Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №490/9063/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 490/9063/25

Номер провадження 2/489/1981/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 червня 2026 року місто Миколаїв

Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" (далі - позивач або ТОВ "КОШЕЛЬОК") до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення кредитної заборгованості

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між 20.05.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» було укладено договір № 2770701185-348652 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Однак відповідач не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду утворилася заборгованість, яка становить 16382,20 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5050,00 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою - 11332,20 грн.

З цих підстав позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2770701185-348652 від 20.05.2021 в розмірі 16382,20 грн.; судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.

Відповідач та представник в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили. Із заяви про перегляд заочного рішення суду вбачається, що відповідач оскаржує нарахування відсотків поза межами строку кредитування та завищений розмір нарахування витрат на правову допомогу.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

20.05.2021 між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» укладено договір № 2770701185-348652 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого сума кредиту - 5050,00 грн., кредит надається строком на 22 днів; сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього Договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків, що є Додатком цього Договору, становить 6453 грн. або 128% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом 1403 грн. або 28% від суми кредиту; зобов`язання позичальника по сплаті процентів за користування кредитом в розмірі 1,85 розповсюджується на весь період користування кредитом з моменту укладення цього Договору, при умові врахування в таких зобов`язаннях суми процентів, які були фактично сплачені позичальником до моменту завершення строку, встановленого п.2.1 цього Договору.

Вказаний кредитний договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до довідки ТАСКОМБАНК, наданої представником позивача, на карту НОМЕР_1 20.05.2021 зараховано суму у розмірі 5050 грн., відправник ТОВ "Кошельок".

Згідно з листом АТ "Перший український міжнародний банк" від 11.12.2025 в Банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка НОМЕР_2 . Як слідує з наданої Банком виписки за рахунком, 20.05.2021 на рахунок відповідача зараховано суму у розмірі 5050,00 грн.

За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Устатті 526 ЦК України зазначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1ст. 1056-1 ЦК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію"якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 233/1876/17 від 31.07.2019 зазначено, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку заборгованості, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором № 2770701185-348652 від 20.05.2021 виникла заборгованість у розмірі 16382,20 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5050,00 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою - 11332,20 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вказує на неправомірне нарахування позивачем відсотків поза межами строку кредитування, на що суд зазначає таке.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитором нараховані відсотки за користування кредитом за період з 20.05.2021 по 10.06.2021 (Лояльний період) у сумі 1272,60 грн. та за період з 11.06.2021 по 08.09.2021 (за продовжений строк користування позикою) у сумі 9948,50 грн.

Згідно договору № 2770701185-348652 від 20.05.2021 встановлений строк кредитування 22 днів, отже дата повернення кредиту 10.06.2021, що також відображено у графіку розрахунків, що є Додатком №1 до договору.

Позивач посилається у позові на те, що строк дії договору продовжено згідно із умовами п.п. 3.6., 3.7. договору.

Суд не приймає доводи позивача з огляду на таке.

Так, відповідно до п. 3.6. договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Пунктом 3.7. Договору передбачено, що зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду.

Відповідно до п. 2.2. Договору сторони погодили, що встановлений в п. 2.1. Договору строк Лояльного періоду може бути продовжений позичальником шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом.

Системний аналіз указаних пунктів договору свідчить про те, що умови пролонгації строку дії договору викладені у п. 2.2. договору.

Пункти 3.6., 3.7. договору не містять умов щодо пролонгації договору.

Крім того, відповідно до ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала.

Законом можуть встановлюватися особливості вчинення та виконання окремих правочинів, за якими настання, зміна або припинення прав та обов`язків обумовлені настанням відкладальних чи скасувальних обставин.

Отже, позивачем не надано доказів продовження позичальником Лояльного періоду та сплати позичальником нарахованих відсотків, оскільки згідно розрахунку заборгованості відповідач не здійснювала оплат за кредитом.

Що стосується нарахування відсотків за період з 11.06.2021 по 08.09.2021 (за продовжений строк користування позикою), суд зазначає таке.

Як зазначалося вище, договором (п. 2.1. Договору) та паспортом кредиту встановлено строк користування кредитом 22 днів.

Згідно з п. 2.3. Договору позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього Договору.

Отже, відповідач мала повернути кредит не пізніше 10.06.2021.

Таким чином, кредитор має нараховувати відсотки лише в межах строку дії договору, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, а саме: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України» (п.п 81-85, 91).

Суд зазначає, що нарахування позивачем відсотків у період з 11.06.2021 по 08.09.2021 є необґрунтованим, оскільки здійснено поза межами строку кредитування, передбаченого договором. Тому у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за період з 11.06.2021 по 08.09.2021 у розмірі 9948,50 грн. необхідно відмовити.

Дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, враховуючи, що Договір № 2770701185-348652 від 20.05.2021 та Паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про нарахування відсотків та їх розмір, суд вважає, що з позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 934,91 грн., пропорційно до задоволеної частини вимог.

Відповідно до ч.3, 4 ст. 137 ЦПК для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт ; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №362/3912/18 від 02.07.2020 зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат (додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020).

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. (Договір про надання правничої допомоги від 12.02.2025, Додаток до договору про надання правової допомоги від 15.10.2025).

Суд бере до уваги, що представник позивача не подавав будь-яких заяв, клопотань, що потребують багато часу для підготовки, вивчення великого обсягу матеріалів, не брав участі в судових засіданнях особисто, не подавав клопотань про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, та враховуючи заперечення відповідача, вважає, що необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу і стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України суд вирішив

Задовольнити позов частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" заборгованість за кредитним договором № 2770701185-348652 від 20.05.2021, яка станом на 29.10.2025 становить 6322,60 грн. (шість тисяч триста двадцять дві гривні шістдесят копійок), з яких: заборгованість за сумою кредиту - 5050,00 грн., заборгованість за відсотками за користування позикою за період з 20.05.2021 по 10.06.2021 у розмірі 1272,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 934,91 грн. (дев`ятсот тридцять чотири гривні дев`яносто одна копійка) та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.(три тисячі гривень нуль копійок)

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК", код ЄДРПОУ 40842831, адреса: 08135, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.06.2026.

Суддя В. В. Кокорєв