Вирок від 31 травня 2026 р. у справі №947/22661/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/22661/26

Провадження № 1-кп/947/1044/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2026 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши в залі суду в м. Одесі в спрощеному порядку кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026167480000066 від 21.04.2026 року, відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Одеси, громадянки України, українки, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованої, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , м.т. НОМЕР_1 , раніше судимої:

-23.03.2026 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, ч.1 ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання у вигляді 100 (ста) неоподаткованих мінімумів громадян 1700 грн., покарання не відбуте;

-03.04.2026 року вироком Київського районного суду м. Одеси за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покарання не відбуте;

обвинуваченої у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Так, 20.04.2026 року приблизно о 20 годині 00 хвилин у ОСОБА_3 , яка перебувала біля пекарні «Чудо піч», що розташована за адресою: м. Одеса, вул.. Ак. Корольова, 120, на грунті раптово виниклих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_4 , виник умисел, направлений на спричинення останній тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, під час сварки, перебуваючи за вище вказаною адресою, заздалегідь підготувавши знаряддя вчинення кримінального проступку, а саме пластиковий молоток, умисно нанесла три удари зазначеним молотком, тримаючи його у правій руці потерпілій ОСОБА_4 в область голови. Продовжуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_3 нанесла невстановлену досудовим розслідуванням кількість хаотичних ударів обома руками потерпілій ОСОБА_4 , в область обличчя, голови, плечей та верхніх кінцівок, спричинивши тим самим наступні тілесні ушкодження: забійна рана (1) – на волосистій частині голови, а саме на межі лобної та тім`яної ділянки зліва, садно (1) – в лобній ділянці справа на межі лінії росту волосся, сінець (1) – в області верхньої повіки лівого ока, садно (1) – в правій скроневій ділянці, садно – (1) – на правому передпліччі по задній поверхні у середній третині, сінець (1) – на лівому передпліччі по задній поверхні у нижній третині, садно (1) - на лівому передпліччі по зовнішній боковій поверхні у середній третині, садно (1) –в проекції лівого променево-зап`ясткового суглобу по задній поверхні, синець (1) – по тильній поверхні лівої кисті, в проекції основної фаланги 1-го пальця, садно (1) – по тильній поверхні лівої кисті, в проекції основної фаланги 2-го пальця.

Забійна рана на волосистій частині голови, а саме на межі лобної та тім`яної ділянки зліва не була небезпечною для життя, спричиняє розлад здоров`я строком понад 6-ть днів, але не більше трьох тижнів (21 день). З цим критерієм, відповідно до п.п.2.3.3 і 4.6 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Синець в області верхньої повіки лівого ока, садно в правій скроневій ділянці, садно на правому передпліччі по задній поверхні у нижній третині, садно на лівому передпліччі по зовнішній боковій поверхні у середній третині, садно в проекції лівого променево - зап`ясткового суглобу по задній поверхні, синець по тильній поверхні лівої кисті, в проекції основної фаланги 1-го пальця, садно тильній поверхні лівої кисті, в проекції основної фаланги 2-го пальця, як окремо так і разом не були безпечними для життя, мають незначні скороминущі наслідки тривалістю не більше 6-ти днів і за цим критерієм згідно п.2.3.5 «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином своїми умисними діями, обвинувачена ОСОБА_3 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст. 125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Прокурор ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачена ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_6 , звернулася до суду з заявою, згідно якої вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлена із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Потерпіла ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, згідно якої вона згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згодна на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченої суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд враховує відповідно до ст.ст. 65-69-1 КК України, ступінь тяжкості вчиненого проступку, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України, вчинений обвинуваченою проступок, передбачений ч. 2 ст. 125 цього Кодексу, є нетяжким злочином, відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 321-ХІ від 03.12.2019 року, який набрав чинності 01 липня 2020 року, злочин, передбачений ч. 2 ст. 125 КК України віднесений до кримінальних проступків.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може автоматично вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Частиною 1 ст. 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 раніше судима вироком Київського районного суду м. Одеси від 23.03.3036 року за ч.1 ст.125, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, покарання не відбуте, вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який останньою дотепер не сплачений.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України суд визнає визнання обвинуваченим вини у скоєнні кримінального правопорушення, каяття у скоєному та усвідомлення суспільної небезпеки свого діяння.

Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до статті 67 КК України – не встановлено.

При призначенні обвинуваченій остаточного покарання суд доходить таких висновків.

Відповідно до частини 1 статті 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року ОСОБА_3 засуджена за ч.1 ст.125, ч.2 ст. 125, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 (сто) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, покарання не відбуте, вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року за ч.1 ст. 125 КК України ОСОБА_3 засуджена до покарання у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., який останньою дотепер не сплачений.

Відповідно до правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 06 грудня 2021 року (справа № 243/7758/20, провадження № 51-113 кмо 21), для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком. Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Враховуючи вищевикладене, оскільки нове (інкриміноване) кримінальне правопорушення ОСОБА_3 вчинила після постановлення вироків Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року та 03.04.2026 року до повного відбуття покарання за попередніми вироками (призначене їй за попередніми вироками покарання у виді штрафу не сплачено дотепер), суд призначає ОСОБА_3 остаточне покарання на підставі частини 1 статті 71 КК України за сукупності вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком до нового покарання та ухвалює рішення про їх самостійне виконання відповідно до вимог ч. 3 ст. 72 КК України.

Визначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 остаточного покарання, суд враховує обставини скоєного кримінального проступку, особу обвинуваченої, яка раніше судима, у лікарів психіатра і нарколога на обліку не перебуває, щире каяття у скоєному. Крім того суд бере до уваги повне визнання ОСОБА_3 вини, і вважає, що необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних проступків або правопорушень, покарання їй слід призначити у виді пробаційного нагляду.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходив з положень ст.100 КПК України.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлений.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.369-370, 373-374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити їй покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 23.03.2026 року за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн., за ч.2 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, ч.1 ст. 70 КК України, остаточно призначено покарання у вигляді 100 (ста) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., за вироком Київського районного суду м. Одеси від 03.04.2026 року за ч.1 ст. 125 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..

На підставі п.п.1-3 ч.2 п.4 ч.3 ст.59-1 КК України встановити засудженій ОСОБА_3 такі обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Виконання покарання у вигляді пробаційного нагляду покласти на уповноважені органи з питань пробації за місцем проживання засудженого. Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до положень частини 3 статті 72 КК України покарання у вигляді штрафу виконувати самостійно.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку може бути оскаржений в апеляційному порядку з урахуванням особливостей,передбаченихст.394 КПК України, зокрема, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси. Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя ОСОБА_1