання, оскільки попереднє покарання, не пов`язане з позбавленням волі, не досягло мети виправлення засудженої.

Наявність неповнолітньої дитини покладає на матір підвищену моральну та юридичну відповідальність за власну поведінку та спосіб життя. Проте ОСОБА_3 , достеменно знаючи, що перебуває під пробаційним наглядом за попереднім вироком суду і має на утриманні малолітню дитину, яка потребує її піклування, фінансової та виховної підтримки, свідомо пішла на вчинення нового кримінального правопорушення у сфері обігу особливо небезпечних психотропних речовин.

Таким чином, обвинувачена сама поставила під загрозу інтереси своєї єдиної залишеної на вихованні дитини, обравши шлях повторного вчинення правопорушень. Наявність дитини не стала для ОСОБА_3 стримуючим фактором. Тож посилання захисту на наявність малолітньої дитини саме по собі не може бути достатньою підставою для призначення більш м`якого покарання.

З урахуванням того, що обвинувачена раніше вже позбавлялася батьківських прав щодо п`яти дітей, у суду відсутні підстави вважати, що залишення її на волі та призначення м`якого покарання (штрафу) здатне забезпечити належні інтереси та безпеку дитини, яка на даний час перебуває на її утриманні.

Інтереси суспільства у захисті від незаконного обігу наркотичних засобів та інтереси самої дитини у даному конкретному випадку переважають, оскільки першочергові заходи виховного характеру, не пов`язані з позбавленням волі, обвинувачена проігнорувала. Суд вважає, що її виправлення можливе виключно в умовах ізоляції від суспільства.

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

5.1 Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.

5.2 Процесуальні витрати по справі за проведення експертизи в розмірі 1925,44 грн, з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави в повному обсязі.

5.3 Враховуючи призначення покарання у виді реального позбавлення волі та необхідність забезпечення виконання вироку, суд вважає за необхідне до набрання вироком законної сили залишити без змін запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначити їй покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71, пп.а-1) п.1 ч.1 ст.72 КК України до призначеного покарання за цим вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 08.07.2025 року, остаточно призначивши ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 /один/ рік 3 /три/ місяці.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту її фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Речові докази: психотропну речовину – PVP, 0,3136 г, що передана на зберігання до камери збереження речових доказів Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області – знищити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту у певний період доби - залишити без змін до набрання вироком законної сили, але не довше ніж до 25.07.2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_3 1925,44 грн процесуальних витрат на користь держави за проведення експертизи.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1