Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №489/3014/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

02.06.2026

Справа № 489/3014/26

Провадження №2/489/2030/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого - судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судового засідання – Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін цивільну справу за позовом Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за теплову енергію

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачки боргу за теплову енергію у розмірі 16562,67 грн.; суму, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 5077,90 грн.; три % річних у розмірі 1696,43 грн. та судовий збір у розмірі 3328,00 грн. Посилаючись на те, що предметом діяльності ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» як суб`єкта господарської діяльності є постачання теплової енергії споживача м. Миколаєва. В опалювальні періоди з 2013-2014 по 2020-2021 позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується по початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень виконавчого комітету Миколаївської міської ради. З метою встановлення власників квартири за адресою: АДРЕСА_2 зроблено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в результаті чого встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (неповнолітній) є власниками вказаної квартири. Прийнявши спадщину, відповідачка набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Підприємством приймалися всі заходи щодо пропонування споживачам укласти Договори про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, шляхом оголошень в засобах масової інформації, розповсюдження листів з пропозиціями укладення договору, доставки проектів договорів в квартири абонентів. Навіть за відсутності договору між сторонами, боржник зобов`язаний сплачувати вартість послуги з централізованого опалення на підставі того факту, що користувався нею. Внаслідок невиконання відповідачкою зобов`язання по сплаті за послуги з централізованого опалення, виникла заборгованість за період з 01.08.2013 по 31.10.2021, яка складає 16562,67 грн. За періоди з 01.09.2013 по 31.10.2021 відповідачці нараховано 5077,90 грн. суму, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також за період з 01.09.2023 по 31.10.2021 відповідачці нараховано 1696,43 грн. – три відсотки річних, що разом з основною сумою боргу становить 23337,00 грн. Свої обов`язки по тепло забезпеченню позивач виконував належним чином.

Від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить: задовольнити позов частково, стягнувши із відповідачки 13 059,92 грн у цілому, а у решті позову відмовити; розстрочити виконання рішення суду про стягнення суми боргу та судових витрат на один календарний рік рівними частинами з оплатою щомісяця починаючи з дня набрання рішенням законної сили. Зазначає, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.08.2013 по 31.08.2021. Відповідач вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Перебіг позовної давності був фактично призупинений у період з 02.04.2020 до 04.09.2025. Позов у даній справі подано 06.04.2026. Після поновлення перебігу позовної давності з 04.09.2025 до дня звернення позивача до суду минуло близько семи місяців. Станом на 02.04.2020 щодо частини заявлених позовних вимог залишок строку позовної давності становив менше семи місяців, а тому на момент звернення позивача до суду такий строк уже сплив. З огляду на викладене, строк позовної давності сплив щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01.08.2013 по 30.09.2017 включно. Вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, передбачених ст.625 ЦК України, є додатковими (акцесорними) до основного зобов`язання. Отже, сплив позовної давності щодо основної заборгованості поширюється також і на вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на таку заборгованість. Як зазначалося вище, у даній справі строк позовної давності сплив щодо вимог про стягнення основної заборгованості за послуги теплопостачання за період з 01.08.2013 по 30.09.2017 включно. Оскільки спір виник щодо заборгованості за житлово-комунальні послуги, а відповідач є споживачем таких послуг, заявлені позивачем вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суперечать вимогам Постанови КМУ №206. Відповідачка є вимушено-переміщеною особою. Вона самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина, у зв`язку із тим, що її чоловік помер. Фактично, єдиними джерелами доходу для неї є виплати як вимушено-переміщеній особі та пенсія у зв`язку із втратою годувальника. Одночасне стягнення вказаного боргу поставить відповідачку та її сина у скрутне матеріальне становище. Відповідно ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання розстрочення виконання рішення.

Від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить: вважати вірним період про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з 01.10.2017р. по 31.10.2021р, та період про стягнення індексації суми заборгованості і 3% річних з 01.11.2017р. по 31.10.2021р.; стягнути з ОСОБА_1 основний борг за послуги з централізованого опалення в сумі 10 559,13 грн. на користь на ОКП «Миколаївоблтеплоенерго». Зазначає, що так, як Представник Відповідача у відзиві на позовну заяву 08.05.2026р. ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» просить застосувати позовну давність, використовувати розрахунки з 01.10.2017р. по 31.10.2021р., що відповідає строкам позовної давності. Отже, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, є продовженими відповідно до Закону № 540-ІХ у разі, якщо їх закінчення припадає на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України. Востаннє карантин було продовжено Постановою Кабінету Міністрів України № 383 від 25.04.2023р. на всій території України до 30 червня 2023 р. У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Президент України своїм Указом № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" ввів воєнний стан в Україні з 24.02.2022. Законом України від 15.03.2022 №2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" внесено зміни до Цивільного кодексу України щодо строків позовної давності. Отже заборгованість за період з 01.10.2017р. по 31.10.2021р., яка складає 10 559,13 грн. За періоди з 01.11.2017. по 31.10.2021р., Відповідачам нараховано 1498,54 грн. - сума, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також за період з 01.11.2017р. по 31.10.2021р., Відповідачам нараховано 657,37 грн. - три відсотки річних, що разом з основною сумою боргу становить 12 715,04 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання, при поданні відзиву представник відповідачки заявив клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі наявних матеріалів.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно приписів ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

На підставі рішення Миколаївської міської ради №1078 від 26.05.2006 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з 01.06.2006 року визнано виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а також проведення розрахунків із населенням та бюджетними організаціями міста.

В опалювальні періоди з 2013-2014рр. по 2018-2019 рр. позивач здійснював постачання теплової енергії до житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується наявними в матеріалах справи наказами про початок та закінчення опалювального періоду на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської Міської Ради про закінчення опалювального сезону, розпорядження міського голови та рішення Виконавчого комітету Миколаївської Міської Ради про початок та закінчення опалювального сезону у вказані періоди.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої 01.04.2026, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 10.03.2016 виданого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Савченко І.М, зареєстрованого в реєстрі за № 232.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 є неповнолітньою особою.

Із наявного в матеріалах справи розрахунку боргу вбачається, що позивач надав теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01.08.2013 по 31.10.2021 на суму 16562,67 грн.

Згідно розрахунку відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням відповідачами своїх зобов`язань по своєчасній та повній сплаті вартості наданої послуги, сума інфляційних втрат за період з 01.09.2013 по 31.10.2021 становить 5077,90 грн та сума 3% річних 1696,43 грн.

Від представника позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить, з урахування строків позовної давності, стягнути з відповідачки заборгованість за послуги теплопостачання з 01.10.2017 по 31.10.2021 у розмірі 10 559,13 грн., а також, суму, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також за період з 01.11.2017 по 31.10.2021 у розмірі 1498,54 грн. та три проценти річних з 01.11.2017 по 31.10.2021 у розмірі 657,37 грн., що разом з основною сумою боргу становить 12 715,04 грн.

Норма права та мотиви їх застосування.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 67 Житлового Кодексу Української РСР (у редакції чинній на момент існування правовідносин) плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться окрім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Відповідно до ст. 68 Житлового Кодексу Української РСР (у редакції чинній на момент існування правовідносин), наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Суб`єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст.ст. 4, 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

За визначенням, наданим у ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 3 ст. 30 Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 (у редакції, чинній на момент існування правовідносин) споживач зобов`язаний дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції, чинній на момент існування правовідносин) від 24.06.2004р. споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Аналогічна позиція зазначена в п.1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 р. індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005р. основними обов`язком споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Підприємством приймалися всі заходи, щодо пропонування споживачам укласти Договори про надання населенню послуг з централізованого опалення та підігріву питної води, шляхом оголошень в засобах масової інформації, розповсюдження листів з пропозиціями укладення договору, доставки проектів договорів в квартири абонентів.

У зв`язку з порушенням боржниками обов`язку щодо укладання договору про надання населенню послуг з централізованого опалення з постачальником послуги та неодноразовим ухиленням від його підписання, на період заявлених позовних вимог будь-яких укладених письмових договорів між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та відповідачами (як споживачами) не існувало, але обов`язок сплачувати вартість послуги з централізованого опалення випливає з самого факту користування цією послугою.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що зобов`язання виникають з дій осіб, які породжують цивільні права та обов`язки. Обов`язок сплатити вартість спожитої теплової енергії випливає з самого факту користування тепловою енергією.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, підтверджує обов`язок споживачів оплачувати фактично спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно зі п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються на рівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Законом України від 03 грудня 2020 року №1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг», який набрав чинності 01 травня 2021 року, до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внесено зміни, у тому числі й щодо організації договірних відносин між виконавцями житлово-комунальних послуг та споживачами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (з урахуванням змін), надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено можливість укладання 3-х різних моделей договорів про надання комунальних послуг, яка обирається виключно за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги, а саме: індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою; договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). У той же час, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», як виконавцем послуг на своєму офіційному веб-сайті:www.nikoblteplo.com.ua розміщено типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (типовий індивідуальний договір), який є публічним договором приєднання.

Договір про надання послуг з постачання теплової енергії між позивачем та відповідачами не укладався, але житлово-комунальні послуги останнім надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення не виключає обов`язок відповідача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов`язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду: від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц від 06 листопада 2019 року, у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часткове прийняття спадщини, а саме відмова від прийняття її боргової частини не допускається, обов`язковою умовою вступу у спадщину є беззастережне прийняття спадкоємцями як прав, так і обов`язків, які залишилися після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Згідно із ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1297, ст. 299 ЦК України, отримання свідоцтва про право на спадщину та проведення його державної реєстрації спадкоємцем, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, є обов`язком спадкоємця. Право власності у спадкоємця на успадковане нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації майна.

Згідно із ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 22 березня 2023 року у справі № 463/6829/21-ц: "Спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку".

У постановах від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц та від 23 травня 2018 року у справі № 552/1527/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що прийнявши спадщину, відповідач набув право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця. Тому незалежно від того, чи отримав відповідач свідоцтво про право на спадщину, чи здійснив реєстрацію права власника на успадковане нерухоме майно, він має належним чином утримувати майно, що йому належить.

Суд звертає увагу, що відповідачка перед прийняттям відповідної спадщини була або мала бути обізнаною про обов`язок власника нерухомого майна щодо його утримання, зокрема й необхідності оплати житлово-комунальних послуг. Суд презюмує, що надаючи нотаріусу відповідну заяву про прийняття спадщини, відповідачка була обізнана або мала бути обізнаною про всі зобов`язання спадкодавця, зокрема й щодо оплати житлово-комунальних послуг.

Отже, прийнявши спадщину, відповідачка набула право на квартиру, успадкувавши також права та обов`язки спадкодавця, зокрема, й зобов`язання щодо сплати отриманих послуг з постачання теплової енергії.

Внаслідок невиконання відповідачкою зобов`язання по сплаті за послуги з централізованого опалення, виникла заборгованість за період з 01.10.2017 по 31.10.2021, яка складає 10 559,13 грн.

За періоди з 01.10.2017 по 31.10.2021 відповідачці нараховано 1498,54 грн. суму, на яку підлягає збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції, а також за період з 01.10.2017 по 31.10.2021 відповідачці нараховано 657,37 грн. – три відсотки річних, що разом з основною сумою боргу становить 12 715,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц).

Як зазначив Верховний Суд України у правовій позиції, викладеній від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, положення, передбачене пунктом 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

За своїми ознаками індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними, окремими способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі №922/4544/16, від 26.04.2018 у справі №910/11857/17, від 16.10.2018 у справі №910/19094/17, від 06.11.2018 у справі №910/9947/15, від 29.01.2019 у справі №910/11249/17, від 19.02.2019 у справі №910/7086/17, від 10.09.2019 у справі №920/792/18.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, згідно вищенаведених правових норм обов`язком відповідача, як споживача комунальних послуг є своєчасна їх оплата, згідно затверджених в установленому порядку тарифів з дотриманням вимог законодавства.

Щодо строків позовної давності та суми заборгованості суд зазначає наступне.

З матеріалів справи та заяви про зменшення позовних вимог, вбачається, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» звернулося до суду із позовом про стягнення заборгованості зокрема за послуги з постачання теплової енергії за період з 01.10.2017 по 31.10.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи може належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України суд застосовує позовну давність за заявою відповідача.

Представник відповідачки у відзиві на позовну заяву просив застосувати строки позовної давності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц зроблено висновок, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові. Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 385/321/20 наголошував на тому, що перебіг позовної давності починається з моменту, коли у особи виникло право на подання позову у матеріально-правовому аспекті. Мається на увазі таке подання позову, з яким пов`язується судовий захист права або здійснення примусу до дотримання норм права. Перебіг позовної давності пов`язується з моментом, коли право позивача порушено і таке порушення не усувається.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»540-IX від 30 березня 2020 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено», зокрема п.12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22).

Таким чином, позовна давність до вимог про стягнення заборгованості, що існували в межах трирічного строку до дня набрання чинності згаданим Законом № 540-1X - 02.04.2020, тобто зі строком виконання з 02.04.2017, вважається такою, що не спливла.

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції на час звернення до суду з позовом 20.06.2025 року), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено, а перебіг строків позовної давності поновлено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 06.04.2026, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а у подальшому продовжений до 29.01.2024, та в подальшому зупинений з 30.01.2024 до 04.09.2025.

З урахуванням долучених до позову відомостей про нарахування, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за комунальні послуги за період з 01.10.2017 по 31.10.2021, заявлені в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що відповідачка є споживачкою послуг з надання теплової енергії, заборгованість за спожиті послуги в добровільному порядку не відшкодовано, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Доказів, які б спростовували вищевикладені висновки суду, відповідачкою до суду не представлено.

Питання розстрочки виконання судового рішення, яке заявлено представником відповідачки у відзиві, вирішується судом відповідно до ст. 435 ЦК України, після розгляду справи в процесі виконання судового рішення яке набрало законної сили, тому суд не вбачає підстав для його розгляду по суті в медах судового розгляді дійсної цивільної справи.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позовні вимоги Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиті послуги з централізованого опалення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» заборгованість спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 12715 грн. 04 коп., з яких: основний борг за послуги з централізованого опалення в сумі 10559 грн. 13 коп.; сума, на яку підлягає збільшенню борг з урахуванням індексу інфляції у розмірі 1498 грн. 54 коп.; три відсотки річних у розмірі 657 грн. 37 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» судовий збір у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго», код ЄДРПОУ 31319242, юридична адреса: м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст судового рішення складено «02» червня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева