Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №181/238/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

03.06.2026

Справа № 181/238/25

Провадження № 2/489/1310/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання –Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив.

Представник позивача звернувся до суду з позовом, яким просив стягнути з відповідачки заборгованість за Договором № 75164892 від 27.08.2021 у розмірі 42238,13 грн.; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати та правничу допомогу у розмірі 13000,00 грн. Мотивуючи вимоги тим, що 27.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75164892, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у розмірі 12400 грн 00 коп. шляхом переказу на картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит до 26.09.2021 та проценти за користування кредитом у розмірі 1,99% грн, також в розмірі 2,70% за понадстрокове користування кредитом. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором позики, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами кредитних договорів. Відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого утворилась заборгованість.

27 січня 2022 укладено Договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75164892 від 27.08.2021.

10 січня 2023 укладено Договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75164892 від 27.08.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено право вимоги до відповідача за договором № 75164892 від 27.08.2021.

За розрахунком заборгованості позивача загальний розмір заборгованості з повернення кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача становить 42238,13 гривень, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з відповідача вищевказану заборгованість і судові витрати по справі, які складаються із судового збору 2422,40 гривень та витрат на правову допомогу 13000 гривень.

Від представниці відповідачки до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідачка частково визнає позовні вимоги, а саме в частині обов`язку повернення тіла кредиту 12400 грн., відсотків, нарахованих в межах строку дії договору та визначених Додатком №1 до нього в сумі 2220,84 грн., відшкодування вартості витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1000 грн. (з урахуванням складності справи та реальних витрат часу адвоката), а також судового збору, пропорційно до задоволених вимог. Зазначає, що положення спірного договору позики надають право кредитору нараховувати боржнику відсотки за кредитом у зв`язку із наявністю у боржника несплаченого боргу. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Автоматичне продовження строку кредитування у зв`язку із наявністю боргу не узгоджується із положеннями законодавства та суперечить ст. 1048 ЦК України, у зв`язку із чим не може бути враховане судом при вирішенні спору. Розрахунок наданий позивачем щодо розміру заборгованості за нарахованими процентами за договором позики належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни, крім того нарахування відсотків за користування позикою понад встановлений договором строк має відбуватися не виходячи з розміру процентів, встановлених за користування кредитними коштами договором, а відповідно до ст. 625 ЦК України, тобто вже як штрафні санкції за порушення зобов`язання. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. договір позики №75164892 від 27.08.2021 року не містить конкретних умов щодо пролонгації строку користування позикою та нарахування відсотків після закінчення строку, на який було надано позику. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» не підписані відповідачем, в тому числі і у виді електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме із цими Правилами ознайомився відповідач та погодився з ними, підписуючи вказаний договір позики, відтак є недоведеним, що сторони договору обумовили сплату відсотків за понадстрокове користування отриманими у позику коштами. Із урахуванням наведеного, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи (написання та подача до суду частково задоволеної первісної позовної заяви), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, критерію значимості таких дій у справі, вважаю, що справедливим буде стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1000 грн.

01 квітня 2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити в повному обсязі. Вказує, що надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії". Ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів. Отже, твердження Відповідача не заслуговують на увагу. У розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована . При цьому, перевірити правильність розрахунків можливо за допомогою елементарних математичних операцій множення, ділення та додавання. Відповідачем було укладено Кредитний договір за власним бажанням, добровільно, без будь-якого примусу з боку третіх осіб. Перед укладенням кредитного договору Позичальник отримав від Кредитодавця всю інформацію стосовно кредиту, ознайомився з усіма умовами Договору та правильно зрозумів суть фінансової послуги. Під час укладання Договору, Відповідач усвідомлював всі ризики, пов`язані з укладенням даного договору, а також наслідки і відповідальність у разі неналежного виконання умов договору. Зокрема, Відповідачу було відомо про реальну відсоткову ставку за користування кредитними коштами, порядок її зміни та порядок нарахування відсотків. До матеріалів справи додано Правила в редакції від 12.08.2021 року. Доказів того, що на дату укладення договору Первісним кредитором було прийнято Правила в новій редакції матеріали справи не містять. Продовження строку кредитування та автопролонгація договору передбачені розділом 7 Правил. З розрахунку заборгованості вбачається, що Відповідач сплачував відсотки за користування кредитом та продовжував строк кредитування, а надалі - строк кредитування було автоматично продовжено у зв`язку із наявною заборгованістю. Доказів того, що Відповідач повідомляв кредитора про небажання продовжувати строк кредитування згідно з п. 7.11 Правил, матеріали справи не містять. На момент укладення кредитного договору Відповідач не звертався до кредитора із заявами про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, що свідчить про прийняття та згоду зі всіма умовами такого договору, в тому числі із спірними умовами про продовження строку кредитування. Відповідач не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, сторонами погоджено саме такі умови надання юридичної допомоги. Заперечення Відповідача не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами. Отже, такі твердження є припущеннями.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2025, цивільну справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.02.2026, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних мтаеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

27 серпня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредимтів» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 75164892.

ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача у відповідності до ст..ст. 512, 514 ЦК України.

Позивач зазначає, що позикодавцем свої обов`язки виконані у повному обсязі, проте відповідачка взятих на себе зобов`язань не виконала, не повернула грошові кошти.

Норми права та мотиви їх застосування.

Так, приписами пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Закон України "Про електронну комерцію" №675-VIII (далі Закон №675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

Так, положеннями статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до приписів частин 3-5 статті 11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з вимогами частин 6-7 статті 11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина 12 статті 11 Закону №675-VIII).

Відповідно до приписів статті 12 Закону №675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України).

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частина 1, 2 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1, 2 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, а договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.

Із копії наявного у матеріалах справи електронного Договору вбачається, що ОСОБА_1 , як позичальник за кредитним договором, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі, надавши позивачу персональні дані, а саме: ПІБ, дані паспорта, місце проживання, РНОКПП, e-mail, необхідні для укладення договору та формування одноразового ідентифікатора.

Суд зазначає, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

27 серпня 2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 75164892.

Відповідно до п. 2.1-2.3 Договору, позикодавець передав позичальнику у власність грошові кошти в сумі 12400,00 грн., строк позики до 26.09.2021 (30 днів). Базова процентна ставка за позикою, фіксована 1,99% від суми позики за кожен день користування позикою.

Крім того, передбачені знижена процентна ставка в день 0,80%, та ставка за понадстрокове користування позикою в день 2,70%. Дата надання позики 27.08.2021, дата повернення позики (останній день) 26.09.2021. Договір підписано відповідачем електронним підписом з електронним ідентифікатором. До даного договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка також підписана відповідачем електронним підписом з електронним ідентифікатором.

Згідно довідки №КД-000003919/ТНПП від 17.12.2024, ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції на перерахування 27.08.2021 суми 12400,00 грн. отримувачу ЕПЗ номер 473121ххххххх4831.

27 січня 2022 укладено Договір № 27/01/2022, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75164892 від 27.08.2021.

10 січня 2023 укладено Договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 75164892 від 27.08.2021.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено право вимоги до відповідача за договором № 75164892 від 27.08.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас, відповідно до статей 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 перед позивачем має заборгованість за Договором №75164892 від 27.08.2021 у розмірі 42238,13 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 12400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 29611,20 грн.; інфляційні збитки 198,40 грн.; нараховані 3% річних 28,53 грн.

Відповідачка свої зобов`язання за Договором порушила, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та від 31 жовтня 2018 року (справа №202/4494/16-ц), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16) не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду, уточняючи свій правовий висновок, який викладений у постанові від 18 січня 2022 року (справа 910/17048/17), щодо нарахування процентів до дня фактичного повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору, незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, вказала на те, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Суд не погоджується із визначеною сумою боргу та розрахунком позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за Договором № 75164892 від 27.08.2021.

За умовами Договору позики № 75164892 від 27.08.2021 відповідачка отримала у позику 12400 грн. (п. 2 договору), строком на 30 днів до 26.09.2021. В межах строку позики застосовується базова процентна ставка зі сплатою 1,99 % на день, яка нараховується за кожен день користування Позикою.

Відповідно до Додатку №1 до договору позики № 75164892 від 27.08.2021 сума процентів за користування позикою складає 2220,84 грн, і вбачається нарахування відсотків в межах строку кредиту з 27.08.2021 по 26.09.2021. Інших графіків договором позики не передбачалося. Тобто споживачу не доведено графік платежів і відсоткову ставку за умови продовження строків кредитування, не визначено загальну вартість кредиту на умовах такої пролонгації.

Тому на думку суду, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням строку кредитування у 30 днів.

Згідно умов договору про споживчий кредит № 75164892 від 27.08.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , слідує, що сторони визначили дату надання кредиту – 27.08.2021, строк кредитування - 30 днів, тобто до 26.09.2021, а отже нарахування процентів поза межами строку кредитування, тобто після 26.09.2021є порушенням умов договору.

Дійсно, даним договором передбачені строки продовження днів, умови пролонгації, але споживачу не було доведено графік таких платежів і відсоткову ставку за певних умов продовження строків, не визначено загальну вартість кредиту на умовах такої пролонгації.

Частиною 8 ст.18 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому на думку суду, по даному договору, розмір заборгованості слід визначати з урахуванням строку кредитування у 30 днів.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 851,53 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Ст.137 ЦПК України детально описує порядок визначення та відшкодування вказаних витрат. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано: договір № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 укладений між позивачем та адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», заявку на надання юридичної допомоги № 177 від 02.12.2024, витяг з акту №2 про надання юридичної допомоги від 27.12.2024.

У заявці про надання юридичної допомоги № 177 від 02.12.2024 зазначений фіксований розмір витрат на правову допомогу у цій справі у розмірі 13000 грн.

Згідно постанови Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22 зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Саме сторона,яка зацікавленау відшкодуваннівитрат напрофесійну правничудопомогу,повинна вжитинеобхідних заходівдля їхстягнення зіншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Представниця відповідачки вважає за можливе стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи надані представником позивача докази в підтвердження здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правничої допомоги та враховуючи, враховуючи, що справа розглядалася в спрощеному провадженні, без участі представника позивача, та існує багато судової практики в даній категорії спору, враховуючи обґрунтоване клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про відшкодування позивачу витрат на оплату правничої допомоги в сумі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 247, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором позики № 75164892 від 27.08.2021 у розмірі 14847 грн. 77 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 12400,00 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 2220,84 грн.; інфляційні збитки 198,40 грн.; нараховані 3% річних 28,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір у розмірі 851 грн. 53 коп. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 3000 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено «03» червня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева