Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №473/1509/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1509/26

РІШЕННЯ

іменем України

"02" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на частки земельних ділянок у порядку спадкування за законом

встановив:

31 березня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вознесенської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 про визнання права власності на частки земельних ділянок у порядку спадкування за законом, в якому вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне останній майно, до складу якої увійшли 15/25 часток земельної ділянки загальною площею 0,100 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0136 га наданої для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. позивач успадкував після смерті ОСОБА_3 15/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

Для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 надана земельна ділянка площею 0,100 га, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 04.12.2009 року, виданого на підставі рішення Вознесенської міської ради від 12.10.2009 року №2 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласникам земельної ділянки.

Також згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 02.12.2009 року, виданого на підставі рішення Вознесенської міської ради від 12.10.2009 року №2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласникам належить земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для ведення садівництва площею 0,0136 га.

При зверненні позивача до нотаріуса з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 позивачу було відмовлено у видачі свідоцтв, оскільки не визначено частку спадкодавця, частки співвласників не визначені.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право на частки земельних ділянок в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 ..

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 01.04.2026 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, справу призначено до підготовчого засідання.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду від 27.04.2026 року залучено в якості співвідповідача ОСОБА_2 , виключивши її із кола третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

В підготовче судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бінько М.А. не з`явилися, від представника позивача на адресу суду надійшла заява, про розгляд справи без її участі та без участі позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В підготовче судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилася від неї на адресу суду надійшла заява в якій вона просить розглядати справу без її участі, заявлені позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

В підготовче судове засідання представник відповідача Вознесенської міської ради Миколаївської область не з`явився, від представника на адресу суду надійшла заява, в якій він просить розглядати справу у його відсутності за наявними в справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає за необхідне позов задовольнити, виходячи із наступних підстав.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть НОМЕР_1 ). Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить 15/25 часток земельної ділянки загальною площею 0,100 га наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частка земельної ділянки площею 0,0136 га, яка надана для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 на 15/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 є її син ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 19.01.2026 року позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 15/25 часток житлового будинку АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні було встановлено, що для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд, що розташований за адресою АДРЕСА_1 надана земельна ділянка площею 0,100 га, яка згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 04.12.2009 року, виданого на підставі рішення Вознесенської міської ради від 12.10.2009 року №2 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласникам земельної ділянки.

Крім того, згідно Державного акту на право приватної власності на землю від 02.12.2009 року, виданого на підставі рішення Вознесенської міської ради від 12.10.2009 року №2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як співвласникам, належить земельна ділянка, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , для ведення садівництва площею 0,0136 га.

При зверненні позивача до нотаріуса з питання отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельні ділянки після смерті матері ОСОБА_3 йому було відмовлено у видачі свідоцтв, оскільки не визначено частку спадкодавця, частки співвласників не визначені (роз`яснення щодо звернення громадянина з приводу оформлення у правах на спадщину надані приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.М. від 19.01.2026 року).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці другому пункту 23 постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

За правилами ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені.

Згідно ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників) належить їм на праві спільної сумісної власності (спільне майно).

Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними; розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, ч. 2 ст. 369ЦК України).

Відповідно до ст. 361 ЦК України розпорядження часткою у праві спільної часткової власності співвласником може здійснюватися самостійно. Отже, для здійснення права розпорядження часткою, в тому числі і для передачі права власності, необхідно, щоб частка в праві спільної власності була визначена.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і статті 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

Визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ТІК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування (правова позиція ВС . викладена в Постанові, ухваленій 15.06.2021 року по справі № 570/997/19У

Так, у відповідності до ч.2 ст. 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників житлового будинку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом (ч.3 ст. 89 ЗК України). Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності мають право на її поділ або виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом (ч.4 ст. 89 ЗК України).

При визначенні часток у спірній земельній ділянці, необхідно виходити з розміру часток кожного із власників домоволодіння, яке розташоване на цій ділянці, оскільки розмір частки у спільній сумісній власності лежить у прямій залежності від розміру частки кожного співвласника домоволодіння, яке на ній розташоване.

Вказане узгоджується з правовими висновків Верховного Суду України викладених в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15 та від 12 жовтня 2016 року № 559/2079/15-ц, у яких зазначено про принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті своєї матері і прийняв спадщину після її смерті, що підтверджується довідкою роз`ясненням приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Омельчук І.

Таким чином, оскільки за життя спадкодавиця ОСОБА_3 набула право власності на 15/25 часток житлового будинку по АДРЕСА_1 , частка земельної ділянки, наданої для обслуговування даного житлового будинку, яка перебувала у власності спадкодавця становить 15/25 та підлягає спадкуванню її сином ОСОБА_1 .

Згідно вимог ст. 372 ЦК України, при спадкуванні позивачем частки земельної ділянки призначеної для садівництва, необхідно враховувати цільове призначення та вид використання земельної ділянки та виходити з рівності часток співвласників у праві спільної сумісної власності, а тому частка співвласників земельної ділянки, призначеної для садівництва, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , становить .

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону та заявлені з метою захисту свого порушеного права власності, підтверджені посиланнями на докази у справі, суд, за відсутності обґрунтованих сумнівів вважати, що визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, дійшов висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 15/25 часток земельної ділянки загальною площею 0,100 га, наданої для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810200000:05:017:0005.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0136 га, наданої для ведення садівництва за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 4810200000:05:017:0006.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя: М.М. Ротар