Рішення від 02 червня 2026 р. у справі №475/181/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/181/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03.06.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді: Кривенко О.В.,

за участі секретаря: Маташнюк О.В.,

представника позивача адвоката Новак-Павлової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 подану від його імені адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною до ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики сумі 5 000 грн.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що 21.10.2025 між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики згідно розписки.

Згідно зазначеної розписки відповідач ОСОБА_2 отримала від позивача ОСОБА_1 кошти в сумі 5 000 грн. для придбання мобільного телефону в магазині позивача « ОСОБА_3 » та зобов“язалася повернути кошти в строк до 31.12.2025р.

Відповідач ОСОБА_2 свій обов`язок щодо повернення коштів наданих їй у позику не виконала, уникає виконання взятих на себе зобов`язань.

Незважаючи на неодноразові звернення до відповідача, з приводу повернення боргу, остання уникає зустрічей з позивачем та ухиляється ві сплати боргу.

Позивачем ОСОБА_1 на адресу відповідача ОСОБА_2 було надіслано письмову вимогу щодо повернення боргу.

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_2 до теперішнього часу позичені кошти не повернув.

За вказаних обставин позивач просить суд стягнути з відповідача вищевказану суму заборгованості в розмірі 5 000 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Ухвалою суду від 26.02.2026 відкрите провадження у справі, розгляд її призначений у порядку спрощеного позовного провадження, яке неодноразово переносилося у зв`язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 у судове засідання.

В судовому засіданні представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

У судове засідання, призначене на 03.06.2026року як і в попередні призначені судові засідання, відповідач ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи судом повідомлявся належним чином, була повідомлена в порядку ст. 128 ЦПК України, згідно зворотніх поштових повідомлень поштова кореспонденція повернулась з відміткою «адресат відсутній». Відзив від відповідача не надходив.

У відповідності з вимогами ст.ст. 223, 280 ЦПК України, справу розглянуто у відсутність відповідача, в порядку заочного розгляду, оскільки у справі достатньо даних про права та взаємини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у відповідності до ст. 128 ЦПК України, за останнім відомим місцем реєстрації місця проживання (ч.9 ст. 28 ЦПК), викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про поважність причин неявки в судове засідання суд не повідомив, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи наявність усіх умов, передбачених ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 21 жовтня 2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 отримала в борг від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 грошові кошти в сумі 5 000 грн. для придбання мобільного телефону та зобов“язалася повернути грошові кошти в строк до 31.12.2025, що підтверджується складеною відповідачем ОСОБА_2 власноруч оригіналом боргової розписки від 21 жовтня 2025 року яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором позики виконав, а саме: надав відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 5 000 грн.

17.02.2026 позивач ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення боргу за договором позики в сумі 5 000 грн., що підтверджується копією поштового повідомлення від 17.02.2026.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 545 ЦК України визначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок у зобов`язанні належним чином.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім, оплатним або

безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.

Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047ЦК України свідчить, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Отже розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов`язанням їх повернення та дату отримання коштів.

На підтвердження факту укладення договору позики позивач надав оригінал боргової розписки від 21.10.2025, яка наявна в матеріалах справи.

Вищевказаний договір позики від 21.10.2025 був укладений сторонами відповідно до вимог діючого законодавства, підписаний відповідачкою, не визнаний недійсним і є чинним на момент розгляду справи.

В даному конкретному випадку договір позики від 21.10.2025 - борговий документ, укладений між позивачем та відповідачкою у справі на підтвердження прийняття зобов`язання за договором позики та наявний у позивача у справі, свідчить про існування правовідносин за договором позики між сторонами у справі.

Даний договір містить умови отримання відповідачкою в борг грошей із зобов`язанням їх повернення, дати отримання коштів та особистим підписом позичальника.

З урахуванням конкретних обставин спору, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що наявність оригіналу боргової розписки у позивача (кредитора) свідчить про те, що боргове зобов`язання відповідачем не виконане.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 зобов`язалася повернути позику в сумі 5 000 грн. до 31.12.2025, однак, після спливу зазначеного терміну, кошти не повернула.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі вищевказаного та керуючись положеннями Цивільного Кодексу України, проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та про можливість їх задоволення.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати за розгляд позовної заяви слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 331,20 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Позивач заявив до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано:

- договір №3 про надання цивільно-правової допомоги від 12 лютого 2026 року, укладений між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Новак-Павловою Л.В., згідно якого у п.4.1. зазначено, що клієнт зобов“язується виплатити адвокату гонорар у фіксованій сумі 5 000 грн. ;

- ордер серії ВЕ № 1142762 від 18.02.2026, що підтверджує повноваження адвоката.

-квитанція до прибуткового касового ордеру на 5000 грн.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Проаналізувавши вищедосліджені докази, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу згідно Договору про надання правової допомоги від 12.02.2026 року на суму 5 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,13,76, 81, 133, 280 ЦПК України , ст. ст. 625,1049,1050 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 подану від його імені адвокатом Новак-Павловою Людмилою Володимирівною до ОСОБА_2 про повернення боргу за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованої АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , суму боргу у розмірі 5 000 (п“ять тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрованої АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2 сплачений ним судовий збір в розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 грн. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення набирає законної сили через 30 днів, якщо не буде оскаржене.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги у 30-денний строк.

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко