Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №750/11913/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/11913/25

Провадження № 2/750/225/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:

судді - Маринченко О.А.,

секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

25 серпня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_2 , з використанням засобів поштового зв`язку звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить стягнути грошові кошти в сумі 12357 грн. 48 коп.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина після смерті ОСОБА_4 , який є батьком сторін. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 29 січня 2025 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О. на ім`я позивача, сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (кожному належить по 1/2 частці вказаної квартири). Позивачем, в інтересах якої діяв законний представник, були здійснені витрати на управління, утримання та збереження вказаної квартири на загальну суму 24714 грн. 97 коп. 02 липня 2025 року відповідачу направлена вимога про відшкодування здійснених витрат на управління, утримання та збереження спільного нерухомого майна у сумі 12731 грн. 47 коп., що становить 50% від суми сплачених позивачем грошових коштів за надані послуги за період з 04.08.2024 до 18.06.2025. Однак, до цього часу грошові кошти відповідачем сплачені не були, а тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу в його задоволенні. Зокрема, у відзиві відповідач зазначив, що отримав свідоцтво про право на спадщину 05 лютого 2025 року, у зв`язку з чим обов`язки щодо належної йому частки нерухомого майна з`явилися у нього лише з 05 лютого 2025 року. Відповідач зареєстрований у спірній квартирі, однак з 30 жовтня 2018 року в ній не проживає, а тому не є користувачем житлово-комунальних послуг, які надаються у спірній квартирі. Вартість житлово-комунальних послуг з постачання електричної енергії та газопостачання залежить від кількості осіб, що проживають у житловому будинку і безпосередньо користуються послугами, та зафіксованого в лічильнику обсягу споживання таких послуг. Вартість вказаних послуг не залежить від площі житлового будинку, на відміну від житлово-комунальних послуг постачання теплової енергії, утримання прибудинкової території тощо. На співвласника житлового приміщення, який фактично не проживає в такому приміщенні та не користується житлово-комунальними послугами (вартість яких визначається в залежності від обсягів споживання), не може бути покладено обов?язок з відшкодування витрат на житлово-комунальні послуги, що споживалися іншим співвласником чи третіми особами та не є необхідними для утримання спільного майна в належному стані, збереження його споживчих властивостей, оскільки в такому випадку оплата житлово-комунальних послуг не є тими необхідними витратами в розумінні статті 360 Цивільного кодексу України, а тому не свідчить про виникнення в співвласника солідарного обов?язку щодо участі в таких витратах.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 квітня 2026 року, яка занесена до протоколу судового засідання, витребувано в Акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» інформацію про те, чи встановлювалися в квартирі АДРЕСА_1 , засоби розподільчого обліку гарячої води та яким чином здійснювалися нарахування за цією адресою за послуги гарячого водопостачання у період з червня 2024 року до липня 2025 року; у Комунального підприємства «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради інформацію про те, чи встановлювалися в квартирі АДРЕСА_1 , засоби розподільчого обліку води та яким чином здійснювалися нарахування за цією адресою за послуги водопостачання та водовідведення у період з червня 2024 року до липня 2025 року; у Чернігівській філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» інформацію про те, чи встановлювався в квартирі АДРЕСА_1 , квартирний засіб обліку газу та яким чином здійснювалось нарахування за цією адресою за послуги газопостачання у період з червня 2024 року до липня 2025 року.

У судове засідання позивач не з`явилася, раніше її законний представник подавала заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, його представник раніше подавав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності та відсутності відповідача, вказавши, що позов не визнає.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Батьками ОСОБА_1 , 19 листопада 2010 року, записані: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 18, 19).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно.

29 січня 2025 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Із вказаного свідоцтва також слідує, що спадкоємцями майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 є: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , кожному з яких належить 1/2 частка в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

05 лютого 2025 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Тарасенко Р.О. видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, а саме: 1/2 частку в праві спільної власності на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 63).

Таким чином, сторони є співвласниками вказаної квартири.

Відповідно до копії довідки про склад зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1578 від 14 квітня 2025 року, виданої Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 17).

Згідно із копією акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 29 вересня 2025 року, складеного головою правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Льотна 25-Б», ОСОБА_3 дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з 30 жовтня 2018 року по теперішній час (а.с. 64).

18 липня 2024 року між ОСОБА_6 (наймодавець) та ОСОБА_3 (наймач) укладено договір найму (оренди) нерухомого майна, за яким наймодавець передав наймачеві об`єкт нерухомості, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , для проживання в ньому на певний строк за плату (а.с. 65-67).

Також, відповідно до довідки Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року ОСОБА_2 та її дочка ОСОБА_1 дійсно проживають з квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_4 , але не зареєстровані (а.с. 44).

Згідно із копією довідки Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» від 17 липня 2025 року ОСОБА_2 у період з 22 липня 2024 року до 08 липня 2025 року здійснила оплату житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_2 : а саме: за послуги з водопостачання - 456 грн. 67 коп., за послуги з водовідведення - 450 грн. 36 коп., за електроенергію - 1702 грн. 96 коп., за послуги з поводженням з побутовими відходами - 1569 грн. 06 коп.; за абонентське обслуговування (постачання гарячої води) - 148 грн. 76 коп.; за абонентське обслуговування (постачання теплової енергії) - 298 грн. 21 коп.; за розподіл газу - 89 грн. 23 коп.; за ремонт домофонів - 320 грн.; за технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем газопостачання - 199 грн. 25 коп.; за спожитий газ - 580 грн. 82 коп.; за послуги з гарячого водопостачання - 404 грн. 71 коп.; за послуги з теплопостачання - 6545 грн. 35 коп. (а.с. 8-12).

Крім того, з копії рахунку ОПТЕ № 630-24 від 06 серпня 2024 року та копії квитанції від 06 серпня 2024 року слідує, що ОСОБА_2 також сплатила 191 грн. 44 коп. за опломбування приладів обліку теплової енергії (а.с. 13).

Також, ОСОБА_2 сплатила ФОП ОСОБА_7 4700 грн. згідно з рахунком-фактурою від 14 вересня 2024 року, про що свідчить копія платіжної інструкції від 14.09.2024 (а.с. 14).

Згідно з копією платіжної інструкції від 22 липня 2024 року ОСОБА_2 сплатила внесок на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 1576 грн. 70 коп. ОСББ Льотна 25Б (а.с. 15).

Відповідно до інформації № 1078/23 від 02.06.2026, наданої Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», в квартирі АДРЕСА_1 , з 2007 року встановлено прилад розподільного обліку гарячої води № 544240. Дата останньої повірки даного приладу обліку 13.08.2024. Нарахування за період з червня 2024 року до липня 2025 року проводилися з урахуванням показників приладу розподільного обліку гарячої води № 544240.

Згідно з інформацією № 250 від 14.05.2026, наданою Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради, нарахування за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_2 , особовий рахунок № НОМЕР_1 , проводяться згідно за показаннями розподільних приладів обліку води (за період з червня 2024 року до липень 2025 року), які встановлені у вказаній квартирі.

За інформацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» від 03 червня 2026 року в квартирі АДРЕСА_1 , встановлено лічильник газу «Арсенал» № 361873.

02 липня 2025 року ОСОБА_2 з використанням засобів поштового зв`язку звернулася до відповідача з вимогою про відшкодування витрат на управління, утримання та збереження належної на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_1 , в сумі 12371 грн. 47 коп. (а.с. 16).

Однак, вказана вимога відповідачем задоволена не була, грошові кошти на даний час позивачу не сплачені.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статтті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Частиною четвертою статті 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власність зобов`язує.

Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 Цивільного кодексу України).

Статтею 360 Цивільного кодексу України визначено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 11 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування.

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року в справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року в справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року в справі №638/5001/17.

Доводи відповідача про те, що він став власником квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину лише 05 лютого 2025 року, а тому до цього часу не мав жодних обов`язків по утриманню спірної квартири, суд вважає необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтями 1217, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормами частини першої статті 1268 Цивільного кодексу України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 Цивільного кодексу України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Частиною першою статті 1270 Цивільного кодексу України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із статтею 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Свідоцтво про право на спадщину - це документ, який посвідчує перехід права власності на спадкове майно від спадкодавця до спадкоємців. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується оформлення спадкових прав.

З матеріалів справи слідує, що батько ОСОБА_1 та ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне йому майно. Відповідач прийняв спадщину після смерті батька, однак свідоцтво про право на спадщину, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , отримав лише 05 лютого 2025 року.

Разом з тим, неотримання свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину та не звільняє його від відповідних обов`язків, зокрема, утримувати майно.

Так, у період з 22 липня 2024 року до 08 липня 2025 року ОСОБА_2 здійснила оплату житлово-комунальних послуг, наданих за адресою: АДРЕСА_2 , а також інших послуг, пов`язаних з утриманням квартири.

Водночас, суд враховує, що згідно з інформацією, наданою Акціонерним товариством «Облтеплокомуненерго», Комунальним підприємством «Чернігівводоканал» Чернігівської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» у спірній квартирі встановлено прилади розподільного обліку води/гарячої води, а також лічильник газу, а тому нарахування за послуги водопостачання та водовідведення, гаряче водопостачання та спожитий газ за спірний період здійснювалося згідно з показами лічильників відповідно до кількості спожитих послуг.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у спірний період у вказаній квартирі не проживав та не користувався вказаними послугами, а тому підстави для стягнення з нього оплати за послуги водопостачання та водовідведення, гаряче водопостачання, спожитий газ, а також за спожиту електроенергію, нарахування якої також здійснюється згідно з показами лічильника, відсутні.

Крім того, суд не знаходить підстав для стягнення з відповідача 1/2 частки від грошових коштів у сумі 4700 грн., які, як зазначає позивач, були сплачені за послуги з демонтажу та монтажу лічильник тепла, оскільки з копії платіжної інструкції від 14.09.2024, наданої позивачем, слідує, що позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_7 4700 грн. згідно з рахунком-фактурою від 14 вересня 2024 року, однак доказів того, що вказані грошові кошти були сплачені саме за послуги з демонтажу та монтажу лічильник тепла позивачем не надано.

Також, не підлягає стягненню з відповідача половина грошових коштів, сплачених позивачем за ремонт домофону, оскільки така послуга не відноситься до обов`язкових витрат, пов`язаних з утриманням житла.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що законний представник позивача здійснила оплату наданих послуг у квартирі, співвласником якої є також і відповідач, останній добровільно не відшкодував позивачу вартість цих послуг, що свідчить про порушення прав позивача, а тому суд знаходить підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, однак у сумі 5309 грн., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 141 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат.

Так, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідачу правничу допомогу надавав адвокат Кравченко Володимир Володимирович на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 05 листопада 2025 року (а.с. 39 на звороті-40).

Квитанцією до прибуткового касового ордера від 05 листопада 2025 року підтверджується сплата відповідачем адвокату Кравченку Володимиру Володимировичу 6000 грн. за надання правової допомоги за договором від 05 листопада 2025 року (а.с. 139).

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторонни або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторонни під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи положення законодавства, керуючись одним з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом відповідачу послуг, час витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, часткове задоволення позову, виходячи з критерію розумності та співмірності, суд вважає за можливе стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомогу в даній справі, однак в сумі 2000 грн.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 10-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє законний представник – ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про стягнення коштів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) грошові кошти в сумі 5309 грн. (п`ять тисяч триста дев`ять грн.).

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 520 грн. 33 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя