Вирок від 02 червня 2026 р. у справі №688/2078/26 — Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2078/26

№ 1-кп/688/210/26

Вирок

Іменем України

03 червня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Шепетівка в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12026244000000173 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, на утриманні одна неповнолітня дитина, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , військовослужбовця Збройних Сил України, учасника бойових дій, раніше судимого вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 13.12.2018 за ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ч.2 ст. 187, ч.1 ст. 357 КК України до 6 років позбавлення волі без конфіскації майна,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

встановив:

08 лютого 2026 року близько 20 години 50 хвилин ОСОБА_7 , який згідно наказу начальника ГУНП в Хмельницькій області №5 від о/с від 06.01.2025 перебуває на посаді оперуповноваженого сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу КП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, має спеціальне звання лейтенант поліції, будучи згідно з положеннями ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським та відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» працівником правоохоронного органу у форменому одязі із знаками відмінності, знаходився у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 38А, в м. Шепетівка Хмельницької області, а саме поблизу каси № 3.

В свою чергу, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 38А, в м. Шепетівка Хмельницької області, а саме поблизу каси № 3, стоячи у черзі попереду ОСОБА_7 , з мотивів явної неповаги до працівників поліції, в присутності працівників та відвідувачів вищевказаного магазину, почав нецензурно виражатись до ОСОБА_7 , на що ОСОБА_7 з метою припинення неправомірних дій останнього, керуючись вимогами п. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 18, п. 3, 10 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про Національну поліцію», зробив ОСОБА_5 усне зауваження та висловив законну вимогу припинити порушувати громадський порядок.

ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що поруч з ним знаходиться працівник правоохоронного органу, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій, у зв`язку із зневажливим ставленням до працівників поліції та висловленим йому ОСОБА_7 усним зауваженням, залишаючи приміщення магазину, продовжив виражатися в адресу працівника поліції нецензурною лайкою та повідомив, що чекає його на вулиці для продовження діалогу.

В подальшому, дочекавшись коли ОСОБА_7 вийшов з приміщення магазину на вулицю, ОСОБА_5 , діючи умисно, усвідомлюючи, що перед ним перебуває працівник поліції, який одягнений у формений одяг (однострій) та виконує свої службові обов`язки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про Національну поліцію», поліція забезпечує безперервне та цілодобове виконання своїх завдань, продовжив виражатися нецензурною лайкою, висловлювати в його сторону образи та погрози фізичною розправою, на що ОСОБА_7 намагався вгамувати його, роз`яснюючи йому протиправний характер поведінки, пішов до свого автомобіля, припаркованого поблизу ТОВ «АТБ-МАРКЕТ», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 38А, в м. Шепетівка, Хмельницької області

Продовжуючи свою протиправну поведінку, не реагуючи на законну вимогу та прохання працівника поліції припинити такі дії, ОСОБА_5 пішов за ОСОБА_7 на автомобільну стоянку, а коли наздогнав його, свідомо, ігноруючи вимоги працівника поліції, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та передбачаючи настання негативних наслідків, достовірно знаючи, що оперуповноважений сектору розшуку злочинців і зниклих громадян відділу КП Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_7 знаходиться при виконанні своїх службових обов`язків, перебуває у однострої поліцейського та є працівником правоохоронного органу, з метою заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку із виконанням ним службових обов`язків щодо припинення вчинення ОСОБА_5 адміністративного правопорушення, застосував насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, а саме: упродовж часу з 20 год 54 хв по 21 год 00 хв умисно наніс один удар правою ногою в нижню ділянку правої ноги, один удар правою рукою в нижню частину лівої руки, один удар правою рукою в ліву ділянку голови, один удар правою ногою в ділянку правої ноги, один удар правою рукою в ділянку правої руки та один удар лівою рукою в праву ділянку обличчя, не завдавши при цьому тілесних ушкоджень, однак завдавши фізичного болю останньому.

Таким чином ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 345 КК України – умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення при вищенаведених обставинах визнав повністю, не заперечував фактичних обставин справи та правової кваліфікації вчиненого діяння, розкаявся у скоєному, просив врахувати, що проходить військову службу в Збройних Силах України, не позбавляти його волі. Суду показав, що 08.02.2026 близько 20 год 50 хв, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в приміщенні магазину «АТБ-Маркет» по вул. Героїв Небесної Сотні, 38А в м. Шепетівка, нецензурно виражався на адресу поліцейського ОСОБА_7 , який був одягнений у формений одяг та зробив йому зауваження, після чого дочекався його на вулиці поруч магазину та наніс побої, в кількості та послідовності зазначених в обвинувальному акті. Розуміє, що вчинив кримінальне правопорушення, щиро шкодує про вчинене. Цивільний позов потерпілого про відшкодування моральної шкоди визнає в повному обсязі в сумі 30000 грн, про що подав письмову заяву.

Обвинувачений ОСОБА_5 також вказав, що в повному обсязі розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення та погоджується з його формулюванням. Суду пояснив, що повністю визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, цілком розуміє, що має право на повний судовий розгляд, у якому прокурор має довести усі обставини інкримінованого йому кримінального правопорушення, просив не досліджувати докази, зібрані стороною обвинувачення, оскільки він не оспорює фактичних обставин, викладених у обвинувальному акті.

Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію обвинуваченого, зазначив, що визнання обвинуваченим своєї винуватості, цивільного позову та його відмова від дослідження доказів не порушує його права на захист, відповідає позиції захисту та забезпечує його інтереси.

Представник потерпілого ОСОБА_4 не оспорював фактичних обставин, встановлених стороною обвинувачення, вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням письмових матеріалів, що підтверджують цивільний позов, характеризують особу обвинуваченого та про речові докази.

Прокурор ОСОБА_3 , посилаючись на те, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, фактичні обставини не оспорює, не заперечив проти визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, вважає необхідним дослідити лише письмові матеріали, що характеризують особу обвинуваченого, письмові документи про заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази.

З`ясувавши думки учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів по справі, враховуючи, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому діянні, ніхто з учасників провадження не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вірно розуміють зміст цих обставин, в суду немає сумнівів у добровільності та істинності позиції учасників процесу, а тому, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав за недоцільне проводити дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись лише показаннями обвинуваченого, дослідженням даних, що підтверджують цивільний позов, характеризують особу обвинуваченого, письмових документів про заходи забезпечення кримінального провадження та речові докази.

Суд зазначає, що за правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.

Кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.

Оцінивши показання обвинуваченого, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 345 КК України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання ОСОБА_5 , керуючись положеннями ст.65-68 КК України, принципом справедливості та індивідуалізації покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, вимоги ч.2 ст.50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

ОСОБА_5 раніше судимий, неодружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, проходить військову службу у Збройних Силах України під час воєнного стану, є учасником бойових дій.

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання ОСОБА_5 є щире каяття, повне визнання цивільного позову з метою відшкодування заподіяної шкоди потерпілому.

Обставиною, що відповідно до ст.67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_5 є вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Обвинувачений повністю визнав свою винуватість, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти, має намір відшкодувати заподіяну шкоду потерпілому в повному обсязі.

Суд зауважує, що кримінальне правопорушення тягне за собою ряд юридичних наслідків, з яких для потерпілого найважливішим є відновлення його порушеного права, яке досягається в тому числі шляхом призначення винній особі необхідного і достатнього покарання та відшкодування заподіяної шкоди.

Суд зазначає, що позиція потерпілої сторони щодо призначення обвинуваченому виду та розміру покарання, не є визначальною та не обмежує суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, однак враховується судом при призначенні винній особі покарання.

На підставі викладеного, при наявності обставин, які пом`якшують покарання, враховуючи відсутність тяжких наслідків злочину, позицію представника потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати та призначити покарання без ізоляції від суспільства, що в своїй сукупності з урахуванням особи обвинуваченого, який проходить військову службу у Збройних Силах України під час воєнного стану, є учасником бойових дій та критичним відношенням винного до вчиненого, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 років обмеження волі.

За змістом ч.1 ст.75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Положення ст. 75 КК України підлягають застосуванню у взаємозв`язку із приписами статей 50, 65 вказаного Кодексу, за яким визначаються загальні ознаки, мета і засади призначення покарання, згідно з якими особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідно до положень Загальної частини КК і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Підставою для звільнення особи від відбування покарання з випробуванням є переконання суду, викладене в мотивованому висновку про можливість її виправлення без відбування покарання. Висновок суду ґрунтується на тих відомостях, які він оцінює на час ухвалення вироку, зокрема, відомостях про вчинений особою злочин, зміст протиправної поведінки.

Враховуючи суспільну небезпечність вчиненого обвинуваченим діяння, щире каяття, визнання позову та намір відшкодувати в повному обсязі заподіяну шкоду, позицію представника потерпілого, молодий вік обвинуваченого, проходження ним військової служби під час воєнного стану, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та досягнення мети покарання в контексті положень статей 50, 65 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 КК України нагляд за засудженими військовослужбовцями, звільненими від відбування покарання з випробуванням здійснюється командирами військових частин.

Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, що сприятиме досягненню мети покарання. Покладаючи такі обов`язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та його особи, адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем проходження військової служби.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 слід обчислювати з дня проголошення вироку.

Вирішуючи цивільний позов, суд зважає на таке.

Згідно із ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно із положеннями ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, які особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.п.3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Враховуючи те, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена та те, що внаслідок його вчинення ОСОБА_7 завдано моральної шкоди, виходячи із глибини психологічних переживань та душевних страждань, повного визнання позову відповідачем, принципів розумності та справедливості, з врахуванням того, що моральна шкода не є способом збагачення, суд знаходить обгрунтованим її розмір в сумі 30000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 120, ч. 1 ст. 124 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, а у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

З огляду на наведене вище, документально підтверджені витрати на правову допомогу потерпілого в розмірі 5000 грн підлягають стягненню з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 .

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно протоколу від 09.02.2026 ОСОБА_5 фактично затримано в порядку ст. 208 КПК України 08.02.2026.

Ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 10.02.2026 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого неодноразово продовжувався, востаннє ухвалою суду від 07.05.2026 - до 05.07.2026 включно.

З огляду на призначене покарання та необхідність продовження проходження обвинуваченим військової служби, суд вважає за необхідне обраний відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати та відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України негайно звільнити його з-під варти в залі судового засідання.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України та ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення» ОСОБА_5 у строк покарання слід зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 08.02.2026 (дня затримання) по 03.06.2026 (дня звільнення з-під варти) включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374, 377, 615 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку суду.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ч. 4 ст.76 КК України нагляд за поведінкою ОСОБА_5 , який є військовослужбовцем Збройних Сил України, покласти на командира військової частини, де він проходить військову службу, а у разі звільнення із військової служби – на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання.

Продовжений до 05 липня 2026 року ухвалою Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 травня 2026 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 скасувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 КПК України негайно звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі судового засідання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення (тримання під вартою) з моменту його затримання в порядку ст. 208 КПК України з 08.02.2026 по 03.06.2026 включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Позов адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 30000 гривень моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та 5000 гривень витрат на правову допомогу, а всього 35000 (тридцять п`ять тисяч) гривень.

Речові докази: диск із аудіозаписом розмови надходження до спецлінії «102» ГУНП в Хмельницькій області 08.02.2026 із номера телефону НОМЕР_1 ; диск із відеозаписами з камер системи відеоспостереження магазину «АТБ-МАРКЕТ», що розташований за адресою: вул. Героїв Небесної Сотні, 38А, в м. Шепетівка Хмельницької області; диск із відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області, які здійснювали виїзд на повідомлення зі служби «102» 08.02.2026 по факту заподіяння працівникові правоохоронного органу побоїв у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків, що мало місце поблизу «АТБ-МАРКЕТ», що зберігаються при матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

В умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Суддя: ОСОБА_8