Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №576/822/26 — Глухівський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 576/822/26

Провадження № 2/576/576/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2026 року м. Глухів

Глухівський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді Сапона О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просить стягнути з нього заборгованість за кредитним договором № 502393092 від 30.05.2021 р. в розмірі 27709,80 грн., 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 30.05.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №502393092 на суму 5100,00 грн. Вказаний кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV54M4T. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного Кредитора - www.moneyveo.ua, зареєструвався на даному сайті, створивши особистий кабінет позичальника, заповнив та подав заявку на отримання грошових коштів в кредит, в якій вказав свої персональні дані, прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшов належну перевірку (верифікацію); ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною кредитного договору; отримав на номер телефону, вказаний у Заявці, персональний одноразовий ідентифікатор, який потім використав для підписання кредитного договору та надав згоду (акцепт) на пропозицію (оферту) первісного кредитора щодо укладення кредитного договору. Отже, у кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, строки користування коштами, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у сумі 5100,00 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 8000,00 грн. Зазначає, що 28.11.2018 р. між первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до вказаного договору факторингу укладалися додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії договору факторингу. Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 144 від 27.07.2021 р., за яким від первісного кредитора ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача. 30.10.2023 р. між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр вимоги № 2 від 20.12.2023 р. до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача. А 11.07.2025 р. між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача. Відповідно до реєстру боржників від 14.07.2025 р. за договором факторингу від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 27709,80 грн. Заборгованість на момент подання позовної заяви за кредитним договором становить 27709,80 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 19709,80 грн. - заборгованість за відсотками.

Ухвалою суду від 03 квітня 2026 року відкрито спрощене провадження у даній справі. Цього ж дня ухвала про відкриття провадження у справі була направлена учасникам справи. Крім того, позивачем на адресу відповідача була направлена копія позовної заяви разом з доданими до неї документами. Також відповідачу судом був визначений п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов.

07 квітня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що проти позовних вимог заперечує у повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю та порушенням чинного законодавства з боку позивача. Вважає безпідставними та неспівмірними нарахування відсотків за надкороткий період. Нарахування відсотків відбувалось за ставкою 184,00 грн. на день, що є завідомо несправедливим, каральним за своєю природою та таким, що не відповідає принципам розумності та добросовісності. Враховуючи, що за неповні чотири місяці 2021 року кредитори нарахували суму, що майже втричі перевищує надані кошти, такі вимоги є зловживанням правом та мають бути відхилені судом або максимально зменшені. Крім того, позивачем не доведено жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку для звернення до суду, а також доказів, що підтверджують неможливість звернення до суду протягом встановленого законом періоду: договір було укладено 30.05.2021 року, термін сплинув би 30.05.2024 року (як би не було зупинення), при цьому позовна заява подана до суду лише у березні 2026 року. Також зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували фактичне зарахування йому грошових коштів у сумі 8000,00 грн. від ТОВ «Манівео». Вважає витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000,00 грн. неспівмірними зі складністю даної справи та ціною позову та їх розмір перевищує розумні межі. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а у випадку часткового задоволення позовних вимог, зменшити суму нарахувань до розміру, визначеного ЗУ «Про споживче кредитування», а саме до тіла кредиту 8000,00 грн. та дозволених нарахувань, що сукупно не можуть перевищувати 16000,00 грн., а також відмовити у стягненні з нього витрат на правничу допомогу або істотно зменшити їх розмір.

Разом із відзивом відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, у якій зазначив, що з дати укладення договору 30.05.2021 р. до моменту подання позову березень 2026 р. минуло значно більше трьох років, при цьому позивачем не надано жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку позовної давності та не надано жодних доказів, які підтверджували б неможливість звернення до суду раніше. Просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності до позовних вимог позивача та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

07 квітня 2026 року представник позивача подала відповідь на відзив, у якому зазначила, що заперечення відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки факт отримання кредитних коштів відповідачем є підтвердженням дійсності укладеного кредитного договору між сторонами. Зазначила, що відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі, що свідчить про усвідомлення існування даного договору та визнавав його зобов`язання за кредитним договором. Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача в загальній сумі 8000,00 грн. Відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано. Щодо строку позовної давності зазначила, що з 24 лютого 2022 року в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» (з наступними змінами). Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. З 4 вересня 2025 року набув чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, яким виключено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Тобто з 04 вересня 2025 року відбулося відновлення обчислення строків позовної давності. Враховуючи зазначене строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню. Щодо нарахування відсотків, то зазначила, відповідач, підписавши кредитний договір, посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, тому у позивача наявні всі правові підстави для стягнення відсотків за кредитним договором як в межах строку його дії відповідно до ст. 1048 ЦК України, так і після спливу строку кредитування відповідно до ст. 625 ЦК України. Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то позивачем до матеріалів справи долучено обґрунтовані та належні докази понесених витрат. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 27709,80 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

15 квітня 2026 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що надані банком документи підтверджують факт операції у 2021 році, що остаточно фіксує дату початку перебігу позовної давності. Жодних інших платежів чи дій, які б переривали цей строк, позивачем не доведено. Просить застосувати наслідки пропуску позовної давності та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

17 квітня 2026 року представником позивача подані додаткові пояснення у справі, у яких зазначив, що між сторонами було укладено кредитний договір 30.05.2021 р., відповідно до умов якого кредитна лінія надається строком на 26 днів від дати отримання кредиту позичальником (п.1.7 договору), тобто до 25.06.2021 р. Строк позовної давності без надзвичайних обставин за зупинення його перебігу завершився б 25.06.2024 р. Проте, позовна давність під час дії воєнного стану вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану. Оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України. Посилаючись на нормативно-правові акти та практику національних судів, строк позовної давності у даній справі не підлягає застосуванню. Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 27709,80 грн. та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 30 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 502393092 в електронній формі із використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора MNV54М4Т (а.с. 13-15).

Відповідно до умов договору та наданих матеріалів справи, перед укладенням кредитного договору відповідач за допомогою мережі Інтернет здійснив реєстрацію на офіційному сайті кредитодавця, створив особистий кабінет позичальника, подав заявку на отримання кредиту із зазначенням персональних даних, пройшов процедуру верифікації, ознайомився із правилами надання грошових коштів у позику та умовами кредитування, після чого отримав на номер телефону одноразовий ідентифікатор, який використав для підписання кредитного договору та акцепту оферти кредитодавця.

Згідно умов договору сума кредиту - 8000,00 грн. (п.1.1), перший транш складає 5100,00 грн. одразу після укладення договору (п.1.3 договору), строк кредиту - 26 днів від дати отримання кредиту (дисконтний період) (п.1.7), сплата відсотків за користування кредитними коштами передбачена п. 1.9.1, п. 1.9.2, п. 1.9.3, п. 1.12.2 договору.

До матеріалів справи долучена заявка на отримання грошових коштів в кредит від 30.05.2021 року відповідача ОСОБА_1 із зазначенням ідентифікаційних даних позичальника, номера телефону НОМЕР_1 , електронна адреса, номер карти № НОМЕР_2 та інформації стосовно позичальника, а також паспорт споживчого кредиту, у якому зазначено інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з врахуванням побажань споживача (сума кредиту 5100,00 грн.; строк кредитування, інформація стосовно орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача).

Факт перерахування товариством 30.05.2021 року грошових коштів у сумі 5100,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується: платіжним дорученням № efl7338c-a9e4-4995-8b22-3b88ae3b0885 від 30.05.2021 року (а.с. 33).

Факт перерахування товариством 03.06.2021 року грошових коштів у сумі 2900,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 підтверджується: платіжним дорученням № bbae5d06-91ce-462d-9f40-b0674a510891 від 03.06.2021 року (а.с. 33 зворот).

Отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 8000,00 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 502393092 від 30.05.2021 року та довідками первісного кредитора (а.с. 79, 93).

Із наданої АТ «Ощадбанк» інформації від 08.04.2026 р. вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_4 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_5 ; згідно анкетних даних, які містяться в юридичній справі клієнта, фінансовим номером ОСОБА_1 визначено номер телефону НОМЕР_1 .

Також, перерахування відповідачу на його рахунок кредитних коштів у сумі 5100,00 грн. та 2900,00 грн. підтверджується меморіальними ордерами № 2124514819 від 01.06.2021 р. та № 5162875419 від 05.06.2021 р.

Таким чином, позивачем доведено укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а також отримання останнім кредитних коштів.

У порушення умов договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого за ним станом на 17.07.2021 р. утворилась заборгованість у сумі 17037,80 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданого первісним кредитором (а.с. 77).

Судом також встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року, предметом якого є відступлення прав вимоги, зазначених у Реєстрах прав вимоги (а.с. 40-43,44).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладена додаткова угода № 19 , згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 45 зворот).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (а.с.46-50).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 27 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с.51).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 31 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року , згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 51 зворот).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду № 32 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 52).

30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01. На виконання договору факторингу ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали реєстр вимоги № 2 від 20.12.2023 р. до договору факторингу, за яким від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступлено право грошової вимоги до відповідача на суму 27709,80 грн. (а.с. 56-60, 61-62).

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, згідно якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» право грошової вимоги за кредитним договором (а.с. 64-69).

Відповідно до Реєстру боржників за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 27709,80 грн. (а.с. 70-71).

Згідно виписки з особового рахунку заборгованість відповідача за кредитним договором становить 27709,80 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 19709,80 грн.- заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом (а.с. 79).

Таким чином, позивач наділений правом вимоги до відповідача за кредитним договором № 502393092 від 30.05.2021 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у встановлені строки (терміни) виконання зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема припинення зобов`язання, сплата неустойки, що передбачено статей 549, 611 Цивільного кодексу України. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Пунктами 5 та 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вказаний кредитний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 статті 1088 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

А згідно приписів ч. 1 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Крім того, у відповідності до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, факт укладення кредитного договору належним чином підтверджений та відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Договір містить усі істотні умови, необхідні для даного виду правочину, а відтак, враховуючи його особисте підписання відповідачем, його умови були відомі останньому. Після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Досліджені у справі докази дають достатні підстави для висновку, що свої договірні зобов`язання первісний кредитор виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 8000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Отже, вимоги про стягнення процентів після закінчення строку кредитування не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Так, згідно п.1.7 договору кредит був наданий строком на 26 днів, дата надання першого траншу - 01.06.2021 р. у сумі 5100,00 грн., дата надання другого траншу - 05.06.2021 р. у сумі 2900,00 грн., то враховуючи дату останнього траншу, кредит надавався з 05.06.2021 р. по 30.06.2021.

Відповідно до п.1.9.1 договору виключно на період строку, визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 554,80 процентів річних, що становить 1,52 % від суми кредиту за кожний день користування ним.

Оскільки строк кредиту становить 26 днів, то нараховані відсотки за користування кредитними коштами за дисконтний період становлять 3161,60 грн. (8000,00х1,52:100х26=3161,60).

Згідно п.1.9.3 договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовується правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відповідно до п.1.12.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходження платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Оскільки відповідачем не було повернуто основну суму кредиту, то відповідно до п. 1.9.3 договору, з нього підлягає стягненню заборгованість за 90 днів за процентною ставкою 1,70%, яка складає 12240,00 грн. (8000,00х1,70:100х90=12240,00).

Отже, з відповідача підлягають стягненню заборгованість за відсотками у загальному розмірі 15401,60 грн. (3161,60+12240,00=15401,60).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 23401,60 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість кредитом, 15401,60 грн.- заборгованість за відсотками.

Щодо твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували фактичне зарахування йому грошових коштів у сумі 8000,00 грн. від ТОВ «Манівео», суд не приймає до уваги, оскільки факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідачем, повністю підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки, на яку позивачем здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані позивачем чи іншими особами для укладення кредитного договору від його імені, матеріали справи не містять.

Звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою, щодо вчинення відносно нього шахрайських дій, матеріали справи також не містять.

Відповідач не оскаржував правомірність укладеного договору у судовому порядку.

Щодо вимог відповідача застосувати строк позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 12 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257,258,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (строк дії карантину введеного Урядом України, у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) становив з 12.03.2020 року по 01.07.2023 року.

У Постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 р. по справі N 679/1136/21 Верховний Суд надав роз`яснення, що у пункті 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Відповідно, запровадження на території України карантину і введення воєнного стану припадають на період у який позивач мав би реалізувати своє право на звернення до суду.

Закон України «Про внесення змін до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» від 14.05.2025 року набрав чинності 04.09.2025 року, тож не розповсюджується на вимоги позовної заяви, оскільки на відповідний період було зупинено строк позовної давності, а закон не має зворотної дії в часі.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем заявлено позовні вимоги у межах строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 257, 258 ЦК України, п. 12,19 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України з урахуванням роз`яснень Верховного Суду, які викладені у Постанові від 07.09.2022 року по справі № 679/1136/21, посилання відповідача на пропущення строку позовної давності є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених по справі судових витрат, то суд виходить із наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2662,40 грн. та понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову на відповідача;

2) у разі відмови в позові на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас, в силу вимог ч.4 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частинами 5, 6 зазначеної статті передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторони, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, закон вимагає від суду дослідження питань розумності і справедливості цього виду судових витрат.

Тому, враховуючи складність вказаної справи, а саме, що це справа про стягнення заборгованості за кредитними договором, а тому не є складною, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого ним на виконання таких робіт, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження і адвокат не приймав безпосередню участь в судових засіданнях, а його участь фактично звелась лише до складання позовної заяви та написання відповіді на відзив, а також, враховуючи принцип розумності та справедливості, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. з урахуванням співмірності виконаних адвокатом робіт та заявленої суми до стягнення.

Щодо стягнення судового збору, то суд зазначає наступне.

Зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 84,45% (23401,60х100:27709,80=84,45%), то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 2248,40 грн. судових витрат по оплаті судового збору (2662,40х84,45:100=2248,40).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 274-279, 263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС», розташованого по вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13 в м. Києві, код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за договором № 502393092 від 30.05.2021 р. у загальній сумі 23401,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» 2248,40 грн. витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Суддя Глухівського міськрайонного суду О.В.Сапон