Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №947/9612/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/9612/26

Провадження № 2/947/2968/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2026 року зареєстровано позовну заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник позивача просить постановити рішення, яким змінити розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/2426/17 від 09.06.2017 року на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_2 від 11.08.1997 року, виданий Тарутинським РВ УМВС України в Одеській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1/2 частки від прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою судді від 18.03.2026 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, про час та місце його проведення сповіщена належним чином, 02.06.2026 року звернулась до суду з заявою, в якій просила розглянути справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач – ОСОБА_2 у судове засідання, призначене на 02.06.2026 року, не з`явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, Відзив на позов не подав.

Судова кореспонденція, скерована на ім`я відповідача повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 19.06.2010 року, Другим Приморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що було складено актовий запис, зареєстрованого за №253.

У шлюбі в подружжя народилася дитина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 30.11.2010 року, актовий запис №1206.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16.06.2017 року у справі №520/2180/17. Цим рішенням визначено місце проживання дитини – ОСОБА_3 , з матір`ю – ОСОБА_1 .

09.06.2017 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення у справі №520/2426/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/2 частки від прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 27.02.2017 року та до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рішення набрало законної сили 26.09.2017 року.

На виконання вищезазначеного рішення ОСОБА_1 видано виконавчий лист, який наразі перебуває на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

04.12.2017 року Київським ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження №55291443.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виданим Київським ВДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заборгованість ОСОБА_2 складає 101 839,16 гривень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою ВР України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181СК України).

Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно до якої вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Разом з цим, статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Відповідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

На сьогоднішній день матеріальний стан та фактичні витрати на утримання дитини істотно змінилися: суттєво зросли ціни на продукти харчування, одяг і взуття; збільшилися витрати, пов`язані з навчальним процесом, розвитком дитини та медичним обслуговуванням, що є підставою для вимоги про зміну способу стягнення аліментів.

Таким чином, суд враховує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та імперативну норму про можливість зміни саме способу стягнення аліментів.

Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку, визначення указаного позивачем способу стягнення аліментів призведе до рівності прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що необхідно змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в розмірі 1/4 заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, що буде відповідати інтересам сторін та не буде погіршувати їх матеріального стану.

При цьому, суд зазначає, що починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припиняється стягнення аліментів на підставі Рішенням Київського районного суду м. Одеси по цивільній справі №520/2426/17 від 09.06.2017 року.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову – на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №21/01 від 21.01.2026 року. Відповідно до положень Договору, розмір гонорару становить – 25 000 гривень.

Також надано платіжну інструкцію від 31.01.2026 року на суму 25000 гривень з призначенням платежу: оплата юридичних послуг за Договором 21/01 від 21.01.2026 року від ОСОБА_1 .

Суд акцентує увагу на тому, що складання позовної заяви про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини не потребувало аналізу великої кількості документів, при цьому у справах даної категорії наявна усталена судова практика, яка не потребує аналізу та вивчення додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, справа розглядалась у спрощеному провадженні, сторони у судове засідання не з`явились, тобто фактично надання правничої допомоги адвокатом у цій справі зводилося до складання позовної заяви.

Враховуючи предмет позову, складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, застосовуючи принципи співмірності та розумності розміру судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу, але частково, у розмірі 5000 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи, що позивач, відповідно положень п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнена від сплати судового збору, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись статтями 150, 180, 181, 182, 183, 185, 192 СК України, статтями 12, 81, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, – задовольнити.

Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що стягуються на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси у справі №520/2426/17 від 09.06.2017 року, з 1/2 частки від прожиткового мінімуму встановленого на дитину відповідного віку на 1/4 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Починаючи з дня набрання рішенням законної сили, припинити стягнення аліментів на підставі Рішенням Київського районного суду м. Одеси по справі №520/2426/17 від 09.06.2017 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. М. Куриленко