Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №607/19375/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.05.2026 Справа №607/19375/25 Провадження №3/607/550/2026

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Баб`як Н. О.,

представника Тернопільської митниці Процишин Н. В.,

захисника особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, адвоката Лесика С. І.,

(в режимі відеоконференції)

розглянувши матеріали, що надійшли з Тернопільської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українку, громадянку України, РНОКПП: НОМЕР_1 , не працює, адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України,

В С Т А Н О В И В :

Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області одержано від Тернопільської митниці Державної митної служби України для розгляду матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України (далі – МК України), які зареєстровано судом 19 вересня 2025 року.

За змістом протоколу про порушення митних правил № 0053/UA403000/2425 від 23 липня 2025 року, установлено: Управлінням боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Тернопільської митниці здійснено перевірку щодо законності ввезення та подальшого митного оформлення у вільний обіг транспортних засобів особистого користування. За результатам; перевірки встановлено: 30.04.2024 о 12 год. 48 хв. через пункт пропуску «Устилуг-Зосин» в зоні діяльності Волинської митниці гр. України ОСОБА_1 на митну території України в митному режимі «імпорт», було ввезено транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , календарний рік випуску: 2011.

В якості підстави до переміщення вказаного товару разом з МД типу ЕЕ №24UA403070003862U7 гр. ОСОБА_1 подані такі документи рахунок-фактура (інвойс) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_3 від 25.06.2019 та інші товаросупровідні документи. Вартість товару згідно рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024 складає 3500 євро (на день переміщення товару згідно курсу НБУ сума становить 148 740,2 грн).

01.05.2024 товар було доставлено до митниці призначення (Тернопільська митниця) за адресою: м. Тернопіль, вул. Д. Лук`яновича, 8. В подальшому 01.05.2024 відділом митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці оформлено у вільний обіг товар: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель « І-MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», за МД типу ДЕ №24UA403070003946U1.

В якості підстави для митного оформлення зазначеного товару до декларації типу ДЕ №24UA403070003946U1 від 01.05.2024 було додано документи, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №LMKNr. 260424-5 від 26.04.2024, свідоцтво про реєстрацію т/з №201915767151 від 25.06.2019, довіреність №НТЕ 324902 від 02.04.2024 та інші.

На дату перетину кордону України, відповідно до пункту 3 розділу І Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених Наказом Державної митної служби України від 17.11.2005 №1118, для здійснення митного контролю та митного оформлення товар може бути пред`явлений митному органу як власником, так і вповноваженою особою. Пунктом 2 розділу І Правил визначено, що уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом учиняти дії, пов`язані з пред`явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами та транспортними засобами.

Таким чином, Правилами визначено, що усі документи, які необхідні для здійснення митного контролю ТЗ у пункті пропуску та їх подальшого переміщення через митний кордон України, подаються власником ТЗ або ж уповноваженою особою. У даному випадку, уповноваженою особою є громадянка України ОСОБА_1 .

Відповідно до інформації, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, який був використаний в якості підстави для переміщення товару через митний кордон України та оформлення у вільний обіг, продавцем товару була литовська компанія UAB «DZEUSO RUMAL» (код підприємства 30422571), покупцем/одержувачем гр. ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), заявлена фактурна вартість товару 3500 євро.

Листом №26/26-04/7/1376 від 16.06.2025 Держмитслужбою на адресу Тернопільської митниці направлена відповідь митних органів Литовської Республіки (лист вх.№5240/4/7.25-08/4 від 16.06.2025) про факт імпорту в Україну приватними особами, громадянами України легкових автомобілів, продавцем яких була компанія UAB «DZEUSO RUMAL» (код підприємства 30422571). Згідно нього встановлено, що легковий автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «I- MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 » на території Литовської Республіки зареєстрований не був і на транспортному обліку не перебував, а також повідомляється, що компанія UAB «DZEUSO RUMAL» 09.04.2024 припинила свою діяльність. Тобто, на дату видачі рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5, а саме 26.04.2024 підприємство було ліквідоване.

З метою об`єктивного з`ясування обставин, Тернопільською митницею листами №7.25- 3/20-01/14/3468 від 19.06.2025, №7.25-3/20-01/14/3465 від 19.06.2025, №7.25-1/20-01/14/4142 від 17.07.2025 гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 , з повідомленням про прибуття у Тернопільську митницю для надання пояснень стосовно даного факту. Вищезазначені громадяни у зазначений термін не прибули та про обставини не прибуття Тернопільську митницю не повідомили.

Отже, на підставі вищевикладеного, гр. ОСОБА_1 надала до митного контролю підроблений документ, а саме рахунок-фактуру (інвойс) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, який був використаний в якості підстави для переміщення через митний кордон України з метою подальшого оформлення товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV» номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011».

Частиною першою статті 483 МК України передбачено адміністративну відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон Україні приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.

Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 вчинила дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто подання митному органу як підстави для переміщення товару підробленого документа, а саме рахунку-фактури (інвойсу) №LМК Nr. 260424-5 від 26.04.2024.

Відповідно до відомостей модуля «Провадження в справах про ПМП» АСМО «Інспектор» гр. України ОСОБА_1 , протягом року не притягувалась відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за передбачено ст. 483 МК України.

Зазначені дії мають ознаки порушення митних правил, передбаченого частиною 1 ст. 483 МК України.

17 листопада 2025 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання представника Тернопільської митниці про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: лист 7.25-1/20-01/4/1855 від 28.03.2025 з додатками; переклад рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.20024; переклад свідоцтва про реєстрації т/з №21915767151 від 25.06.2024; лист ДМС України вх. №26-02/26-04/11/917 від 16.04.2025 з перекладом; лист-відповідь митних органів Литовської республіки вх. № 16403/11/26 від 12.06.2025 з перекладом.

Також 04 лютого 2026 року на адресу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшло клопотання представника Тернопільської митниці (сформовано в системі «Електронний суд» 03 лютого 2026 року) про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме: лист № 7.25-1/20-02/4/4380 від 31.07.2025 з додатками; лист-запит ДМС України № 26/26-04/11/1756 увід 06.08.2025; лист ДМС України № 26/26-04/7/158 від 28.01.2026 (вх. № 963/4/7.25-08/4 від 28.01.2026); лист-відповідь митних органів Польської Республіки вх. № 2784/11/26 від 27.01.2026 з перекладом додатку.

07 квітня 2026 року захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 – адвокат Лесик С. І. через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття адміністративного провадження.

В обґрунтування цього клопотання зазначено, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в матеріалах справи відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, що саме ОСОБА_1 вчинила дії, які утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення, передбаченого ст. 483 МК України, а наведені митним органом обставини ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах.

Відповідно до ст. 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою винні, умисні або необережні дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення. Отже, для притягнення особи до відповідальності митний орган зобов`язаний довести не лише сам факт наявності певних документів або відомостей, а й конкретні дії саме тієї особи, яку притягують до відповідальності.

За змістом ст. 483 МК України відповідальність настає за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання митному органу документів, що містять неправдиві відомості. Таким чином, у цій категорії справ митний орган повинен довести, хто саме подавав документи, хто саме виступав декларантом або уповноваженою особою, хто саме переміщував транспортний засіб та хто усвідомлював неправдивість поданих відомостей.

Однак, у даній справі таких доказів щодо ОСОБА_1 матеріали не містять.

Із самого протоколу вбачається, що митний орган посилається на переміщення транспортного засобу MITSUBISHI I-MIEV, кузов № НОМЕР_2 , та на документи, пов`язані з його оформленням, зокрема митну декларацію, інвойс, реєстраційні документи, а також на інформацію щодо компанії UAB «DZEUSO RUMAL». Разом з тим, ці документи не підтверджують, що ОСОБА_1 була стороною правочину, покупцем, продавцем, власником, декларантом чи особою, яка подавала документи для митного оформлення. Навпаки, у наданих документах фігурують інші особи, зокрема ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а також іноземна юридична особа UAB «DZEUSO RUMAL». Саме ці особи та суб`єкти згадуються у інвойсі, договорі, митній декларації та іноземних реєстраційних документах.

Окремо захисник Лесик С. І. звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 взагалі не має жодного відношення до транспортного засобу MITSUBISHI I-MIEV, який фігурує у матеріалах справи. Вона не лише не здійснювала його переміщення через митний кордон України, але й фактично не знала про існування такого автомобіля, ніколи його не бачила, не користувалась ним, не укладала жодних договорів щодо нього та не вчиняла будь-яких дій, пов`язаних із його придбанням чи перевезенням. Про існування даного транспортного засобу та про самі матеріали справи ОСОБА_1 дізналась лише після того, як справа була передана до суду. Така обставина повністю виключає наявність як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони інкримінованого правопорушення та додатково підтверджує безпідставність притягнення її до відповідальності.

Отже, з матеріалів справи не вбачається жодного належного доказу того, що ОСОБА_1 мала будь-яке відношення до зазначених осіб, перебувала з ними у договірних чи представницьких відносинах, отримувала від них доручення, подавала від їх імені документи або взагалі знала про існування цього автомобіля.

Більше того, сам зміст долучених митницею листів і запитів свідчить не про встановлення вини ОСОБА_1 , а навпаки - про відсутність у митного органу достовірних даних щодо особи, яка фактично переміщувала транспортний засіб. Так, у матеріалах є листи митного органу, якими витребовується інформація та ставляться питання щодо того, хто саме перевозив автомобіль, на підставі яких документів він переміщувався, де він завантажувався, яким маршрутом рухався, хто здійснював оплату тощо. Такі документи за своєю природою є спробою зібрати відомості, а не доказом уже встановленого факту правопорушення. Якщо митниця звертається із запитом, щоб з`ясувати, хто саме переміщував автомобіль, то це означає, що на момент складання матеріалів такого факту вона не встановила належним чином.

Відповідно до ст. 494 МК України у протоколі про порушення митних правил мають бути точно зазначені місце, час вчинення і суть порушення, а також інші дані, необхідні для вирішення справи. Протокол не може підміняти собою доказування і не має наперед встановленої сили. Саме по собі формальне зазначення в протоколі про те, що ОСОБА_1 нібито ввезла транспортний засіб, без підтвердження цього належними доказами, не може бути достатньою підставою для притягнення особи до відповідальності.

За змістом ст. 495 МК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі фактичні дані встановлюються, зокрема, протоколом, поясненнями особи, показаннями свідків, висновками експертів, документами та іншими матеріалами. Проте жоден із долучених документів не містить прямої та безсумнівної вказівки на те, що ОСОБА_1 була особою, яка переміщувала саме цей автомобіль, приховувала його від митного контролю, подавала неправдиві документи або діяла в інтересах осіб, зазначених у матеріалах.

Більше того, відсутні докази і суб`єктивної сторони правопорушення. Для притягнення за ст. 483 МК України митний орган повинен довести, що особа усвідомлювала неправдивість відомостей у документах та діяла умисно. В матеріалах справи відсутні будь-які пояснення ОСОБА_1 , в яких вона визнавала б свою причетність до автомобіля MITSUBISHI I-MIEV, відсутні документи про доручення, листування, договори, довіреності, акти приймання-передачі, відомості про перетин кордону саме з цим автомобілем або інші дані, які б підтверджували умисел і конкретні дії з її боку.

Відповідно до ст. 489 МК України при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також усі інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У цій справі митний орган не довів ані подію правопорушення у тому вигляді, в якому вона інкримінується ОСОБА_1 , ані її особисту участь у таких діях.

Статтею 62 Конституції України закріплено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Хоча дана справа є справою про адміністративне правопорушення, вказаний конституційний принцип повною мірою підлягає застосуванню і в справах про порушення митних правил. Усі сумніви щодо того, хто саме перевозив автомобіль, хто подавав документи, хто мав стосунок до компанії-продавця та до осіб, зазначених у матеріалах, повинні тлумачитися на користь ОСОБА_1 .

За своєю суттю надані митним органом матеріали не доводять причетності ОСОБА_1 до переміщення автомобіля MITSUBISHI I-MIEV. Вони лише фіксують наявність певного комплексу документів щодо цього транспортного засобу та спроби митного органу з`ясувати походження документів і коло причетних осіб. Однак така сукупність не є належним доказом вини саме ОСОБА_1 .

За таких обставин у справі відсутні як подія, так і склад адміністративного правопорушення, а тому провадження підлягає закриттю.

15 травня 2026 року в системі «Електронний суд» представником Тернопільської митниці Катюк У. Т. подано заперечення на клопотання про закриття адміністративного провадження.

Свої доводи представник митниці обґрунтовує дублюванням змісту протоколу про порушення митних правил № 0053/UA403000/2425 від 23 липня 2025 року, а також покликається на те, що факт ввезення ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «імпорт» вищезазначеного транспортного засобу підтверджується інформацією наявною в модулі АСМО «Інспектор» «Перегляд пропуск через митний кордон України» (витяг знаходиться в матеріалах судової справи), в якій відображено, що саме гр. ОСОБА_1 ввезла 30.04.2024 транспортний засіб марки MITSUBISHI, модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , календарний рік випуску: 2011, через пункт пропуску «Устилуг - Зосин», також зазначено її дату народження, серію та номер паспорта НОМЕР_5 та адресу проживання. Крім того, на запит Тернопільської митниці від 01.07.2025 №7.25-3/20-01/7/3735 Волинська митниця листом від 16.07.2025 №6147/14/7.25-20 повідомила, що згідно електронних баз даних Держмитслужби України встановлено факт переміщення 30.04.2024 в напрямку «В`їзд в Україну» транспортного засобу марки MITSUBISHI, модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_6 під керуванням громадянки України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_5 ) через пункт пропуску «Устилуг-Зосін» Волинської митниці. Також Волинською митницею надано завірені копії, які подавалися під час перетину державного кордону України транспортного засобу марки MITSUBISHI, модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , в тому числі копію паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 НОМЕР_5 .

Отже, в сукупності зібрані докази вказують на факт переміщення саме ОСОБА_1 30.04.2024 в напрямку «В`їзд в Україну» транспортного засобу марки MITSUBISHI, модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , з реєстраційним номером НОМЕР_6 через пункт пропуску «Устилуг-Зосін» Волинської митниці, що представник Тернопільської митниці просить врахувати при прийняті судом рішення.

Таким чином, громадянка України ОСОБА_1 , вчинила дії, спрямовані на переміщення товару через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто подання митному органу як підстави для переміщення товару підробленого документа, а саме рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, тобто вчинила порушення митних правил.

Враховуючи викладене, на переконання митниці, зібрані в цій справі належні та допустимі докази вказують на винуватість ОСОБА_1 у вчиненні нею правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, а тому наявні підстави для притягнення її до адміністративної відповідальності та накладення стягнення відповідно до санкції, вказаної статті МК України.

Представник Тернопільської митниці Процишин Н. В. в судовому засіданні підтримала протокол про порушення митних правил № 0053/UA403000/2425 від 23 липня 2025 року; просила притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України.

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил ОСОБА_1 – адвокат Лесик С. І. в судовому засіданні покликався на те, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, відсутні подія і склад цього правопорушення, що ним детально обґрунтовано у клопотанні про закриття адміністративного провадження.

Суд, всебічно, повно та об`єктивно оцінив обставини справи та вважає, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, підлягає закриттю.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 466 МК України визначено, що адміністративні стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Додержання органами митними органами вимог закону в разі застосування адміністративних стягнень за порушення митних правил забезпечується здійсненням систематичного контролю з боку органів вищого рівня та їх посадових осіб, правом оскарження постанов у справах про порушення митних правил та іншими заходами, передбаченими законодавством України

Згідно із частиною 1 статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Положення статті 489 МК України визначають обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про порушення митних правил.

За вимогами цієї статті посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 510 МК України посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, може витребувати документи, необхідні для розгляду справи, у тому числі матеріали фото- і кінозйомки, звуко- і відеозапису, інформаційних баз та банків даних, а також інші носії інформації.

За змістом статті 495 МК України, у редакції станом на 30 квітня 2024 року, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Посадова особа митного органу, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Суть виявленого порушення митних правил, що слугувала підставою для складення протоколу про порушення митних правил № 0053/UA403000/2425 від 23 липня 2025 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 485 МК України, полягає у тому, що 30.04.2024 о 12 год. 48 хв. через пункт пропуску «Устилуг-Зосин» в зоні діяльності Волинської митниці гр. України ОСОБА_1 на митну території України в митному режимі «імпорт», було ввезено транспортний засіб марки MITSUBISHI модель: I-MIEV, VIN: НОМЕР_2 , календарний рік випуску: 2011.

В якості підстави до переміщення вказаного товару разом з МД типу ЕЕ №24UA403070003862U7 гр. ОСОБА_1 подані такі документи: рахунок-фактура (інвойс) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, свідоцтво про реєстрацію т/з № НОМЕР_3 від 25.06.2019 та інші товаросупровідні документи. Вартість товару згідно рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024 складає 3500 євро (на день переміщення товару згідно курсу НБУ сума становить 148 740,2 грн).

01.05.2024 товар було доставлено до митниці призначення (Тернопільська митниця) за адресою: м. Тернопіль, вул. Д. Лук`яновича, 8. В подальшому 01.05.2024 відділом митного оформлення №3 митного поста «Тернопіль» Тернопільської митниці оформлено у вільний обіг товар: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель « І-MIEV» номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», за МД типу ДЕ №24UA403070003946U1.

В якості підстави для митного оформлення зазначеного товару до декларації типу ДЕ №24UA403070003946U1 від 01.05.2024 було додано документи, а саме: рахунок-фактура (інвойс) №LMKNr. 260424-5 від 26.04.2024, свідоцтво про реєстрацію т/з №201915767151 від 25.06.2019, довіреність №НТЕ 324902 від 02.04.2024 та інші.

Відповідно до інформації, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, який був використаний в якості підстави для переміщення товару через митний кордон України та оформлення у вільний обіг, продавцем товару була литовська компанія UAB «DZEUSO RUMAL» (код підприємства 30422571), покупцем/одержувачем гр. ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ), заявлена фактурна вартість товару 3500 євро.

Листом №26/26-04/7/1376 від 16.06.2025 Держмитслужбою на адресу Тернопільської митниці направлена відповідь митних органів Литовської Республіки (лист вх. №5240/4/7.25-08/4 від 16.06.2025) про факт імпорту в Україну приватними особами, громадянами України легкових автомобілів, продавцем яких була компанія UAB «DZEUSO RUMAL» (код підприємства 30422571). Згідно якої встановлено, що легковий автомобіль марки «MITSUBISHI», модель «I- MIEV» номер кузова « НОМЕР_2 » на території Литовської Республіки зареєстрований не був і на транспортному обліку не перебував. А також повідомляється, що компанія UAB «DZEUSO RUMAL» 09.04.2024 припинило свою діяльність. Тобто, на дату видачі рахунку-фактури (інвойсу) №LMK Nr. 260424-5, а саме 26.04.2024 підприємство було ліквідоване.

Отже, на підставі вищевикладеного, митний орган виснував про те, що гр. ОСОБА_1 надала до митного контролю підроблений документ, а саме рахунок-фактуру (інвойс) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, який був використаний в якості підстави для переміщення через митний кордон України з метою подальшого оформлення товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV» номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», а відтак зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

Разом з тим, частинами 1, 2, 3 статті 257 МК України, у редакції станом на 30 квітня 2024 року, встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, на яку накладено електронний підпис, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких митним органам передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носії та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

За правилами частини 7 статті 257 МК України перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з п. 6 Постанови від 03.06.2005 № 8 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про контрабанду та порушення митних правил» (зі змінами), судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів.

Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови, підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації. При цьому, згідно з абз. 4 цього пункту Постанови, документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності.

Статтею 198 МК України, в редакції станом на 30 квітня 2024 року, передбачено, що митному органу в пункті пропуску через державний кордон України, згідно із статтею 335 цього Кодексу, подаються документи, що містять відомості про товари, достатні для їх ідентифікації та необхідні для прийняття рішення про пропуск їх через митний кордон України.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 335 МК України встановлено вичерпний перелік документів, які декларант, уповноважена ним особа або перевізник надають митному органу в паперовій або електронній формі під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України автомобільним транспортом: 1) при перевезенні автомобільним транспортом: документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність); транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні); визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності); комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів; відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки; найменування товарів; вага брутто товарів (у кілограмах) або об`єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Вищевказана норма МК України відсилає до декларанта, уповноваженої ним особи або перевізника, які надають митному органу перелік документів, який описано вище.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 4 МК України (в редакції станом на 30 квітня 2024 року) декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування;

Отож, декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам, крім того, можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями.

Перевізник - особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов`язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, зокрема: для змішаного (комбінованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засіб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розміщені на ньому інші транспортні засоби як активний транспортний засіб; для морського чи повітряного перевезення за договором чартеру (фрахтування) судна - особа, яка укладає договір і видає авіаційну вантажну накладну (Air Waybill) або коносамент (Bill of Lading) з метою безпосереднього перевезення товарів (п. 37 ч. 1 ст. 4 МК України). Права та обов`язки перевізника визначені ст. 191 МК України.

МК України у статті 257 вичерпно формулює поняття «декларування», яке здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Заявлення таких відомостей здійснюється за встановленою законом формою в ході процедури декларування, повноваженнями щодо якого відповідно до положень ст. 265 МК України наділений декларант.

Виходячи з аналізу цих положень, особа може брати участь у митних відносинах як декларант у двох випадках: коли вона особисто здійснює декларування товарів або як його власник або як уповноважений власником. Декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом, передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов`язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

За змістом митної декларації типу ЕЕ №24UA403070003862U7 вантажоодержувачем товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», зазначено ОСОБА_2 (графа 8), а декларантом/представником – ФОП ОСОБА_5 (графа 14 та доповнення до цієї графи).

У митній декларації типу ДЕ №24UA4030700039646U1 вантажоодержувачем товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», вказано ОСОБА_3 (графа 8), особа, відповідальна за фінансове врегулювання – ОСОБА_2 (графа 9), декларант/представник – ФОП ОСОБА_5 (графа 14 та доповнення до цієї графи).

В інвойсі LMК № 260424-5 від 26 квітня 2024 року, покупцем зазначена ОСОБА_2 .

В Норвезькій транзитній декларації Т1 № 24NO379901N473C6J8, відправником вищезазначеного транспортного засобу вказаний Ахмед Алвеіч Цегараев Орреві Ор`є, а отримувачем - ОСОБА_3 .

02 квітня 2024 року ОСОБА_2 уповноважила довіреністю НТЕ 324902 ОСОБА_3 та/або ОСОБА_6 бути її представником з усіма необхідними повноваженнями з питань пов`язаних з придбанням в Україні або за кордоном (на території будь-якої раїни світу) на її ім`я будь-якого транспортного засобу (автомобіля, причепу, тощо), переганяти або перевозити транспортний засіб за місцем вимоги або за місцем її проживання, розмитнити, отримати митне посвідчення, зареєструвати на її ім`я транспортний засіб, отримати свідоцтво про реєстрацію ТЗ, сертифікати відповідності, державні номерні знаки. Ця довіреність видана строком на три роки, без права передоручення, з правом використання транспортного засобу за кодоном, з правом участі в міжнародному русі, посвідчена Одинцовою С. О., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 395.

За встановлених обставин ОСОБА_1 не є декларантом, уповноваженою ним особою або перевізником, вона не діяла на підставі доручення, як про це зазначено у Витязі з АСМО «Інспектор – перегляд пропуск через митний кордон». ОСОБА_2 не уповноважувала особу, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, на придбання транспортного засобу та на здійснення його міжнародного перевезення, а відтак ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України.

У відповіді на лист № 7.25-3/20-02/10/4362 від 31 липня 2025 року ОСОБА_7 підтверджує подання ним МД 24UA4030700039646U1 від 01 травня 2024 року та те, що всі документи йому для оформлення надав через програму для листування VIBER ОСОБА_3 . Транспортний засіб розмитнився на ОСОБА_2 , перевізником виступав по довіреності № НТЕ 324902 від 02 квітня 2024 року ОСОБА_3 . Особа ОСОБА_1 йому невідома.

Матеріали справи про порушення митних правил, окрім протоколу про порушення митних правил № 0053/UA403000/2425 від 23 липня 2025 року, не містять будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б, поза розумним сумнівом, дозволили зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 483 МК України.

Водночас суд звертає увагу, що протокол про порушення митних правил сам по собі він не може вважатися беззаперечним доказом вини особи, якщо викладені в ньому обставини не підтверджуються іншими доказами, належність та достовірність яких не викликає будь-яких сумнівів.

Суд зазначав вище про те, що ОСОБА_1 не є декларантом чи уповноваженою ним особою, не мала повноважень на придбаннятовару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», його перевезення та вчинення інших дій на які її б уповноважила ОСОБА_2 чи ФОП ОСОБА_5 . Особа, яка при тягається до відповідальності за порушення митних правил у цій справі не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, що виключає подію та склад цього адміністративного правопорушення в її діях.

Згідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Як вбачається з п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України). Елементами верховенства права є принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005). Принцип правової визначеності означає, що "обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки" (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року N 17-рп/2010). Наведені конституційні засади враховуються Конституційним Судом України у процесі перевірки на відповідність Конституції України положень статті 14-1, частини шостої статті 258 Кодексу.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини.

Як вбачається з п. 65 рішення по справі «Коробов проти України» (Заява №39598/03) від 21.10.2011 року, суд також повторює, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Суд у цій справі не може вважати доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тільки керуючись Витягом з АСМО «Інспектор – перегляд пропуск через митний кордон», адже покупцем, вантажоодержувачем та відповідальною за фінансове врегулюваннящодо товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV», номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», виступає ОСОБА_2 , про що зазначено і в інвойсі LMК № 260424-5 від 26 квітня 2024 року, декларантом – ФОП ОСОБА_5 , а перевізником - ОСОБА_3 , який мав повноваження на підставі нотаріально посвідченої довіреності. Саме ці особи могли б понести відповідальність за заявлення неточних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

З огляду на зазначені вище обставини, за результатами розгляду справи не було встановлено заявлення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, до митного контролю підробленого документу, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) №LMK Nr. 260424-5 від 26.04.2024, який був використаний в якості підстави для переміщення через митний кордон України з метою подальшого оформлення товару: «автомобіль легковий, такий що використовувався: марка «MITSUBISHI», модель «І-MIEV» номер кузова « НОМЕР_2 », календарний рік випуску: 2011», оскільки така є відмінною від декларанта, уповноваженої ним особи або перевізника, а тому суд виснує що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення нею порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 264, 458, 467, 483, 488, 494, 522, 527, 528 МК України, ст.ст. 7, 221, 245, 247, 251, 252, 280, 283–285, 294 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 Митного кодексу України, – закрити на підставі п. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, або прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Суддя Тернопільського

міськрайонного суду Тернопільської області Герчаківська О.Я.